ГоловнаЕкономікаЕкономіка → 
« Попередня Наступна »
Т.Г. Морозова, Ю.М. Дурдиев, В.Ф. Тихонов. Державне регулювання економіки, 2002 - перейти до змісту підручника

антимонопольної політики

Основні Підприємницька діяльність на товар-напрямку ном ринку має дві тенденції, характери-антимонопольної зуется двома способами досягнення успіху, політики отримання найбільшого прибутку. Перша тен денція виявляється в тому, що підприємці вступають в кон-куренції за ринок збуту, замовлення споживачів і тому стре мятся поліпшувати якість продукції, розширювати асортимент, сни жати витрати. Це стає рушійною силою совершенствова ня виробництва, технічного прогресу. Друга тенденція полягає у прагненні підприємців лей, постачальників домовитися між собою про взаємовигідну розділі ринку, умови, рівні цін, підірвати позиції конкурентів, дискредитувати їх і таким способом отримати перевагу. Першу тенденцію держава повинна підтри мувати, другий - протидіяти, проводячи антимонопольну політику в інтересах розширення масштабів конкурентної сре ди. Обмежується монополістична діяльність як госпо ствующих суб'єктів, так і органів управління, посадових осіб. Монополістичної вважається діяльність господарюючого суб'єкта, органу управління, спрямована на недопущення, обмежених або усунення конкуренції і причиняющая шкоди споживачеві. Вона дозволяє господарюючому суб'єкту зайняти до-мінують становище на ринку і чинити вирішальний вплив ня на звернення товару або ускладнювати доступ на ринок іншим суб'єктам. Що займає домінуюче положення господарюючий суб'єкт отримує можливість встановлення монопольної ціни з метою компенсації необгрунтованих витрат, отримання додаткового прибутку за рахунок зниження якості товару. Монопольно низька ціна товару встановлюється на ринку покупцем з метою отри ня додаткового прибутку та компенсації необгрунтованих за трат за рахунок продавця, а також продавцем - на рівні, приносячи щем збитки від продажу товару, в результаті чого може бути огра нічена конкуренція за допомогою витіснення конкурента з ринку . Міжнародна консалтингова компанія, яка вивчала стан ня російських ринків, дійшла висновку, що в країні є все для забезпечення щорічного приросту ВВП не менше 8%, але цьому перешкоджають нерівні умови конкуренції (монополізм, на-кові пільги, державні субсидії та ін.) Розрізняють тимчасову, природну і державну мо-монополії. Тимчасова монополія виникає в результаті використан ня винаходів, впровадження патентів і характеризується відсутність про ствием конкуренції. Природними монополіями є організації (коммер-етичні та некомерційні), що виробляють (реалізують) това ри (послуги), задоволення попиту на які на ринку еф фективно за відсутності конкуренції з-за технологічних особливостей виробництва, і товари, що мають стійкий попит при значній зміні ціни , обумовлений не спроможністю повної заміни їх іншими товарами. Створення конкурентного середовища на ринку незалежно від рівня попиту в умовах природної монополії неможливо або економі но неефективно при досягнутому рівні розвитку науки і техніки. Державна монополія створюється на основі законодавець ства, визначального її суб'єкти, форми, межі. Економіка СРСР характеризувалася державною монополією на факто ри і результати виробництва. У перехідний період держава проводить політику демонополізації економіки і розвитку кон куренції на товарних ринках. Демонополізація є дли тельним процесом створення умов для конкуренції і носить багатоплановий характер, включаючи зниження надмірної концен трації виробництва товарів, усунення бар'єрів для вільно го їх переміщення, для входу на ринок нових конкуруючих структур, у тому числі іноземних. Домінуючим визнається становище, якщо у господарюю ного суб'єкта частка на ринку становить: - 65% і більше, якщо він не доведе, що, незважаючи на правіше ня, його положення не є домінуючим; - менш 65%, якщо це встановлено антимонопольним органом виходячи з критеріїв: стабільність частки, доступ на ринок конку рентою та ін Не може становище бути визнано домінуючим, якщо частка на ринку певного товару не перевищує 35%. Географічні межі товарного ринку визначаються еко-номічного, технологічними, адміністративними бар'єрами, що обмежують можливості участі покупців в приобре тении даного товару на розглянутій території. Вони визна чають територію, на якій покупці мають економіч кую можливість придбати певний товар і не мають такої можливості за межами цієї території. Територія ринку визначається за принципом визнання по-покупцем рівної доступності товарів. Якщо покупці вва ють товар, який продається в одному регіоні, замінником товару, що продається в іншому регіоні, тоді ці регіони можна розглядати як один і той же географічний ринок даного товару. При визначенні географічних меж ринку враховується ряд факторів. | Можливість переміщення попиту між територіями, імовірно входять в єдиний географічний ринок (доступність транспортних засобів для переміщення покупця до продавця; незначність транспортних витрат на переме щення покупця до продавця). | Можливість переміщення товару між територіями, імовірно входять в єдиний географічний ринок (незначність додаткових витрат на транспортування товару від продавця до покупця, збереження рівня якості і споживчих