Головна
Соціологія || Фінанси || Економіка || Юриспруденція
Банківська справа / Доходи та витрати / Лізинг / Фінансова статистика / Фінансовий аналіз / Фінансовий менеджмент / Фінанси / Фінанси та кредит / Фінанси підприємств / Шпаргалки
ГоловнаФінансиФінанси підприємств → 
« Попередня Наступна »
Бочаров В. В., Леонтьєв В. Є. .. Корпоративні фінанси, 2004 - перейти до змісту підручника

Матеріально-виробничі запаси

, які не належать організації) ио знаходяться в її користуванні або розпорядженні відповідно до умов договору, приймають до обліку в оцінці, передбаченої в договорі. Оцінка матеріально-виробничих запасів, вартість яких при придбанні визначена в іноземній валюті, провадиться в рублях шляхом перерахунку суми в іноземній валюті за курсом Центрального банку Російської Федерації, що діє на дату прийняття запасів до бухгалтерського обліку.
При відпуску матеріально-виробничих запасів (крім товарів, враховувати-ваемих за продажною вартістю) у виробництво чи іншому вибутті їх оцінка здійснюється одним із таких способів:
але собівартості кожної одиниці;
по середній собівартості;
по собівартості перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (спосіб ФІФО);
по собівартості останніх за часом придбання матеріально-виробничих запасів (спосіб ЛІФО).
Застосування одного з зазначених способів по групі (виду) матеріалиго-про-ізводс! Ських запасів проводиться виходячи з припущення послідовності застосування облікової політики.
Матеріально-виробничі запаси, які використовуються організацією в особливому порядку (дорогоцінні метали, дорогоцінні камені і т. п.), або запаси, які не можуть звичайним чином замінювати один одного, можуть оцінюватися за собівартістю. кожної одиниці таких запасів.
Оцінка матеріально-виробничих запасів за середньою собівартістю проводиться по кожній групі (виду) запасів шляхом ділення загальної собівартості групи (виду) запасів на їх кількість, включаючи собівартість і залишок иа початок місяця і запаси, що надійшли в протягом цього місяця.
Оцінка за собівартістю перших за часом придбання матеріально-виробничих запасів (спосіб ФІФО) базується иа допущенні, що ці запаси використовують протягом місяця чи іншого періоду в послідовності їх придбання (надходження), тобто запаси, першими надходять у виробництво (продаж), повинні бути оцінені по собівартості перших за часом придбань з урахуванням собівартості запасів, що значаться на початок місяця. При застосуванні цього способу оцінка матеріально-виробничих запасів, що у запасі (на складі) на кінець місяця, проводиться за фактичною собівартістю останніх за часом придбань, а в собівартості проданих товарів, продукції, робіт, послуг враховується собівартість ранніх за часом придбань.
Оцінка за собівартістю останніх за часом придбання матеріально-виробничих запасів (спосіб ЛІФО) базується иа допущенні, що дані запаси, першими надходять у виробництво (продаж), повинні бути оцінені по собівартості останніх у послідовності придбання. При застосуванні цього способу оцінка матеріально-виробничих запасів, що у запасі (на складі) на кінець місяця, проводиться за фактичною собівартістю ранніх за часом придбання, а в собівартості проданих товарів, продукції, робіт, послуг враховується собівартість тюздніх за часом придбання.
По кожній групі (виду) запасів протягом звітного року застосовується Одії спосіб оцінки. Оцінка запасів на кінець звітного періоду (крім товарів, які обліковуються за продажною вартістю) проводиться залежно від прийнятого способу оцінки запасів при їх вибутті, тобто за собівартістю кожної одиниці запасів, середньої собівартості, собівартості перших або останніх за часом придбань. Запаси відображають у бухгалтерській звітності відповідно до їх класифікації (розподілом за групами (видами)) виходячи зі способу використання у виробництві продукції, виконання робіт, надання послуг або для управлінських потреб організації. На кінець звітного року запаси відображають у бухгалтерському балансі за вартістю, яка визначається виходячи з способів їх оцінки.
