Головна
Соціологія || Фінанси || Економіка || Юриспруденція
Адміністративне право / Арбітражний процес / Земельне право / Історія держави і права / Історія політичних і правових учень / Конституції країн / Міжнародне право / Податки та оподаткування / Право / Прокурорський нагляд / Слідство / Судочинство / Теорія держави і права / Кримінальне право / Кримінальний процес
ГоловнаЮриспруденціяМіжнародне право → 
« Попередня Наступна »
Каламкарян Р.А., Мигачев Ю.И.. Міжнародне право, 2004 - перейти до змісту підручника

3.ВСЕОБЩАЯ СИСТЕМА КОЛЕКТИВНОЇ БЕЗПЕКИ

Основним інструментом для збереження миру і предупреж дення виникнення війн є загальна система коллек тивной безпеки, передбачена Статутом ООН. Статут за крепляется основи сучасного світового правопорядку, принципи взаємовідносин держав на міжнародній арені і преду сматрівает цілий комплекс заходів щодо збереження міжнародного миру і припинення актів агресії. У їх числі:
кошти мирного вирішення міжнародних спорів; заходи щодо забезпечення миру з використанням регіональних ор ганізацій безпеки;
примусові заходи щодо держав-порушників без використання збройних сил ;
примусові заходи щодо держав-агресорів з ис користуванням збройних сил.
Одним з найважливіших елементів загальної системи колектив ної безпеки є мирне вирішення міжнародних суперечок, яке визначається гл. VI Статуту ООН «Мирне разре шення спорів». Відповідно до даної главою Статуту ООН сторо ни, які беруть участь у будь-якій суперечці, продовження якого могло б загрожувати підтримці міжнародного миру і безпеки, повинні насамперед намагатися вирішити суперечку шляхом переговорів, обстеження, посередництва, примирення, арбітражу, судового розгляду, звернення до регіональних органів або соглаше ніям чи іншими мирними засобами за своїм вибором. Рада Безпеки ООН, коли він вважає це необхідним, вимагає від сторін дозволу їх спору за допомогою таких засобів. Він упов номочівается розслідувати будь-який спір або будь-яку ситуацію, кото раю може призвести до міжнародних тертя або викликати спір, для визначення того, чи не може продовження цього спору або ситуації загрожувати підтримці міжнародного миру і безпеки ності.

Крім того, будь-який член ООН про будь-якій суперечці може довести ДО 331 відома Ради Безпеки або Генеральної Асамблеї. Госу дарство, яка не є членом Організації, також може довести до відома Ради Безпеки або Генеральної Ассамб леї про будь-якій суперечці, в якому вона є стороною, якщо воно при мет на себе заздалегідь відносно цього спору зобов'язання мирного вирішення спорів.
Відповідно до Статуту ООН для забезпечення міжна родного світу можуть бути застосовані заходи з використанням регіо нальних організацій безпеки. Відповідно до ст. 53 Ус тава Рада Безпеки ООН використовує, де це доречно, такі регіональні угоди або органи для примусових дейст вій під його керівництвом. Однак регіональні організації не можуть застосовувати ніякі примусові дії без полномо чий від Ради Безпеки, за винятком заходів, пов'язаних з від раженіем збройного нападу на одну з держав - учас ників регіональної системи колективної безпеки.
Важливим елементом загальної системи колективної безпечно сті є також дії щодо загрози миру, порушення ний миру та актів агресії, передбачені гол. VII Статуту ООН.
Так, Рада Безпеки визначає існування будь уг троянди світу, будь-якого порушення миру або акту агресії і робить рекомендації або вирішує, які заходи слід вжити для підтримки або відновлення міжнародного миру і безпеки ності. Щоб запобігти погіршенню ситуації, Рада Безопас ності уповноважується, перш ніж зробити рекомендації або ре шити про вжиття заходів, вимагати від зацікавлених сторін вико нання тих тимчасових заходів, які він знайде необхідними або бажаними. Такі тимчасові заходи не повинні завдавати шкоди правам, домаганням чи становищу зацікавлених сторін. Рада Безпеки належним чином ураховує невикона нання цих тимчасових заходів.
Рада Безпеки уповноважується вирішувати, які заходи, що не 'пов'язані з використанням збройних сил, повинні примі няться для здійснення його рішень, і він може зажадати від членів Організації застосування цих заходів. Ці заходи можуть вклю ча повний або частковий перерва економічних відносин, залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних, радіо або інших засобів повідомлення, а також розрив дипломатичний ських відносин.
Якщо Сбвет Безпеки вважатиме, що зазначені заходи Магута