властивостей товару в процесі його транспортування. | Відсутність на даній території адміністративних обмежених на ввезення або вивезення товарів. | Рівень цін на відповідні товари усередині меж ринку. Межі республіканського і місцевих ринків визначаються по сфері обігу товару в межах республіки у складі РФ, автономної області, автономного округу, краю, області. Кількісною характеристикою товарних ресурсів рин ку є обсяг реалізації (поставки ) товару в географи чеських межах ринку у вартісних і (або) натуральних показниках. Загальний обсяг реалізації (поставки) товар (Ут) визначається як сума реалізації (поставки) товару на даному ринку всіма продавцями. V = К + К, + ... + V, т 12 я 'де К - обсяг реалізації (поставки) /-м продавцем товару; п - кількість продавців, що діють в географічних межах ринку. При визначенні обсягу виробництва для розрахунку частки господарств суб'єкта на ринку враховується виробництво за вирахуванням продукції , виготовленої з давальницької сировини. Частка господарюючого суб'єкта - продавця на рассматривае мом товарному ринку (D) визначається як відношення реализо ванній їм на ринку продукції до загального обсягу реалізації (за ставки) товару: D = V / V. i г т Залежно від різного рівня концентрації товарних ринків диференціюються дії антимонопольних органів по відношенню до різних ринків та чинним на них господарств суб'єктам. До їх числа можуть ставитися: - розробка галузевих програм демонополізації, контроль за їх реалізацією; - контроль за ринковим поведінкою господарюючих суб'єктів тов, включених до реєстру суб'єктів господарювання, які мають на ринку певного товару частку більше 35%; - дії щодо попередження та припинення монополісти чеський діяльності господарюючих суб'єктів, що займають до мінують становище на товарних ринках; - дії щодо зниження бар'єрів входу на товарні ринки, включаючи скорочення тарифних і нетарифних перешкод для міжнародної торгівлі та інвестицій; - збільшення числа господарюючих суб'єктів, що діють на даному товарному ринку, шляхом поділу їх або сприяння но вим господарюючим суб'єктам, бажаючим вступити на даний товарний ринок; - заборони на злиття господарюючих суб'єктів і створення об'єк-єднань юридичних осіб; - припинення недобросовісної конкуренції; - обмеження ринкового потенціалу господарюючих суб'єктів тов, що займають домінуюче становище на товарних рь1нках. Недобросовісною конкуренцією визнаються такі види поведінки: - поширення неправдивих, неточних або перекручених відомостей ний, здатних заподіяти збитки іншому господарюючому суб'єкту чи завдати шкоди його діловій репутації; - введення споживачів в оману щодо характе ра, способу і місця виготовлення, якості і споживчих властивостей товару; - некоректне порівняння господарюючим суб'єктом у про цесі його рекламної діяльності вироблених чи реалізуємо екпортувати товарів з товарами інших господарюючих суб'єктів; - самовільне використання знака фірмового найменування або маркування товару, а також копіювання форми, упаковки, зовн-нього оформлення товару іншого суб'єкта; - отримання, використання, розголошення науково-технічної, виробничої або торговельної інформації, у тому числі ком-мерческой таємниці, без згоди її власника. Найбільш дієвим фактором розвитку конкуренції яв ляется збільшення на ринку числа постачальників. Це завдання вирішується ється застосуванням комплексу заходів при дотриманні відповідаю щих умов (тафт 7.1). Таблиця 7.1. Регулювання кількості постачальників на товарному ринку Методи збільшення кількості постачальників Умови застосовності методів збільшення кількості постачальників 1 лютого Розвиток підприємництва в цілях демонополізації ринків відповідно до пріоритетів по-літики демонополізації еконо міки і розвитку конкуренції на ринках Створення конкуруючих виробництв шляхом нового будівельник ства Диверсифікація (перепрофілі-вання) і конверсія Виділення самостійних господарюючих суб'єктів з об'єк-єднань підприємств, вироб- дящих взаємозамінну про-дукцію Наявність платоспроможного попиту на продук цію. При проведенні селективної економічної політики (податкові пільги, дотації, пільгове кредитування на період становлення малих під-приємств) У разі економічної доцільності нового будівництва, наявності виробничих ресур сов та інвесторів Якщо предпрятія не мають збуту продукції Наявність можливості технологічного, організаційні, територіального відокремлення під-приємств. При розмежуванні сфер діяльності підприємств в рамках товарної спеціалізації. Наявність доступу до ресурсів, в тому числі креди там, і ринків збуту Закінчення табл. 7.1 2 січня Виділення самостійних хо- господарюючих суб'єктів з об'єк-єднань підприємств, вироб-дящих невзаємозамінними про-дукцію, виділення окремих ділянок, цехів з ініціативи трудового колективу в процесі приватизації або шляхом прин-дітельного поділу господарству-чих суб'єктів Імпорт взаємозамінних това рів з сусідніх регіонів, ближ нього і далекого зарубіжжя Зниження правових, організаційних онних та економічних бар'єрів, що перешкоджають входженню но вих господарюючих суб'єктів на ринок, в тому числі світової При можливості технологічного, організаці-онного і територіального відокремлення підпри-ємств, структурних підрозділів, структурних