Головна
Соціологія || Фінанси || Економіка || Юриспруденція
Аудит / Інституційна економіка / Інформаційні технології в економіці / Історія економіки / Логістика / Макроекономіка / Міжнародна економіка / Мікроекономіка / Світова економіка / Операційний аналіз / Оптимізація / Страхування / Управлінський облік / Економіка / Економіка та управління народним господарством (по галузях) / Економічна теорія / Економічний аналіз
ГоловнаЕкономікаМакроекономіка → 
« Попередня Наступна »
А.І. Лученок, О.Л. Шулейко, О.І. Румянцева, М.В. Маркусенко та ін. Проблеми макроекономічного регулювання, 2005 - перейти до змісту підручника

Методологічні аспекти визначення оптимальної частки державних витрат у валовому внутрішньому продукті


Цільовим параметром бюджетної політики економічного зростання повинна служити обгрунтована оптимальна частка державних витрат у відношенні до ВВП.
Існують дві протилежні точки зору на характер впливу державних витрат на економічне зростання. Згідно з першою, чим менше частка держвитрат - тим динамічніше розвивається економіка; представники іншої стверджують, що зростання держвидатків є загальносвітовою тенденцією, що характеризує рівень розвитку країни.
Можна припустити, що і та і інша точки зору правомірні для певних економічних умов. На певній стадії економічного розвитку збільшення держвидатків справляє позитивний вплив на економічне зростання, що зумовлено розширенням функцій і відповідно витрат держави. Однак при подальшої експансії вплив державних витрат на економічне зростання виявляється негативним. Це пояснюється тим, що пере-пределеніе ВВП через бюджет чи інші державні інститути має свою ціну. Економічна теорія стверджує, що будь-який перерозподіл вносить спотворення в оптимальний режим функціонування економіки, створюваний ринковими силами. Чим вище держвидатки, тим вище ці спотворення. Відповідно до теорії альтернативних витрат перерозподіл веде до втрат. За оцінками, зробленими для американської економіки, такі втрати становлять приблизно 30% від перерозподілених коштів [35].
Разом з тим доцільність державного фінансування окремих видів економічної діяльності обумовлена значним екстернальним ефектом останніх (їх результатами може користуватися все суспільство). У таких випадках чисто ринкові сили можуть і не забезпечувати досягнення соціального оптимуму.
До початку ХХ в. державні витрати в більшості країн не перевищували 10% ВВП. У той час панувало уявлення, що в міру економічного розвитку та збільшення обсягів виробництва державні витрати мають зростати. Проте їх темпи мають відповідати темпам економічного зростання.
Стрімке зростання державних витрат почався в 20-і рр.. і був обумовлений Першою світовою війною і необхідністю мобілізації значних фінансових ресурсів. Подальша індустріалізація, збільшення податкових доходів, зростання соціальних зобов'язань держави зумовили подальше збільшення державних витрат. У цей час німецький економіст А.Вагнер, один з розробників системи соціального страхування, висунув тезу про неминуче зростання державної частки в економіці в міру економічного розвитку, що отримала згодом назву «закону Вагнера». Закономірність зростання ролі держави в економіці Вагнер виводив з спостережень за динамікою державних витрат у західних країнах. Він виділив декілька груп державних витрат і намагався довести, що в кожній з них видатки, що витрачаються на виконання державних функцій, будуть рости швидше, ніж суспільне виробництво. І це не залежить від політичної та соціальної природи суспільства, в якому виявляється така закономірний-ність: прискорене зростання суспільних витрат заданий природою сучасної індустріальної економіки. Саме в ускладненні економічного життя закладені причини розширення урядових функцій. Недолік фінансових коштів може тимчасово стримувати державну активність, але в довгостроковій перспективі зростання масштабів держави неминучий. У той же час з'явилися роботи, в яких висувалася гіпотеза про негативний вплив збільшення державних витрат на зростання ВВП. Одним з перших на загрозу кризи «податкового держави» звернув увагу Й. Шумпетер, який припустив, що зростання державних можливостей мобілізовувати доходи викликає збільшення соціальних зобов'язань і подальше збільшення по-даткового тягаря, що в перспективі несумісне з економічним зростанням.
