Головна |
« Попередня | Наступна » | |
1.8. Фінансова політика корпорації |
||
В умовах нестабільності економічного середовища, високої інфляції, кризи неплатежів, непередбачуваною податкової н грошово-кредитної політики держави багато підприємств змушені вирішувати поточні фінансові проблеми з метою виживання, а не з метою розвитку своєї діяльності. Невизначені макроекономічні установки органів державної влади породжують ряд протиріч між інтересами корпоративних груп та інтересами держави, інтересами виробничих і фінансових менеджерів і невідповідностей між ціною зовнішніх запозичень і рентабельністю виробництва, прибутковістю власного капіталу і фондового ринку Фінансова політика передбачає : отримання прибутку з метою економічного зростання; оптимізацію структури та вартості капіталу, забезпечення фінансової стійкості, ділової та ринкової активності корпорації, досягнення фінансової відкритості корпорації для власників (акціонерів), інвесторів і кредиторів; використання ринкових механізмів залучення капіталу за допомогою емісії корпоративних цінних паперів, фінансового лізингу, проектного фінансування, «розробку механізму управління фінансами (фінансового менеджменту) па основі діагностики фінансового стану з урахуванням стратегічних це-лей діяльності корпорації, адекватних ринковим умовам; забезпечення збалансованості матеріальних і грошових потоків і формування фінансових ресурсів, необхідних для виконання статутної діяльності та погашення всіх боргових зобов'язань корпорації. Для досягнення збалансованості між рухом матеріально-речових і грошових потоків корпорація здійснює такі заходи: визначає найбільш раціональні способи формування статутного капіталу (у грошовій та негрошовій формах) та залучення додаткових коштів в її господарський оборот; формує організаційну структуру фінансового управління, що дозволяє оптимізувати грошові потоки; розробляє облікову політику для оптимізації податкових платежів в бюджетну систему держави; визначає умови господарських договорів, пов'язані зі способами і термінами розрахунків з контрагентами, сплатою штрафних санкцій; | організовує облік і контроль руху грошових потоків між центральною компанією та її філіями. При розробці системи управління фінансами постійно виникає проблема гармонізації розвитку інтересів корпорації, наявності достатнього обсягу грошових ресурсів та збереження високої платоспроможності Виходячи нє тривалості і характеру розв'язуваних завдань корпорація вирішує фінансові стратегічні і тактичні завдання В основі сучасної концепції стратегічного управління - теорія конкурентної стра1егнн і конкурентної переваги, розроблена вченим з СШАМ Портером в 80-х рр. XX в Економічну стратегію автор трактує як узагальнений план управління, орієнтований на досягнення цілей компанії шляхом визначення та реалізації довгострокових конкурентних переваг Б Карлоф сформулював питання, відповіді на які припускають вибір орієнтирів в проблемі зміцнення конкурентоспроможності: 1 1. Не застаріла ваша корпоративна місія у зв'язку із змінами в запитах споживачів? 2 в змозі ви поліпшити сервісне обслуговуй ие вашої основної продукції, щоб зробити її більш привабливою? 3. Яким шляхом ви зможете забезпечити рівень доходів, що перевищує середньогалузевої? Чи можете ви змінити поділ купа в галузі, поступаючись або займаючи ту чи іншу «нішу» в виробництві? Які ключові питання вам слід вирішити для зміцнення своєї позиції в конкурентній боротьбі? 6. Чи можете ви домогтися конкурентних переваг за рахунок виконання допоміжних функцій, таких як, скажімо, обробка чи розподіл інформації? З питань слід, що корпорації слід визначати конкурентні властивості продукції по купівельному попиту, щоб переконатися і своїх ринкових перевагах. Фінансова стратегія є одним з п'яти функціональних елементів стратегічного управління (виробництво, маркетинг, інновації, кадри і фінанси). Об'єктом фінансового управління в корпорації виступають капітал і грошові потоки. Ці вартісні категорії мають стратегічне значення, так як їх стан значною мірою визначає конкурентні переваги і економічний потенціал акціонерної компанії Корпорація з достатнім об'ємом власного капіталу (більше 50% від загального обсягу капіталу) і поклади гельним сальдо грошових потоків (приплив грошових коштів вище їх відтоку) має можливості для залучення додаткових грошових ресурсів з фінансового ринку. 'Карлоф Б Ділова стратегія / Єр. з англ. - М - Економіка, 1991 З 61-62. У процесі розробки стратегії прогнозують основні тенденції розвитку фінансів, формують концепцію їх використання, намічають принципи організації фінансових відносин з державою (податкова політика) та партнерами (постачальниками, покупцями, інвесторами, кредиторами, страховиками і пр.). При стратегічному плануванні намічають альтернативні шляхи развігія корпорації, використовуючи прогнози досвідчених фахівців (менеджерів). Відзначимо, що забезпечення довготривалого розвитку корпорації в інтересах її власників (акціонерів) припускає: формування оптимальної величини статутного капіталу; залучення додаткових джерел фінансування з ринку капіталу (у формі кредитів і позик); акумуляцію грошових фондів, утворених у складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг); формування нерозподіленого прибутку, що спрямовується на капіталовкладення; залучення спеціальних цільових коштів; облік і контроль формування капіталу, доходів і грошових фондів. Виходячи з прийнятої стратегії визначають конкретні цілі та завдання виробничої та фінансової діяльності і приймають оперативні управлінські рішення, Найважливіші напрямки розробки фінансової стратегії корпорації наступні; аналіз і оцінка фінансово-економічного стану; розробка облікової і податкової політики; формування кредитної політики; управління основним капіталом і вибір методу амортизації; управління оборотним капіталом та кредиторською заборгованістю; управління поточними витратами, збутом продукції та прибутком; визначення цінової політики; вибір дивідендної та інвестиційної політики; оцінка досягнень корпорації та її ринкової вартості (ціни). Однак вибір тієї чи іншої стратегії не гарантує отримання прогнозного доходу у зв'язку з впливом зовнішніх факторів, зокрема стану фінансового ринку, податкової, митної, бюджетної та грошово- кредитної політики держави. Складовою частиною фінансової стратегії є перспективне фінансове планування, що визначає основні параметри діяльності корпорації: обсяг і собівартість продажів, прибуток і рентабельність, фінансова стійкість і платоспроможність. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
|
||
Інформація, релевантна " 1.8. Фінансова політика корпорації " |
||
|