женские трусы недорого украина
250 000 рефератів
« Попередня Наступна »

10.3. ТЕОРІЯ паритетом купівельної спроможності

Вище були розглянуті два з трьох чинників, які впли яют на сукупний попит на гроші, - це процентні ставки і реальний ВВП. Третій фактор - рівень цін приймався до теперішнього часу незмінним, оскільки розглядалися ситуації в короткостроковому періоді. Тепер переходимо до рассмот ренію впливу змін в рівнях цін двох країн на обмін ний курс їхніх валют.
Рівень цін в економіці - це виражена в грошовій оди ниці країни ціна споживчого кошика товарів і послуг. Якщо рівень цін зростає, всім споживачам доводиться витрачати біль ше грошей на покупку звичного для них набору товарів і ус луг. Таким чином, зростання рівня цін неминуче породжує уве личение попиту на гроші. У свою чергу, зростання пред ложения грошей в країні при інших рівних умовах викликає пропорційне підвищення рівня цін. При цьому для під тримання величини Л / УР, що характеризує реальне пропози ються грошей, на постійному рівні рівень цін Р повинен ра сти пропорційно зростанню
У довгостроковому періоді зміна пропозиції грошей не робить впливу на довгострокові значення реального випуску . Це відбувається тому, що рівень виробництва при повній зайнятості визначається насамперед забезпеченістю цього виробництва трудовими ресурсами і капіталом при за даному рівні технології. Якщо ці фактори виробництва за діяти повністю, то додаткова пропозиція грошей не може викликати зростання випуску, для цього просто немає ресурсів. Таким чином, в довгостроковому періоді реальний випуск не залежить від обсягу пропозиції грошей. Отже, зраді ня у пропозиції грошей не змінюють довгострокового размеще ня ресурсів, але постійне збільшення пропозиції грошей викликає пропорційне підвищення довгострокового рівня цін.
Якщо ми розглядаємо обмінний курс як ціну иностран ної валюти, виражену в національній валюті, тобто як одну з багатьох цін в економіці, то неминуче приходимо до висновку, що вона теж має зрости в довгостроковому періоді в резуль таті постійного приросту пропозиції грошей. Це означає, що за інших рівних умов постійний приріст пропозиції грошей в країні викликає пропорційний довгострокове зростання цін і знецінення її валюти по відношенню до іноземних валют. Аналогічним чином постійне скорочення пред ложения грошей в країні викликає пропорційне довгострокове зниження цін і підвищення курсу її валюти по відношенню до іноземних валют.
Як показує практика, в довгостроковому періоді теж про-виходять значні коливання обмінного курсу. Так, в авгу сте 1998 долар коштував 6 руб., А на початку 2003 р. майже 32 руб. Очевидно, є якісь інші, крім пропозиції грошей, фактори, які ховаються за такими різкими коливаннями валютних курсів у довгостроковому періоді і які можуть бути основою для прогнозування майбутніх валютних курсів. Важ нейшим з таких факторів є відмінність у зміні на нальних рівнів цін, яке відіграє ключову роль в фор мування як процентних ставок, так і відносних цін на товари та послуги, якими торгують країни між собою. Ана ліз взаємодії національних рівнів цін з валютними курсами допоможе зрозуміти, чому валютні курси можуть суще ственно змінюватися в довгостроковому періоді.
Найпростішим підходом до розуміння цієї взаємодії є порівняння цін одного і того ж товару, що продається в різних країнах. Це порівняння отримало назву «закон еди ної ціни», згідно з яким в умовах досконалої конку ренції за відсутності транспортних витрат і торгових ба Кур'єрові, однакові товари повинні продаватися в різних краї нах за однаковою ціною, якщо її виразити в одній і тій же валюті. Якщо, наприклад, курс рубля до євро становить 30 руб. за 1 євро, то вовняний светр, який продається в Мадриді за 100 євро, дол дружин продаватися в Москві за 3000 руб., що рівнозначно 100 євро при курсі 30 руб. за 1 євро. У формалізованому вигляді це можна записати як
Р'rub = (Erub / eu) Х (Р'еіг)>
де Р'еіг - ціна товару / в рублях в Росії;
P'eur ~ ієна товару / в євро в Іспанії;
(Erub / eur) - обмінний курс рубля до євро.
