ГоловнаФінансиФінанси → 
« Попередня Наступна »
Наталя Борисівна Ермасова. Фінанси: конспект лекцій, 2008 - перейти до змісту підручника

10.4. Фінансова економічна служба в організації

Фінансова економічна служба (ФЕС) займає особливе місце в організаційній структурі компанії і відіграє особливу роль в її системі управління. Вона є, з одного боку, виконавцем одного з основних бізнес-процесів - процесу проведення розрахунків з контрагентами, а з іншого - оператором одночасно двох найважливіших підсистем управління: підсистеми планування фінансово-господарської діяльності і підсистеми управлінського та бухгалтерського обліку. У такій якості ФЕС є унікальним елементом організаційної структури. Двоїстий характер вирішуваних ФЕС завдань вимагає коректного розподілу різних за характером робіт у рамках ФЕС і формує певні вимоги до її організаційній структурі (рис. 10.2).
Важливим завданням фінансової служби підприємства є правильна організація розрахунків за готову продукцію і постійний контроль за виконанням плану по реалізації продукції і прибутку. Велике значення при організації фінансової роботи на підприємстві має своєчасність розрахунків з бюджетом, організація взаємовідносин з банками, правильність розрахунків з робітниками і службовцями, контроль за дотриманням нормативу оборотних средств.151 Фінан сов и й д іре кторого,

І сповна гель процесу 4 Розрахунки *
Оператор підсистеми планування фінансово-господарської діяльності

Оперативне
фінансове
планування
Внешнііі
бухгалтерський облік
Консолідований ве планування

Робота з
дебіторської
заборгованістю
Організація
аналітичного
Внутрішній
бухгалтерський
облік
планування

Поточні запозичення
Методики планування н нормативи
Внутрішній управлінський облік

