Головна
Соціологія || Фінанси || Економіка || Юриспруденція
Аудит / Інституційна економіка / Інформаційні технології в економіці / Історія економіки / Логістика / Макроекономіка / Міжнародна економіка / Мікроекономіка / Світова економіка / Операційний аналіз / Оптимізація / Страхування / Управлінський облік / Економіка / Економіка та управління народним господарством (по галузях) / Економічна теорія / Економічний аналіз
ГоловнаЕкономікаМіжнародна економіка → 
« Попередня Наступна »
Колесов В.П., Кулаков М.В.. Міжнародна економіка, 2004 - перейти до змісту підручника

Від золотого стандарту до Бреттон-Вудська система

Золотий стандарт
До самої простій системі золотого стандарту відноситься зо-лотомонетний стандарт, коли грошові знаки (франк, марки, ліри, рублі і т.д.) країн знаходили своє вираження в визначений ном кількості золота. Це означає, що гроші будь-якої країни, яка дотримується золотого стандарту, представлені у вигляді золотих монет, і єдина відмінність між, наприклад, ан глійскімі та французькими грошима проявляється в символах, зображених на цих монетах. Співвідношення між цими мо нетами визначалося пропорційно вмісту в них кількості золота. Якщо, наприклад, монета номіналом в один фунт стерлінгів містила 5 г чистого золота, а монета дост-інство в 1 франк - 1 г чистого золота, вони обмінювалися у співвідношенні 5 французьких монет за 1 англійську.
Інші метали також могли грати роль золота. У ряду країн (Німеччина, Голландія, Норвегія, Швеція і більшість ази АТСК країн) до переходу до золотого стандарту основним середовищ ством звернення служило срібло, що іменувалося срібним стандартом. Інші країни використовували як гроші срібло поряд із золотом. Така система називається біметалічним стандартом, при якому гроші представлені як золотом, так і сріблом і встановлюється відносна ціна цих двох ме них металів. Так, Франція перейшла до биметаллическому стандарту в 1785 р., а в 1865 р. навіть виступила ініціатором створення на основі биметаллизма Латинського валютного союзу, що включає, крім Франції, Італію, Бельгію, Швейцарію і Грецію. Од нако біметалічний стандарт створював додаткові про блеми в міжнародних розрахунках, оскільки відносна ціна цих двох металів в різних країнах була не завжди однаковою.
У більш складною і реальній системі золотого стандарту гроші представлені як монетами, так і паперовими банкнотами. При цьому золоті монети виконують ту ж роль, що і при золото-монетному стандарті. Що стосується паперових банкнот, то цент ральний банк повинен бути готовим обмінювати їх на золото. Таким чином, всі гроші країни повинні оцінюватися як зо лото і безпосередньо виражатися у вартості золота, хоча не він виконує основну функцію засобу обігу.
Отже, гроші будь-якої пари країн при золотом стан дарт співвідносяться один з одним як вагові співвідношення од ного і того ж дорогоцінного металу (золота), зміст до торого зафіксовано центральним банком. Центральний банк повинен мати золоті резерви, щоб на вимогу міг обме няти паперові гроші на золото. Уряд не може про довільно друкувати гроші. Воно може додатково друкувати їх тільки у разі появи додаткових золотих резервів. За відсутності таких друкування паперових грошей викличе з менение їх золотого забезпечення.
Поява паперових грошей і можливість їх обміну на зо лото передбачає наявність високої довіри до установи, що здійснює емісію цих грошей. Такими установами ями стали центральні банки, довіра до яких росло в міру зміцнення державної влади в найбільш розвинених в той період країнах.