одиниць. Можливість розмежування сфер діяль-ності підприємств, структурних підрозділі-ний, структурних одиниць в рамках товарної спе-ціалізації. Якщо таке виділення способству ет розвитку конкуренції. Наявність доступу до ре сурсів, у тому числі до кредитів, і ринків збуту для відокремлюються господарюючих суб'єктів При дефіциті або високому попиті і недостаточ ної конкуренції на внутрішньому ринку. При низьких митних бар'єрах на ввезення това рів. Наявність нормативно-правового, еко кого, інформаційного забезпечення імпорту Антимонопольна політика базується на Законі «Про конкуренції та обмеження монополістичної діяльності на те варних ринках» та інших нормативних актах. Закони не пресле дмуть монопольне становище фірми на ринку, вони лише запре щают така її поведінка, яке завдає шкоди іншим участни кам ринку, повністю або частково. Судова влада не може прийняти рішення про ліквідацію монополіста тільки на основа нді його частки на ринку: потрібні докази зловживання ним своїм монопольним становищем. У країнах світу встановлені різні порогові значення, за якими визначається домінуюче становище постачальника. У Німеччині - це 1/3 ринку для одного підприємства, більше половини - для двох, 2/3 - для трьох підприємств; в Японії більше половини - для одного підприємства, більше 3/4 - для двох підприємств. У Великобританії та Франції «планка» сама низ кая - 1/4 ринку для одного підприємства. У кожній країні антимонопольне законодавство має свою специфіку, але виділяються загальні для всіх положення: контроль за злиттям компаній; заборона угод і змов підпри-приємець (картелів); ??припинення недобросовісної конкуренції. Злиття підприємств є чинником усунення конкурен ції і одночасно підвищує концентрацію виробництва і його ефективність. Однак нарощування мощі фірми в конкурент ної боротьбі визнається більш розумним, ніж механічне злиття фірм. Тому проводиться жорстка регламентація злиття. У Великобританії та Франції при злитті не повинні бути перевищені 25%-я частка ринку, а також певна величина активів. У Німеччині, кро ме того, фіксується нижня межа річного обсягу продажів. В США, Япо панії, Канаді, Австралії договори про злиття недійсні без санкції державної адміністрації. У Великобританії, Франції та Німеччини перевіряється злиття тільки великих за вартістю активів і обсягу продажів фірм. Картелі повністю заборонені в США, Франції, Німеччини, Испа нии, Португалії, Австралії, Канаді . При цьому порушенням закону вважається вже сам момент змови. При доведеності факту змови стягується штраф у потрійному розмірі монопольного прибутку. В США участь у нелегальному кар тілі вважається кримінально караним злочином, незаконним визнається також об'єднання постачальницької і збутової діяльності, навіть якщо воно знижує витрати.
  У Японії державна картельна політика виходить з того, що в багатьох випадках повна свобода конкуренції може призвести до втрат для країни, збитку окремим верствам. Тому тут велика група галузей має право на створення картелів: вугільна промисловість, автотранспорт, страхова справа, виробництво цукру та ін Закон надає право з разре шення уряду укладати угоди за цінами, обсягами випуску, тих нологию, номенклатурі на строго визначені терміни. Група підприємств укладає договір з адміністрацією, за яким вона зобов'язується припинити узгоджені дії по закінченні обумовленого терміну. Антимонопольним законодавством Росії визнаються не-дійсними угоди між господарюючими суб'єкта ми в будь-якій формі, спрямовані на обмеження конкуренції. Органам влади та управління забороняються акти, дії і зі ошення, що обмежують конкуренцію. Вони не можуть созда вать нові структури державного управління з метою мо нополізаціі виробництва або реалізації товарів. Чи не допуску ється поєднання функцій федеральних, регіональних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування з функ ціями господарюючого суб'єкта. Проведення державної політики щодо сприяння розви тію товарних ринків і конкуренції, запобігання, ограни чению і припинення монополістичної діяльності та недо бросовестной конкуренції здійснюється федеральним органом виконавчої влади - Міністерством РФ по антимонополь ної політики і підтримки підприємництва (МАП Росії). МАП Росії вирішує такі основні завдання: | Попередження, обмеження і припинення монополісти чеський діяльності та недобросовісної конкуренції. | Сприяння формуванню ринкових відносин на основі ве розвитку конкуренції та підприємництва. | Здійснення контролю за дотриманням антимонопольно го законодавства. | Проведення державної політики підтримки підпри-німательства. | Державне регулювання діяльності суб'єктів ес-тественних монополій. Антимонопольний контроль передбачає подання в антимонопольні органи клопотань і повідомлень при намірі організацій та осіб здійснювати наступні дії: - створення, злиття і приєднання комерційних органи заций; - ліквідацію і поділ (виділення) державних і му-муніципальних унітарних підприємств; - придбання особою (групою осіб) акцій (часток) з правом голосу в статутному капіталі господарського товариства, при кото ром така особа (група осіб) отримує право розпоряджатися більш ніж 20% зазначених акцій (часток); - отримання у власність або користування одним госпо-ствующим суб'єктом (групою осіб) основних виробничих засобів або нематеріальних активів іншого господарюючого суб'єкта; - придбання особою (групою осіб) прав, що дозволяють оп-чати умови ведення господарюючим суб'єктом його підпри-ємницької діяльності або здійснювати функції його ис-додаткового органу; - участь фізичної особи у виконавчих органах, сові тах директорів (спостережних радах) двох і більше господарству чих суб'єктів. В одних випадках потрібна попередня згода Антимо-нопольних органів, в інших - їх подальше повідомлення. За результатами розгляду клопотань антимонопольний орган може прийняти рішення: - про задоволення або відхилення клопотань; - про задоволення клопотання з виставленням вимог щодо зміни представленого плану дій. Відносно господарюючих суб'єктів антимонопольний орган має право контролювати дотримання антимонопольних вимог при створенні, реорганізації та ліквідації господарюючого суб'єкта-та, великі продажі і покупки акцій, провідні до домінуючого положення господарюючого суб'єкта. Відносно органів вла ди та управління він направляє рекомендації по: - надання пільг (кредитних, податкових та ін); - зміни сфер застосування тих чи інших цін (встановлен ню фіксованих цін на товари господарюючих суб'єктів, що зловживають домінуючим становищем); - створення паралельних структур, фінансуванню меропри ятий з розширення виробництва; - залучення іноземних інвестицій, створенню та розви тію вільних економічних зон; - ліцензуванню експортно-імпортних операцій, видів де-ності, зміни митних тарифів; - введенню обов'язкового ліцензування, забороні (при-зупинених) експортно-імпортних операцій господарюючих суб'єктів, які порушують антимонопольне законодавство. Посадовим особам органів державної влади та управ-ління забороняється: - займатися самостійно підприємницької діяльно стю; - мати у власності підприємства; - голосувати за допомогою належних їм акцій, паїв, до лей участі при прийнятті рішень загальними зборами акціонер ного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю; - обіймати посади в органах управління господарюючого суб'єкта. Антимонопольний орган має право давати обов'язкові для ис-нання приписи про припинення порушень антимонополь ного законодавства, про розірвання суперечать закону договорів, про примусовий поділ господарюючих суб'єктів тов, про скасування органами влади і управління прийнятих неправо мірних актів. Він може також приймати рішення про накладення штрафів за порушення антимонопольного законодавства і не виконання приписів, звертатися до суду або арбітражу з позову ми та заявами, направляти до прокуратури матеріали про возбуж деніі кримінальної справи за ознаками злочинів, пов'язаних з порушенням антимонопольного законодавства. Територіальні управління здійснюють єдину державно-го антимонопольну політику, захист прав споживачів, присікають недобросовісну конкуренцію і рекламу. Вони наде лени великими повноваженнями щодо прийняття заходів до предприяти ям - порушникам антимонопольного законодавства. Особи, уповноважені антимонопольним органом, мають право безперешкодного доступу до міністерств, інших орга ни, а також на підприємства, в об'єднання, організації, уста дення для ознайомлення з усіма необхідними документами. Господарюючі суб'єкти, органи управління та їх посадові особи зобов'язані представляти достовірні документи, письмові та усні пояснення та іншу інформацію. Однак через недосконалість законодавства, структури ор-ганів державного управління МАП Росії не може ефек-тивно виконувати свої функції. Виникають проблеми з доступом до інформації про ринки, монополістах, чим порушується закон про конкуренцію; важко виявити можливі цінові змови фірм, що займають менше 35% ринку, неможливо оперативно накладати штрафи на порушників антимонопольного законодавства. За положенням організації, що порушують правові норми держав-ного регулювання цін (тарифів), несуть відповідальність, з них стягуються вся сума надміру отриманої виручки та штраф у тому ж розмірі, а при повторному порушенні - штраф у подвійному розмірі. Але механізм стягнень не відпрацьований. Антимонопольна політика передбачає втручання дер-жави в процес концентрації капіталу. Однак предприяти ям вдається обійти закон. Капітал може концентруватися під єдиним управлінням, але без об'єднання активів. Таким спосо бом утворився алюмінієвий картель. Найбільші алюмінієви ші заводи і виробники сировини для них домовилися совме стно працювати, розташовувати обший сировинною базою, реалізовувати кінцеву продукцію. На черзі нафтова галузь, де множе ство невеликих компаній діє неефективно і потребує спільної виробничо-технологічної політики. Ускладнює проведення антимонопольної політики і охопивши Шая світ глобальна економічна інтеграція: на відкритому ринку капітал концентрується так, як йому вигідно, як вимагає між-народного конкуренція. Координацію діяльності органів виконавчої влади Російської Федерації і суб'єктів РФ з реалізації Антимоно-польної політики здійснює Міжвідомча комісія з конкурентної політики. Комісія аналізує стан рин ков з метою підготовки пропозицій щодо розвитку конкуренції, організовує експертизу проектів нормативних актів, зачіпаючи чих питання демонополізації та конкуренції, контролює виконання федеральних, галузевих, регіональних