До початку 80-х рр.. сформувалися сучасні системи пенсійного забезпечення, допомоги по безробіттю, сімейних допомог, державного фінансування освіти та охорони здоров'я, характерні для індустріально розвинених країн, що стало підставою для того, щоб називати держави з такою системою соціальної підтримки - «державами добробуту», а саму ринкову систему - «соціально орієнтованою економікою». Державні витрати в цих країнах до 1999 р. становила від 32,7% в США до 60,2% - у Швеції (табл. 2.1). В результаті був закладений значний інерційний потенціал зростання соціальних витрат, пов'язаний з демографічною ситуацією і старінням населення. За розрахунками Європейської
Таблиця 2.1. Частка витрат консолідованого бюджету у ВВП деяких країн ОЕСР,% Країна 1960-1973 1974-1979 1980-1989 1990-1999 Австралія 24,4 33,6 36,6 34,7 Австрія 38,7 46,7 51 50,9 Бельгія 36 , 0 53,2 61,2 50,2 Великобританія 36,7 53,2 61,2 50,2 Німеччина 37,5 47,5 47,8 45,7 Голландія 40,8 52,8 60,4 47,1 Іспанія 26,8 39,1 42,9 Італія 33,7 42,9 49 51,3 Канада 31,6 39,2 45 44,7 США 29,4 32,5 35,8 32,7 Фінляндія 30,3 38 , 7 43,5 52,6 Швейцарія 20,3 29,2 30,3 Швеція 38,9 54,4 62,9 60,2 Японія 19,5 28,4 32,8 33,2 Середня по країнах ОЕСР 31, 7 40,9 46,2 44,6 комісії, тільки внаслідок цього фактора в найближчі 40 років більшість країн ЄС буде змушений збільшити частку державних витрат у ВВП як мінімум на 4-8 процентних пункту, при цьому компенсувати таке підвищення фактично буде нічим. З цієї причини в даний час зростає усвідомлення того, що якщо зараз не
37
реалізувати протидіють заходи і не змінити політику державних витрат, то виникнуть серйозні проблеми з фінансуванням державних зобов'язань. У більшості країн Західної Європи відбувається перегляд окремих соціальних програм. Разом з тим поточна соціально-політична ситуація і тиск потужних груп інтересів (насамперед профспілок) змушують уряди, стурбовані не тільки державними фінансами, а й майбутніми виборами, уникати радикальних рішень.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Методологічні аспекти визначення оптимальної частки державних витрат у валовому внутрішньому продукті "
  1. Державне регулювання інвестицій та структурна політика
    Інвестиційна діяльність відіграє важливу роль у розвитку економіки. Вихід російської економіки з кризи у великій мірі пов'язаний з відновленням інвестиційного процесу. Державне регулювання інвестиційного процесу поса але бути спрямована як на активізацію джерел накопичення всередині країни (наприклад, реалізація ефективної амортизаци ційної та податкової політики, підтримка
  2. Глава 20. Глобальні проблеми світової економіки
    Із завершенням «холодної війни» відпала загроза термоядерної катастрофи, і це головне. Людство значно просунулося в розумінні глобальних проблем, а уряди і міжнародні організації здобули чималий досвід усунення та попередження ряду небезпечних явищ і ситуацій. Глобалізація світової економіки, революція у сфері телекомунікацій , розвиток регіональної інтеграції створюють
  3. Словник
    Загальна теорія статистики: статистична методологія у вивченні комерційної діяльності: Підручник / А.І. Харламов, О.Е. Башина, В . Т. Бабурін та ін; Під. ред. А.А. Спіріна, О.Е. Башиной. - М.: Фінанси і статистика, 1996. Погостінський М.М., Погостінський Ю.А. Системний аналіз фінансової звітності. -С.-П.: Изд. Михайлова В.А., 1999. Практикум з фінансового менеджменту: навчально-ділові ситуації,
  4. Класифікація показників порівняльного тактичного аналізу економічного розвитку організацій
    Основним призначенням економічних показників є вимірювання та оцінка існуючого економічного явища. Відображаючи динаміку і протиріччя процесів, що відбуваються, вони піддані змінам і коливанням, тому необхідно знати природу кожного економічного показника, якщо мова йде про порівняльний тактичному аналізі економічного розвитку організацій. Від того, наскільки вибрані
  5. ВІД АВТОРІВ
    Аналіз ефективності функціонування національної еконо-міки Республіки Білорусь показує, що рішення стоять перед країною соціально-економічних завдань значною мірою гальмується недостатньою отработанностью механізму макроекономічного регулювання господарської діяльності. Багато в чому це обумовлено відсутністю належної методологічної розробки, перш за все проблем
  6. 1.1. Доцільність та перспективи використання неоинституциональной методології для регулювання економіки Республіки Білорусь
    Вивчення специфіки проведення економічної політики в Республіці Білорусь призводить до виявлення ряду проблем, які адекватно чи не пояснюються класичними теоріями макроекономічного регулювання. Наведемо лише кілька прикладів. 1. Виходячи з постулату теорій мейнстріму про те, що суб'єкти господарювання повинні надходити виходячи з максимальної економічної вигоди для себе, важко пояснити
  7. ГЛОСАРІЙ
    автаркії (від грец. autarkeia - самозадоволення) - політика економічного відокремлення, що проводиться країною, регіоном. Автаркія спрямована на створення замкнутої, незалежної економіки, здатної забезпечити себе всім необхідним самостійно. Автаркія те саме натуральному господарству. АЛЬТЕРНАТИВНА ВАРТІСТЬ - вартість виробництва товару або послуги, яка вимірюється з точки зору втраченої
  8. 5.5. Захист інформаційних ресурсів та підвищення інформаційної безпеки
    вживаються заходи захисту повинні бути адекватні імовірності здійснення даного типу загрози і потенційному збитку, який може бути нанесений в тому випадку, якщо загроза здійсниться (включаючи витрати на захист від неї). Необхідно мати на увазі, що багато заходи захисту вимагають досить великих обчислювальних ресурсів, що в свою чергу суттєво впливає на процес обробки інформації.
  9. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ
    Ринок праці займає центральне місце в складі сукупного ринку факторів виробництва - землі, праці і капіталу, оскільки його функціонування дозволяє залучити у виробничі про процесу матеріальні, фінансові, природні ресурси, обеспечи вая таким чином їх господарське взаємодія. Світовий досвід країн з розвиненою ринковою економікою і порівняно неболь шой досвід нашої країни
  10. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ
    Будучи найважливішою складовою частиною управління територі-ального соціально-економічного розвитку, державне регулювання розвитку регіонів грунтується на спеціальних закономірності розвитку і розміщення продуктивних сил. Саме закономірності розміщення продуктивних сил оп-ределяют найбільш загальні відносини між продуктивними силами і територією. Особливо велику роль
  11. Соціологічна оцінка результатів колонізації
    А. Результати колонізації: плюси, мінуси і загальна оцінка Експансія мала важливі позитивні наслідки для Росії: збільшення природних ресурсів; переміщення основної маси населення і центру господарської діяльності з Півночі на Південь, в більш сприятливу географічну середовище; підвищення безпеки
© 2014-2022  elbib.in.ua