332 виявитися недостатніми або вже виявилися недостатніми, він уповноважується вживати такі дії повітряними, морськими або сухопутними силами, які виявляться необхідні ми для підтримки або відновлення міжнародного миру і безпеки. Такі дії можуть включати демонстрації, бло каду та інші операції повітряних, морських або сухопутних сил членів Організації. Всі члени Організації, для того щоб поза сти свій внесок у справу підтримання міжнародного миру і без пеки, зобов'язуються надавати в розпорядження Ради Безо пасности на його вимогу і відповідно до особливої угоди чи угодами необхідні для підтримання міжнародного миру і безпеки збройні сили, допомогу і відповідаю щие засоби обслуговування, включаючи право проходу. Таке согла шення або угоди визначають чисельність і рід військ, сте пень їх готовності та їх загальне розташування і характер предостав ляем засобів обслуговування й допомоги.
Плани застосування збройних сил складаються Радою Безпеки за допомогою Військово-Штабного Комітету, який ство дається для того, щоб давати поради і надавати допомогу Раді Безпеки з усіх питань, що належать до військових потребно стям Ради Безпеки у справі підтримання міжнародного ми ра і безпеки, до використання військ, наданих в його розпорядження, і до командування ними, а також до регулювання озброєнь і до можливого роззброєння. Військово-Штабний Ко митет складається з начальників штабів постійних членів Ради Безпеки або їхніх представників. Будь член Організації, не представлений постійно в Комітеті, запрошується Комітетом співробітничати з ним, якщо ефективне здійснення обязанно стей Комітету вимагає участі цього члена Організації в роботі Комітету. Військово-Штабний Комітет, перебуваючи в підпорядкуванні Сові та Безпеки, несе відповідальність за стратегічне руково дство будь-якими збройними силами, наданими в распо ряжение Ради Безпеки. Питання, які стосуються командова нию такими силами, повинні бути розроблені пізніше.
Статут ООН не зачіпає невід'ємного права на індиві дуальну або колективну самооборону, якщо відбудеться воо Ружену напад на члена Організації, до тих пір, поки Рада Безпеки не прийме заходів, необхідних для підтримки між дународного миру і безпеки . Заходи, прийняті членами Орга-нізації при здійсненні цього права на самооборону, повинні бути негайно повідомлені Раді Безпеки і жодним чином