Про розподіл розрахунків
Рис. 10.2. Організаційна структура ФЕС
Основні шляхи зміцнення фінансів підприємств пов'язані з оптимізацією використовуваних ними грошових коштів та ліквідацією їх дефіциту.
До найважливіших напрямів удосконалення фінансової роботи на підприємствах відносяться:
- системний і постійний фінансовий аналіз їх діяльності;
- організація оборотних коштів відповідно до існуючих вимог з метою оптимізації фінансового стану;
- впровадження управлінського обліку і на цій основі оптимізація витрат підприємства на основі поділу їх на змінні і постійні і аналіз взаємодії і взаємозв'язку «витрати - виручка - прибуток »;
оптимізація розподілу прибутку і вибір найбільш ефективної дивідендної політики;
більш широке впровадження комерційного кредиту і вексельного обігу з метою оптимізації джерел грошових коштів і впливу на банківську систему;
використання лізингових відносин для розвитку виробництва;
оптимізація структури майна і джерел його формування з метою недопущення незадовільної структури балансу;
впровадження сучасної системи управління грошовими потоками;
розробка та реалізація стратегічної фінансової політики підприємства. У складі ФЕС організаційно виділяють три структурні одиниці:
виконавець процесу «Розрахунки»;
оператор підсистеми планування фінансово-господарської діяльності;
головний бухгалтер.
У частині реалізації бізнес-процесу «Розрахунки» ФЕС повинна керуватися відповідним регламентом. Як і регламент будь-якого бізнес-процесу, регламент процесу «Розрахунки» містить перелік виконуваних робіт, для кожної з яких вказується, як мінімум, наступний набір характеристик:
періодичність та (або) умови виконання;
виконавець;
вхідні документи і їх відправники;
вихідні документи та їх адресати;
нормативні та методичні документи, якими керується виконавець у процесі своєї роботи.
У регламенті процесу передбачається виконання з певною періодичністю (щоденно, один раз на місяць або по мірі необхідності) наступних груп робіт.
З метою диспетчеризації процесу «Розрахунки» розробляється платіжний календар з горизонтом планування до одного місяця, а також щодня складається реєстр платежів на підставі надходять від підрозділів заявок на оплату рахунків контрагентів та інших зобов'язань.
Для забезпечення надходжень грошових коштів здійснюється робота з дебіторами, у тому числі прийняття рішень про виставлення претензій і списання безнадійної заборгованості.
З метою ліквідації тимчасової нестачі грошових коштів проводиться робота по залученню джерел короткострокового фінансування, включаючи ведення договірних відносин з відповідними контрагентами.
Для власне розрахунків здійснюється розпорядження рахунками компанії, в тому числі позичковим, і готівкою в касі компанії шляхом оформлення різних платіжних документів в рамках затвердженого реєстру платежів.
Система планування фінансово-господарської діяльності необхідна для визначення найбільш ефективного варіанту ведення бізнесу на найближчу перспективу (рік, квартал, місяць) і відповідної координації дій усіх підрозділів компанії в обраному напрямку. Системи планування фінансово-господарської діяльності залежно від обраної політики управління підрозділами досить різноманітні і за складом форм
планів, кошторисів і бюджетів, і за регламентом їх розробки і затвердження, і за аналітичними напрямками планування. Повномасштабна система планування фінансово-господарської діяльності передбачає постійне вирішення двох взаємопов'язаних завдань:
техніко-економічного планування, тобто планування прибутку за плановий період за системою «списань і відвантажень»;
фінансового планування, тобто планування залишку грошових коштів на кінець планового періоду за реальними надходженнями і платежами.
Бухгалтерський облік - це система обліку, яка відповідає всім нормативним вимогам чинного законодавства та в результаті який формується звітність, також необхідна цим законодавством. Управлінський облік - це система як бухгалтерського, так і власне управлінського обліку, яка налаштована під вимоги системи управління конкретної компанії і в результаті який формується внутрішня управлінська звітність. Ведення такого обліку та формування як зовнішньої бухгалтерської, так і внутрішньої управлінської та бухгалтерської звітності і є завданням головного бухгалтера.
Можливі два основні варіанти організації управлінського обліку. Для їх здійснення необхідно наявність на підприємстві групи кваліфікованих бухгалтерів, які знаються як в управлінському, так і бухгалтерському обліку. Різниця між варіантами варіантами полягає лише в тому, яке місце займають ці співробітники в технологічному ланцюжку проходження документів.
Перший варіант передбачає, що всі облікові документи надходять до бухгалтера, ведучому управлінський облік (або групі бухгалтерів). Цей бухгалтер повинен визначити, як господарські операції, що враховуються в первинних документах, повинні відображатися в управлінському обліку. По кожному з первинних облікових документів він формує та управлінські, та бухгалтерські проводки. Якщо на підприємстві, крім бухгалтерів, провідних управлінський облік, існує фінансова бухгалтерія, то після формування управлінських проведень первинні документи передаються бухгалтерам, що здійснює ведення бухгалтерського та податкового обліку, які на підставі цих документів складають офіційні бухгалтерські проводки.
Перевага цього варіанту полягає в тому, що він найбільш точно відповідає основним принципам ведення обліку і дозволяє повніше відобразити діяльність організації. Недолік же полягає в тому, що будуть потрібні додаткові ресурси для створення інтегрованої бухгалтерської системи, що поєднує як типову бухгалтерську, так і управлінську конфігурації.
