Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Арбітражна практика |
||
"З матеріалів справи вбачається, що між Товариством (лізингоодержувач), ТОВ" Лік-С "і ТОВ" Гірська лізингова компанія "(лізингодавці) укладено договори фінансової оренди (лізингу) обладнання, за умовами яких право власності на предмет лізингу протягом терміну дії договору належить лізингодавцю, а право користування - лізингоотримувачу. Дане обладнання було отримано платником податків. Відповідно до умов договорів платник податків сплачував лізингові платежі. Податок на додану вартість, сплачений у складі лізингових платежів, був заявлений платником податків до відрахування. На думку податкового органу, платник податків не мав права на податкові відрахування з податку на додану вартість, оскільки спірне обладнання не перебуває на балансі відкритого акціонерного товариства "Інвестиційна компанія" Соколовська "(за умовами договорів лізингу право власності на передане в лізинг майно залишалося за лізингодавцями). Виходячи з положень ст. 665 Цивільного кодексу Російської Федерації, Федерального закону від 29.10.1998 N 164-ФЗ "Про фінансову оренду (лізингу)" (ст. ст. 2, 19, 28) сутністю договорів лізингу є оренда, тобто платник податку придбаває послугу. Тому в цих випадках для цілей застосування податкового відрахування з податку на додану вартість не має значення момент відображення майна на рахунку 01 "Основні засоби" у лізингоодержувача. Таким чином, незалежно від того, на чиєму балансі (лізингодавця або лізингоодержувача) враховується предмет лізингу, суми податку на додану вартість, що сплачуються у складі лізингових платежів, підлягають відрахування в повному обсязі в тих податкових періодах, в яких проводиться сплата лізингових платежів (вимога про сплату ПДВ постачальнику вилучено з гл. 21 НК РФ з 01.01.2006 - прим. автора), при дотриманні умов, передбачених ст. ст. 171 - 172 Податкового кодексу Російської Федерації "(Постанова ФАС Західно-Сибірського округу від 07.06.2006 у справі N Ф04-2455/2005 (23079-А27-34), N Ф04-2455/2005 (23199-А27-34)). "Вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, суд касаційної інстанції не знаходить підстав для скасування оскаржуваних судових актів, так як позивачем приймалися до відрахування суми податку, сплачені не по придбаних основних засобів, а по послугах лізингу . Реалізація таких послуг є самостійним об'єктом оподаткування, відрізняється від реалізації основних засобів, у одержувача платежів грошові кошти враховуються в якості виручки, а не в якості авансів від вартості товару (основних засобів). Оскільки послуги приймаються на облік в процесі їх споживання, позивачем дотримано вимог ст. 172 НК РФ про порядок застосування податкових відрахувань. У зв'язку з цим доводи скарги про момент переходу права власності на предмет лізингу, хоча і відповідають законодавству про лізинг і цивільного законодавства, відношення до даного справі не мають "(Постанова ФАС Московського округу від 23.06.2004 по справі N КА-А41/5172-04). Лізингоодержувач має право пред'явити до відрахування ПДВ з повної суми лізингового платежу незалежно від балансоутримувача майна, моменту переходу права власності на майно до лізингоодержувача (і самого факту такого переходу) і відображення майна на рахунках бухгалтерського обліку: "... Суд правильно вказав на те, що перехід майна у власність не є обов'язковою умовою договору лізингу, і в тих випадках, коли умовами договору лізингу передбачено перехід основного засобу у власність лізингоодержувача і в лізингові платежі включається викупна вартість майна, сутністю даного договору є оренда, тобто платник податку придбаває послугу. Для цілей застосування податкового відрахування по ПДВ не має значення момент відображення майна на рахунку 01 "Основні засоби" у лізингоодержувача. " Закрите акціонерне товариство "Будснаб" (лізингоодержувач) уклало договори фінансового лізингу на придбання та передачу в лізинг транспортного засобу від 17.03.2003 N 018ЮД-2, від 20.06.2003 N 056/ОД-2 з товариством з обмеженою відповідальністю "СФГ-Лізинг" (лізингодавець) і щомісяця виробляло лізингові платежі на підставі виставлених рахунків-фактур від 20.10.2003 N 363 на суму 25 605 руб. (Податок на додану вартість - 4267,50 руб.) Та від 20.10.2003 N 362 на суму 44 145 крб. (Податок на додану вартість - 7357,50 руб.). Зазначені суми податку на додану вартість - 4267,50 руб. і 7357,50 руб., всього 11 625 руб. - Були пред'явлені заявником до обчислюватись. На думку податкового органу, зазначені суми можуть бути пред'явлені до відшкодування з бюджету тільки лише після постановки на облік основних засобів. Даний аргумент не можна визнати заснованим на законі. Відповідно до ст. 146 Податкового кодексу Російської Федерації об'єктом оподаткування визнається реалізація товару (робіт, послуг). Згідно п. 1 ст. 39 Податкового кодексу Російської Федерації реалізацією товару (робіт, послуг) визнається передача на оплатній основі права власності на товари, оплатне надання послуг однією особою іншій особі. У даному випадку заявник