Головна
Соціологія || Фінанси || Економіка || Юриспруденція
Аудит / Інституційна економіка / Інформаційні технології в економіці / Історія економіки / Логістика / Макроекономіка / Міжнародна економіка / Мікроекономіка / Світова економіка / Операційний аналіз / Оптимізація / Страхування / Управлінський облік / Економіка / Економіка та управління народним господарством (по галузях) / Економічна теорія / Економічний аналіз
ГоловнаЕкономікаСвітова економіка → 
« Попередня Наступна »
Ломакін В.К.. Світова економіка, 2002 - перейти до змісту підручника

Роль держави в соціально-економічних перетвореннях

У будь суспільній системі присутній системоутворюючий і інтегруючий елемент, який в загальних рисах визначає зміст і динаміку розвитку системи. В умовах колоніальної залежності метрополія позаекономічними і економічними методами регулювала в своїх інтересах протягом соціально-економічних процесів в колоніях. Після досягнення незалежності в силу слабкості приватного національного капіталу рушійною силою консолідації відтворювальних процесів міг стати або національний державний, або іноземний капітал. Відсутність або нерозвиненість панівного укладу підвищили значення і самостійність держави, політичного апарату суспільства. Держава в умовах дезінтегрованість господарства і не сформованого громадянського суспільства є силою, здатною прискорити процес розвитку, перетворити традиційні відносини. Домінуючою силою в апараті держави ставали представники того суспільного прошарку, який володіє відносною автономією від усіх укладів - громадянська або військова бюрократія, рекрутувати з чиновників та інтелігенції. Особлива роль держави проявляється в його соціально-економічному механізмі. Його функції по створенню загальних передумов і умов відтворення і створенню окремих елементів продуктивних сил виконуються за рахунок національного доходу. При цьому держава надає послуги безоплатно, як загальне благо. Подібний механізм збільшує гнучкість соціально-економічної структури в її взаємодії з багатоукладної системою продуктивних сил. Він дозволяє державі певною мірою вирівнювати структурно-функціональні диспропорції і протиріччя, які характеризують стан продуктивних сил і суспільства країн, що розвиваються. Пряма участь держави у відтворенні пов'язано з переходом у його власність частини ВВП і накопиченого суспільного багатства, у тому числі певної частки засобів виробництва. Частина економіки, що функціонує на основі державної власності, утворює державний сектор економіки. Його створення викликається тим, що на шляху розвитку національного ринку встають технологічні та інвестиційні перешкоди. Інвестиційний бар'єр утруднював перелив коштів з традиційних секторів господарства в сучасні, в результаті консервувалися відсталі економічні структури.
При цьому зменшувався коло галузей, в яких невеликий приватний капітал може створювати сучасні підприємства. У державному секторі відтворювальний процес може не зв'язуватися жорсткими обмеженнями закону вартості. Держава здатна мобілізувати ресурси у величезних розмірах і використовувати їх в суспільних інтересах. До середини 80-х років державний сектор зайняв сильні позиції в більшості країн, що розвиваються. Держава практично повністю взяло на себе інфраструктурне будівництво. У держсекторі були створені і отримали розвиток такі галузі, як металургія, нафтовидобувна, машинобудування, хімічна промисловість. Частка державного сектора у створенні ВВП піднялася з 7% на початку 70-х років до 12% в середині 80-х. Середня для всіх країн, що розвиваються частка державного сектора не була вище його рівня в західних країнах, але його роль була більш важливою, так як він був зосереджений в сучасних галузях, зокрема, у важкому секторі обробної промисловості. На старновом рівні найбільш висока частка держсектора в створенні ВВП була в країнах соціалістичної орієнтації. В Алжирі та Єгипті держсектор забезпечував понад 80% випуску промислової продукції, 60% сільськогосподарських продуктів, включаючи до свого складу кредитну сферу; в Анголі, Ефіопії давав 50-100% найважливіших видів продукції. Серед інших країн високого рівня державний сектор досягав у Болівії (40% ВВП), Пакистані, Гані (25% ВВП). Подібні масштаби підприємництва перетворювали державний сектор в провідне ланка економічного розвитку. Він тісно пов'язаний економічними відносинами з іншими структурами, надаючи на них вплив і направляючи їх відтворювальний процес в певні рамки пропорційності. Разом з тим держвласність створює не тільки сприятливі умови для суспільного виробництва, а й утворює власний відтворювальний цикл на основі самоокупності, обміну з іншими економічними агентами, що викликає суперечливість функціонування державного підприємницького сектора. Процес утворення і становлення державної власності за своїм характером антагоністичний, оскільки вона формується за рахунок інших видів власності. Держвласність обмежує масштаби їх відтворення, так як частина створюваного там продукту вилучається по суті позаекономічними методами.
