Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Ринок землі та монополія на землю як об'єкт господарювання |
||
За визначенням ринок означає купівлю-продаж чого-ні-будь: товару, послуги, майна і т. д. Продавець й покупець визнають один в одному приватних власників , здатних приймати самостійні рішення про укладення угоди, прагнуть, до власної вигоди і т. д. Аналогічні відносини формуються і на ринку землі, хоча тут необхідно враховувати специфічні аграрні (від лат. agrarius - земельний) детермінанти попиту та пропозиції. Так, в якості головної детермінанти пропозиції і попиту на землю виступає рента. Цей термін отримав широке поширення в сучасному економічному житті. Зазвичай рентою називають регулярно одержуваний дохід з ка-питала, майна або землі, що не вимагає від одержувача підприємницької діяльності. Рентою називають також дохід, що отримується власником за облігаціями державних-них позик. Однак за своїм походженням і по суті рента нерозривно пов'язана з процесами розвитку аграрних відносин і ринку землі. Вперше поняття «рента» з'явилося у феодальному суспільстві Західної Європи (нім. Rente, фр. Rente - від лат. Reddita - віддана назад). На початку II тисячоліття тут зникла громадська власність на землю і виникла ситуація, про яку говорили: «Немає землі без сеньйора». Кожен землекористувач - селянин чи місто - був зобов'язаний платити рентою «своєму» власнику землі, тобто феодалу. В системі аграрних відносин між феодалами і селянами рента послідовно розвивалася: відробіткова рента - продуктова рента - грошова рента. Нарешті, у зв'язку з ліквідацією кріпосного права виникла нова форма аграрних відносин - викуп землі та її подальша купівля-продаж, тобто ринок землі. На ринку власник землі виступав при визначенні її ринкової ціни на стороні пропозиції. Ця пропозиція є абсолютно нееластичним. Графічно його можна зобразити вертикальною лінією SS (рис. 12.1). Таку пропозицію означає, що навіть значне зростання плати за землю не може збільшити її кількості. " Саме в силу обмеженості землі як фактора виробництва і, отже, обмеженості пропозиції на ринку землі утворилася абсолютна земельна рента. У ^« Економікс »її називають економічною рентою -« це ціна, що сплачується за використання землі та інших природ- Зем. площа (ум. од.) Рис. 12.1. Визначення земельної ренти них ресурсів, кількість яких (їх запаси) строго обмежені ». Абсолютну земельну ренту виплачують з усіх зе-мельних ділянок, незалежно від їх родючості, місцезнаходжен-ходіння, вмісту в них природних ресурсів і т. п. За словами В. Леніна, «абсолютну ренту породжує не низька будова землеробського капіталу, а монополія приватної власності, котра заважає конкуренції вирівнювати прибуток з« нізкопостроенного »капіталу. Заперечувати абсолютну ренту - означає заперечувати економічне значення приватної власності на землю». Величиною цієї ренти визначається нижній рівень ринкових цін на земельні ділянки. Попит на землю представляють орендарі, які бажають використовувати землю. Виділяють різні типи користувачів землею і в цьому зв'язку класифікують землі за призначенням: сільськогосподарському, промисловому, житловому і т. д. На рис. 12.1 показано чотири кривих попиту, які умовно відповідають сільськогосподарському попиту - житловому - Д2, комерційному - Дз і промислового попиту - Д4. Розширення або скорочення попиту на землю призводить до значного коливання величини ренти. При цьому з оче-видність виявляються переваги кращих і середніх земельних ділянок в порівнянні з гіршими - за ознаками природної родючості, місцезнаходження, до-навчих вкладень капіталу і т. д. Якщо гірші ділянки можуть виявитися взагалі незатребуваними з боку орендарів, то переваги кращих і середніх ділянок відображаються в рівнях орендної плати за них. Структура останньої виражається формулою Ар. пл = Я + + Ам, де Я - рента; 5 '- відсоток на вкладений капітал, Ам - амортизація. Сенс капіталовкладень полягає в тому, що на земельній ділянці проводяться іригаційні або меліоративні роботи / зводяться будівлі і споруди, здійснюються посадки багаторічних рослин і т. д. Для підтримки їх у функціональному стані потрібні відповідні амортизаційні відрахування. При укладанні орендного договору з землевласником орендар керується кількома принципами. По-перше, враховується середня норма прибутку, що склалася в промислових галузях виробництва. Якщо у своїх розрахунках він переконується в тому, що, виплачуючи орендну плату, отримає на власний капітал прибуток не нижче середнього рівня, то укладання орендної угоди залежить лише від поміркованості вимог землевласника. При цьому припускає-лагается, що відсоток на раніше вкладений капітал і аморти-зація увійдуть в суму витрат, не зачіпаючи середньої при-були орендаря. По-друге, орендар розраховує збільшити віддачу землі з тим, щоб отримати прибуток вище середнього рівня. Але й землевласник бачить подібну перспективу і тому прагне скоротити термін орендного договору. Ця боротьба навколо тривалості оренди ведеться тактичними (так сказати, дипломатичними) засобами, тому що землевласник зацікавлений у постійній оренді своєї ділянки . Даний інтерес посилюється у зв'язку з коливаннями попиту на землю. Після укладення договору орендар переконується в тому, що земля залишається для нього значною мірою «чужий». Перед ним виникає альтернатива викупу землі або безстрокової оренди за умови лояльних (від фр., англ. loyal - вірний) відносин з