ГоловнаЕкономікаСвітова економіка → 
« Попередня Наступна »
Ломакін В.К.. Світова економіка, 2002 - перейти до змісту підручника

10.1. Динаміка виробництва продовольства

Загальна характеристика. Головним джерелом продовольства виступає сільське господарство. Однак його частка у створенні миррового продукту скоротилася з 9% в 1970 р. до 4,0% в 1999 р. Незважаючи на таке скорочення, ця сфера світової економіки г безпосередньо пов'язана з життям 2/5 населення планети. У 1998 р. в ньому було зайнято 47% економічно активного населення. Якщо в промислово розвинених країнах в сільському господарстві працює менше 5%, то в країнах, що розвиваються - майже 60% працездатного населення, причому в країнах Азії та Африки - понад 60%. У структурі сільськогосподарського виробництва відбулися зрушення, пов'язані з підвищенням частки продовольчих і зниженням частки технічних культур. Серед продовольчих культур основою харчування людини залишається зерно. За рахунок зерна населення світу забезпечує близько 50% своїх потреб у їжі. Це співвідношення поступово змінюється на користь тваринницької продукції. Для того щоб зробити 1 кг м'яса, в середньому використовується 7 кг кормового зерна. Основне місце у виробництві продовольства належить розвиненим країнам. Динаміка виробництва. Світове виробництво продовольства зростає досить швидко. Тільки за 80-90 роки воно збільшилося в 1,7 рази і обігнало зростання населення (табл. 10.1). У промислово розвинених країнах виробництво продовольства зросло на 15,5%, а в розрахунку на душу населення - на 2%. У країнах загальне зростання виробництва в ці роки йшов швидкими темпами, і обсяг виробництва збільшився на 90%. Таке зрушення був забезпечений великими приростами сільськогосподарської продукції насамперед у Китаї і Індії (155 і 76% відповідно). Також значно збільшилося виробництво сільськогосподарської продукції на душу населення - 15%. Цей позитивний процес охопив не всі регіони світу, що розвивається. У країнах Африки, Близького Сходу рівень виробництва на душу населення впав. Несприятливі зміни відбулися в країнах з перехідною економікою. У східноєвропейських країнах і колишньому СРСР відзначається значне скорочення виробництва в цілому і на душу населення. У 90-ті роки сільськогосподарське виробництво щорічно скорочувалося більш ніж на 6%. Загальне зростання світового виробництва продовольства, сприятливі структурні зміни у виробництві супроводжувалися іншими позитивними явищами, зокрема, значним за останні півстоліття зниженням вартості виробництва найважливіших продуктів харчування.
Джерела і фактори виробництва. Вихідним моментом сільськогосподарського виробництва є земельні ресурси. Великі земельні ресурси є в Австралії, Північній Америці та Нової Зеландії (відповідно 671, 155 і 69 га на одну людину, зайнятого у сільському господарстві). У Західній Європі відповідний показник не перевищує 12 га. Серед країн, що розвиваються жоден регіон не має таких земельних ресурсів, як Північна Америка та Австралія. Тільки в Латинській Америці відзначаються відносно високі показники сільськогосподарських земель на одну людину - 13,8 га. У країнах загалом на одного сільського жителя припадає лише 2,2 га, а всього у світі - 3,7 га сільськогосподарських земель. Таблиця 10.1 Виробництво продовольства (1989-1991 = 100) Підсистеми та регіони 1979-1981 1996-1998 Світ 75,7 130,3 країни з низьким доходом на душу населення 71,3 124,3 країни з середнім доходом на душу населення 71,8 143,8 країни з високим рівнем доходу на душу 93,1 107,5 Населення в тому числі Східна Азія 67,0 152,1 Латинська Америка 80,4 123,3 РФ 64,4 Середній Схід і Північна Африка 70,1 138, 0 Південна Азія 70,4 122,1 Тропічна Африка 78,8 124,3 1. Джерело: World development report. 