Початок золотого стандарту було покладено в 1819 р., коли Британський парламент прийняв Закон про відновлення, кото рий зобов'язував Банк Англії відновити перервану практи ку обміну на вимогу грошових банкнот на золото за фік-сировать курсу. Реально реалізація цієї політики Банком Англії почалася в 1821 р., а офіційне міжнародне при знання вона отримала на конференції в Парижі в 1867 р. У ті чення XIX в. більшість провідних країн світу взяли золо тієї стандарт, і починаючи з 1870 р. ця система стає державної подстве. Поширення системи на весь світ в цей період пов'язано насамперед з твердженням Великобританії в якості лідера в світовому виробництві та торгівлі. Лондон перетворився у світовий фінансовий центр. Економічна ста бильность Великобританії була прикладом для інших раз кручених країн, і вони прагнули копіювати її економічну політику.
До кінця XIX в. золото практично повністю витіснило срібло зі сфери грошового обігу. Цьому сприяло відкриття нових родовищ срібла в другій половині XIX в., Надходження якого на ринок породжувало інфляційні ні процеси в країнах, які взяли біметалічний або се Ребряну стандарти. Важливу роль у поширенні золотого стандарту зіграв перехід до нього в 1871 р. Німеччини, економі етичні й політичні позиції якої до цього часу зна чительно посилилися. Інші країни, дотримувалися раніше біметалічного стандарту (країни Латинського валютного зі юза) і срібного стандарту (Голландія, Норвегія і Швеція), також перейшли до золотого стандарту. Росія перейшла до золото му стандарту в 1893 р., Японія - в 1897 р., Індія - в 1898 р., США - в 1900 р. З великих країн безпосередньо до 1914 р. тільки Китай при держивался срібного стандарту.
Аж до 1914 р. розвиненою світ жив в умовах золотого стан дарту, який передбачав виконання золотом всіх фун кцій грошей і вільний обіг золотої монети. Паперові гроші за цієї системи мали необмежений обмін на зо лото за ціною, що відповідає їх золотому змісту. Золо то вільно ввозилося в країну і вивозилося за кордон.
Монети, що чеканилися в умовах золотого стандарту, име Чи однакову цінність і номінал, які визначалися зо лотим паритетом монети, тобто встановленим законом вагою чистого золота в грошовій одиниці країни.
При здійсненні міжнародних торговельних операцій було необхідно визначити обмінний курс між двома валютами. Він визначався, як і при золотомонетному стандарті, соотно шением міститься в двох грошових одиницях кількості чистого золота (паритетний курс). Наприклад, золоте утримуючи ня одного долара наприкінці минулого століття становило 0,04837 унції, а золотий вміст одного фунта стерлінгів - 0,2354 унції. Отже, валютний курс дорівнював 4,866 дол за 1 ф. ст. Ці фіксовані курси могли коливатися між верх-ній і нижній так званими золотими точками, у вузьких пре справах, обумовлених витратами, пов'язаними з переплавкою, карбуванням, транспортуванням золота і страхуванням його при пе перевезенні.
Якщо знову звернутися до прикладу обміну п'яти французьких монет, що містять по 1 г чистого золота, за одну англійську монету, що містить 5 г чистого золота, і припустити, що перераховані витрати становлять 0,02 франка за один грам привезеного з однієї країни в іншу золота, тоді обмінний курс 'цих валют може коливатися між 5,1 і 4,9 франка за фунт стерлінгів. Це означає, що у разі погашення заборгованості Англією перед Францією і ввезенні золота до Франції при фік-сировать курсі 5:1 воно буде оцінюватися виходячи з курсу 4,9:1, оскільки Франції належить понести витрати по перетворенню цього золота у французькі монети. Навпаки, якщо золото бу дет вивозитися до Англії, то буде оцінюватися за курсом 5,1:1, оскільки витрати буде нести Англія. Якби не істота вали ці витрати, будь-яке відхилення курсу від співвідношення 5:1 викликало б рух золота між країнами, а такого руху ня не відбувається, поки курс не виходить за межі золотих точок.
