Головна
Соціологія || Фінанси || Економіка || Юриспруденція
Аудит / Інституційна економіка / Інформаційні технології в економіці / Історія економіки / Логістика / Макроекономіка / Міжнародна економіка / Мікроекономіка / Світова економіка / Операційний аналіз / Оптимізація / Страхування / Управлінський облік / Економіка / Економіка та управління народним господарством (по галузях) / Економічна теорія / Економічний аналіз
ГоловнаЕкономікаСвітова економіка → 
« Попередня Наступна »
А.С. Булатов. Світова економіка, 2005 - перейти до змісту підручника

14.5. Екологічна проблема

Друга половина XX в. - Це час небачених раніше темпів економічного розвитку. Однак воно але все більшій мірі стало здійснюватися без належного врахування можливостей навколишнього природного середовища, допустимих господарських навантажень на неї, потенційної ємності біосфери. Характеризуючи загальний стан навколишнього природного середовища, вчені різних країн зазвичай вживають такі визначення, як «деградація глобальної екологічної системи», «руйнування природних систем життєзабезпечення» і т.п. Багато пишуть про наростаючий глобальному екологічну кризу, який в окремих регіонах прийняв вже самі виразні форми. Умовно всю проблему деградації світової екологічної системи можна розділити на дві складові частини: деградація ок-ружа природного середовища в результаті нераціонального природокористування і забруднення її відходами людської діяльності. Нераціональне природокористування Як приклади деградації навколишнього природного середовища в результаті нераціонального природокористування можна привести збезлісення і виснаження земельних ресурсів. Процес збезлісення виражається в скороченні площі під природною рослинністю і насамперед лісовий. За деякими оцінками, у період виникнення землеробства і скотарства лісами було покрито 62 млн км2 суші, а з урахуванням чагарників і перелісків - 75 млн км2, або 56% всієї її поверхні. У результаті триваючого вже 10 тис. років зведення лісів їх площа скоротилася до 40 млн км2, а середня лісистість - до 30%. Однак при порівнянні цих показників потрібно мати на увазі, що незаймані, не зворушені людиною ліси займають в наші дні лише 15 млн км2 - у Росії, Канаді, Амазонії. У більшості інших районів все або майже всі первинні ліси були замінені вторинними. Тільки в 1850-1980 рр.. площі лісів на Землі скоротилися на 15%. У зарубіжній Європі до VII в. ліси займали 70-80% всієї території, а в даний час -30 - 35%. На Російській рівнині на початку XVIII в, лісистість становила 55%, тепер - тільки 30%. У великих масштабах зведення лісів відбулося також у США, Канаді, Індії, Китаї, Бразилії, зоні Сачеле в Африці. В даний час зведення лісів продовжується швидкими темпами: щорічно знищується понад 20 тис. км2. Лісові масиви зникають у міру розширення оранки землі і паст-биш, зростання заготівлі деревини. Особливо загрозливе становище склалося в зоні тропічних лісів, де, за даними Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО), в середині 80-х рр.. щорічно знищувалося 11 млн га лісів, а на початку 90-х рр.. - Приблизно 17 млн га, особливо в таких країнах, як Бразилія, Філіппіни, Індонезія, Таїланд. У результаті за останні десятиліття площа тропічних лісів зменшилася на 20-30%. Якщо ситуація не зміниться, то через півстоліття можлива їх остаточна загибель. Тим більше що тропічні ліси вирубуються зі швидкістю, яка в 15 разів перевищує їх природне відновлення-Ці ліси називаються «легенями планети», оскільки з ними пов'язано надходження кисню в атмосферу. У них зосереджено більше половини всіх видів флори і фауни Землі. Деградація земельних ресурсів у результаті розширення землеробства і тваринництва відбувалася протягом всієї історії людства. За підрахунками вчених, в результаті нераці-онального землекористування людство в ході неолітичної революції уже втратило 2 млрд га колись продуктивних земель, що значно більше всієї сучасної площі ріллі. І в сьогоденні в результаті процесів деградації грунту щорічно зі світового сільськогосподарського обороту вибуває близько 7 млн га родючих земель, які втрачають свою родючість і перетворюються на пустки. Втрати грунту можна оцінити не тільки за площею, але і за вагою. Американські вчені підрахували, що тільки орні землі нашої планети щорічно втрачають 24 млрд т родючого грунтового шару, що рівнозначно знищенню всього пшеничного пояса на південному сході Австралії, До того ж більш 1/2 всіх цих втрат наприкінці 80-х рр.. припадало на чотири країни: Індію (6 млрд т), Китай (3,3 млрд т), США (3 млрд т) і СРСР (3 млрд т). Найгіршим чином впливає на грунт водна та вітрова ерозія, а також хімічна (засмічення важкими металами, хімічними сполуками) і фізична (руйнування грунтово-го покриву при гірських, будівельних та інших роботах) деградації. До причин деградації перш за все відноситься надмірне пасовищне скотарство (перевипасання худоби), найбільш характерне для багатьох країн, що розвиваються.