З наведеного рівняння випливає, що обмінний курс рубля до євро є співвідношення російської та європейської цін товару /,
виражених в національних грошових одиницях:
р = р '/ р'
rub / eur rub 'їй г'
Якщо, наприклад, відеокасета в Росії коштує 60 руб., а в Іспанії - 2 євро, отже, курс, за яким потрібно про міняти євро, щоб купити касету в Росії, складе 30 руб. за 1 євро. Але порівняння цін одного товару не є репрезен татівним для отримання уявлення про цінову ситуацію в країні в цілому. У 1916 р. шведським вченим Густавом Касселем була запропонована теорія, що передбачає можливість оп ределения обмінного курсу на базі загального рівня цін у країні. Вона отримала назву «паритет купівельної спроможності» (ПКС). Відповідно до цієї теорії обмінний курс між валютами двох країн дорівнює співвідношенню рівнів цін у цих країнах. За основу рівня цін країни приймається ціна не одного товару, а представницького набору найбільш купуються споживач ських товарів. Цей набір зазвичай іменують споживчої кор Зіною. У формалізованому вигляді теорію ППС можна виразити наступною формулою:
Г = Р / Р
rub / eur rub 'eur'
де Peur - ціна в євро споживчого кошика в країні зони євро;
РтЬ - ціна такої ж кошика в рублях, продаваної в Рос оці
Еrub / eur ~ кур0 рубля до євро.
Тоді на основі ППС можна розрахувати курс рубля до євро. Якщо, наприклад, споживчий кошик коштує 300 євро в Іс панії і 9000 руб. в Росії, то відповідно до теорії ППС обмінний курс має бути 30 руб. за 1 євро. Якщо ціни в Росії будуть продовжувати рости і через якийсь час рівень цін в Росії подвоїться (до 18 000 руб. За кошик), тоді при незмінності цін в Іспанії подвоїлася б і ціна євро в рублях: згідно ППС курс встановився б в 60 руб . за 1 євро.
Наведений приклад вказує на тісний взаємозв'язок внут ренней купівельної спроможності валюти країни з її курсом. Якщо купівельна спроможність національної грошової оди ниці на внутрішньому ринку падає (зростає рівень цін), це бу дет означатиме її пропорційне знецінення на міжнародному валютному ринку. Відповідно цьому теорія ППС предпола Гаета, що приріст внутрішньої купівельної спроможності наці ональной валюти буде пов'язаний з відповідним її здорожуючи ням. Коли валютні курси встановлюються виходячи з соот носіння даного рівня цін, таке визначення називають абсолютним ППС або статичним варіантом концепції ППС.
Проте ціни не залишаються незмінними на якомусь визна поділені рівні. Як правило, вони ростуть. Якщо ціни ростуть, то, використовуючи вже відому нам формулу паритету купівельної спроможності Prub = Erub / eur х Реіг, і пропорційність вимірюв нання валютного курсу зміни рівня цін, можна записати
1 + dprub = 0 + dErub / euг) Х 0 + dPeur)> де d тобто процентне з трансформаційних змін рівнів цін і обмінного курсу. Тоді можна це ра венство записати у вигляді
^ + <1ЕгіЬ/еіг = {\ + с1РгіЬ) / {\ + с1Реіг),
або
4ЕгіЬ/еіг = (\ + с1РгіЬ) / (\ + с! Реіг) - \.
При малому значенні величини йРеіг цей вираз можна представити у вигляді с1ЕГ1/Ь/е11г = с! РгіЬ - (1Реіг. Отже, мож стверджувати, що процентне зміна обмінного курсу двох валют за певний період приблизно дорівнює різниці між процентними змінами національних рівнів цін за аналізований період. Це означає, що ціни і валютні курси змінюються так, що співвідношення внутрішньої і зовнішньої купівельної спроможності кожної валюти зберігається неіз-менним. Таке співвідношення називають відносним паритетом купівельної спроможності або динамічним варіантом концеп-ції ППС.
Якщо, наприклад, рівень цін в Росії зростає на 20% на рік, в Іспанії на 5%, то згідно відносного ППС буде про виходити 15%-е знецінення рубля по відношенню до євро. Це 15%-е знецінення рубля проти євро компенсує ті 15%, на які темп інфляції в Росії перевершує темп інфляції в Іспанії. Це дозволяє залишатися незмінними відносні внутрішні і зовнішні купівельні спроможності обох валют. Відносний ППС визначається тільки по відношенню до вре-менному інтервалу , протягом якого змінюються рівні цін і валютні курси. Якщо тимчасового інтервалу немає, то мова мо же йти тільки про абсолютне ППС.