При золотому стандарті здійснення міжнародних тор гових операцій між країнами не обов'язково тягло за собою переміщення золота між ними. Розрахунки велися шляхом взаємо заліків країн один одному. Якщо ж баланс торговельних операцій не дорівнював нулю, якщо, наприклад, країна мала від'ємне сальдо, вона повинна була або залучати короткостроковий капітал за кордону, або відправляти частину свого резервного золота за кордон. Якщо країна змушена переміщати свої золоті резерви, то відновлення рівноваги при золотому стандарті досягається в результаті дії автоматичних регуляторів, які має ця система.
Основу цих регуляторів становить механізм цін. Країна, яка має позитивне сальдо платіжного балансу, ввозить зо лото-за кордону. Відповідно притоку золота увеличива ється пропозиція національної валюти, ціни на товари в даній країні зростають, і попит з боку іноземців на них змен шается. За кордоном же відбувається зворотний процес: иност ранние товари охочіше ввозяться резидентами даної країни, і тепер у неї виникає від'ємне сальдо рахунку поточних опе рацій. Щоб усунути негативне сальдо, ця країна дол жна відправляти золото за кордон, що веде до падіння її внут рішніх цін, зростання її експорту і відновленню рівноваги в обох країнах. Цей механізм досягнення рівноваги платіж ного балансу отримав назву механізму автоматичних ре регулятора, і в основному він діяв ефективно. Це був період класичного золотого стандарту.
Однак не слід перебільшувати автоматизм в його діях. Насправді грошові одиниці країн при золотому стандарті не були такі строго прив'язані до золота. Наприклад, в США в цей період випускалися паперові грошові знаки, які забезпечу ? не золото, а державними цінними папір ми. Не було й моментальної реакції цін на відтік золота з країни. Цей відтік викликав в першу чергу зростання процентної ставки за короткостроковими кредитами, що породжувало приплив ка живила в країну. Це могло зупинити відтік золота, але не міг ло усунути справжніх причин дисбалансу. Відтік золота оповіді вався на зменшенні сукупного попиту, і ефект сокраще ня доходу був більшим, ніж ефект зниження цін. Насправді ефективність дії механізму автома тичні регуляторів в чому зобов'язана величезної ролі, кото рую грала в той період Англія. Будучи найбільшим импор тером і експортером товарів, експортером довгострокових і крат косрочних капіталів, відстоюючи принципи вільної торгів чи, розташовуючи військовою міццю і політичним впливом у світі, Англія прагнула до підтримання стійких внешнеекономі-чеських зв'язків. Цією стійкості сприяло збереження зо-лотого стандарту, хоча багато країн готові були укладати і укладали з Англією контракти з платежами в фунтах стерлінгів, до якого у світі було величезну довіру.
З початком Першої світової війни епоха золотого стандарту завершується. Вступили у війну європейські країни, заборони чи експорт золота, а коли в 1917 р. до них приєдналися США, практично припинив існування ринок цього металу. Беруть участь у війні країни були змушені фінансувати значні військові витрати шляхом емісії паперових грошей, які не мали відповідного золотого забезпечення.
Під час війни Англія починає втрачати панівні позиції в світі, поступаючись їх США. Будучи протягом понад століття затятим прихильником вільної торгівлі, після війни Анг лія вводить імпортні тарифи, що означає ще більший від хід від золотого стандарту.
З 1924 р. починається поступова стабілізація грошового обігу та валютного курсу, повернення до золотого стандар ту. Першими до нього повернулися США ще в 1919 р. За роки війни експорт США збільшився втричі, насамперед за рахунок поставок військових матеріалів, продовольства і сировини до Європи. До 1918 р. в цій країні була зосереджена половина всього золотого запа са розвинених країн. На відміну від США, Європа була ослаблена й не могла так швидко повернутися до колишньої валютній системі. На Генуезької конференції в 1922 р. декілька країн, включаючи Ве нії, Францію, Італію та Японію, домовилися про повернення до золотого стандарту і про співпрацю між цін траловими банками з метою підтримки паритету. Новим було те, що національна грошова одиниця країни тепер могла забезпе печуватись не тільки золотом, а й валютою країн, чиї резерви повністю складаються з золота. Це означало перехід від класичного золотого стандарту до золотовалютного, хоча при цьому зберігав ся основний критерій золотого стандарту: в якості засобу між родного розрахунків могло використовуватися тільки золото.
