Головна
Соціологія || Фінанси || Економіка || Юриспруденція
Аудит / Інституційна економіка / Інформаційні технології в економіці / Історія економіки / Логістика / Макроекономіка / Міжнародна економіка / Мікроекономіка / Світова економіка / Операційний аналіз / Оптимізація / Страхування / Управлінський облік / Економіка / Економіка та управління народним господарством (по галузях) / Економічна теорія / Економічний аналіз
ГоловнаЕкономікаЕкономіка → 
« Попередня Наступна »
В. І.Кушлін. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ, 2005 - перейти до змісту підручника

4. Державне регулювання власності

Аналізуючи відносини влас ності в їх правовому та економічному ламанні, сліду ет звернути увагу ще на три принципово важливих об стоятельства. По-перше, приватна власність з моменту свого возникно вения не носила, не носить понині і не може носити абсолютно го характеру. По-друге, відносини власності в цілому, втому числі і приватної, дуже динамічні. По-третє, поряд з тенден єю приватизації як основи роздержавлення економіки має місце і постійно посилюється тенденція до соціалізації приватної власності. Накладення векторів зазначених тенден ций утворює вектор демократизації відносин власності. Зауважимо, що вже в римському праві за часів, коли право приватної власності ще тільки формувалося, мав місце інститут сервітуту. Це було або встановлене законом або договором право користування чужим майном в визна ділених межах (напр., право проходу, проїзду через при належний комусь ділянка), або обмеження чиїхось прав власності (напр., заборона на спорудження будівель, вича можуть затінювати сусідню ділянку); або право государст ва прокладати інфраструктурні мережі по земельних участ кам, які знаходяться у приватній власності. "Власність кожної людини, - заявляв ще в 1910 р. тодішній президент США Теодор Рузвельт, - підпорядкована про щему праву колективу регулювати її використання в тій мірі, в якій цього може зажадати громадське бла го '". Все це означає, що відносини власності є відно сини не тільки з приводу прав, а й обов'язків собственни ка. "Власність, - зауважував у цій зв'язку Н.А.Бердяев, - за природою своєю є початок духовне. Вона передбачає не тільки споживання матеріальних благ, а й більш стійку і спадкоємний духовне життя особистості в сім'ї та роді. На чало власності пов'язано з метафізичної природою особисто сти, з її внутрішнім правом здійснювати акти, котрі долають 'Цит. по: Шлезінгер AM Цикли американської історії. М.: Прогресс-Академія, 1992. С. 340. швидкоплинний час. Власність розвивалася в боротьбі чоло-веческой особистості зі стихійними силами природи. Свобод ний дух людини накладає свою волю на стихійну природу і від цього акту народжуються невід'ємні права і обов'язки ... '". Виходячи з міркувань пріоритетності громадського бла га, держава і покликане постійно приводити відносини власності у відповідність з цими об'єктивно обумовлений вими вимогами. І перш за все воно досягається через за законодавчо закріплений механізм регулювання права власності. Як зазначалося вище, тенденція до приватизації об'єктів державної і муніципальної собственнос ти в умовах сучасного соціально орієнтованого ри нічного господарства об'єктивно зумовлена. Нормативно вона закріплюється у відповідному законодавстві країни. Разом з тим, як це не парадоксально звучить, закріплення приватизаційних тенденцій органічно пов'язане з діаме-тральних протилежною стороною правового регулювання відносин власності - націоналізацією, а точніше, з законодавчими закріпленими порядком і процедурами її осуще ствления. У чому укладена логіка даної взаємозв'язку? По-пер ше, здійснюючи приватизацію, відповідні государст ються і муніципальні структури цілком об'єктивно не в готелі зі стоянні передбачити у всіх нюансах економічну ситуа цію та громадські потреби завтрашнього дня. По-друге, в ході самого процесу приватизації можуть бути прийняті не тільки поспішні, але і явно помилкові рішення, зачав просту йдуть врозріз з національними інтересами країни або явно носять кримінальний характер. Нарешті, по-третє, будь-який потенційний інвестор також повинен прорахувати свої ризики, пов'язані з імовірністю і порядком відчуження його капіталу у випадку націоналізації даного підприємства. Від сутствие прозорого законодавства, що регламентує депріватізаціонние процеси, цілком природно, підсилює підприємницькі ризики і тим самим явно не стимулює інвестиційну активність на внутрішньому ринку країни. У першому наближенні можна стверджувати, що націоналізації ція - це правовий акт, який є проявом сувереном та держави, на основі якого здійснюється перехід прав власності приватних осіб у власність держави з метою забезпечення загальнонаціональних інтересів на услови ях та в порядку, що визначаються державою.