Після того як з'ясована залежність між валютним курсом і зміною цін, слід розглянути взаємодію валют них курсів і грошових факторів в довгостроковому періоді. Як зазначалося вище, рівень цін в країні і за кордоном определя ється співвідношенням попиту та пропозиції грошей: у Росії Ргіь = М \ іь / тгіЬ, ГгіЬ), в Іспанії Реіг = М \ иг / ЦЯеіг,? еіг). Обмінний курс, виходячи з ППС, визначається співвідношенням рівнів цін у цих двох країнах ЕгіЬ / еіг = РгіЬ / Реіг. З цього сле дме, що обмінний курс є просто ціна продукції однієї краї ни, виражена в її грошовій одиниці, поділена на ціну про дукції іншої країни, виражену в грошовій одиниці цієї країни. При цьому мається на увазі, що зміни в відсоток них ставках і в рівнях випуску продукції надають воздей ствие на валютний курс тільки через вплив цих змінних на попит на гроші.
Отже, постійне зростання пропозиції грошей в стра НЕ М5 викликає пропорційне підвищення довгострокового рівня цін цієї країни і, як наслідок цього, знецінення її валюти в довгостроковому періоді. Також до падіння курсу валюти бо ти при заданих темпах зростання грошової маси призведе сокра щення випуску в країні, оскільки це викликає зниження попиту на реальні грошові запаси і зростання довгострокового рівня цін.
Вплив змін процентної ставки на валютний курс у довгостроковому періоді інше, ніж у короткостроковому періоді. При розгляді ситуації на валютному ринку в короткостроковому періоді було встановлено, що зростання процентної ставки по де позитив, номінованим в грошовій одиниці країни, веде до подорожчання валюти цієї країни. У довгостроковому періоді зростання процентної ставки, знижуючи реальний попит на гроші, веде відповідно до того, що Р = М "/ Ь {Я, У), до зростання рівня цін в країні, а зростання рівня цін відповідно до теорії ППС призводить до забезпе цінний національної валюти.
Чому виникає таке протиріччя? Щоб це зрозуміти, необхідно розглянути взаємозв'язок інфляції і процентної ставки, з'єднавши ППС з умовою паритету процентних ставок. Згадавши формулу паритету процентних ставок (ЯгіЬ = В.еіг +
+ ^ шЬ/еіг- ЕгіЬ / еіг) / їж / еіг) і зміни ВЗЛЮТНОГО Курсу при ус ловіі дотримання відносного ПКС {с1ЕтЬ/еіг = йРгіЬ - с1Реі),
гаї М0ЖН0 виділять одінз-
ковую складову - {^ тЬ/еіг- ЕгіЬ, еи) / їж / еіг. Следовзтельно, можна ззпісзть йРтЬ - йРеіг = ЯгіЬ - кеіг. Дзнное вирзженіе по-кззивзет, що рззность процентних стзвок по депозітзм в нз-ціонельной грошовій одиниці і в інострзнной велюте рзвня-ється рззності темпів інфляції, ожідземих для відповідаю щего періодз часу в стрзне і зз кордоном. Це співвідношення відомо КЗК ефект Фішера. Воно дозволяє визначати буду ющий обмінний курс КЗК через процентні стзвкі, ТЗК і через темпи ожідземой інфляції. Якщо, КЗК випливає з ППС, перед-ползгзется, що рззность темпів інфляції між стрзнзмі урзв-ги знеціненням валюти, тоді різниця процентних ставок повинна дорівнювати різниці темпів інфляції.
Іншими словами, приріст очікуваного темпу інфляції в стра не в Зрештою викличе рівний приріст процентної ставки за депозитами в її валюті. Якщо при незмінності рівня цін в країні в короткостроковому періоді відсоткова ставкз рзстет і викликає підвищення курсу валюти, то в довгостроковому періоді збільшення пропозиції грошей викликає перш за все зростання цін, який призводить до падіння курсу валюти цієї країни. Якби, наприклад, інфляція в країні безперервно зростала з по стоянного рівня 5% на рік до постійного рівня 10% на рік, то процентні ставки за депозитами в національній грошовій оди ниці в кінцевому рахунку «наздогнали» б більш високу інфляцію, щорічно підвищуючись на 5 процентних пунктів від їх вихідного рівня. Ця «гонитва» процентної ставки за темпами інфляції змушує її надавати вплив на формування обмінного курсу в довгостроковому періоді в тому ж напрямку, в якому змінюється загальний рівень цін в економіці. Застосування еф-фекта Фішера для визначення валютного курсу більш ефек тивно, коли очікувана всередині країни інфляція зростає набагато швидшим темпом порівняно з очікуваною інфляцією за кордоном.