У цих умовах деякі країни, особливо Велікобріта ня, намагалися штучно підтримувати золотий паритет, що уповільнювало економічне зростання і в якійсь мірі способство вало виникненню світової кризи. Криза змусила краї ни відмовитися від золотого стандарту. У 1931 р. від золотого стан-дарту відмовилася Великобританія, в 1933 р. - США. Тим не ме неї спроби повернення до золотого стандарту не припинялися. Так, Англія висловлювала готовність повернутися до золотого стандарту за умови лібералізації основними країнами зовнішньої торгів чи та здійсненні ними експансіоністської макроекономічної політики. Для підтримки валютного паритету в умовах вільною торгівлі Англія пропонувала провідним країнам створити фонд у розмірі 1,5-2 млрд дол, який міг би надавати країнам-учасникам кредити для відновлення порушуваної паритету їх валют. У червні 1933 р. група країн, що дотримуються шихся золотого стандарту (Франція, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, а потім Італія і Польща) утворила так називає мий золотий блок, прагнучи зберегти функціонування зо лотого стандарту на основі існуючих паритетів. Пізніше всі вони були змушені скасувати вільний розмін своїх валют на золото і ввести валютні обмеження. У 1936 р. золотий блок остаточно розпався.
Золотовалютний стандарт
У міру наближення закінчення Другої світової війни союзники стали все більше приділяти уваги післявоєнного устрою світу. Насамперед йшлося про створення нової еко номічного системи. Переговори щодо нової між народною валютної системи велися протягом тривалого часу укладання між США і Англією як найбільш впливовими стра нами. Остаточне угода була досягнута на міжнародній конференції в невеликому містечку Бретгон-Вудсі (штат Нью-Гемпшир). У липні 1944 р. у цьому містечку близько 300 представників 44 країн (включаючи СРСР) протягом трьох тижнів працювали над остаточним варіантом угоди про нову міжнародну валютну систему. Основні питання, на яких зосередили особливу увагу учасники конференції, сво дились до того, як погоджувати внутрішнє і зовнішнє одно рівновага і як уникнути міжнародних конфліктів.
 У цьому реченні Англії проглядаються контури створеного після Другої світової війни Міжнародного валютного фонду.
 Серед численних проектів післявоєнного переустрой ства міжнародних валютних відносин, які обговорювалися в Бреттон-Вудсі, найбільш дискутованих були «план Кейн-са» і «план Уайта». Суть пропозицій, висунутих Дж. М. Кейн-сом (він очолював англійську делегацію), зводилася до созда нию багатостороннього клірингового союзу, що передбачає певний автоматизм у наданні кредитів країнам-учасницям, що мали дефіцит платіжного балансу. При цьому передбачалося, що країни-боржники будуть вживати необхідних заходів для усунення своїх дефіцитів. Ці пред ложения не знайшли підтримки з боку США і Канади.
 Американський план Уайта, працівника Міністерства фінансів США, грунтувався на ідеї установи спеціального фонду, кошти якого могли б використовуватися країнами-учасни-цями для регулювання сальдо їх платіжних балансів при ус ловіі, що їхні програми економічного розвитку гарантиро вали б ліквідацію дефіцитів і погашення заборгованості перед фондом. Саме за цим планом і була побудована Бреттон-Вуд-ська валютна система. Сполучені Штати Америки в той врємя були основним кредитором, а Англія, як і більшість інших країн, була боржником. Але, як показала практика, сі стема поступово еволюціонувала у бік плану Кейнса.
