Головна
Соціологія || Фінанси || Економіка || Юриспруденція
Аудит / Інституційна економіка / Інформаційні технології в економіці / Історія економіки / Логістика / Макроекономіка / Міжнародна економіка / Мікроекономіка / Світова економіка / Операційний аналіз / Оптимізація / Страхування / Управлінський облік / Економіка / Економіка та управління народним господарством (по галузях) / Економічна теорія / Економічний аналіз
ГоловнаЕкономікаІсторія економіки → 
« Попередня Наступна »
О.Д. Кузнєцова, І.М. Шапкін. Історія економіки, 2002 - перейти до змісту підручника

2.4. Криза рабовласницької системи


Експлуатувати чужу працю в античних державах можна було, тільки захоплюючи полонених на війні і перетворюючи їх на рабів. Захоплений у полон людина, опинившись в чужій ворожій йому середовищі, втрачав здатність до опору.
Такий спосіб експлуатації мав важливі слідства. Оскільки головною умовою розвитку рабовласницького господарства були постійні переможні війни, щоб їх вести слід було озброїти все населення. Тому кожен чоловік був воїном і вивчав військове мистецтво. Той класичний рабовласницький лад, який існував в античних державах, не міг бути відразу у всіх народів: не могли все вести переможні війни. Справді, переможені й підкорені Римом країни або перебували на стадії докласового суспільства, або від носилися до «азіатському способу виробництва».
У II-III ст. н.е. настала криза рабовласницької системи - рабовласницькі виробничі відносини стали гальмувати розвиток продуктивних сил. Це виражалося в деградації сільського господарства. Відбувалося повернення від інтенсивних галузей до зерновим господарству, багато землі закидалися або перетворювалися на пасовища. Завойовницькі війни кінчалися - Рим вже захопив стільки, що не міг міцно утримувати провінції під контролем. Скоротився приплив рабо в, вони стали дорогими.
Почали виникати зовсім нові форми експлуатації. Щоб матеріально зацікавити раба, йому виділяли пекулий - самостійне господарство. Це могла бути реміснича майстерня, ділянка землі. Певну частину доходів раб повинен був віддавати хазяїну, платити йому оброк.
Рабу дозволили мати власність, і ця власність іноді ставала такою великою, що раб купував власних рабів і давав гроші в борг своєму господареві. З'явилися нові закони, за якими раба не тільки не можна було вбити або зруйнувати сім'ю раба, тобто продати членів сім'ї в різні руки, але не можна було навіть відібрати у раба пекулий. Крім того, великі землевласники стали здавати ділянки своєї землі селянам. Селянин - орендар називався колоном.
Так в надрах рабовласницької системи стали народжуватися феодальні відносини, тому що пекулий і колонат були вже формами, відповідними феодальним відносинам.
Але все це вже не могло врятувати Римську імперію. Для перемоги феодальних відносин були потрібні селяни, а римські селяни були розорені і їх розорення почалося ще при переході до великих рабовласницьким господарствам. Розорені селяни йшли в міста, але не для того, щоб знайти там роботу. Рабовласницькі відносини виховували уявлення, що свободн ому людині трудитися соромно, що праця - заняття для рабів. І в містах зростала кількість людей, які не працюють і живуть на подачки знаті.
Разом з селянством зникла і переможна римська армія. Тепер солдати набиралися переважно з тих же варварів-провінціалів, проти яких вони і повинні були воювати. Їм нічого було захищати.