не повинні зачіпати повноважень і відповідальності Ради Безо-333 пасности, відповідно до цього Статуту, відносно при нятия в будь-який час таких дій, які він визнає необхідні ми для підтримки або відновлення міжнародного миру і безпеки.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 3.Всеобщая СИСТЕМА КОЛЕКТИВНОЇ БЕЗПЕКИ "
  1. 11.3. ПРИНЦИПИ НАУКОВОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ПРАЦІ
    Наукове побудова організації праці спирається на закони, принципи та правила організації, які служать головним інстру-ментаріем для тих фахівців, хто розробляє і вдосконалює організацію праці на підприємствах. Про значення принципів силь але сказав автор «Дванадцяти принципів продуктивності» (1912) американський дослідник Гаррінгтон Емерсон: «... правильні принципи в руках
  2. § 3. СУТНІСТЬ І СОЦІАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВИ. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВИ
    Сутність держави як суспільного явища являє собою, образно кажучи, багатогранний стрижень, який складається з безлічі взаємозалежних внутрішніх і зовнішніх сторін, що додають йому якісну визначеність універсальної керуючої си стеми. Розкрити сутність держави - означає виявити те глав ве, визначальне, що обумовлює його об'єктивну необхід ність у суспільстві,
  3. § 2. ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ
    Правова держава - багатовимірне явище, що розвивається. У ході суспільного прогресу воно набуває нових властивостей, напол няется новим змістом, відповідним конкретним умовам існування суспільства і рівню його розвитку. Неминущим загальним початком будь-якої правової держави є його зв'язаність пра вом. Правова держава - це така форма організації і діяч ності
  4. 5.1. СУТНІСТЬ, ПЕРЕДУМОВИ І СПЕЦИФІКА СУЧАСНОГО ЕТАПУ регіоналізації
    Регіоналізація, або регіоналізм, - вельми цікаве і водночас вкрай складне явище, що має безліч різних аспектів, не дивно тому, що універсального його визна-лення не існує. Але для того щоб зрозуміти суть цього явища, необхідно насамперед скласти уявлення про те, що таке регіон. Існує reo-або зовнішньополітичне розуміння регіону, коли цей термін
  5. 2.2. Основні принципи міжнародного права та їх характеристика
    Основними принципами міжнародного права (юридичним фундаментом) є наступні принципи. Незастосування сили (п. 4, ст. 2 Статуту ООН, Декларація про принципи міжнародного права 1970р., Визначення агресії, прийнята ГА ООН в 1974р., ЗА НБСЄ та ін.) Статут ООН визначив як мету позбавлення прийдешніх поколінь від лих війни при прийнятті практики, коли збройні сили застосовуються
  6. Міжнародно-правові засоби забезпечення безпеки
    Міжнародно-правове забезпечення миру і безпеки являє собою сукупність врегульованих міжнародно-правових заходів, спрямованих на: мирне вирішення міжнародних спорів; створення систем колективної безпеки; запобігання виникнення війни; припинення актів агресії, скорочення ЗС та озброєнь; звуження матеріальної бази і просторової сфери ведення війни; зміцнення
  7. § 1. СТАТУС ГРОМАДЯНИНА В АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СФЕРІ
    Серед суб'єктів адміністративного права особливе місце займає громадянин. Мається на увазі громадянин, який не наділений владно-розпорядчими функціями і або працює в організаціях, або не працюючий (учень, пенсіонер). Такі громадяни завжди знаходилися в орбіті державної діяльності, включалися в сферу адміністративно-правового регулювання, але далеко не однаковим чином. Як уже
  8. § 2. Лібералізм у Франції. Б. Констан
    Революція у Франції розчистила грунт для вільного розвитку капіталістичних відносин. Виникають численні торгові і промислові підприємства, розквітають спекуляція, комерційний ажіотаж, гонитва за наживою. Звільнені від феодальної залежності селяни і вивільнені з вузьких рамок цехової регламентації ремісники залежали від усіх випадковостей вільної конкуренції. Розоряючись,
  9. § 2. Лібералізм в Росії. Проекти державних перетворень М. М. Сперанського
    Олександр I, який вступив на престол в результаті вбивства Павла I, на початку свого царювання обіцяв керувати народом "за законами й по серцю своєї премудрої бабки". Основною турботою уряду проголошувалася підготовка корінних (основних) законів для знищення "свавілля правління". В обговорення проектів реформ були залучені придворні вельможі. Обговорювалися відносно дрібні питання і
  10. § 5. Неокантіанскіе теорії права. П. І. Новгородцев. Б. А. Кістяківський
    Павло Іванович Новгородцев (1866-1924) - філософ права, один із засновників концепції "відродженого" природного права в Росії, дослідник історії політичних вчень Нового часу. Він був професором Московського університету, засновником і першим деканом Російського юридичного факультету в Празі. Йому належать роботи з історії філософії права, питань теорії права і держави, серед
  11. Соціальні інститути та організації
    Іншим важливим видом елементів соціальної структури суспільства є соціальні інститути і соціальні організації. Соціальні інститути - це стійкі, що історично склалися, суспільно визнані форми соціальних відносин і соціальної діяльності, закріплені традицією або законом. Прикладами соціальних
© 2014-2022  elbib.in.ua