 В основу Бреттон-Вудської системи було покладено золотий стандарт. Долар виступав в якості його повноцінного заміни теля і розглядався в якості резервної валюти. Курси інших валют були встановлені по відношенню до долара США на ос нове фіксованих паритетів, а долар повинен був зберігати свою незмінну ціну в 35 дол за тройську унцію (31,1 г). Країни могли зберігати свої резерви в золоті та доларах, а Фе-деральному резервна система була зобов'язана по першому требова нию центральних банків конвертувати долари в золото. Та ким чином, Бреттон-Вудська система являла собою зо-лотовалютний стандарт з доларом в якості головної резервної валюти.
 Країни були зобов'язані стежити за відповідністю курсу своїх валют обумовленим паритетами. Відхилення від паритетів допус калось лише в розмірах + / -1% (пізніше коливання були повели чени до + / -2,5%). У разі більшого відхилення спеціально утворений Міжнародний валютний фонд вживав заходів для відновлення паритету.
 Багато, хто брав участь у створенні нової валютної системи, випробовували на собі вплив двох моментів. По-пер ше, на старше покоління мало вплив існування золотого стандарту в період до Першої світової війни. Ці люди бачили в золотому стандарті ефективну валютну систему, що забезпечила стабільний розвиток національних економік і стійкі економічні зв'язки між країнами. По-друге, був досвід 1930-х рр.., Коли стан внутрішньої економі ки розглядалося як першорядне завдання по відношенню до міжнародної економіки. Цей досвід сприймався у вигляді широких торговельних і платіжних обмежень, конкуренції з приводу знецінення валюти і нестійкого обмінного курсу.
 Проблема при виробленні нової валютної системи полягала в тому, щоб створити гармонійну систему, що забезпечує стабільний обмінний курс, аналогічний золотому стандарту, і надати свободу країнам у виборі власної макроек номической політики. Автори Бреттон-Вудської системи намага лись вирішити цю проблему за допомогою компромісного обмін-ного курсу, що знаходиться між фіксованим і плаваючим курсами. Передбачалося, що країни повинні здійснювати нормальну інтервенцію для підтримки обмінного курсу, в той же час внутрішня політика повинна бути спрямована на підтримку бажаних макроекономічних умов. Країна повинна робити все, щоб її платіжний баланс знаходився в готелі зі стоянні фундаментального рівноваги.
 Хоча автоматичне регулювання платіжного балансу свя зиваєтся з класичним золотим стандартом, насправді, автоматичне регулювання платіжного балансу відбувається при всіх стандартах. Припустимо, що у Франції - дефіцит платіжного балансу, а у Німеччині - позитивне сальдо. Це означає, що Німеччина продає Франції більше товарів і послуг, ніж купує у неї, накопичуючи таким чином французьку валюту. При золотомонетному стандарті це означає, що ньому ци накопичують французькі золоті монети. Вони можуть бути в обігу в Німеччині або можуть бути переплавлені в німецькі монети. Це означає, що пропозиція грошей у Франції змен шается, а в Німеччині зростає на величину дисбалансу. Соот ветственно, ціни у Франції знизяться, а в Німеччині зростуть, вона проявить більший інтерес до французьких товарам, їх екс порт до Німеччини виросте, і платіжний баланс наблизиться до рівноваги.
 Припустимо тепер, що підтримується золотовалютний стандарт і що в Німеччині накопичуються французькі банкноти, а не золоті монети. Але німецькі експортери більше нужда ються в німецьких банкнотах, ніж у французьких. При золо товалютном стандарті вони можуть обміняти французькі банкноти в Центральному банку Франції не тільки на золото, а й на дол лари, яке потім продають Центральному банку Німеччини (Бундесбанку) за марки. Це означає, що французький Централь ний банк продає міжнародні резерви у вигляді золота або доларів і купує франки в кількості, рівній дефіциту платіжного балансу, а Центральний банк Німеччини накопичуються ет резерви і продає марки в такій же кількості. Таким обра зом, дисбаланс платежів між цими двома країнами змен-щує пропозицію французьких грошей і збільшує пропози ня німецьких так само, як при золотому стандарті.