програм де монополізації і розвитку конкуренції. Прийняті комис сией в відповідно до її компетенції рішення є обов'язковими гельнимі для органів виконавчої влади Російської Феде рації і суб'єктів РФ, представники яких входять до складу комісії, а також підвідомчих їм підприємств. Держкомстатом Росії ведеться державний реєстр об'єднань і підприємств-монополістів, які мають на ринку Росій ської Федерації в цілому частку певного товару більше 35% (з урахуванням надходжень продукції, ввезеної на територію Росій ської Федерації). Метою ведення реєстру є: контроль за діяльністю об'єднань і підприємств-монополістів на те-варних ринках, за відхиленнями від норм добросовісної конкуренції; недопущення необгрунтованого скорочення виробниц ства, звуження асортименту, підвищення (зниження) цін, сни жения рівня якості та послуг. Підставами для включення до реєстру є дані Гос-Комстату, товариств захисту прав споживачів, засобів масової інформації, результатів моніторингу, а також звернення від слушних господарюючих суб'єктів з приводу порушень Антімо нопольного законодавства. МАП Росії приймає рішення про включення до реєстру, вносить до нього зміни, доводить рішення до відома об'єднань, підприємств-монополістів, а також інформує про це Держкомстат Росії, Мінекономрозвитку Росії, Мінфін Росії, місцеві органи влади і управління. Міністерство ж приймає рішення про виключення з реєстру з підстав: мотивовану заяву директора (керуй теля), представлене за затвердженою формою; витікання терміну, встановленого рішенням; ухвалення відповідного рішення Комісією Ради з демонополізації економіки і розвитку конкуренції на підставі проведеної експертизи. Рішення про виключення доводиться за тими ж адресами, що і рішення про включення до реєстру. До підприємств, зазначеним у реєстрі, вживаються заходи впливу, передбачені анти монопольним законодавством. Регулювання У природні монополії обсяг попиту і пред-природничих ложения вирішальною мірою задається техноло-монополій гией, а обладнання та інші елементи виробничого циклу складно серійно виробляти, дублювати. Такими є енергетика, ряд видів транспорту, зв'язок, во-допостачання та ін Підприємства природної монополії не можна організувати на засадах вільної конкуренції, так як вони перетворюються на олі-гополіі і при скороченні обсягів виробництва встановлюють монопольні ціни, що породжує зростання цін у суміжних галузях. Природні монополії в величезній мірі визначають всю струк-туру виробничих і споживчих цін, впливають на економічні й фінансові процеси, динаміку доходів населення. Положення підприємств природних монополій при знається домінуючим, але методи регулювання виходять за межі традиційного антимонопольного законодавства. За функціонування галузей природних монополій відповідає перед парламентом виконавча влада. Найбільш радикальною формою регулювання природних мо-монополій є передача підприємств у державну влас-ність. Але й там, де це не здійснено, спеціальні державні органи здійснюють над ними прямий контроль для забезпечення балансу інтересів виробників і споживачів. Природні монополії зобов'язані обслуговувати всіх клієнтів без дискримінації. Ціни і тарифи на продукцію (послуги) есте дарських монополій регулюються державою, і у випадку по височини витрат допускається субсидування з бюджету. Підприємства природних монополій зобов'язані подавати до органів влади відомості, які для інших підприємств явля ются комерційною таємницею. Вони не можуть перетворюватися, лик відіроваться без дозволу державних органів. Державним органом регулювання природних моно-Полій направляються суб'єкту природної монополії обязатель ві для виконання приписи про укладення договорів з споживачем про внесення до них змін. Діє ряд обмежень правоздатності суб'єктів природних монополій (разрешитель-ний порядок угод і т.д.), контролюється виконання інвести-ційних програм, стабілізаційних фондів. Регулювання природних монополій здійснюється на основі законів «Про конкуренцію і обмеження монополістічес кой діяльності на товарних ринках», «Про природні монопо ліях», «Про регулювання тарифів на електричну та теплову енергію», «Про федеральному залізничному транспорті». Для кожного виду природної монополії діє своя схема регу лювання. Основним об'єктом регулювання в природних монопо ліях є ціни і тарифи на їх продукцію (послуги). У колишній системі ціни і тарифи на продукцію (послуги) природних монополій занижувалися, щоб створити благопри ятние умови для розвитку обробної промисловості і всіх інших галузей. Після оголошення лібералізації цін і скасування контролю над витратами вони стали швидко підвищуватися, викликаючи різке подорожчання в обробних галузях, розкривши чіваніе спіралі неплатежів, падіння конкурентоспроможності продукції на внутрішньому ринку і експансію зарубіжних по ставщика. Зараз регулювання цін і тарифів на продукцію природних монополій набуває першочергового общена циональное значення (зниження цін на енергоресурси на 10% призводить до зниження собівартості кінцевої продукції на 18%), розглядається в якості засобу оздоровлення еконо міки. Держава або забороняє монополістам мати сверхдо-ходи, або перерозподіляє надприбуток на свою користь, що б конкуренція могла бути врівноваженою.