Загальна теорія валютного курсу
Теорія ППС неодноразово піддавалася емпіричним про перевірки і нерідко не отримувала в них підтвердження. Причиною тому, на думку багатьох авторів, є відсутність обліку транс кравців витрат і торгових бар'єрів, відхилення від свобод ної конкуренції і відмінності в вимірюванні рівня цін у різних країнах. У прагненні усунути невідповідність між теори їй і аналітичними даними було введено поняття «реальний валютний курс» як співвідношення цін споживчого кошика іноземної держави, вираженої у валюті даної краї ни, і відповідної споживчого кошика цієї країни в її ж валюті. У формалізованому вигляді реальний валютний курс (Е'гіЬ / еіг) можна записати як ЕгтЬ / еи = (ЕТЬ / еіг х Реї) / РтЬ. В даний ном випадку мова йде про відносну ціною іноземних то варів в цілому, вираженої в місцевих продуктах, тобто про ціну, за якою відбувся б торговий обмін місцевої споживчого кошика на іноземну, якби були можливі торговельні сдел ки за внутрішніми цінами.
 Наприклад, споживчий кошик в Іспанії коштує 200 євро, а в Росії - 6000 руб. При курсі 30 руб. за 1 євро реальний курс ЕггіЬ / еіг = (30 х 200) / 6000 = 1. Це означає, що одна російська споживчий кошик коштує стільки ж, скільки іспанська по споживчих корзина. Якщо ж, наприклад, курс євро виріс до 33 руб. за 1 євро, тоді реальний курс ЕгтЬ / еіг = (33 х 200) / 6000 = 1,1.
 Це означає, що тепер за одну іспанську споживчу Корзо ну потрібно заплатити 1,1 російської споживчої корзини або за російську - 0,9 іспанської споживчого кошика. Іншими словами, рубль реально знецінився, тобто купівельна спроможність російської споживчого кошика щодо іспанської по-споживчої корзини зменшилася. Як видно, існує пря травня залежність між реальним і номінальним курсом. Якщо зростає номінальний курс, зростає і реальний курс, і навпаки.
 Реальний курс розглядається не в статиці, а в динаміці, і в якості рівня цін беруться показники темпів інфляції у відповідних країнах. Реальний курс можна представити у вигляді індексу, що відображає темпи зміни вартості потре бітельскіх кошиків у відповідних країнах і обмінного курсу їхніх валют. Наприклад, згідно з офіційними даними за період 2001-2002 рр.., Рівень інфляції в Росії склав 138,8% (2000 р. - 100%), а в США - 104,3% (2000 г. = 100%). При цьому номінальний курс долара з січня 2001 р. по січень 2003 виріс з 28,16 руб. за 1 долар до 31,8 руб. за 1 долар, або 112,93% (2000 г. = 100%). Тоді індекс реального курсу рубля до долара на початок січня 2003 р. склав Ег = 112,93 х (104,3 / 138,8) == 84,86%. Це означає, що в реальному вираженні рубль піді народжував більш ніж на 15%, тобто за американську споживчу корзину можна придбати тільки 0,85 російської споживач ської кошика.
 Використовуючи наведені вище дані, можна розрахувати реальний курс в абсолютних величинах, як ЕгтЬ / $ = 31,8 х (104,3 / 138,8) = 23,89 руб. за 1 долар. Цей розрахунок також показує, що в реальному обчисленні рубль не подешевшав, а подорожчав на 15,1% = (23,89 - 28,16) / 28,16. Це означає, що за два роки ріс ські товари стали дорожчими для американців, а аме ріканські товари - дешевшими для російського покупці-теля. За російську споживчий кошик початку 2001 тепер можна купити 1,15 американської кошика. Якби від носительное ППС дотримувався, змін реального курсу не було б, оскільки будь-яка зміна номінального обмінного курсу тут же компенсувалося б точно таким же зміною в співвідношенні рівнів цін.
 На практиці часто використовується поняття «реальний ефек тивний валютний курс». При розрахунку реального ефективного валютного курсу беруться темпи змін реального валютно го курсу за певний період по валютах основних торго вих партнерів, потім ці показники зважують за часткою со-відповідності торгового партнера, і в сумі виходить реаль ний ефективний курс.