 Спочатку було прийнято, що США будуть грати у новій системі особливу роль. При цьому виходили з того, що європей ська економіка була зруйнованої війною, а США накопичили під час війни величезний золотий запас. Кожна країна за исклю чением США була зобов'язана купувати і продавати власну валюту на міжнародному валютному ринку, підтримуючи курс долара і не допускаючи відхилення курсу більш ніж на 1% у кожну сторону. Долар став базовою валютою при здійсненні ін тервенціі на міжнародному валютному ринку. США на відміну від усіх країн не повинні були здійснювати інтервенцію на міжнародному валютному ринку. Але навіть якщо це станься ло чисто випадково, США були зобов'язані негайно обміняти золото на долари іншого центрального банку.
 Так, з 1951 по 1967 р. золотий паритет англійської фути стер лінгов дорівнював 12,5 фунта за тройську унцію золота, а парі тет долара - 35 дол за тройську унцію. Отже, курс дорівнював 35/12, 5 = 2,8 дол за фунт. Банк Англії був зобов'язаний обмінювати долари на фунти на Лондонській валютній біржі в будь-якій кількості, необхідній для підтримки курсу на рівні 2,772-2,828 дол за фунт, з відхиленнями вгору і вниз від 2,8. На практиці курс коливався від 2,78 до 2,82 дол за фунт. Федеральна резервна система була зобов'язана продавати Банку Англії золото по 35 дол за тройську унцію плюс невеликі комісійні, які були необхідні для проведення ін-тервенціі, або купувати у нього золото по 35 дол за тройську унцію.
 Якщо кожна країна, яка набуває долари допомогою інтервенції, завжди обмінює їх на золото США і якщо каж дая країна продає долари, раніше придбані за золото у Со єднання Штатів, всі платежі з регулювання платіжного балансу, включаючи платежі США, повністю відображають рух золота між центральними банками. Це пояснює той факт, що країни бажали мати велику частину своїх міжнародних резервів у доларах, тому долар США став іменуватися резервною валютою. У той же час самі Сполучені Штати в якості офіційних резервів тримали фінансові зобов'язання ства центральних банків таких країн, як Німеччина, Японія, Англія, Франція, виражені у валютах цих країн.
 Таким чином, структура офіційних резервів США яви лась прообразом мультивалютного стандарту. До кінця XX в. між родного резерви становили близько 500 млрд дол, з кото яких 400 млрд були представлені валютами розвинених країн у наступному співвідношенні: долари США - 57%, німецькі березня ки - 13%, японські ієни - 5%, ЕКЮ - 5%, англійський фунт стерлінгів - 3,5%, близько 20% валюти інших розвинених країн. Решта 100 млрд дол були представлені золотом по ри нічний вартості, спеціальними правами запозичення і частками країн у МВФ. 