 Воно також конт ролірует зростання витрат, цін і тарифів у природних монополі ях, щоб стримувати інфляцію. Тарифна політика переслідує і загальноекономічні, і со-ціальні цілі: підтримка вітчизняних виробників, екс-портерів, стримування інфляції, зниження рівня життя на-селища. Уряд РФ затверджує перелік товарів (послуг), ціни на які на внутрішньому ринку підлягають регулюванню. Регу-лирование здійснюють федеральні органи виконавчої вла сти та органи виконавчої влади суб'єктів РФ. Регулюючи мие ціни застосовуються всіма організаціями незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності. Ціни (тарифи) на продукцію (послуги) суб'єктів природний них монополій, що відпускаються підприємствам, встановлюються виходячи з того, що їх приріст не повинен перевищувати прогнозую емого Мінекономрозвитку Росії приросту цін виробників промислової продукції (без продукції легкої та харчової промисловості). Фіксується граничний рівень цін (товарів) з паралель вим обмеженням окремих статей витрат і переглядом ис Ходна нормованих показників. Суб'єкти природних мо монополій надають інформацію про вироблених ними зат ратах за видами діяльності, продукції (послуг). Мінеконом розвитку Росії, федеральні органи виконавчої влади аналізують економічні результати діяльності суб'єктів природних монополій та подають пропозиції про заходи щодо обмеження зростання цін (тарифів) на їх продукцію (послуги). Вони являють в Уряд РФ також доповідь про ефек-тивності використання суб'єктами природних монополій ін-вестиционного коштів, що враховуються при ціновому регулирова нии їх діяльності. Регулювання окремих сфер природних монополій здійснюється спеціальними органами виконавчої влади. Залізничні перевезення, перевезення у важкодоступні райо ни РФ, надання послуг транспортними терміналами, морських мі і річковими портами та аеропортами, послуг загальнодоступною електричного і поштового зв'язку контролює Міністерство РФ з антимонопольної політики і підтримки підприємництва тва. Вони аналізують і прогнозують економічні ситуа ції, складивающйеся в процесі державного регулювання ня; встановлюють правила обліку витрат, обов'язкові для суб'єктів тов природних монополій; розробляють нормативно-право вую базу державного регулювання; здійснюють цінове регулювання, контролюють інвестиційну політику в частині впливу її на тарифи; регулюють формування ринку послуг; ведуть реєстр суб'єктів природних монополій, щодо до торих здійснюється регулювання; направляють обов'язкові для виконання приписи у разі порушення ними го законодавства; приймають рішення про накладення штрафу на суб'єкт природної монополії. Ефективне регулювання природних монополій можли але лише при забезпеченні максимальної незалежності конт-рольної-регулюючих органів, відсутності лобіювання інте ресів монополістів в парламенті і Уряді. Федеральна енергетична комісія РФ регулює діяч ність суб'єктів природних монополій в паливно-енерге зації комплексі; встановлює тарифи на електроенергію на федеральному оптовому ринку електроенергії, нормативи форми вання коштів для фінансування діяльності ЄЕС Росії; регулює оптові ціни на природний газ, реалізований газо розподільними організаціями кінцевим споживачам ; перевіряє діяльність комерційних організацій в частині при менения тарифів; визначає споживачів, що підлягають зобо тельному обслуговуванню. Уряд РФ затверджує перелік комерційних організацій, для яких тарифи на поставлявся мую електроенергію встановлюються ФЕК РФ. При ФЕК РФ утворена Міжвідомча колегія екс пертів, що є консультативним органом, що складається з представників виконавчої влади РФ і суб'єктів РФ, вче них, фахівців. Основними завданнями колегії є до стіженія балансу економічних інтересів споживачів і виробників паливно-енергетичних ресурсів, формиро вання конкурентного середовища у сфері діяльності природних монополій, створення стимулів застосування енергозберігаючих технологій. Колегія розглядає проекти нормативних актів з питань регулювання та контролю діяльності есте дарських монополій, застосування тарифів на електричну та теплову енергію, реалізації державної політики підви щення ефективності використання палива. Державне регулювання тарифів на електричну та теплову енергію здійснюється на основі спеціально приня того Федерального закону. Воно покликане захистити еко кі інтереси споживачів від монопольного підвищення тари фов, створити механізм узгодження інтересів виробників і споживачів енергії, формувати конкурентне середовище в елект роенергетіческом комплексі, забезпечити виробникам елект роенергіі незалежно від форми власності право рівного доступу на загальноросійський оптовий ринок електричної енер гії (потужності ). Уряд НФ визначає питання державного ре-гулювання тарифів на електричну та теплову енергію, по-ставлять комерційними організаціями за межі терито рій суб'єктів РФ, на загальноросійський оптовий ринок електрич чеський енергії, з оптового ринку електричної енергії, у тому числі на експорт. Органи виконавчої влади суб'єктів РФ вирішують пи роси державного регулювання тарифів на електричні кую та теплову енергію, що відпускається усіма енергопостачальними-ські організаціями (крім що знаходяться в муніципальній соб ственности, для яких тарифи встановлюють органи місць ного самоврядування) споживачам, розташованим на тер торії відповідних суб'єктів РФ . Окремі спожи тели можуть забезпечуватися з загальноросійського оптового ринку елек троенергії. Регіональні енергетичні комісії встановлюють тари фи на електричну та теплову енергію, що поставляється по требителей на території відповідних суб'єктів РФ, раз заходів оплати за послуги з передачі електроенергії по мережах, про вірячи діяльність енергопостачальних організацій, для кото яких тарифи на