Важливу роль відіграють тут також зубожіння і вимирання лісових масивів і сільськогосподарському діяльність (засолення при зрошуваному землеробстві). Процес деградації грунтів особливо інтенсивно протікає на посушливих землях, які займають близько 6 млн км2, і в найбільшій мірі притаманний Азії та Африці. У межах посушливих земель розташовані і головні райони опустелювання, де пере-випас худоби, зведення лісів і нераціональне зрошуване землеробство досягли максимального рівня. За існуючими оцінками, загальна площа опустелювання земель у світі становить 4,7 млн км ^. У тому числі територія, на якій відбулося антропогенне опустелювання, оцінюється в 900 тис. км2. Щорічно вона приростає на 60 тис. км2. У всіх великих регіонах світу найбільш схильні до опустелювання пасовищні землі. В Африці, Азії, Північній і Південній Америці, Австралії і в Європі опустелюванням порушено близько 80% всіх пасовищ, розташованих у посушливих районах. На другому місці знаходяться незрошувані оброблювані землі в Азії, Африці та Європі. Проблема відходів Інша причина деградації світової екологічної системи - забруднення її відходами виробничої та невиробничої діяльності людини. Кількість цих відходів дуже велика і останнім часом досягло розмірів, що загрожують існуванню людської цивілізації. Відходи діляться на тверді, рідкі та газоподібні, В даний час не існує єдиної оцінки кількості твердих відходів, породжуваних господарською діяльністю людини. Не так давно для усього світу вони оцінювалися в 40 - 50 млрд т на рік з прогнозом збільшення до 100 млрд т і більше до 2000 г, За сучасними розрахунками, до 2025 р. обсяг таких відходів може зрости ще в 4-5 разів. При цьому слід також враховувати, що нині лише 5-10% всього видобутого і одержуваного сировини переходить в кінцеву продукцію та 90-95% його в процесі переробки перетворюється в прямі відходи. Показовим прикладом країни з непродуманою технологією може служити Росія. Так, в СРСР щорічно утворювалося близько 15 млрд т твердих відходів, а зараз у Росії - 7 млрд т. Загальна кількість твдих відходів виробництва та споживання, що знаходяться у відвалах, полігонах, сховищах і звалищах, досягає нині 80 млрд т.? У структурі твердих відходів переважають промислові і гірничо-промислові відходи. У цілому і на душу населення вони особливо великі в Росії, США і Японії. За душового показником твердих побутових відходів лідерство належить США, де на кожного жителя в рік припадає 500-600 кг сміття. Незважаючи на все збільшується у світі утилізацію твердих від-хдов, в багатьох країнах вона або знаходиться на початковій стадії, або взагалі відсутній, що призводить до забруднення грунтового покриву Землі. Рідкими відходами забруднюється передусім гідросфера, причому головними забруднювачами тут виступають стічні води і нафту. Загальний обсяг стічних вод на початку 90-х рр.. досяг 1.800 км3. Для розведення забруднених стічних вод до прийнятного до використання рівня (технічна вода) на одиницю об'єму потрібно в середньому від 10 до 100 і навіть 200 од. чистої води. Таким чином, використання водних ресурсів для розведення і-очищення стічних вод стало найбільшою статтею їх витрачання. Це стосується насамперед до Азії, Північній Америці і Європі, на які припадає близько 90% всього світового скидання стічних вод. Це відноситься і до Росії, де з 70 км3 щорічно скидаються стічних вод (в СРСР цей поки-затель становив 160 kms) 40% припадають на неочищені або недостатньо очищені. Нафтове забруднення насамперед негативно позначається на стані морської і повітряної середовища, так як нафтова плівка обмежує газо-, тепло-і вологообмін між ними. За деякими оцінками, щорічно у Світовий океан потрапляє близько 3,5 млн т нафти і нафтопродуктів, У підсумку деградація водного середовища в наші дні прийняла глобальний характер. Приблизно 1,3 млрд людей користуються в побуті тільки забрудненою водою, що служить причиною багатьох епідемічних захворювань. В силу забруднення річок і морів знижуються можливості рибальства. Велику тривогу викликає забруднення атмосфери пилоподібними і газоподібними відходами, викиди яких непосредст-венно пов'язані зі згорянням мінерального палива і біомаси, а також з гірськими, будівельними та іншими земляними роботами. Головними забруднювачами зазвичай вважають тверді частини-f ци, діоксид сірки, оксиди азоту та оксид вуглецю. Щорічно в L атмосферу Землі викидається близько 60 млн т твердих частинок, 'які сприяють утворенню смогу і знижують прозрач-1'? ність атмосфери.