на підставі договорів лізингу користується послугами фінансової оренди (лізингу), оплачуючи лізингові платежі, до складу яких включено податок на додану вартість. З рішення податкового органу випливає, що заявник відбив вартість транспортних засобів у бухгалтерському обліку на позабалансовому рахунку 03 "Прибуткові вкладення в матеріальні цінності", тобто прийняв їх на облік. Таким чином, у справі, що суспільство не порушило положення п. 1 ст. 172 Податкового кодексу Російської Федерації, що регулюють порядок застосування податкових відрахувань. Довід податкового органу про те, що суспільство не прийняло на облік придбане обладнання, оскільки в порушення Інструкції з ведення бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів Російської Федерації від 31.10.2000 N 94н (далі - Інструкція), воно не відображено на рахунку 01 "Основні засоби", є неспроможним. Норми Податкового кодексу Російської Федерації, що регулюють порядок відрахувань з податку на додану вартість, не містять положень, що визначають, на яких рахунках бухгалтерського обліку має враховуватися обладнання, отримане в лізинг. Крім того, ст. 172 Податкового кодексу Російської Федерації не пов'язує право на податкові відрахування з рахунком, на якому враховано отримане в лізинг майно. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується і відповідачем не заперечується факт внесення лізингових платежів з урахуванням податку на додану вартість. За таких обставин суди правильно визнали, що заявник мав право на пред'явлення до відрахування податку на додану вартість у сумі 11 625 руб., Сплаченої у складі лізингових платежів (Постанова ФАС Поволзької округу від 18.03.2005 по справі N А55-10367/04-31). Про правомірність пред'явлення до відрахування лізингоодержувачем ПДВ за лізинговими платежами в міру надання послуг, незалежно від повного виконання сторонами договору лізингу: "Підставою для донарахування сум ПДВ в оспорюваної частини послужили висновки інспекції про необгрунтоване пред'явленні до відрахування ПДВ у сумі 425198 руб. за рахунками-фактурами, виставленим на адресу товариства за лізинговими платежами, оскільки, на думку інспекції, платіж зроблений не в повному обсязі вартості придбаного обладнання та не в момент прийняття основних засобів на балансовий облік. Таким чином , висновок суду про те, що суми ПДВ, сплачені у складі лізингових платежів, відшкодовуються в момент придбання таких послуг на підставі виставлених рахунків-фактур, є обгрунтованим "(Постанова ФАС Уральського округу від 05.04.2006 у справі N Ф09-2349/06- С7). 2) Лізингоодержувачі не має права пред'являти ПДВ до відрахування за лізинговими платежами в частині викупної вартості лізингового майна до моменту отримання права власності на лізингове майно. Якщо викупна вартість в договорі лізингу не виділена, під викупної вартістю розуміється ціна придбання лізингового майна лізингодавцем. На думку перевіряючих на місцях, ПДВ, сплачений у складі лізингових платежів, в частині викупної вартості лізингового майна на підставі ст. ст. 171 і 172 НК РФ підлягає відрахування тільки після прийняття лізингоодержувачем на облік предмета лізингу та повної сплати викупної вартості даного предмета. Якщо в договорі лізингу не виділено окремою сумою викупна вартість лізингового майна, то в якості такої вартості приймається ціна придбання лізингового майна лізингодавцем. Вимога податківців про пред'явлення до відрахування ПДВ у частині викупної вартості лізингового майна в момент переходу права власності на майно до лізингоодержувача правомірно лише в тому випадку, якщо сторони на підставі п. 5 ст. 15 Федерального закону "Про фінансову оренду (лізингу)" після закінчення дії договору лізингу без переходу права власності на майно до лізингоодержувача уклали договір купівлі-продажу раніше колишнього в лізингу майна. У такій ситуації викупної вартістю буде сума договору купівлі-продажу і, відповідно, право на відрахування ПДВ з вказаної суми виникне у лізингоодержувача в момент відображення даного майна на рахунку 01 "Основні засоби" (у разі дотримання інших умов для пред'явлення ПДВ до відрахування). Якщо ж викупна вартість лізингового майна виділена в договорі лізингу з умовою про перехід права власності на майно до лізингоодержувача (п. 1 ст. 19 Федерального закону "Про фінансову оренду (лізингу)") або не виділена в ньому, то, як правильно вказують в офіційних листах фіскальні органи, дана викупна вартість відповідно до ст. 28 Федерального закону "Про фінансову оренду (лізингу)" входить до складу єдиної сукупності платежів за договором лізингу, іменованої лізинговим платежем, незалежно від економічного змісту входять до нього складових. Даний єдиний платіж сплачується у зв'язку з отриманням послуги за договором лізингу, і лізингоодержувач абсолютно правомірно може пред'явити ПДВ з повної суми нарахованого у звітному періоді лізингового платежу в разі виконання інших умов прийняття ПДВ до відрахування. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
|
||
Інформація, релевантна " Арбітражна практика " |
||
|