Другий варіант організації управлінського обліку має на увазі, що в управлінську базу даних інформація вноситься вже після того, як вона була відображена в базі даних бухгалтерського обліку. Іншими словами, ведуться дві паралельні бази даних. Фінансова бухгалтерія при цьому працює в звичайному режимі, надаючи свою базу бухгалтеру, ведучому управлінський облік, для її подальшої трансформації. На практиці така трансформація здійснюється, як правило, по консолідованими даними.
Передача консолідованої інформації з бухгалтерської бази даних в управлінську можливий лише для операцій, юридичний зміст яких відповідає їх реальній економічній суті. Якщо ж такої відповідності немає, то кожну проводку, переносиму в управлінські регістри, потрібно розглядати окремо. Крім того, якщо в управлінському обліку відображені консолідовані дані, то повноцінні управлінські звіти потрібно буде отримувати, використовуючи і управлінську, і бухгалтерську бази даних (наприклад, аналітичний звіт по конкретному постачальнику може бути сформований виключно за даними бухгалтерського обліку).
Незважаючи на зазначені недоліки, другий варіант ведення управлінського обліку привабливий своєю низькою ресурсоемкостью. Він може бути впроваджений в найкоротші терміни і з мінімальними витратами - достатньо організувати додаткові робочі місця для бухгалтерів, провідних управлінський облік. Крім того, ефективність застосування даного варіанту буде тим вище, ніж більш істотні відмінності між бухгалтерським і управлінським обліком. Основною умовою його ефективного застосування є детально розроблена методика переносу операцій з бухгалтерської бази даних в управлінську. Необхідно придбати потужні фінансові системи, як правило, західного виробництва для ведення управлінського обліку. Такі програми дають можливість вести «багатовимірний» аналіз по всіх видах діяльності підприємства і отримувати будь-які звіти, що дозволяє своєчасно відстежувати найменші зміни, які можуть вплинути на фінансовий стан компанії.
Для постановки управлінського обліку необхідно розробити регламентуючі документи, які визначатимуть основні правила обліку. Нормувати має сенс тільки ті облікові процедури, які не відповідають чинним на підприємстві бухгалтерським стандартам.
Основними регламентуючими документами є:
корпоративні стандарти управлінського обліку;
план рахунків управлінського обліку;
система кодів, що використовуються для кодування статей бюджету, статей витрат, центрів відповідальності, напрямків діяльності ит. д.;
порядок документообігу при веденні управлінського обліку.
У стандартах управлінського обліку наводяться основні принципи відображення господарських операцій в організації. При розробці стандартів обліку слід виходити з вже існуючих нормативних документів і коригувати їх у відповідності зі специфічними умовами діяльності підприємства.
При розробці управлінського плану рахунків за основу приймається робочий бухгалтерський план рахунків. Порядок відображення інформації про господарські операції не змінюється: в управлінському обліку, як і в бухгалтерському, витрати по оплаті послуг банків будуть обліковуватися на рахунку 91, а основні кошти - на рахунку 01. Однак в управлінський план рахунків будуть входити і незадіяні в бухгалтерському плані рахунку. Зокрема, має сенс ввести додаткові (управлінські) рахунки обліку грошових коштів, виходячи з того, що інформація на бухгалтерських рахунках доступна зовнішнім користувачам, а на управлінських - тільки менеджерам і власникам компанії.
При розробці плану рахунків потрібно пам'ятати, що для управлінського обліку необхідна велика деталізація даних, тому слід передбачити можливість відображення інформації окремо по кожному центру відповідальності, напрямку діяльності підприємства або виробленому підприємством продукту. Крім того, управлінський план рахунків повинен дозволяти легко робити вибірки даних за певною ознакою, наприклад за центрами відповідальності, видами продукції, співробітникам, тимчасових періодах і т. д. Для цього необхідно кожній статті доходів і витрат, кожному центру відповідальності і кожному виду діяльності привласнити відповідні коди.
Система кодів повинна бути побудована таким чином, щоб забезпечити взаємозв'язок управлінського обліку та бюджетування. Для цього обидва процесу розробляються на основі однієї організаційно-функціональної моделі компанії. Модель компанії повинна відображати фінансову структуру, описувати порядок руху матеріальних, грошових і документарних потоків, виявляти центри концентрації фінансових ресурсів. Для систем управлінського обліку та бюджетування розробляється однакова номенклатура статей витрат і доходів, при цьому кожній із статей присвоюється певний код, що дозволяє легко знаходити і групувати дані.
При розробці документообігу основну увагу потрібно приділити первинним документам, призначеним для внутрішнього користування. Прикладом таких документів можуть бути заявки на проведення безготівкових платежів або видачу грошей з управлінської каси. У форму первинних облікових документів доцільно ввести такі обов'язкові поля, як «Напрямок діяльності», «Код затрат», «Центр відповідальності», які відразу ж дозволять визначити приналежність господарських операцій до того чи іншого центру відповідальності, бізнес-процесу, тимчасового періоду.