У сучасних умовах проведення націоналізації перед-вважає дотримання певних принципів. Такі явність суспільного інтересу, безстроковий характер, соблюде ня процесуальних гарантій, обов'язковість відшкодування вартості майна та інших збитків. Держава определя ет час, форму і розмір компенсації, встановлює строки та порядок її виплати. Воно визначає питання налогообложе ня і можливість вивезення компенсації за кордон. У ряді країн Заходу компенсація, як правило, здійснюється цін вими паперами з терміном погашення до 50 років. Як економічне, а не вузько правове явище, націонал зация далеко не обмежується рамками змін імущест ських відносин приватної власності на економічні ресурси в громадських інтересах, здійснюваних на кому компенсаційних основі. В її економічному значенні до неї від носяться будь-які дії держави, спрямовані на расши рение державного сектора економіки. Це може бути покупка блокуючого, контрольного (часткова націонал зация) або повного пакета акцій відповідного приємства. Можливо установа, будівництво державних підприємств у тих чи інших галузях і сферах производствен ної, господарської та фінансової діяльності. Такі основні складові державного регулювання вання права власності. Разом з тим такого роду регу лированию схильне не тільки право власності, але в ще більшій мірі її змістовні моменти соціально-економічного характеру. У даному контексті слід рас сматривать такі обмеження, що накладаються державою на власника капіталу в ході його підприємницької діяльності, як законодавчо закріплена продовж ність робочого дня, вимоги до умов праці й техні ке безпеки, обов'язкову відповідність застосовуваних технологій екологічним нормативам. Держава вимагає також дотримання міжнародних стандартів, якості това рів і послуг, вироблених і реалізованих на відповідних ринках, а також їх безпосередньо споживчої спрямованості. Воно вводить жорстку регламентацію землекористування вання власниками відповідно до земельного кадастру ром, а при експлуатації земель сільськогосподарського на значення наказує мати документально підтверджений ную професійну підготовку в галузі сельскохозяйст венного виробництва. З нинішніми підставами до таких обмежень слід віднести практику регулювання доходів і регламентування управлінської діяльності (управлінських можливостей) власника, що витікає із концепції соціального парт нерства. Перш за все це відноситься до обов'язковості висновків ня генеральних тарифних угод між союзами работо давців (підприємців) та відповідними професійних нально структурами, що представляють найману працю. В зі ответствии до укладеної угоди підприємець не може оплачувати працю певної професії і кваліфікує ції нижче обумовленого в ньому рівня. У число обмежень вхо дять і всі дії держави в рамках виконання ним соціаль ної функції перерозподілу доходу і багатства, здійснюва ляемого за рахунок прогресивного оподаткування, з одного сто рони, і соціальних трансфертів для малозабезпечених - з іншого. Вважається, що розрив грошових доходів 20% найбагатших і найбідніших верств населення не повинен перевищувати 12-тік-ратної величини. Перевищення цієї межі, як правило, зі пряжі з серйозною соціально-політичної дестабілізації їй суспільства. Саме цей факт далеко не в останню чергу і викликав необхідність перерозподілу доходів і богатст ва. Про це свідчить, зокрема, практика регулирова ня відповідних процесів в США. Приміром, у восьми десяті роки без урахування державного регулювання доходи 20% найбагатших були б у 52,4 рази вище ніж 20% найбідніших. З урахуванням же державного впливу (тобто після вирахування податків і включає трансфертні платежі) розрив ока зался нижче, склавши 9,7 раза1. І це при тому, що, як свиде тельствуют К. Макконнелл і С. Брю, "в СШАдоход розподіляється ється менш рівномірно, ніж у більшості інших промисло-но розвинених країн".