Діоксид сірки (100 млн т) і оксиди азоту (близько 70 млн т) є основними джерелами утворення кислотних дощів. Велике вплив на склад атмосфери надають викиди оксиду вуглецю (175 млн т). Майже 2/3 всіх світових викидів цих чотирьох забруднювачів припадає на економічно розвинені країни Заходу (на частку США - 120 млн т). У Росії наприкінці SO-x рр.. їх викиди від стаціонарних джерел і-автомобільного транспорту склали близько 60 млн т (у СРСР - 95 млн т). Ще більш масштабний і небезпечний аспект екологічної кризи пов'язаний з впливом на нижні шари атмосфери парникових газів, насамперед діоксиду вуглецю і метану. Діоксид вуглецю надходить в атмосферу в основному в результаті згоряння мінерального палива (2/3 всіх надходжень). Джерелами надходження в атмосферу метану служать спалювання біомаси, деякі види сільськогосподарського виробництва, витоки з неф-тяних і газових свердловин. За деякими підрахунками, тільки в 1950-1990 рр., світовий обсяг викидів утлерода виріс у чотири рази, досягнувши 6 млрд т, або 22 млрд т вуглекислого газу. Основну відповідальність за ці викиди несуть економічно розвинені країни Північної півкулі, на частку яких припадає велика частина таких викидів (на США - 25%, країни - члени ЄС - 14%, країни - члени СНД - 13%, Японію - 5%). Деградація екологічної системи пов'язана також з надходженням в природу хімічних речовин, створених у процесі про-виробництва. За деякими підрахунками, в наші дні в отруєнні навколишнього середовища беруть участь близько 100 тис. хімічних речовин. Основна доза забруднень припадає на 1г5 тис. з них. Це хімікати, пестициди, кормові добавки, косметичні, лікарські та інші препарати. Вони можуть бути твердими, рідкими і газоподібними і забруднювати атмосферу, гідросферу і літо-сферу, Останнім часом особливе побоювання викликають хяорфторугле-родістие з'єднання (фреони). Ця група газів широко використовується як холодоагентів в холодильниках і кондиціонерах, у вигляді розчинників, розпилювачів, стерилізаторів, миючих засобів та ін Парникове дію хлорфторуглеродов було відомо давно, але їх виробництво продовжувало швидко зростати, до-стігнув 1,5 млн т. Було підраховано, що за останні 20-25 років у зв'язку із зростанням викиду фреонів захисний шар атмосфери зменшився на 2-5%. Згідно з розрахунками, зменшення озонового шару на 1% призводить до посилення ультрафіолетового випромінювання на 2%. У Північній півкулі вміст озону в атмосфері зменшилася вже на 3%. Особливу схильність Північної півкулі впливу фреонів можна об'яснітьследующім: 31% фреонів виробляють в США, 30% - в Західній Європі, 12% - в Японії, 10%-в СНД. Нарешті, в деяких районах Землі час від часу стали виникати «озонові діри» - великі руйнування озонового шару (особливо над Антарктидою і Арктикою). У той же час потрібно мати на увазі, що викиди фреонів, мабуть, не є єдиною причиною руйнування озонового шару. Принаймні, вчені розглядають і інші антропогенні причини, включаючи використання надзвукових літаків і космічних систем типу «Шаттл», «Протон», «Енергія». Одне з головних наслідків екологічної кризи на планеті - зубожіння її генофонду, зменшення біологічного раз-нообразія на Землі, яке оцінюється в 10-20 млн видів, у тому числі на території колишнього СРСР - 10-12% від загальної кількості. Втрати в даній сфері вже досить відчутний. Це про-виходить через руйнування середовища існування рослин і тварин, надмірної експлуатації сільськогосподарських ресурсів, забруднення навколишнього середовища. За підрахунками американських вчених, за останні 200 років на Землі изчезло близько 900 тис. видів рослин і тварин. У другій половині XX в. процес скорочення генофонду різко прискорився. Вчені вважають, що при збереженні існуючих тенденцій у 1980-2000 рр.. можливе зникнення 1/5 всіх видів, що населяють нині нашу планету. Всі ці факти свідчать про деградацію глобальної екологічної системи і наростанні глобальної екологічної кризи. Соціальні наслідки їх уже проявляються в нестачі продовольства, зростанні захворюваності, розширенні еко-логічних міграцій.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 14.5. Екологічна проблема "
  1. 23.4 Система інноваційних комунікацій
    Перш ніж звернутися до системи інноваційних коммуника ций, нагадаємо, що під комунікаціями розуміють сукупність інформаційних каналів, що дозволяють передавати відомості ін -теллектуального та емоційного змісту. Наявність коммуни каций дозволяє здійснювати зв'язок між структурними одиниця ми підприємства, чим досягається його цілісність як системи. Ор ганизация комунікацій може
  2. 26.3 Екологічний паспорт підприємства
      Екологічний паспорт підприємства повинен містити деталь ную інформацію, що стосується потужності і спеціалізації вироб ництва, технічної оснащеності, отриманому сировину і випу щенной продукції. У великої інформації, що стосується вироб водственной діяльності підприємства, необхідно виділити ту її частину, яка пов'язана з природоохоронними проблемами. Рассмот рим основні блоки інформації. Загальні
  3. 4.1. Організація Об'єднаних Націй та її спеціалізовані установи
      Діяльність ООН робить все більший вплив на характер і раз вітіе найважливіших соціально-економічних процесів на глобальному та національному рівнях. Будучи міжнародним форумом для обговорень ня та прийняття суто політичних рішень з найактуальніших пи росам в рамках практично всіх сфер людської діяльності і між родного відносин, ООН визначає пріоритети, цілі та стратегії
  4. 15.3. Економічне зростання і навколишнє середовище.