Матеріально-виробничі запаси, які морально застаріли, повністю або частково втратили свою первинну якість або поточна ринкова вартість, вартість продажу яких знизилася, відображаються в бухгалтерському балансі на кінець звітного року за вирахуванням резерву під зниження вартості матеріальних цінностей Резерв під зниження вартості матеріальних цінностей утворюється за счег фінансових результатів організації і визначається різницею між поточною ринковою вартістю і фактичною собівартістю запасів, якщо остання вище поточної ринкової вартості.
Матеріально-виробничі запаси, що належать організації, але знаходяться в дорозі або передані покупцеві під заставу, враховуються в бухгалтерських документах в оцінці, передбаченої в договорі, з наступним уточненням фактичної собівартості. У бухгалтерській звітності підлягає розкриттю з урахуванням суттєвості як мінімум наступна інформація '
способи оцінки матеріально-виробничих запасів за їх групами (видами);
наслідки змін способів оцінки запасів;
вартість запасів, переданих у заставу;
величина і рух резервів під зниження вартості матеріальних цінностей.
Витрати на оплату праці та відрахування на соціальні потреби як елементи витрат організації аналогічні витратам, відображеним у податковому законодавстві (будуть розглянуті у відповідному розділі підручника). Однак слід взяти до уваги, що в податковому законодавстві відсутній елемент витрат (витрат) «відрахування на соціальні потреби», що може викликати невідповідність звітних даних облікових і податкових регістрів
При прийнятті до бухгалтерського обліку активів як основних засобів, за якими нараховується амортизація, необхідно одноразове виконання наступних умов:
використання основних засобів у виробництві продукції при виконанні робіт чи наданні послуг або для управлінських іужд організації;
використання основних засобів протягом тривалого часу, тобто строку корисного використання тривалістю понад 12 місяців або звичайного операційного циклу, якщо він перевищує 12 місяців,
організацією не передбачається подальший перепродаж цих активів;
здатність даних активів приносити організації економічні вигоди (дохід) у майбутньому.
Строком корисного використання є період, протягом якого використання об'єкта основних засобів приносить дохід організації. Для окремих груп основних засобів термін корисного використання визначається виходячи з кількості продукції (обсягу робіт у натуральному вираженні), очікуваного до отримання в результаті використання цього об'єкта.
До основних засобів отіосят: будівлі, споруди, робочі та силові машини і обладнання, вимірювальні і регулюючі прилади та пристрої, обчислювальну техніку, транспортні засоби, ннструмеіт, виробничий і господарський інвентар та приладдя, робочий, продуктивний і племінну худобу, багаторічні насадження, внутрішньогосподарські дороги та інші відповідні об'єкти. Як основні засоби враховуються також: капітальні вкладення на докорінне поліпшення земель (осушувальні, зрошувальні та інші меліоративні роботи); капітальні вкладення в орендовані об'єкти основних засобів; земельні ділянки, об'єкти природокористування (вода, надра та інші природні ресурси).
Одиницею бухгалтерського обліку основних засобів є інвентарний об'єкт, яким визнається об'єкт з усіма пристосуваннями і приладдям, або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або ж окремий комплекс конструктивно зчленованих предметів, що становлять єдине ціле і призначений для виконання певної роботи.
Комплекс конструктивно зчленованих предметів - це один або кілька предметів одного або різного призначення, що мають спільні пристосування і приладдя, загальне управління, змонтовані на одному фундаменті, в результаті чого кожен входить в комплекс предмет може виконувати свої функції тільки в складі комплексу, а не самостійно. У разі наявності у одного об'єкта декількох частин, що мають різний термін корисного використання, кожна така частина враховується як самостійний інвентарний об'єкт.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Матеріально-виробничі запаси "
  1. 11.7. АМОРТИЗАЦІЯ ОСНОВНИХ ФОНДІВ
    Нараховувати амортизацію в Росії стали в XIX в., А законодавчо це було оформлено тільки в 1898 р. в Положенні про державний промисловий податок Під амортизацією в той час розуміли «суму, що служить для покриття , зменшення і навіть знецінення вартості машин, заводських будівель і пр. ». Ці суми трактувалися Положенням як відрахування з валового доходу і не підлягали обкладанню промисловим
  2. 28.5 Прибуток підприємства
    Економічна сутність прибутку відноситься до складних і дис-куссіонной проблемам в сучасній економічній теорії . З економічних позицій прибуток - це різниця між де ніжними надходженнями і грошовими виплатами. З хозяйствен ної позиції прибуток - це різниця між майновим зі стоянням підприємства на кінець і початок звітного періоду. Прибуток - це частина доданої вартості, яка
  3. 5.1. Сутність оборотних коштів (оборотного капіталу) підприємств, їх склад і структура
    Оборотні кошти підприємства - це авансована в денеж ної формі вартість для утворення і використання оборотних про виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечують безперервність процесу виробництва і своєчасність здійснення розрахунків. Оборотні кошти забезпечують поточну діяльність підпри ємств, її безперервність. Вони не залишають
  4. 6.2. Сутність, функції і види прибутку, її планування розбраті-поділ і використання. Рентабельність підприємства.
