Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Особливості ціноутворення на телекомунікаційні послуги на світовому ринку |
||
На початку XXI в. в умовах неухильно розвивається науково-технічного прогресу, супроводжуваного активізацією процесів лібералізації та приватизації на світовому ринку телекомунікаційних них послуг, істотно посилюється конкуренція між працюючими на цьому ринку компаніями. Від компаній-операторів потрібно не тільки надання все більш якісних і різноманітних за видами послуг, а й зниження тарифів з метою максимально можливого розширення числа користувачів. Визначальну роль у регулюванні діяльності телекомунікац ційних компаній-операторів в даний час грає держава. Так, в країнах з високорозвиненим телекомунікаційним ринком (США, Великобританія, Франція, Німеччина тощо) уряду виходять з того, що телекомунікаційні послуги мають виключно важливе страте гическое значення для країни і є однією зі складових, забезпечу ? необхідну безпеку і стабільне економічне зростання країни в цілому, сприяють більш повної інтеграції її у світове господарство. У світовій практиці найбільш часто в даний час застосовуються два підходи до забезпечення державного регулювання цін на тілі комунікаційні послуги: за величиною норми прибутку на вкладений капітал і так званий мотиваційний регулювання. Перший підхід передбачає встановлення розмірів тарифів в зави ності від величини одержуваної норми прибутку компанії-оператора, яка є основним показником для розрахунків та обгрунтувань відповідного рівня цін. До переваг даного підходу відно сятся досить високий рівень об'єктивності вихідної фінансової інформації і достатня стабільність одержуваної норми прибутку. Головним же його недоліком є порівняно високі витрати на організацію і проведення контролюючих функцій і регулюючих дій. При використанні другого підходу основний упор робиться на зі будівля у компанії-оператора стимулу на всебічне зниження витрат та підвищення ефективності функціонування компанії. Причому домогтися формування такого мотиву можна різними способами, одним з яких є пряме обмеження рівня тарифів на переді ставлять телекомунікаційні послуги за відсутності, однак, огра ничен на норму прибутку, отримувану компанією. Такого роду мотиву-ционное державне регулювання в галузі послуг телекомунікації успішно застосовується з другої половини 80-х років у Великобританії і США, а наприкінці 90-х років вже більше половини країн Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) використовували цей підхід. До переваг даного підходу слід віднести створення опти мальних умов для подальшого зниження витрат при досить нескладному механізмі державного регулювання і в цілому дуже незначних витратах на його здійснення. При цьому зберігаються всі можливості для компаній-операторів для реалізації ними самостоя тельной цінової стратегії. Основним недоліком мотиваційного методу є широкий діапазон можливих коливань норми прибутку компанії-оператора в залежності від поточної кон'юнктури ринку. \ Одним з найбільш поширених видів ціноутворення на тілі комунікаційні послуги є «цінова дискримінація», мета кото рій - залучення додаткових джерел фінансування для даль ковитого розвитку компаній-операторів. Для реалізації цієї стратегії, наприклад, може бути використана практика встановлення целенаправ ленно завищених тарифів на підключення до телекомунікаційних мереж, значне збільшення ціни за встановлення телефону в разі су щественного зменшення термінів надання такої послуги, а також встановлення вищих тарифів на нові види телекомунікаційних послуг, зокрема, на послуги стільникового зв'язку, доступу в Інтер немає і т.д. Так, в Японії політика суттєвого підвищення цін за під ключение до телекомунікаційних мереж використовувалася ще в 60-ті роки, а вартість такого підключення в той час була приблизно в 3 рази біль ше, ніж наприкінці 90-х років. Настільки високі тарифи були, природно, доступні обмеженому колу споживачів, але це дозволяє компані-ям-операторам у відносно короткі терміни збирати значні додаткові кошти для розвитку і вдосконалення своїх тілі комунікаційних мереж. Такого роду стратегія цінової дискримінації у Великобританії широко використовувалася в кінці 80 - початку 90-х років. Сьогодні все ще невирішеним питанням залишається структура і точна оцінка собівартості різних видів телекомунікаційних послуг. Проблема має два аспекти. З одного боку, поки ще не розроблена всеосяжна і надійна методика, яка розподіляла б витрати по конкретних видах найширшого спектра надаваних телеком комунікаційних послуг, хоча подібні дослідження вже проводилися Федеральною комісією зв'язку (ФКС) США, Департаментом телеко нікацій (Office of Telecommunications, Oftel) Великобританії. Сущест яття ще більше 10 методичних розробок у цій області. А з іншого боку, стає все більш очевидним, що і самі компанії далеко не завжди зацікавлені в наданні відповідної фактичної інформації для державних регулюючих органів, яка могла б відображати реальні витрати компанії-оператора. І в цьому немає нічого дивного, оскільки при повсюдно спостерігається загальної поні жательной тенденції цін на ці послуги подібна інформація може служити додатковою підставою для подальшого зниження при міняних компанією-оператором тарифів на даний вид телекомуніка Каціон послуг. Іншим об'єктивним критерієм для оцінки величини тарифу на тілі комунікаційні послуги є відстань, на яку здійснювала вляется передача інформації або голосу. Проте останнім часом через посилення конкурентної боротьби при одночасно значному зростанні пропускної здатності, викликаному широким застосуванням волоконно-оптичних мереж та іншого прогресивного обладнання, ряд компаній-операторів все частіше пропонують тарифи, які не враховують, на якій відстані один від одного знаходяться сполучаються абоненти. Такі тариф ні плани з кінця 90-х років, зокрема, пропонують американські ком панії AT & T і Sprint, тарифи яких становлять лише 5-10 центів за 1 хв. розмови. У переважній більшості країн телекомунікаційні послуги зведені державою в ранг послуг, що мають соціально важливе значе ніє, у зв'язку з чим виділяє окрему категорію так званих уні версальная послуг, які характеризуються загальнодоступністю, визначеним рівнем гарантованої якості та пільговим тарифом (в окремих випадках він може бути навіть нижче собівартості). У різних країнах по-різному вирішується питання про статус, режимі функ ционирования і способах субсидування подібних компаній. Так, у Великобританії держава санкціонує тільки одного постачальника «універсальних послуг». У США такі послуги надають кілька компаній-операторів, причому субсидуються тільки ті оператори, кото яких вибирають самі споживачі послуг. Спосіб фінансування компа-ний-операторів, що надають «універсальні послуги» в США після прийняття Акта про телекомунікації (The Telecommunication Act) 1996 р., заснований на щоквартальному збір та розподіл коштів через спеці альний федеральний Фонд універсальних послуг. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
|
||
Інформація, релевантна " Особливості ціноутворення на телекомунікаційні послуги на світовому ринку " |
||
|