У регламенті документообігу повинен визначатися не тільки порядок відображення господарської діяльності в управлінському обліку, а й склад управлінської звітності. Кожному зі звітів повинна бути дана коротка характеристика, необхідно також визначити періодичність формування звітів та подання їх керівництву.
 Перед впровадженням управлінської облікової системи доцільно проводити роз'яснювальну та консультаційну роботу з персоналом, а потім оформляти наказ по підприємству, підписаний керівником, який зобов'яже співробітників і начальників усіх підрозділів виконувати заходи, необхідні як для постановки обліку, так і для його подальшого функціонування. Все це дозволить найбільш ефективно організувати постановку управлінського обліку на підприємстві, завдяки чому керівництво зможе краще відстежувати стан свого бізнесу і приймати більш обгрунтовані управлінські рішення.
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "10.4. Фінансова економічна служба в організації"
  1.  7.6. Оперативне фінансове планування
      Оперативне фінансове планування використовує затверджені в бюджеті показники в повсякденній діяльності організації для досягнення поставлених цілей. Якщо поточне планування здійснюється «великими мазками», то оперативний фінансовий план має бути значно більш докладним. Складання детальних оперативних фінансових планів необхідно для реалізації стратегічних і тактичних
  2.  6.3. ТЕНДЕНЦІЇ ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В РФ
      У всіх країнах з розвиненою ринковою економікою малий бізнес довів свою значимість і ефективність як в економічному, так і в соціальному плані. Для цих країн це вже давно усталене, зрозуміле і давно вивчене явище. Мале підприємництво в нашій країні як самостійне суспільно-політичне та соціально-економічне явище існує трохи більше 10 років, і в даний час
  3.  6.4. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В ГАЛУЗІ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ОПОДАТКУВАННЯ І ПІЛЬГИ ДЛЯ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ
      У всіх економічно розвинених країнах малому і середньому бізнесу з боку держави виявляється різна організаційна та фінансова підтримка, результатом якої є значні надходження до бюджету, ефективне функціонування економіки і в кінцевому рахунку високий рівень життя населення. У світовій практиці вважається нормою державне заохочення малого бізнесу в інтересах
  4.  8.5. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ
      На якість продукції, як зазначалось раніше, впливають багато факторів, і всі їх необхідно враховувати при вирішенні проблеми підвищення якості продукції на підприємстві, тобто вирішення цієї проблеми вимагає комплексного підходу. Вперше такий підхід був здійснений в 60-і рр.. на підприємствах м. Саратова, де була запроваджена так звана система БІП-система бездефектного виготовлення продукції.
  5.  8.6. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ПРОДУКЦІЇ, МЕТОДИКА ЇЇ РОЗРАХУНКУ
      Раніше зазначалось, що поліпшення якості продукції є одним з найважливіших напрямків підвищення ефективності суспільного виробництва і окремого підприємства. Економічна ефективність від поліпшення якості продукції може бути виражена такою формулою: ^ ФФ якість х обсяг випуску (реалізації) Ефективність виробництва може підвищуватися навіть при скороченні обсягу реалізації, але
  6.  9.4. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
      Важливим важелем впливу на підприємницьку діяльність суб'єктів господарювання й економіку країни є інвес-тіціонная політика держави. З її допомогою держава непо-безпосередніх може впливати на темпи та обсяги виробництва, рівень інфляції, прискорення НТП, зміна структури суспільного виробництва та вирішення багатьох соціальних проблем. Аналіз показав, що в науковій
  7.  9.5.2. Методи фінансування інвестицій
      Слід розрізняти поняття «джерела фінансування інвестицій» і «методи фінансування інвестицій». Джерела фінансування інвестицій - це кошти, які можуть використовуватися в якості інвестиційних ресурсів. Метод фінансування інвестицій - це механізм залучення інвестиційних ресурсів з метою фінансування інвестицій-онного процесу. У науковій та навчальній літературі
  8.  9.6. ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ НА ПІДПРИЄМСТВІ
      Давно відома істина, що перш ніж приступати до реалізації якого-небудь інвестиційного проекту, необхідно зробити його економічне обгрунтування. Воно має дати відповідь про вигідність чи недоцільності реалізації інвестиційного проекту. При цьому повинні бути використані найбільш надійні та апробовані методичні підходи, що дозволить звести інвестиційний ризик до мінімуму. У бутність
  9.  10.1. КАПІТАЛЬНОГО БУДІВНИЦТВА
      Капітальні вкладення є основою для здійснення капітального будівництва. Вони можуть бути спрямовані на: нове будівництво, реконструкцію діючого підприємства; технічне переозброєння виробництва; розширення діючого підприємства чи якогось іншого об'єкта; інші цілі. До нового будівництва належить будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного та
  10.  11.7. АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ
      Нараховувати амортизацію в Росії стали в XIX в., А законодавчо це було оформлено тільки в 1898 р. в Положенні про державний промисловий податок Під амортизацією в той час розуміли «суму, що служить для покриття, зменшення і навіть знецінення вартості машин, заводських будівель і пр . ». Ці суми трактувалися Положенням як відрахування з валового доходу і не підлягали обкладанню промисловим
енциклопедія  асорті  печінка  майонез  запіканка