    Важливою умовою підприємницької діяльності є наявність доходу. Сумарний річний дохід підприємства, отриманий у результаті виробництва та реалізації продукції (робіт, послуг) назива ється валовим доходом і визначається як різниця між виручкою і матеріальними витратами на виробництво і реалізацію продукції. Він характеризується новоствореної працею вартістю і включає середовищ ства на
  5. 12.4 Сутність оборотних коштів (капіталу) підприємств їх склад і структура
    Оборотні кошти підприємства - це авансована в грошовій формі вартість для утворення і використання оборотних виробничих фондів і фондів обігу в мінімально необхідних розмірах, що забезпечують безперервність процесу виробництва і своєчасність здійснення розрахунків. Оборотні кошти забезпечують поточну діяльність підприємств, її безперервність. Вони не залишають
  6. 2.3.5 Виробничі фонди
    Для здійснення господарської діяльності підприємства повинні розташовувати виробничими фондами - сукупність основних і оборотних фондів. Основні виробничі фонди - беруть участь у процесі виробництва протягом тривалого часу і поступово, частинами в міру зносу переносять свою вартість на вартість готової продукції. Основні фонди здійснюють господарський кругообіг,
  7. 13.2. Витрати підприємства
    Витратами підприємства визнається зменшення економічних вигод у результаті вибуття активів (грошових коштів, іншого имуще ства) і (або) виникнення зобов'язань, що приводить до зменшення капіталу цієї організації, за винятком зменшення внесків за рішенням учасників (власників майна). Не визнається витратами підприємства вибуття активів: у зв'язку з придбанням (створенням)
  8. ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ОРГАНІЗАЦІЙ
    Платниками податків податку на прибуток організацій (далі у цій главі - платники податків) визнаються : російські організації; іноземні організації, що здійснюють свою діяльність в Російській Федерації через постійні представництва і (або) одержують доходи від джерел в Російській Федерації. Об'єктом оподаткування з податку на прибуток організацій (далі у цій главі -
  9. 3.1. ПОДАТОК НА ПРИБУТОК ОРГАНІЗАЦІЙ
    Податок на прибуток є складовим елементом податкової си стеми Росії і служить інструментом перерозподілу національ ного доходу. Це прямий податок, тобто його остаточна сума цілком і повністю залежить від кінцевого фінансового результату хозяйствен ної діяльності підприємств і організацій. У такій якості він повинен виконувати своє основне функціональне призначення - забезпечувати
  10. 3.5. ПОДАТОК НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ
    Система податку на додану вартість (ПДВ) була разрабо тана і вперше застосована у Франції в 1954 р., і починаючи з 1960-х рр.. вона набула широкого поширення в багатьох країнах. В настою щее час він грає важливу роль в податкових системах більш ніж 40 го сударств світу. Багаторічний досвід використання ПДВ у зарубіжних країнах показав, що він є одним з найбільш ефективних фіскальних
  11. Системний і інституційний підходи як базові методи соціальної інформатики
    Розглядаючи соціальну інформатику як соціологічну дисципліну, необхідно позначити базові методи аналізу соціальнокоммунікатівной діяльності. Такими методами є поєднання системного та інституційного підходів, що дозволяє простежити генезис становлення та формалізації соціально-комунікативних
© 2014-2022  elbib.in.ua