Наприклад, якщо в США на 20% самих бо гатих доводилося 43,7% доходів, а на 20% найбідніших - 4,6%, то в Швеції відповідно 37,5 і 12% . Нарешті, обмеження на монополію власника володіти, користуватися і розпоряджатися своїм капіталом накладають ся і через законодавчо закріплену в ряді країн Заходу практику обов'язкової участі представників найманої праці в управлінні підприємством. Особи найманої праці та профспілковим юзи наділені широкими правами щодо участі в прийнятті рішень з соціальних, кадрових, а також економічним під просо. Наприклад у ФРН є шість законодавчо уста новлених варіантів такої участі, яке охоплює по рядка 20 млн зайнятих. Згадаємо у зв'язку з цим закон 1951 про участь робітників і службовців підприємств гірничодобувної промисловості у прийнятті рішень. Він забезпечує рівне представительст під працівників підприємств гірничодобувної та сталелітей ної промисловості в наглядових радах цих підпри ємств. Це дозволяє їм контролювати політику, що проводиться підприємцями. Або, скажімо, закон про права та обов'язки тях підприємців та колективів робітників і службовців перед приємств від 1972 Він поширюється на всі підприємства ча стного сектора економіки, на яких трудиться по крайней ме ре п'ять осіб, що досягли виборчого віку. Згідно з цим законом, право на участь в управлінні та прийнятті рішень Вік тора реалізуються через виробничий рада. Особам наймано го праці надано також 30% місць у наглядовій раді. Вельми значущий від 1976 закон про співучасть в управлінні підприємством. Він зачіпає на підприємства з кількістю заня тих понад 2 тис. осіб. На відміну від закону 1972 р., положення якого також знаходять застосування на згаданих підприєм тиях, місця в наглядовій раді великого підприємства розподіляються між роботодавцями та найманими працівника ми порівну. У разі виникнення патової ситуації предсе датель наглядової ради, наділений додатковим голосом, вирішує питання на користь однієї зі сторін. До числа найважливіших напрямів державного і загально-жавного регулювання відносин приватної власності слід віднести і свідомо направляється процес її диф фузії за допомогою прискорення зростання числа акціонерів у загально стве. Які цілі переслідуються при цьому? Мабуть, перш за все го йдеться про зміцнення соціально-політичної стабільності ності, шляхом розширення шару власників - господарів. Акці онер як власник цінного паперу, іменованої акцією, навіть якщо він одночасно і найманий працівник даного приємства, звичайно ж, ніяк не може ефективно впливати на поло ження справ свого підприємства і реально реалізовувати себе як його "сохозяіна". Більше того, фактично таким він і не є. Він всього лише власник цінного паперу, але від нюдь не частини (частки) підприємства. Власницький інтерес акціонера реалізується фактіче скі не так на даному підприємстві, а на фондовій біржі, де здійсню ється вільна котирування, в тому числі і його влас них акцій. Їх ринкова ціна (ринковий курс) знаходиться, як відомо, в прямій залежності не тільки від господарських успіхів даного підприємства. На неї у все зростаючій рік від року мірою впливає загальна економічна і соціально-полі тичні ситуація в країні. Це знаходить своє кількісне відображення, наприклад для США, в індексі Доу-Джонса. Заві симость елементарно проста. Чим гірше загальноекономічна і соціально-політична ситуація в країні, тим нижче курс на нальних цінних паперів, включаючи і акції даного владель ца. Звідси його кровна зацікавленість у соціально-полі-тичної стабільності суспільства, у зміцненні паную щих економічного ладу і політичного режиму. Саме в цьому насамперед і виявляється його становище сохозяіна.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 4. Державне регулювання власності "
  1. § 3. ВИДИ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
    У законах визначаються загальнормативний характеристики державного регулювання, які поширюються на багатьох суб'єктів права, включаючи суб'єкти адміністративного права, охоплюються різні види або рівні правового регулювання - законодавчого, підзаконного, договірного, локального. При цьому в різних законах можна виявити і чимало специфічних моментів у закріпленні
  2. Необхідність державного регулювання економіки країни