Рим приходив в запустіння. І коли з півночі стали насуватися варвари, Рим не зміг встояти і упав під їх ударами. Це сталося в V ст. н.е.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2.4. Криза рабовласницької системи "
  1. 2.3.2. Економічний розвиток Стародавнього Риму
    Економічний розвиток Стародавнього Риму налічує кілька періодів. Перший період історії Стародавнього Риму - з VIII по VI в. до н. е.. - Прийнято називати «царським». Однак монархічної держави не було. Римські «царі» - це військові вожді. Суспільний лад Риму цього періоду - військова демократія. У VI ст. до н. е.. виникає держава. Настає другий період римської історії - період
  2. 1.6. Основні етапи розвитку економічної теорії
    Питання до розгляду допарадигмального період. Період класичної парадигми. Період постклассической парадигми. Основні поняття і категорії: «допарадигмальний» період теорії, «наукова революція», добробут, період первісного нагромадження капіталу, «класична» парадигма економічної теорії, «принцип невидимої руки», суспільно-економічна формація, спосіб виробництва,
  3. § 3. СУТНІСТЬ І СОЦІАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВИ. ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ ДЕРЖАВИ
    Сутність держави як суспільного явища являє собою, образно кажучи, багатогранний стрижень, який складається з безлічі взаємозалежних внутрішніх і зовнішніх сторін, що додають йому якісну визначеність універсальної керуючої си стеми. Розкрити сутність держави - означає виявити те глав ве, визначальне, що обумовлює його об'єктивну необхід ність у суспільстві,
  4. 2.3.1. Господарство Стародавньої Греції
    Перший період історії Древньої Греції - з XII по VIII в. до н. е.. - Називають гомерівським, т. к. до цього часу відноситься створення Гомером «Іліади» та «Одіссеї». Однак у цей період у греків ще не існувало держави. Це перехідний період від первіснообщинного до класового суспільства, який називають строєм військової демократії. Демократією, оскільки верховним органом було народне
  5. § 5. Політичні та правові вчення в період занепаду давньогрецьких держав
    З середини IV в. до н.е. давньогрецькі держави потрапляють в залежність від Македонії і занепадають. Рамки полісної системи, що склалася в класичний період історії Древньої Греції, виявилися занадто тісними для рабовласницьких відносин. Розвиток рабовласництва вимагало створення великих військово-бюрократичних монархій зразок Македонії. З походів Олександра Македонського починається
  6. 2.2. Антична система господарства
    Античній економіці притаманне такі риси: Створення невеликих міст-держав у вигляді полісів. Наявність військового типу відтворення робочої сили. Досягнення максимуму продуктивності праці. Давньогрецька цивілізація виникла на рубежі III-1I тис. до н.е. в південній частині Балканського півострова. В економіці Стародавньої Греції виділяють крито-мікенський період (ХХХ-ХП ст. До н.е.), гомерівський
  7. 2.2. Економічний розвиток античних держав
    На відміну від країн Сходу держави на півдні Європи сформувалися пізніше - наприкінці II тисячоліття до н.е., хоча території Стародавньої Греції та Стародавнього Риму були заселені вже в епоху палеоліту. На півдні Балканського півострова в VII тисячолітті до н.е. існувало землеробство і скотарство. У кінці IV тисячоліття до н.е. поширилися мідні знаряддя праці, а з початку III тисячоліття до н.е. -
  8. 3.1. Генезис феодалізму в Західній Європі
    Європейський феодалізм - результат трьох варіантів (типів) генезису феодалізму. Перший тип народжувався безпосередньо з первіснообщинного ладу варварів, минаючи стадію розвиненого рабовласницького суспільства. У Європі прикладом подібного варіанту є Англія, Скандинавія, Північно-Західна Німеччина, а також Русь, Польща, Чехія. Другий тип складався на ос нове синтезу елементів феодалізму,
  9. 1.1. Доцільність та перспективи використання неоинституциональной методології для регулювання економіки Республіки Білорусь
    Вивчення специфіки проведення економічної політики в Республіці Білорусь призводить до виявлення ряду проблем, які адекватно чи не пояснюються класичними теоріями макроекономічного регулювання. Наведемо лише кілька прикладів. 1. Виходячи з постулату теорій мейнстріму про те, що суб'єкти господарювання повинні надходити виходячи з максимальної економічної вигоди для себе, важко пояснити
  10. 33. Лихварський КРЕДИТ
    Попередником позичкового кредиту був лихварський кредит. Лихварський кредит в античному світі виступав у двох основних формах: позики дрібним виробникам, головним чином селянам; позики рабовласникам. У якості кредиторів-лихварів в рабовласницькому суспільстві виступали насамперед купці і відкупники податків. Чималу роль грали храми (наприклад, в Греції Дельфійський храм). У зв'язку з
  11. Римська імперія на початку епохи розквіту
    У 48 р. До н.е. е. розгромив війська своїх суперників диктатор Гай Юлій Цезар був проголошений імператором (повелителем), але був убитий республіканцями в 44 р. до н.е. е. Після його смерті в Римській республіці почалася боротьба за владу, що супроводжувалася стратами, виселенням і конфіскаціями.
© 2014-2022  elbib.in.ua