 REER = сума [(Лг, - Rr, J х Щ / Rrt_x, де REER - реальний ефективний обмінний курс; Rrt - реальний курс на даний момент часу; Rrt X - реальний курс на попередній момент часу; Wj - частка країни-партнера під зовнішньоторговельному обороті. Якщо реальний валютний курс дає уявлення про вимірюв нении конкурентоспроможності товарів однієї країни на ринку іншої країни і навпаки, то реальний ефективний валютний курс дає уявлення про зміну конкурентоспроможності економіки в цілому за певний період часу. 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "10.3. ТЕОРІЯ паритету купівельної спроможності"
  1.  ВАЛЮТНИЙ КУРС
      Валютний курс, будучи ціною однієї валюти, вираженої в іншій валюті, підданий коливанням, як ціна будь-якого друго го активу. Ці коливання пов'язані зі зміною попиту і пред ложения. Попит на валюту і пропозиція валюти залежать від ряду факторів, взаємодія яких і формує валютний курс. Серед безлічі чинників, які визначають валютний курс, зазвичай виділяють фундаментальні
  2.  1.10. ЗАКРИТА І ВІДКРИТА ЕКОНОМІКА
      У багатьох випадках для спрощення досліджуваних процесів використовується поняття закритої економіки, тобто економіки, що не бере участь в міжнародному обміні товарами та послугами. Закрита економіка являє собою автаркію, тобто економіку країни, що не експортує і не імпортує товари і послуги. Однак деякі проблеми вимагають дослідження відкритої економіки, тобто економіки, що бере участь в
  3.  Закон єдиної ціни на світовому фінансовому ринку
      Велике значення для розуміння динаміки валютних курсів має взаємозв'язок між різними секторами світового фінансового ринку, які можна описати основними умовами паритетів фінансового ринку. Всі теорії паритетів є похідними від закону єдиної ціни, за яким ціни (доходи) фінансових активів з однаковим ризиком, скориговані на валютний перерахунок, з урахуванням операційних
  4.  3.6. Фактори, що визначають валютні курси
      В даний час неможливо аналізувати валютні курси без вивчення національних грошових ринків. Коливання валютних курсів, девальвації і ревальвації в кінцевому рахунку є результатом зміни співвідношення між національними грошовими одиницями. Іноземна валюта - це вся грошова маса іноземної держави, а не тільки робочі залишки банків в іноземній валюті. Тому
  5.  Питання 1. Валютні відносини: світова та національна валютні системи
      Валютні відносини - відносини, які складаються між учасниками міжнародного обміну при функціонуванні грошей у міжнародному валютному обороті. Національна валютна система - частина грошової системи країни, в рамках якої формуються валютні курси, здійснюється міжнародний платіжний оборот. Національна валютна система формується на основі національного законодавства з
  6.  Теорії валютного курсу
      Для теорій валютного курсу характерний ряд спільних рис, що визначають їх методологічну сутність: предметом аналізу є валютний курс як вартісна економічна категорія і пропор-ції, що змінюються під впливом попиту та пропозиції валюти. Причини даних змін лежать в сфері виробництва. Розглянемо більш детально деякі з цих теорій. Основні положення теорії паритету
  7.  Висновки
      1. Серед безлічі чинників, які визначають валютний курс, зазвичай виділяють фундаментальні фактори і внееко номічного фактори, які є, як правило, фак торами короткострокової дії. Фундаментальні факто ри визначаються макроекономічними показниками, таки ми, як динаміка ВВП, темпи інфляції, стан платіжного балансу і його головного розділу - рахунку поточних операцій,
  8.  Основні поняття
      Попит на валюту Пропозиція валюти Фундаментальні (економічні) чинники Фактори позаекономічного характеру Рівноважний валютний курс Знецінення валюти Подорожчання валюти Прибутковість валютного активу Умови паритету процентних ставок Очікуваний курс Рівновага на валютному ринку Темп знецінення валюти Покритий паритет процентних ставок Непокритий паритет процентних ставок Реальні грошові
  9.  Глосарій
      Абсолютна перевага у витратах виробництва. Якщо країна А може при одних і тих же витратах ресурсів виробити більше товару, ніж країна Б (тобто з меншими витратами ми на одиницю продукції), то країна А має абсолют вим перевагою у витратах виробництва перед стра ної Б. Абсорбційна здатність. Можливий обсяг іноземної го сударственной та приватної фінансової допомоги, яку
  10.  СЛОВНИК макроекономічних категорій, понять і термінів
      Абсолютна перевага - перевага, якою володіє країна, здатна, використовуючи даний обсяг ресурсів, виробляти більше, ніж інші країни. Австрійська школа - група економістів Віденського університету (К. Мен-гер, Ф. Візер, Е. Бем-Баверк), яка здійснила наприкінці XIX в. "Суб'єктивістську революцію" в політичній економії. Виступивши проти класичної теорії вартості, яка робила наголос

енциклопедія  асорті  печінка  майонез  запіканка