ГоловнаЕкономікаУправлінський облік → 
« Попередня Наступна »
Райзберг Б.А.. Державне управління економічними і соціальними процесами, 2010 - перейти до змісту підручника

3.1.3. Державні закупівлі в системі управління виробництвом

Перехід до ринкової системи господарювання проявляється не тільки у виникненні ринку, представленого безліччю продавців і покупців, які вільно, за власним вибором встановлюють партнерство продавця і покупця, між якими і полягає угода купівлі-продажу товару або послуги. У цьому загальному ринку виділяється особливий, специфічний ринок, представлений безліччю продавців і одним покупцем в особі держави. З точки зору класифікації ринків за співвідношенням кількості продавців і покупців це ринок монопсонии - антипод монопольному ринку. Держава виступає на ринку як найбільшого покупця у всіх країнах. Так, в США на державні закупівлі припадає приблизно 15% державного бюджету, в інших країнах, де держава здійснює закупівлі для задоволення соціальних потреб, ця частка ще вище. У країнах, де ринкова економіка приходить на зміну централізовано керованої, подібно Росії, на державні закупівлі продукції витрачається до 50% національного бюджету. Таким чином, область державних закупівель охоплює значну частину виробничої економіки і ринку товарів і послуг, у зв'язку з чим управління закупівлями представляє важливу і вагому частину державного управління економікою країни. У теорії і практиці управління закупівлями для державних потреб використовується наступна термінологія: - державний замовник - уповноважені органи, особи, які здійснюють від імені держави закупівлі продукції, товарів, послуг для державних потреб; - постачальник - організації, юридичні особи, що виробляють і постачають продукцію за державним замовленням; - закупівлі - придбання державним замовником товарів у постачальників за рахунок коштів державного бюджету та позабюджетних фондів; - поставки - передача товарів, надання послуг, виконання робіт постачальником для державного замовника згідно з укладеними контрактами, договорами; - державний контракт - договір між державним замовником і постачальником, у якому узгоджені між сторонами умови поставок. З точки зору цілей та інтересів держави закупівлі виконують такі завдання: - служать способом задоволення потреб держави в товарах і послугах, вироблених власними, вітчизняними товаровиробниками, підприємцями; - дозволяють підвищити, активізувати попит на товари і послуги в країні, завдяки чому виникають спонукальні мотиви до розвитку виробництва та підприємництва, підйому економіки; - сприяють конкуренції між виробниками, які виступають у ролі постачальників продукції для державних потреб, що зміцнює ринкові начала в економіці і сприяє зростанню ефективності та якості виробництва. Для постачальників державні закупівлі становлять інтерес як потенційна і реальна можливість збуту продукції потужному і надійному покупцеві в особі держави на основі тривалих, підкріплених гарантіями контрактів. Ринок державних закупівель досить специфічний і характеризується наступними ознаками, 117 відрізняють його від інших ринків: 1) як покупців на ринку представлено держава, яка виступає як державний замовник в зовнішності органів державної влади федерального рівня або рівня суб'єктів Федерації, інших одержувачів бюджетних коштів та коштів позабюджетних фондів, що здійснюють закупівлі для державних них потреб за рахунок зазначених коштів, 2) державні закупівлі здійснюються на конкурсній основі шляхом вибору замовником постачальника, який запропонував найбільш кращі умови поставок; 3) відносини із закупівель і поставок між державним замовником і постачальниками регулюються Цивільним і Бюджетним кодексами Російської Федерації, іншими нормативно-правовими актами про закупівлі та постачання для державних потреб.