Вона здатна видозмінювати умови обміну між секторами. Держава може як стимулювати, так і перешкоджати відтворення в окремих секторах. Це викликає необхідність визначення кількісних і якісних параметрів для оптимального розвитку державної власності. Масштаби цих кордонів залежать від потенціалу існуючих соціально-економічних секторів, характеру вирішуваних завдань, характеру і ступеня участі країни у світогосподарських зв'язках. Засоби, які мобілізує держава в результаті перерозподілу національного доходу або у сфері власної економічної діяльності, використовуються не тільки для стимулювання сучасних секторів підприємництва, але і для вирішення ряду складних і різнорідних соціальних завдань, включаючи безпосередні цілі модернізації (розвиток освіти, охорони здоров'я) та стабілізації процесу перебудови у вигляді різних виплат тим верствам населення, які залишаються за рамками сучасного розвитку. Таким чином, держава не тільки сприяє переходу суспільства на вищий щабель економічного і соціального розвитку, а й виконує стабілізуючі функції, намагаючись знизити конфліктний потенціал. Устанвлівая певні стимули і обмеження, держава коректує соціальні та економічні умови, підтримує баланс між сучасними і традиційними елементами. При цьому саме воно відчуває проникнення традиціоналізму в різних формах, стаючи своєрідним гібридним освітою. Це призводить до того, що на національному рівні модернізує роль держави не завжди проводиться лінійно. Соціально-економічний зміст держави визначається панівним типом виробництва та системою ідеологічних і політичних відносин. Тому соціально-економічні перетворення в країнах, що розвиваються за участю або спрямовуючої ролі держави сприяли або перешкоджали капіталістичному розвитку. У міру розвитку сучасних ринкових відносин державний сектор втрачає самостійний характер, замикається з найбільш зрілими формами капіталістичного сектора.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Роль держави в соціально-економічних перетвореннях "
  1. 1.1. СУТНІСТЬ, РОЛЬ І ОСОБЛИВОСТІ УМОВ РОБОТИ ПІДПРИЄМСТВ ДО І ПІСЛЯ ПЕРЕХОДУ НА РИНКОВІ ВІДНОСИНИ З МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПОЗИЦІЙ
    Серцевину будь-якої економіки складає виробництво, створення економічного продукту. Без виробництва не може бути споживання, можна тільки проїдати вироблене. Саме підприємства випускають продукцію, виконують роботи і послуги, тобто створюють основу для споживання і примноження національного багатства. Економіку держави спрощено можна розглядати як сукупність різноманітних
  2. 3.2. ПРОМИСЛОВІСТЬ РФ ТА ЇЇ ВЕДУЧА РОЛЬ У РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ КРАЇНИ
    Для розвитку економіки будь-якої держави важливі всі галузі народного господарства, але основою, фундаментом її є все ж промисловість. Промисловість виступає провідною галуззю економіки з наступних причин: розвиток промисловості, особливо таких галузей, як електроенергетика, машинобудування та хімічна, є основою для прискорення НТП в усьому народному господарстві; промисловість,
  3. 6.4. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА В ГАЛУЗІ РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ, ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ОПОДАТКУВАННЯ І ПІЛЬГИ ДЛЯ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ
    У всіх економічно розвинених країнах малому і середньому бізнесу з боку держави виявляється різна організаційна та фінансова підтримка, результатом якої є значні надходження до бюджет, ефективне функціонування економіки і в кінцевому рахунку високий рівень життя населення. У світовій практиці вважається нормою державне заохочення малого бізнесу в інтересах