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Від золотого стандарту до Бреттон-Вудська система"
  1. 8.1. Валютна система
      Валютна система являє собою сукупність двох елементів-валютного механізму та валютних відносин. Під валютним механізмом розуміються правові норми і інститути, що представляють їх на національному та міжнародному рівнях. Валютні відносини включають повсякденні зв'язки, в які вступають приватні особи, фірми, банки на валютних і грошових ринках з метою здійснення міжнародних розрахунків,
  2. 8.2. СТРУКТУРА ПЛАТІЖНОГО БАЛАНСУ
      За методикою МВФ статті платіжного балансу діляться на два розділи: рахунок поточних операцій і рахунок руху капіталу і фінансів. Історично найбільша увага приділялася рахунком поточних операцій, а точніше, його сальдо. Спочатку основною статтею цього рахунку була торгівля товарами, а сальдо торгового балансу розглядалося як важливий показник рівня еконо мічного розвитку країни. Позитивне
  3. Еволюція міжнародної валютної системи після краху Бреттон-Вудська СИСТЕМИ
      Протягом 1960-х рр.. зобов'язання Сполучених Штатів з продажу золота центральним банкам інших країн за ціною 35 дол за тройську унцію виявилися розмитими до такої міри, що Бреттон-Вудська золотовалютна система стала більш схожою просто на доларовий стандарт. У 1970-х рр.. більшість ін індустріальних країн перестали підтримувати свої валюти, ори ентірованние на єдиний стандарт, що
  4. Висновки
      1. Міжнародна валютна система являє собою сово купность формальних і неформальних норм, правил і інститутів, що визначають механізм формування валютних курсів і пов'язаних з ними потоками товарів, послуг і капі тала. Відмінність однієї системи від іншої визначається тим, чим представлені резерви центральних банків, якими вони погашають заборгованість перед іншими країнами. Виходячи з цих
  5. Основні поняття
      Міжнародна валютна система Золотий стандарт Золотовалютний стандарт Мультивалютний стандарт Біметалічний стандарт Золотий паритет Золоті точки Автоматичні регулятори Бреттон-Вудська система Проблема довіри Проблема асиметрії Спеціальні права запозичення (СДР) Смітсонівського угоди Ямайська угода Європейський валютний союз «Валютна змія» Європейська валютна система
  6. Питання для закріплення матеріалу
      1. Що таке міжнародна валютна система і які валют ві системи ви знаєте? 2. У чому принципова відмінність між різними валют вими системами? 3. Що таке золотий паритет і золоті точки? 4. Як діє механізм автоматичних регуляторів при золотому стандарті? 5. На яких принципах була заснована Бреттон-Вудська сис тема? 6. У чому полягала внутрішня суперечливість Бреттон-
  7. Завдання
      1.В епоху золотого стандарту Росія заборгувала Англії зо лото на 50 тис. ф. ст. Після погашення боргу Росією Англія заборгувала золото Росії на 100 тис. руб. Монета номіналом 1 руб. містила 1 г чистого золота, монета достоїнством 1 ф. ст. містила 10 г чистого золота. Вартість транспортування зо лота і чеканки монет становила 1 копійку за 1 грам. Визначте золоті точки. Виходячи з
  8. Висновки
      1.Переход до плаваючих курсів після краху Бреттон-Вудської системи означав зміщення відповідальності за валютні ризики від держави до ринку. Було ясно, що в нових умовах ступінь нестабільності на валютному ринку істотно віз розтане. Великі гравці у вигляді зарубіжних банків, інвес-тіціонних фондів та інших небанківських фінансових уч реждений кинулися на ці ринки, швидко збільшуючи їх
  9. Глосарій
      Абсолютна перевага у витратах виробництва. Якщо країна А може при одних і тих же витратах ресурсів виробити більше товару, ніж країна Б (тобто з меншими витратами ми на одиницю продукції), то країна А має абсолют вим перевагою у витратах виробництва перед стра ної Б. Абсорбційна здатність. Можливий обсяг іноземної го сударственной та приватної фінансової допомоги, яку
  10. ЕВОЛЮЦІЯ МЕХАНІЗМУ І ФУНКЦІІМЕЖДУНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧЕСКІХОРГАНІЗАЦІЙ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
      Однією з корінних рис сучасного процесу глобалізації світової економіки є підвищення глобальної регулюючої ролі міжнародних економічних і фінансових організацій (СОТ, МВФ, Світового банку, ОЕСР та ін.), розробка під їх егідою загальноприйнятих універсальних норм, стандартів і правил для мирохозяйственного спілкування. Міжнародні економічні організації являють собою
  11. Теорії середнього класу
    Особливе місце в системі соціальної ієрархії займає середній клас. У сучасних суспільствах він виконує ряд важливих соціальних функцій, відіграючи важливу роль в різних соціальних процесах. У сфері економічних відносин середні шари грають роль економічних донорів, виступаючи як виробники величезної
© 2014-2022  elbib.in.ua