Наявність зазначених характерних ознак дозволяє відносити ринок державних закупівель до категорії ринків з високим ступенем державного регулювання. Природно, що держава, прагнучи в рамках своїх бюджетних можливостей всіляко розширювати закупівлі та поширити їх на багатьох постачальників-виробничників і підприємців, прагне водночас здійснювати закупівлі ефективно. Це означає, що одна з цілей, на яку повинні орієнтуватися державні органи-закупівельники при проведенні закупівельних кампаній, полягає в мінімізації витрат на виконання замовлення або в отриманні найбільшого ефекту при заданому рівні витрат. Практично досягнення цієї мети передбачає вибір постачальника, здатного і приголосного виконати замовлення за мінімальною ціною при дотриманні умов та обмежень, сформованих замовником. Так що ключові процедури проведення закупівельної кампанії замовником спрямовані на пошук, відбір постачальників-контрагентів торгової угоди, відповідних названому критерієм. Як свідчить світова практика, універсальним інструментом вирішення проблеми вибору кращого постачальника є проведення конкурсних торгів. Конкурсні торги представляють систему організованих замовником дій з видачі замовлень на постачання товарів та послуг, підрядів на виконання робіт відповідно до заздалегідь оголошеними умовами. Такого роду торги полягають у залученні до певного терміну на принципах змагальності пропозицій від декількох учасників-претендентів з метою досягнення вигідних для організатора угоди умов виконання замовлення. Так що конкурсні торги покликані включати в дію механізм конкуренції на ринку державних закупівель для ефективного використання бюджетних коштів, що виділяються на закупівлі для державних потреб. У процесі конкурсних торгів виявляються: - наявність необхідних професійно-технічних даних, управлінської компетенції, цивільної правоздатності потенційного постачальника; - платоспроможність постачальника, його забезпеченість матеріальними і фінансовими ресурсами для виконання замовлення; - наявність у постачальника документів, необхідних для укладення контракту. Процедури проведення конкурсних торгів і керування ходом цих процедур спираються на дотримання ряду принципів. Принцип відкритості (гласності) передбачає публічний характер проведення конкурсних торгів на всіх етапах від встановлення умов участі та до підбиття підсумків, виявлення переможців конкурсу. Процедури конкурсного відбору повинні закріплюватися положенням про організацію державної закупівлі, що гарантує їх відкритість і протидіє можливої ??корупції. Принцип рівноправності гарантує однаковий підхід до всіх учасників конкурсу, встановлення рівноправних можливостей участі в торгах різних претендентів, ідентичність умов проведення торгів, методів і критеріїв виявлення переможців. З метою дотримання принципу рівноправності умови проведення торгів повинні зберегтися незмінними протягом усього часу проведення конкурсу. Дискримінація учасників конкурсу не допускається. Принцип ефективності націлений на досягнення найбільшого для замовника ефекту у вигляді економічної чи соціальної вигоди, одержуваної за допомогою відбору пропозиції, що забезпечує максимальний в порівнянні з іншими пропозиціями ефект на одиницю витрат. Згідно з принципом ефективності замовник віддає перевагу претендентові на замовлення, що забезпечує поставку з найбільшою вигодою (за мінімальною ціною) за інших рівних умовах. Принцип економічності передбачає мінімізацію витрат замовника на здійснення процедур торгу. Інакше кажучи, мається на увазі зниження так званих трансакційних витрат у вигляді витрат на організацію конкурсних торгів.
Принцип відповідальності (обов'язковості) полягає в тому, що уповноважені представники державного замовника, що укладають контракт від імені держави, відповідають за неухильне забезпечення прийнятих зобов'язань, умов договору. У першу чергу мається на увазі своєчасна і 118 повна оплата виконаного замовлення, здійснених поставок. Зрозуміло, що принцип відповідальності повинен поширюватися і на замовника, і на постачальника. Управління державними закупівлями спирається на виділення визначальних областей таких закупівель, тобто встановлення основних видів товарів і послуг, що підлягають закупівлі з боку держави. У Росії державні закупівлі розподіляються за такими напрямками. 1. Закупівлі у складі федеральних цільових програм, що фінансуються за рахунок коштів федерального бюджету і коштів бюджетів суб'єктів Російської Федерації, а також за рахунок позабюджетних джерел. Державні замовники федеральних цільових програм визначаються Урядом Росії в процесі прийняття та затвердження програм. 2. Закупівлі за державним оборонним замовленням для федеральних державних потреб з метою підтримки необхідного рівня обороноздатності і безпеки Російської Федерації, включаючи експортно-імпортні поставки. Державним замовником оборонного замовлення є федеральний орган виконавчої влади, який здійснює замовлення на розробку, виробництво і постачання продукції за оборонним замовленням. Виконавцями оборонного замовлення можуть бути будь постачальники, які мають ліцензію на заняття відповідним видом діяльності з виконання оборонного замовлення. 