  4. Економічна сутність і значення інвестицій
    Інвестиції - відносно новий для нашої економіки термін. У бутність планової економіки використовувалося поняття «капітальні вкладення». У науковій літературі ці два поняття в останні роки трактуються по-різному. Традиційно під інвестиціями прийнято розуміти здійснення певних економічних проектів в теперішньому з розрахунком отримати доходи в майбутньому. Такий підхід до розуміння інвестицій
  5. 1.1. Розвиток вітчизняного підприємництва
    Давньоруська держава утворилася в 882 р. багато в чому завдяки зароджується підприємницькому духу східних слов'ян. Перша держава (Русь) об'єднало понад 200 дрібних слов'янських племен, а також деякі фінно-угорські та литовсько-латиські племена. Основними чинниками виникнення давньоруської держави були військовий і торговий. Слов'янське населення, освоюючи среднерусскими
  6. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ ТА ГРОШОВОГО ОБІГУ
    Нормальне функціонування фінансового ринку в стра ні - одна з обов'язкових умов ефективного функціонує вання економіки, стабільності соціального розвитку . Фінан совий ринок - комплексний об'єкт. За предметною ознакою, тобто по виду фінансових ресурсів, він складається з трьох сегментів: ринків грошових ресурсів, цінних паперів і валютного ринку. Між ними існують тісні взаємозв'язки,
  7. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ
    Соціальна політика є одним з найважливіших направле-ний державного регулювання економіки. Вона - органі чна частина внутрішньої політики держави, спрямована на забезпечення благополуччя та всебічного розвитку його громадян і суспільства в цілому. Значимість соціальної політики определя ється її впливом на процеси відтворення робочої сили, підвищення продуктивності праці,
  8. загальнодержавного планування
    Планування та прогнозування - важливі інструменти державно го регулювання, в тому числі в ринковій економіці. Необхідність загальнодержавного планування обуслов-ливается багатьма причинами. Наприклад, без планування не-можливо пов'язати інтереси держави, окремих регіонів і господарюючих суб'єктів, часто що не збігаються або навіть про-тіворечащіе один одному. Ринкова система
  9. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ І ПІДПРИЄМНИЦТВА
    Ринкові відносини передбачають функціонування підприємств і організацій різних форм власності. У конкурентній боротьбі на ринках беруть участь на рівних підставах акціонерні, орендні, приватні, державні підприємства. Власність представляє форму відносин між людьми з приводу привласнення матеріальних благ, і особливо при присвоєнні коштів, факторів виробництва. Форми
  10. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ ТА СТРУКТУРНА ПОЛІТИКА
    Інвестиційна діяльність відіграє важливу роль у розвитку економіки. Вихід російської економіки з кризи у великій мірі пов'язаний з відновленням інвестиційного процесу. Державне регулювання інвестиційного процесу поса але бути спрямована як на активізацію джерел накопичення всередині країни (наприклад, реалізація ефективної амортизаци ційної та податкової політики, підтримка
  11. Майкл Ніколсон (Michael Nicholson) (1933-2001)
    Майкл Ніколсон народився в невеликому сільському містечку Беверлі, розташованому в Східному Йоркширі (Великобританія). Працював в університетах Канади, Великобританії, США, Швеції, Нідерландів. Був директором Річардсонского інституту Ланкастерського університету, що займається дослідженнями
© 2014-2022  elbib.in.ua