    Підприємницька діяльність і економіка країни в значній мірі залежать від державної політики . Своїми діями держава може суттєво загальмувати або прискорити ці процеси. Ринкова економіка, незважаючи на її багато позитивні риси, не здатна автоматично регулювати всі економічні та соціальні процеси в інтересах усього суспільства і кожного громадянина. Вона не
  3. 9.3. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ, інвестиційна привабливість та інвестиційну діяльність
    Процес інвестування - це складний багатогранний процес, на який впливає безліч факторів, що мають важливе наукове і практичне значення. З практичної точки зору знання таких факторів, механізму їх впливу на інвестиційну діяльність та ефективність інвестицій є основою для розробки науково обгрунтованої інвестиційної політики та більш ефективного управління інвестиційним
  4. 9.4. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
      Важливим важелем впливу на підприємницьку діяльність суб'єктів господарювання й економіку країни є інвес-тіціонная політика держави. З її допомогою держава непо-безпосередніх може впливати на темпи та обсяги виробництва, рівень інфляції, прискорення НТП, зміна структури суспільного виробництва та вирішення багатьох соціальних проблем. Аналіз показав, що в науковій
  5. 16.2. СИСТЕМА ЦІН ТА ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ
      Система цін характеризує собою взаємозв'язок і співвідношення різних видів цін. Вона складається з різних елементів, серед яких можна виділити як окремі ціни, так і певні їх групи. Взаємозв'язок цін обумовлена залежністю окремих підприємств, виробництв і галузей, єдиним процесом формування витрат на виробництво та іншими факторами. Тому підвищення або пониження однієї ціни
  6. 19.1. СУТНІСТЬ банкрутство та антикризове управління
      Для ринкової економіки банкрутство підприємств є невід'ємним атрибутом і результатом конкуренції, а конкуренція, як відомо, - це двигун прогресу. У країнах з розвиненою ринковою економікою щорічно тисячі фірм сходять з арени і з'являються нові, і це вважається природним процесом. Таким чином, в умовах ринкових відносин банкрутство підприємств - це нормальне і
  7. 19.3. П РО цедурой БАН крутство НА ОСНОВІ АНТИКРИЗОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА
      Якщо арбітражним судом визнано, що підприємство є банкрутом, то згідно з Федеральним законом «Про неспроможність (банкрутство)» застосовуються такі процедури банкрутства: спостереження, фінансове оздоровлення; зовнішнє управління; конкурсне виробництво; мирову угоду. Розглянемо сутність цих процедур більш докладно. Спостереження - процедура банкрутства, застосовуваний до боржника з
  8. 1.1. Розвиток вітчизняного підприємництва
      Давньоруська держава утворилася в 882 р. багато в чому завдяки зароджується підприємницькому духу східних слов'ян. Перша держава (Русь) об'єднало понад 200 дрібних слов'янських племен, а також деякі фінно-угорські та литовсько-латиські племена. Основними чинниками виникнення давньоруської держави були військовий і торговий. Слов'янське населення, освоюючи среднерусскими
  9. 2.1. Основи формування підприємницьких мереж
      За останнє десятиліття в поведінці та свідомості громадян держав СНД відбулися і продовжують відбуватися значні зміни. Вони викликані, насамперед, переходом до іншої системи розвитку суспільства, побудованої на впровадженні ринкових відносин та активізації підприємницької діяльності. При цьому важливими стають відносини і поведінку людей на різних рівнях їх участі у
  10. 4.3. Етика і культура в підприємництві
      Етіка21 - система норм поведінки і обов'язків людей по відношенню один до одного і суспільству в цілому. Етика ділових відносин - це система універсальних і специфічних моральних вимог і норм поведінки, що реалізуються у професійній діяльності. У неї входять:? етична оцінка внутрішньої і зовнішньої політики комерційної організації;? моральні принципи членів комерційної організації;
  11. Марі-Клод Смута (Marie-Claude Smouts) (нар. У 1941 році)
    Марі-Клод Смута - професор Інституту політичних досліджень в Парижі (з 1989 року) і багаторічний директор з наукової роботи (в даний час - почесний) Національного центру наукових досліджень (Centre national de la recherche scientifique, CNRS). Значну частину своїх наукових робіт написала і
© 2014-2022  elbib.in.ua