3. Закупівлі сільськогосподарської продукції для державних потреб у вигляді сировини і продовольства. Здійснюються на конкурсній і позаконкурсній основі з метою задоволення федеральних потреб (федеральний фонд) і потреб суб'єктів Російської Федерації (регіональний фонд). Перелік та обсяги закупівель визначаються урядовими органами. Державними замовниками можуть бути федеральні органи виконавчої влади та органи виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації. 4. Закупівлі в державний резерв, який представляє особливий федеральний (загальноросійський) запас матеріальних цінностей, призначених для використання в цілях і порядку, передбачених Федеральним законом про державний матеріальний резерв. У державний резерв включаються мобілізаційні фонди, запаси стратегічних матеріалів і товарів, матеріальні джерела для забезпечення робіт при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. В якості державного замовника на закупівлю і поставку матеріальних цінностей до державного резерву виступають федеральні органи виконавчої влади, що здійснюють управління резервами. Управління організацій проведення державних закупівель за допомогою конкурсних торгів з метою дотримання інтересів замовника отримало в світовій практиці назву «прокьюремент». За своїм змістом прокьюремент представляє системно організовану сукупність практичних методів і прийомів проведення закупівель товарів, робіт, послуг, здійснення конкурсних торгів, відстоювання довгострокових інтересів з дотриманням наведених вище принципів. Прокьюремент представляє новий напрям науково-управлінської думки, покликане сприяти раціоналізації процесів великих державних закупівель як важливого важеля впливу на виробництво. Стимульная функція прокьюремента полягає в тому, що, налагоджуючи цивілізовані відносини між замовниками та постачальниками, він одночасно підтримує конкуренцію і служить державним побудником зростання виробництва.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3.1.3. Державні закупівлі в системі управління виробництвом "
  1. 7.3. НАУКОВО-ТЕХНІЧНА ПОЛІТИКА НА МАКРО-і мікрорівнях, ЇЇ ЗМІСТ, ОСОБЛИВОСТІ І ЗНАЧЕННЯ
    Знання факторів та механізму їх впливу на прискорення НТП є основою для його управління. Але цього недостатньо. Для управління НТП необхідний комплексний підхід, тобто облік впливу всіх факторів. При цьому всі фактори необхідно ранжувати за силою впливу на НТП і враховувати в першу чергу ті з них, які чинять найбільш істотний вплив. Перш за все держава на основі
  2. 16.4. ЦІНОВА ПОЛІТИКА НА ПІДПРИЄМСТВІ
    В умовах ринкової економіки ціна є одним з найбільш важливих синтетичних показників, які суттєво впливають на фінансове становище підприємства. Тому, розраховуючи ціну виробу, підприємці прагнуть до того, щоб вона була оптимальною з точки зору відповідності інтересам власника і ринку. Рівень установлюваної підприємством ціни на продукцію багато в чому визначається тим, які
  3. 2.1. Основи формування підприємницьких мереж
    За останнє десятиліття в поведінці та свідомості громадян держав СНД відбулися і продовжують відбуватися значні зміни. Вони викликані, насамперед, переходом до іншої системи розвитку суспільства, побудованої на впровадженні ринкових відносин та активізації підприємницької діяльності. При цьому важливими стають відносини і поведінку людей на різних рівнях їх участі у
  4. Тестові питання
    Основний об'єкт господарського управління в інформаційному (постіндустріальному) суспільстві: а) підприємницькі мережі; б) торгові мережі; в) корпорації. 2. Елементи підприємницької мережі: а) ринок; б) ієрархічна координація дій; в) а і б. 3. Характер підприємницької мережі: а) формалізований, б) неформалізований; в) а і б. 4. Використання підприємницької мережею:
  5. 4.5. Організаційно-управлінські інновації
    У країнах з розвиненою ринковою економікою прийнято розглядати підприємництво з позиції приналежності до класичної або інноваційної моделі. Класична модель описує традиційне, консервативне підприємництво, що припускає управління виробництвом на основі економічного та ефективного використання виробничих ресурсів. Інноваційна модель розглядає види
  6.  МЕТОДИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
      Державне регулювання економіки в умовах ринку передбачає систему заходів законодавчо-виконавчого та контролюють характеру, здійснюваних правомочними державними установами та громадськими організаціями в це лях пристосування соціально-економічної системи до суще ствующим умов. Втручання держави в економічні процеси має забезпечити прогресивні
  7.  ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ І ПІДПРИЄМНИЦТВА
      Ринкові відносини передбачають функціонування підприємств і організацій різних форм власності. У конкурентній боротьбі на ринках беруть участь на рівних підставах акціонерні, орендні, приватні, державні підприємства. Власність представляє форму відносин між людьми з приводу привласнення матеріальних благ, і особливо при присвоєнні коштів, факторів виробництва. Форми
  8.  ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
      Сфера матеріального виробництва - найважливіший об'єкт державно-го регулювання. До сфери матеріального вироб ництва відноситься сукупність галузей, що виробляють середовищ ства виробництва і предмети споживання. У галузях матері ального виробництва створюється нова вартість продукції (про мисловість, сільське господарство, будівництво тощо) або уве личивается вартість раніше виробленого
  9.  5.2. Форми партнерства держави і міжнародного бізнесу
      В економічній літературі існує досить багато класси фікації форм і видів партнерства держави і бізнесу в хозяйствен ної сфері (табл. 5.1). В якості критеріїв віднесення до тієї чи іншої струк турний групі зазвичай виступають: відносини власності (володіння, користування, розпорядження), ступінь і форми участі держави в проек тах і залежності бізнесу від держави, в першу
  10.  7.2. Методологічні підходи до завдань краткосредне-і довгострокового прогнозування світових товарних ринків
      Методологічні особливості коротко-, середньо-і довгострокового прогнозування світового ринку закономірно і об'єктивно виникають з економічної сутності кожної з поставлених завдань. Це знаходить своє конкретне вираження щонайменше в чотирьох основних содер жательних складових загального процесу розробки внешнеекономі чеського прогнозу залежно від заданого горизонту (періоду)
енциклопедія  асорті  печінка  майонез  запіканка