Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Матеріально-виробничі запаси |
||
При відпуску матеріально-виробничих запасів (крім товарів, враховувати-ваемих за продажною вартістю) у виробництво чи іншому вибутті їх оцінка здійснюється одним із таких способів: але собівартості кожної одиниці; по середній собівартості; по собівартості перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (спосіб ФІФО); по собівартості останніх за часом придбання матеріально-виробничих запасів (спосіб ЛІФО). Застосування одного з зазначених способів по групі (виду) матеріалиго-про-ізводс! Ських запасів проводиться виходячи з припущення послідовності застосування облікової політики. Матеріально-виробничі запаси, які використовуються організацією в особливому порядку (дорогоцінні метали, дорогоцінні камені і т. п.), або запаси, які не можуть звичайним чином замінювати один одного, можуть оцінюватися за собівартістю. кожної одиниці таких запасів. Оцінка матеріально-виробничих запасів за середньою собівартістю проводиться по кожній групі (виду) запасів шляхом ділення загальної собівартості групи (виду) запасів на їх кількість, включаючи собівартість і залишок иа початок місяця і запаси, що надійшли в протягом цього місяця. Оцінка за собівартістю перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (спосіб ФІФО) базується иа допущенні, що ці запаси використовують протягом місяця чи іншого періоду в послідовності їх придбання (надходження), тобто запаси, першими надходять у виробництво (продаж), повинні бути оцінені по собівартості перших за часом придбань з урахуванням собівартості запасів, що значаться на початок місяця. При застосуванні цього способу оцінка матеріально-виробничих запасів, що у запасі (на складі) на кінець місяця, проводиться за фактичною собівартістю останніх за часом придбань, а в собівартості проданих товарів, продукції, робіт, послуг враховується собівартість ранніх за часом придбань. Оцінка за собівартістю останніх за часом придбання матеріально-виробничих запасів (спосіб ЛІФО) базується иа допущенні, що дані запаси, першими надходять у виробництво (продаж), повинні бути оцінені по собівартості останніх у послідовності придбання. При застосуванні цього способу оцінка матеріально-виробничих запасів, що у запасі (на складі) на кінець місяця, проводиться за фактичною собівартістю ранніх за часом придбання, а в собівартості проданих товарів, продукції, робіт, послуг враховується собівартість тюздніх за часом придбання. Матеріально-виробничі запаси, які морально застаріли, повністю або частково втратили свою первинну якість або поточна ринкова вартість, вартість продажу яких знизилася, відображаються в бухгалтерському балансі на кінець звітного року за вирахуванням резерву під зниження вартості матеріальних цінностей Резерв під зниження вартості матеріальних цінностей утворюється за счег фінансових результатів організації і визначається різницею між поточною ринковою вартістю і фактичною собівартістю запасів, якщо остання вище поточної ринкової вартості. Матеріально-виробничі запаси, що належать організації, але знаходяться в дорозі або передані покупцеві під заставу, враховуються в бухгалтерських документах в оцінці, передбаченої в договорі, з наступним уточненням фактичної собівартості. У бухгалтерській звітності підлягає розкриттю з урахуванням суттєвості як мінімум наступна інформація ' способи оцінки матеріально-виробничих запасів за їх групами (видами); наслідки змін способів оцінки запасів; вартість запасів, переданих у заставу; величина і рух резервів під зниження вартості матеріальних цінностей. Витрати на оплату праці та відрахування на соціальні потреби як елементи витрат організації аналогічні витратам, відображеним у податковому законодавстві (будуть розглянуті у відповідному розділі підручника). Однак слід взяти до уваги, що в податковому законодавстві відсутній елемент витрат (витрат) «відрахування на соціальні потреби», що може викликати невідповідність звітних даних облікових і податкових регістрів При прийнятті до бухгалтерського обліку активів як основних засобів, за якими нараховується амортизація, необхідно одноразове виконання наступних умов: використання основних засобів у виробництві продукції при виконанні робіт чи наданні послуг або для управлінських іужд організації; організацією не передбачається подальший перепродаж цих активів; здатність даних активів приносити організації економічні вигоди (дохід) у майбутньому. Строком корисного використання є період, протягом якого використання об'єкта основних засобів приносить дохід організації. Для окремих груп основних засобів термін корисного використання визначається виходячи з кількості продукції (обсягу робіт у натуральному вираженні), очікуваного до отримання в результаті використання цього об'єкта. До основних засобів отіосят: будівлі, споруди, робочі та силові машини і обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, обчислювальну техніку, транспортні засоби, ннструмеіт, виробничий і господарський інвентар та приладдя, робочий, продуктивний і племінну худобу, багаторічні насадження, внутрішньогосподарські дороги та інші відповідні об'єкти. Як основні засоби враховуються також: капітальні вкладення на докорінне поліпшення земель (осушувальні, зрошувальні та інші меліоративні роботи); капітальні вкладення в орендовані об'єкти основних засобів; земельні ділянки, об'єкти природокористування (вода, надра та інші природні ресурси). Одиницею бухгалтерського обліку основних засобів є інвентарний об'єкт, яким визнається об'єкт з усіма пристосуваннями і приладдям, або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або ж окремий комплекс конструктивно зчленованих предметів, що становлять єдине ціле і призначений для виконання певної роботи. Комплекс конструктивно зчленованих предметів - це один або кілька предметів одного або різного призначення, що мають спільні пристосування і приладдя, загальне управління, змонтовані на одному фундаменті, в результаті чого кожен входить в комплекс предмет може виконувати свої функції тільки в складі комплексу, а не самостійно. У разі наявності у одного об'єкта декількох частин, що мають різний термін корисного використання, кожна така частина враховується як самостійний інвентарний об'єкт. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
|
||
Інформація, релевантна " Матеріально-виробничі запаси " |
||
|