2000. World bank, P. 289. Важливе значення має кількість оброблюваної землі (рілля). В останні десятиліття воно відповідало зростанню населення в світі і збереглося на рівні 0,24 га на душу населення. Але в бідних країнах Азії, Африки та Латинської Америки відбулося скорочення використовуваних сільськогосподарських земель. У цих умовах збільшення продукції забезпечувалося за рахунок інтенсифікації виробництва. Крупним фактором збільшення виробництва стала хімізація сільського господарства. Застосування хімічних добрив, засобів боротьби з шкідниками, бур'янами забезпечувало до 40% отриманого загального приросту врожайності основних сільськогосподарських культур. Якщо в 1973 р. у всьому світі на 1 га оброблюваних земель і багаторічних культур вносилося 60 кг, то в 1995-1997 рр.. - 94 кг добрив. Найбільш великі дози мінеральних добрив застосовуються в далекосхідних і європейських країнах. У промислово розвинених країнах під впливом екологічного руху використання мінеральних добрив зменшилося з 123 до 116 кг на 1 га. У незначних кількостях застосовуються мінеральні добрива в африканських країнах - 10,8 кг на 1 га оброблюваних земель і багаторічних трав (РФ -14-16 кг).
Важливим джерелом зростання сільськогосподарського виробництва стало зрошення сільськогосподарських земель. У 1995-1997 рр.. у світі зрошувалися 18,8% оброблюваних земель (1980 р. - 14,9%), але вони дали близько 40% всієї сільськогосподарської продукції. Найбільш високі показники іригації земель в Південній Азії (39%), у Східній Азії та країнах Близького Сходу (35%). У країнах Тропічної Африки зрошується 4,3% оброблюваних земель. Значний внесок у інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва внесений наукової селекцією, насамперед створенням високоврожайних гібридних і генетично змінених сортів зернових і кормових культур. Їх застосування в рослинництві визначило збільшення врожайності зернових більш ніж на 1/3. Урожайність зернових перевищила 2,8 т з га. За останню чверть XX в. сільськогосподарське виробництво стало боле інтенсивним не тільки в розвинених, але і в країнах, що розвиваються Збільшення сільськогосподарського виробництва поліпшило міжнародну продовольчу безпеку у світі. Світове виробництво продовольства незначно коливалося по роках, а розрив у світовому пропозицію та попит був відносно невеликим: зменшення виробництва становило приблизно 4% по зернових, 20% - по польових і садовим культурам і 0,5% - з продовольства в цілому. Величина коливань у виробництві продовольства в окремих країнах значно більше. В цілому невеликі зміни у світовому виробництві показують, що дефіцит продуктів харчування в окремих країнах не створював непереборних перешкод у світовій продовольчій системі. Який виникає дефіцит міг врівноважуватися збільшенням виробництва в інших країнах. Але в розглянутий період в країнах, що розвиваються відзначалося значне зниження темпів приросту врожайності, у зв'язку з чим очікується збільшення попиту на харчове зерно в майбутній період. За оцінкою ФАО (1993 р.), чотири серйозні небезпеки загрожують надійності постачання продовольством у світовому масштабі в найближчому столітті: погіршення кліматичних умов, виснаження водних і копалин енергетичних ресурсів, погіршення грунту, економічної лібералізм.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 10.1. Динаміка виробництва продовольства "
  1. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
    Сфера матеріального виробництва - найважливіший об'єкт державно-го регулювання. До сфери матеріального вироб ництва відноситься сукупність галузей, що виробляють середовищ ства виробництва і предмети споживання. У галузях матері ального виробництва створюється нова вартість продукції (про мисловість, сільське господарство, будівництво тощо) або уве личивается вартість раніше виробленого
  2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ
    Державне На соціально-економічний розвиток лю-регулювання бій країни сильний вплив роблять зовн-зовнішньої неекономічні зв'язку, їх масштаби, струк-торгівлі туру, ефективність. Це вплив відбувається із дит з багатьох напрямків, з яких найбільш значимі сле-дмуть: (1) збільшується ресурсний потенціал країни - мате-ріальний, науково-технічний, фінансово-валютний, трудовий,
  3. 6.1. НАСЕЛЕННЯ
    Стан та розвиток суспільства значною мірою визна деляется чисельністю, складом і структурою населення, його трудо вими і в тому числі творчими можливостями. За визначенням американського економіста, нобелівського лауреата Пауля А. Саму-Ельсона, населення - основний чинник будь-якого господарства. Під населенням розуміється сукупність людей, що живуть на певній території - в районі,
  4. 1.3. Основні напрямки галузевих зрушень
    Найважливіша закономірність сучасного розвитку світового госпо ства-трансформація індустріальної економіки в постіндустріальну. Головне структурне перетворення - зміна співвідношення між двома основними підрозділами суспільного виробництва на користь послуг (табл. 1.5). У його основі лежить підвищення ефективності в отрас лях матеріального виробництва. Не менш важлива причина розвитку
  5. 1.4. Становлення глобального господарства
    У міру свого розвитку ринкове господарство виходить за націо нальні кордони і набуває рис інтернаціоналізації господарських ної життя. Вона виражається в постійному зростанні міжнародних економічних взаємозв'язків, взаємозалежностей різних країн і регіо нів світу, господарюючих суб'єктів різного рівня. Наприкінці XX в. інтернаціоналізація господарського життя піднялася на якісно
  6. 26.4. Росія в міжнародній торгівлі
    Сучасне становище Росії в міжнародній торгівлі явно дисонує сформованим напрямкам і тенденціям в міжнародному поділі праці переважної більшості країн. Володіючи уникаль вими природними ресурсами, великим виробничим, науковим і кад ровим потенціалом, Росія досі задовольняється положенням країни паливно-сировинної спеціалізації. До 90% її експорту становлять енер
  7. 2.1. Принцип обмеженості ресурсів
    Питання до розгляду Обмеженість ресурсів життєдіяльності людини як базовий принцип економічної теорії. Обмеженість ресурсів і потреби людини. Закон узвишшя людських потреб. Співвідношення понять «благо», «ресурси», «багатство». Економічні та неекономічні блага. Класифікація благ: споживчі та виробничі блага, приватні, громадські та загальні
  8. 4.3. Міжгалузеві зв'язки і міжгалузевий баланс. Модель В. Леонтьєва «витрати-випуск».
    Один з видатних економістів, нобелівський лауреат 1973 року народження, американський учений російського походження Ва силь Васильович Леонтьєв увійшов в історію головним чином як розробник системи міжгалузевих балансів «витрати-випуск». Інструментом міжгалузевого аналізу служить таблиця балансів, підрозділяються економіку на кілька десятків галузей. У сучасній економіці утворюються складні
  9. 13.1. СТАН РОСІЙСЬКОЇ ЕКОНОМІКИ ТА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ КРАЇНИ
    Проблеми глобалізації мають свою специфіку для країн з перехідною економікою, і зокрема для Росії. Справа в тому, що необхідність адаптації національного господарства до вимог і викликів глобалізації, нейтралізації ризиків, пов'язаних з нею, і її негативних наслідків збіглася за часом з процесами трансформації економічної системи в Російській Федерації, переходом від централізованого
  10. 2.1. КЛАСИЧНА МОДЕЛЬ макроекономічної рівноваги
    У сучасній економічній науці існує два теоретичних підходи до характеристики рівноваги між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Перший був викладений представниками класичної політичної економії в першій половині XIX в. і розвинений їх послідовниками - економістами-неокласиками в другій половині XIX - перших десятиліттях XX в. Другий підхід був висунутий Дж. Кейнсом і його
енциклопедія  асорті  печінка  майонез  запіканка