землевласником. Відзначимо, що на умовах безстрокової (довічної) оренди базується землеволодіння в рамках державної власності на землю. Тут абсолютна рента збігається з податком. Історично дане збіг було характерно, за словами К. Маркса, для «азіатського способу виробництва». Разом з тим покупка земельної ділянки вимагає біль-ших грошових коштів. Йдеться буквально про ціну землі , хоча остання не є продуктом праці і в цьому сенсі не має вартістю. Фактично, купуючи земельну ділянку, людина набуває право на отримання ренти, тобто орендної плати, у разі подальшої здачі її в оренду. Він може не віддавати свою землю в оренду взагалі або віддавати лише частину землі. Наприклад, за статистичними даними в Англії частка оренди становить близько 40% всієї залученої в господарський оборот землі, хоча на початку 20 в. в оренді перебувало до 90% землі . Однак зважившись купити земельну ділянку, людина повинна заплатити ціну землі, яка визначається за формулою А "-пл. 100 Ціна землі = с1 ' | БКЛ де ^ вкл ~ ~ норма банківського відсотка за вкладами. З точки зору землевласника, ціна землі дорівнює такій сумі грошей, поклавши яку в банк під відсоток, він буде мати дохід, рівний колишньої орендної плати, інакше продаж землі йому невигідна. Послідовна скупка земельних ділянок веде до роз-витку особливої форми нагромадження капіталу. У ній проявляється як можливість захисту капіталу від впливів інфляції і факторів морального старіння, так і спекуляція на ринку землі. Об'єктивно вона розширює масштаби орендних відносин на цьому ринку. Залежно від ступеня якості земельних ділянок розрізняють диференціальну ренту I і II роду, а також монопольну ренту. Всі ці види ренти характеризуються зниженням індивідуальних витрат виробництва на продукцію, одержувану з тієї чи іншої ділянки. Значить, при незмінній ринковій ціні на продукцію орендар отримує більшу суму прибутку! За вирахуванням «своєї» середнього прибутку решту валового прибутку він віддасть у вигляді диференціальної або монопольної ренти землевласнику. Відмінності ж даних видів ренти зводяться до особливостей механізмів їх утворення. Умовні дані таблиці 12.1 показують, що при однакових за площею та іншим рівним умовам - природному родючості і місцю розташування - земельних ділянках в один з них, ділянка Б, орендарем вкладається додатковий капітал у розмірі 10 тис. дол . За рахунок цих додаткових витрат відбувається поліпшення грунту і, Таблиця 12.1 Ділянка Площа, га Витрати, дол Середній прибуток, дол Урожай Індивідуальна ціна Ринкова ціна Диф- Ферен- циал- ная рента, дол 1 га, д всього; 1Ц, дол всього 1 ц , дол всього,, дол А. Без додаткових вкладень капіталу 30 10000 2000 8 240 50 1200 0 50 12000 Б. З додаткового- тельними вкладеннями 30 10000 + + 10 000 4000 20 600-40 2400 0 50 30 000 6000 Виникнення диференціальної ренти II у зв'язку з додатковими вкладеннями капіталу 1. як наслідок, підвищується врожайність до 20 ц з 1 га, а валовий врожай зростає до 600 ц. На ринку орендар Б продає всю продукцію за тією ж ціною за 1 ц, яка визна-виділяється умовами гірших ділянок, тобто ділянки А. У ре-док орендар Б отримує валовий дохід у розмірі 30 тис. дол. Різниця між даними доходом і індивідуальною ціною виробництва, сумою витрат і середнім прибутком становить 6 тис. дол Фактично орендар Б отримує додатковий прибуток понад середній прибуток на свій капітал у розмірі цих 6 тис. дол Однак по закінченні терміну договору орендар Б буде змушений поступитися принаймні левову частку своєї додаткове прибутку власнику землі у вигляді диференційні ренти II. В іншому випадку з ним не буде укладено договір на черговий термін оренди ділянки Б. Можливість перетворення додаткового прибутку в диференційну ренту II обумовлена монополією собст-ності на землю як об'єкт господарювання. Ця монополія перетворює (після закінчення терміну договору) додаткові вкладення капіталу орендаря у власність землі-власника. У власності останнього залишаються, в кінцевому рахунку, всі поліпшення землі на ділянці. Значення монополії власності на землю як об'єкт господарювання полягає і в тому, що в застосуванні додаткових капіталовкладень бачиться основний шлях розвитку сільськогосподарського виробництва, а також інших сфер використання землі як фактора виробництва. На ринку землі ця монополія виступає в якості іншого, поряд з абсолютною рентою, найважливішого чинника ціноутворення, який з періодичністю моментів укладення орендних договорів веде до підвищення ціни землі. Здавалося б, дані табл. 12.1 показують, що на ділянці А диференціальна рента II не виникає, а стягувати абсолютна рента включається до складу витрат. Але немає ос-нований вважати, що ніколи на цьому ділянці не будуть здійснюватися додаткові капіталовкладення. Кожне пе-резаключеніе орендного договору призводить до включення ренти - загальної суми орендної плати - до складу витрат виробництва сільськогосподарської продукції. Внаслідок загального збільшення витрат виробництва зростають ціни на вироблену продукцію. В якості безпосереднього джерела ренти, як доходу власників землі виступає частина нової (доданої) вартості, створюваної в галузях, які використовують землю як фактор виробництва. Процес утворення цієї вартості нерозривно пов'язаний із застосуванням праці як фактора виробництва і, отже, з ринком праці. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
|
||
Інформація, релевантна " Ринок землі та монополія на землю як об'єкт господарювання " |
||
|