електричну та теплову енергію устанавлива ють регіональні енергетичні комісії. Розвиток газифікації здійснюється на підставі перспек-тивного балансу видобутку і споживання газу, а також прийнятих федеральної і регіональної програм. Поставки газу проводяться на підставі договорів між по-постачальниками та споживачами незалежно від форм собственнос ти відповідно до затверджених Урядом РФ прави лами поставок газу та правилами користування газом. Преимуще ственное право на укладення договорів мають покупці для державних потреб, комунально-побутових та соціальних потреб громадян. Організаціям газопостачання забороняються наступні дей ствия: - нав'язування споживачам умов договору, що не відносять ся до його предмету; - необгрунтовані відмови від укладання договорів з потреби-телямі за наявності ресурсів газу та можливостей його транспор-вання; - створення перешкод для доступу на ринок газу; - скорочення видобутку і поставок газу з метою підтримки монопольно високих цін. Організації системи газопостачання зобов'язані забезпечити недискримінаційний доступ будь-яким підприємствам до вільних потужностей газотранспортних і газорозподільних мереж. Технологічне та диспетчерське управління об'єктами Єди ної системи газопостачання незалежно від форми власності здійснюється централізовано. Розділення об'єктів газоснаб-вання, пов'язаних загальним технологічним режимом видобутку, транспортування і постачання газу, не допускається. При купівлі-продажу акцій Єдиної системи газопостачання частка акцій іноземних громадян або організацій не повинна перевищувати 20% загальної кількості звичайних акцій. У всіх випадках не менше 35% загальної кількості звичайних акцій повинні знаходитися у власності Росії. Відчуження їх мо же бути здійснено на підставі закону. При повторних емісіях акції системи газопостачання купуються в соб ственность Росії за рахунок отриманих державою дивідендів та інших джерел. Принципи формування цін на газ і тарифів на послуги з його транспортування, порядок компенсації збитків газораспре-ділильних організацій при постачанні газу населенню з урахуванням пільг встановлює Уряд РФ. При державному ре-лювання цін на газ і тарифів на послуги з транспортування газу враховуються економічно обгрунтовані витрати і прибути, необхідність розширення видобутку газу, мережі газопроводів і підземних сховищ газу. Застосовуються внутрішні розрахункові ціни на газ і внутрішні розрахункові тарифи на послуги з транспортування ровке газу з метою здійснення розрахунків між організаціями єдиної системи газопостачання. Уряд РФ встановлює оптові ціни на природний газ, що відпускається підприємствами РАТ «Газпром» газораспределит тельним організаціям (крім поставляється для реалізації на селищу), а також безпосередньо кінцевим споживачам, диференційованих залежно від вартості його транспортування ровки від місць видобутку до споживачів. Оптові ціни на попутний нафтовий газ, широку фракцію легких вуглеводнів, скраплений газ для побутових потреб за-даються Мінекономрозвитку Росії. Роздрібні ціни на природ ний газ, реалізований населенню та житлово-будівельним коо ператива, і зріджений газ, реалізований населенню для побутов вих потреб, затверджуються органами виконавчої влади суб'єктів тов РФ з урахуванням соціального захисту населення. Міністерство з антимонопольної політики і підтримки підприємництва регулює діяльність природних мо-монополій на транспорті та в галузі зв'язку. МАП Росії подконт-рольні залізні дороги, морські та річкові порти, аеропорти, електрична і поштовий зв'язок, в тому числі 63 аеропорту Феде-рального значення, 27 великих і 15 особливо великих морських пір тов, 39 великих річкових портів, 17 управлінь залізниць, 800 транспортних терміналів, 2700 операторів зв'язку. Регулювання природних монополій на транспорті та в галузі зв'язку забезпечує контроль над наданням послуг транс порту, загальнодоступною електричного і поштового зв'язку, свобод ний доступ споживачів до послуг, дотримання інтересів Рос оці, суб'єктів РФ, виробників і споживачів послуг. МПС Росії здійснює індексацію тарифів на перевезення вантажів у розмірі, що не перевищує приросту цін виробників промислової продукції в цілому по Російській Федерації, що визначається Держкомстатом Росії на попередній місяць. Мін-економрозвитку Росії за поданням МПС Росії може змінити граничні індекси вантажних залізничних тари фов по окремим родам перевезених вантажів із збереженням середовищ нього рівня індексу. Тарифи на послуги зв'язку індексуються в аналогічному поряд ке, але періодом індексації тут є не місяць, а квартал. Перехресного субсидування, при якому одні потребите чи отримують послуги за завищеними цінами, інші - за пільговими, ринок не визнає і вимагає вирівнювання цінового навантаження. На залізничному транспорті тарифи на пасажирські перевезення потрібно збільшити в 2 рази, а в приміському сообшеній - в 5 разів, щоб знизити вантажні тарифи на 20%. Тарифи на послуги зв'язку для населення і бюджетних організацій потрібно подвоїти, щоб знизити їх для комерційних організацій на 10%. У цих випадках потрібні адресні дотації населенню через федеральний і ре-регіональні бюджети. Незважаючи на заходи державного регулювання, ціни і тарифи на продукцію та послуги природних монополій ростуть непропорційно, споживачі на це реагують збільшенням неплатежів, бартерних угод, тобто індивідуалізацією ценооб-разования стосовно до своїх фінансових можливостях. Для запобігання подорожчання після 17 серпня 1998 р. було укладено картельну угоду про непідвищення тарифів, тобто мораторій на їх зміну. На підвищення тарифів для регіо нальних телефонних мереж загального користування вводився пря мій заборону. Однак у 50% регіональних компаній РАО «ЄЕС Росії» та-рифи не покривають