      Екологічні проблеми, що розглядаються Римським клубом, значно загострилися з прискоренням темпів зростання в ХХ столітті. Це дало підставу ряду вчених говорити про існування кон фликта між зростанням, заснованим на екстенсивному використан нии невідновлюваних ресурсів, і навколишнім середовищем. Так, Га-арднер підкреслює: «Кожен зростання має межі, і одного разу зникне останній нафтової джерело. Лише
  5. 8.1. СУТНІСТЬ І ОСНОВНІ ПРОЯВИ ГЛОБАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ
      Глобалізація світової економіки - це складна, багатоаспектна проблема, яка поки що не має простого і однозначного тлумачення. Для обгрунтування еволюції міжнародного напрямку економічної політики зарубіжних компаній необхідно провести аналіз глобальних проблем. Розвиток світової економіки в даний час складається під зростаючим впливом глобальних проблем. Сучасний період
  6. Сприйняття процесів глобалізації у світовому співтоваристві
      Від поняття глобалізації, як об'єктивного в своїй основі багатоаспектного процесу, слід відрізняти поняття глобалізму - системи політичних поглядів, в рамках якої подчерки-вають переваги і вигоди глобалізації для розвитку всіх країн світу. Причому глобалізація найчастіше розуміється в її неоліберальному варіанті, що передбачає широкомасштабне дерегулювання не тільки національних,
  7. 9.6. Становлення глобальної економіки
      Перші кроки по шляху до глобальної (що охоплює всю земну кулю) економіці були зроблені завдяки міжнародному поділу праці та торгівлі між країнами. Ці кроки привели в XVI в. до виникнення світового ринку. Світовий ринок - єдина сукупність міжнародних торгово-грошових, торгово-економічних і кредитно-фінансових відносин країн. Такий ринок досяг високого рівня розвитку на
  8. 16.3. Міжнародна економічна інтеграція
      В даний час у світовій економіці діють дві основні тенденції. Відбувається посилення цілісності світового господарства, його глобалізації, що найбільш чітко проявляється через діяльність ТНК (транснаціональних корпорацій). Вони контролюють понад третину світового виробництва і торгівлі. Спостерігається посилення економічної взаємодії країн на регіональному рівні, виникають великі
  9. В. В. БОБРОВА Ю.І. Кальвін. СВІТОВА ЕКОНОМІКА, 2004
      У навчальному посібнику розглянуто актуальні питання і найважливіші тенденції розвитку світової економіки в цілому, а також сучасний стан економіки найбільш розвинених країн світу, досліджуються тенденції розвитку природних ресурсів, науково-технічного потенціалу, трудових ресурсів; виявляються сильні і слабкі сторони базових та інфраструктурних галузей національних економік ; показані сучасні
  10. 1.3 Основні риси сучасної світової економіки
      Новий етап інтернаціоналізації виробництва і поглиблення суспільного поділу праці на основі НТР. все більш повна взаємозалежність національних господарств; поглиблення загальносвітового поділу праці, підвищення товарності та експортної орієнтації економік; перехід від предметної до подетальної та функціональної спеціалізації національних господарств; перехід до єдиним критеріям техніко-економічної
  11. Аналогія між суспільством і організмом у Спенсера
    Спенсер дивиться на суспільство «як на особливий індивідуальний предмет», який стає таким «в силу сталості відносин між його складовими частинами», - і питає, «не представляють ці складові відносини між частинами суспільства якихось подібностей з постійними відносинами між частинами, помічаються
© 2014-2022  elbib.in.ua