витрати на виробництво електроенергії. Уби-точні 32 з 89 дочірніх компаній холдингу «Связьинвест», що робить неможливими реалізацію програм телефонізації но-востроек, завезення імпортного обладнання. Тому потрібно вдосконалення-шенствовать регулювання витрат, цін і тарифів у природний них монополіях, щоб створити гарантії від необгрунтованого їх підвищення і умови для фінансування підприємств природний них монополій. У кожному виді монополій є супутні виробниц ства, які по суті не є монополіями. Наприклад, транспортування газу є монопольним видом деятельнос ти, а його видобуток можна організувати на конкурентних засадах. Розпорядженням Уряду РФ від 13 вересня 1996 образо вана Міжвідомча комісія з підготовки планів струк турний реформи в галузях природних монополій. Міжнародні фінансові організації, що кредитують Рос сю, зараз наполягають на глибоких структурних перетворень ях в природних монополіях. Однак це питання має ре шаться з великою обачністю, оскільки найбільші моно ПОЛІСТОМ Росії (ВАТ «Газпром» тощо) є єдиними по-справжньому конкурентоспроможними на світовому ринку і установ підтримують валютні надходження. Як показує досвід, проти-діяти слід не монополіям як таким, а їх злоупот-ребленіе монопольним становищем. На світовому ринку природним монополіям доводиться долати монополізм споживача. Експортери нафти, газу жорстко прив'язані до споживача мережею трубопроводів і позбавлені можливості маневрування. Тому їх діяльність на миро вом ринку потребує державної підтримки. 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "антимонопольної політики"
  1.  4.4. Концентрації та монополізації В ЕКОНОМІЦІ, ЇХ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК
      Давно відомо, що концентрація і монополізація як явища в економіці тісно взаємопов'язані між собою. Але з цього не випливає, що концентрація обов'язково призводить до появи підприємства-монополіста або групи підприємств-монополістів. У країнах з ринковою економікою вже давно склалася дієва система антимонопольного законодавства, на основі якої держава регулює процеси
  2.  4.5. КОНЦЕНТРАЦІЯ І ДИВЕРСИФІКАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА
      Диверсифікація виробництва - одна з найскладніших форм розвитку концентрації. Вона означає одночасний розвиток не пов'язаних один з одним видів виробництв і послуг, розширення номенклатури та асортименту виробленої продукції в рамках однієї компанії, концерну, підприємства> фірми. Диверсифікація висловлює процес розширення активності підприємства, яке використовує власні нагромадження НЕ
  3.  6.1. СУТНІСТЬ, РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ
      З переходом економіки РФ на ринкові відносини, а в зв'язку з цим і початком розвитку малого бізнесу в нашій країні в наукову літературу та офіційні документи міцно стали входити такі поняття, як «малий бізнес», «малі підприємства», «підприємці малого бізнесу», «підприємництво і малий бізнес» та ін На жаль, багато ці поняття не уніфіковані, і тому в науковій літературі вони
  4.  ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ
      Державне регулювання економіки є науковою еко номічного дисципліною, що вивчає форми участі держави в економічному житті країни за допомогою методів і важелів воздей-наслідком на соціально-економічні процеси, що забезпечують ефек тивное формування ринкових відносин. Державне регулювання економіки охоплює всі сто-ку суспільного відтворення. У період
  5.  1.5. Структура сучасної економічної теорії
      Питання до розгляду Класифікація як найважливіший інструмент структурування наукової теорії. Принципи та їх роль у класифікації наукових знань. Систематизація наукового знання. Абстрактний об'єкт як основний елемент структури теоретичного знання. Критерії структурування економічної теорії. Основні поняття і категорії: структура, логіко-математичні теорії, змістовні
  6.  СЛОВНИК-ДОВІДНИК
      Абсолютна перевага - можливість підприємства виробляти кожну одиницю товару з меншими витратами (обсягами залучених факторів виробництва) порівняно з іншими підприємствами. Абстрактний об'єкт - ідеалізований образ, абстрагіруемие від несуттєвих властивостей досліджуваного реального об'єкта у відповідності з метою і завданнями дослідження. Агент (від лат. Agens ^ еп ^) - діючий) -
  7.  4. Антимонопольні заходи на світових ринках
      При принципової схожес ти змісту законодавчих актів у антимонопольної по літіке, проведеної різними країнами світу, мають не які відмінності. Наприклад, в США заборонена неконку рентна межфирменная кооперація, а в Європі дозволена. У Європі допускається також створення вертикальних неконку рентних зв'язків між постачальниками і виробниками конеч ної продукції. У США і Росії це
  8.  3. Регулювання діяльності господарських структур
      Антимонопольне регулювання ня поширюється на всі типи господарських структур, що функціонують в економіці. Але особливістю економі ки Росії попереднього періоду була монополізація, прак тично, всіх ринків. В її основі лежало директивне плани вання і плановий товарообмін по встановлюваним і регу ліруемих державою цінами. Процеси роздержавлення і приватизації не повною мірою
  9.  2. Основні прийоми демонополізації ринків
      Розглянемо основні форми боротьби з монополізацією ринків. Контроль злиттів. Найбільше значення при контролі моно-полізаціі ринків має контроль злиттів господарюючих суб'єктів, що працюють на одному ринку товарів і послуг. Під контроль найчастіше підпадають великі корпорації, зайнявши рілі досить велику частку ринку (відповідно до уста новлених критеріями), близьку до контрольованого дер
  10.  Антимонопольна політика держави
      Антимонопольна політика
енциклопедія  асорті  печінка  майонез  запіканка