Головна
Соціологія || Фінанси || Економіка || Юриспруденція
Банківська справа / Доходи та витрати / Лізинг / Фінансова статистика / Фінансовий аналіз / Фінансовий менеджмент / Фінанси / Фінанси та кредит / Фінанси підприємств / Шпаргалки
ГоловнаФінансиФінанси підприємств → 
« Попередня Наступна »
Бочаров В. В.. Корпоративні фінанси. - СПб.: Питер, 2008. - 272 е.: ил. - (Серія «Навчальний посібник»)., 2008 - перейти до змісту підручника

9.7. Моніторинг фондового портфеля

Система моніторингу (оперативного управління) інвестиційного портфеля характеризує розроблений корпорацією механізм спостереження за прибутковістю, ліквідністю і безпекою входять до нього цінних паперів в умовах постійно мінливої ринкової кон'юнктури.
Ключові завдання моніторингу такі:
систематичне спостереження за динамікою ринкової вартості емісійних цінних паперів і відхиленням цієї вартості від середньоринкового курсу;
вивчення причин, що викликали ці відхилення;
розробка заходів щодо відповідному коригуванню складу і структури портфеля та виведення з нього неефективних фінансових інструментів;
формування нового портфеля цінних паперів, що відповідають інвестиційної стратегії власника.
Для вирішення цих завдань використовують різні методи аналізу со-стояння фондового ринку та інвестиційних якостей цінних паперів раз-особистих емітентів. Найбільш бажаними вважають два напрямки аналізу: фундаментальний і технічний.
Фундаментальний аналіз використовують при тривалій роботі з круп-ними акціонерними компаніями і при орієнтації на середньострокові і довгострокові вкладення капіталу. Технічний аналіз більш оперативен і заснований на інформації про динаміку біржових курсів акцій. Цього цілком достатньо для прийняття поточних інвестиційних рішень. Часто ці методи комбінують. В умовах недостатності розвитку ринку цінних паперів в Росії найбільш кращим є фундаментальний аналіз. Його використовують для виявлення неправильно оцінених фінансових інструментів (акцій), коли оцінка фінансовим аналітиком майбутніх доходів і дивідендів корпорації-емітента істотно відрізняється від загальноприйнятої думки.
В рамках фундаментального аналізу існують два підходи до виявлення невірно оцінених фінансових інструментів. При першому підході роблять спробу визначити внутрішню, або реальну, вартість цінного паперу (акції). Після цього внутрішню вартість порівнюють з поточним ринковим курсом цінного паперу. Якщо ринковий курс значно вище внутрішньої вартості, то вважають, що папір переоцінена. Якщо ринковий курс істотно менше внутрішньої вартості, то цінний папір недооцінена. Часто аналітик оцінює очікувану прибутковість цінного паперу в певному періоді. Дану оцінку зіставляють з прибутковістю аналогічних цінних паперів, які обертаються на фондовому ринку.
Другий підхід полягає в тому, що оцінюють тільки одну або дві фінансові змінні і порівнюють результати цих оцінок з діючою загальною оцінкою. Наприклад, можна оцінити такі параметри, як дохід або чистий прибуток, що припадають на одну акцію в майбутньому періоді (кварталі, році). Якщо показники аналітика вище оцінок інших фахівців, то акції можна вважати привабливими для інвестування.
Результати фундаментального аналізу оформляють у вигляді дослідного звіту.
Фундаментальний аналіз включає завдання трьох рівнів:
вивчення загальної економічної ситуації в країні;
аналіз окремих сегментів ринку цінних паперів;
вивчення фінансового стану окремих компаній-емітентів.
Вивчення загальної економічної ситуації засноване на показниках, що характеризують динаміку валового внутрішнього продукту (ВВП), обсягу промислового виробництва, грошової маси, особистих доходів населення, індексу споживчих цін, темпу інфляції, фінансового стану держави (бюджетного профіциту або дефіциту, обсягу внутрішнього і зовнішнього боргу та ін.) Статистичне відстеження фінансових вкладень здійснюють тільки по великим та середнім підприємствам (табл. 9.3).
Таблиця 9.3. Динаміка фінансових вкладень по великим та середнім підприємствам Російської Федерації; млрд руб. Найменування галузі Роки 1995 1996 1997 1998 1999 2000 2001 2002 2003 2004 За народному господарству - всього 70,9 121,6 298,7 183,9 775,2 1245,0 2429,8 2091,3 3390,5 4867,6 У тому числі: короткострокові 20,2 30,7 61,7 116,9 476,5 961,4 1959,5 1665,6 2412,3 4014,1 довгострокові 50,7 90,9 237,0 67,0 298,7 283 , 6 470,3 425,7 978,2 853,5 З нього:
промисловість - всього 44,8 69,3 122,2 115,2 288,8 750,7 1587,6 1223,9 2113,6 3186,1 У тому числі: короткострокові 9,8 14,2 25,6 67,1 220,7 608,4 1398,0 1012,0 1565,0 2765,1 довгострокові 35,0 55, 1 96,6 48,1 68,1 142,3 189,6 211,9 548,6 421,0 Джерело: Російський статистичний щорічник за відповідні роки.
З наведених у цій таблиці показників можна зробити наступні висновки:
1) у період масової приватизації державних підприємств (1993-1997 рр..), Яка супроводжувалася їх акціонуванням, спостерігалося зростання фінансових вкладень;
в результаті фінансової кризи в серпні-вересні 1998 року відбулося значне знецінення фінансових вкладень під-приємств (акціонерних товариств), а також державних обліга-цій;
в 1999-2005 рр.. спостерігалося не тільки відновлення, але й істотне збільшення обсягу фінансових вкладень, насамперед у сировинному секторі промисловості.
Однак помітним оновленням основного капіталу даний процес не супроводжується. Тому фінансовий сектор економіки Росії як і раніше функціонує у відриві від реального сектора і не забезпечує потреби відтворення основного капіталу в народному хо-зяйстве.
Аналіз окремих сегментів фондового ринку здійснюють у розрізі галузей господарства і видів ринку - акцій, корпоративних облігацій, державних цінних паперів. Для кожного конкретного моменту встановлюють галузі, які знаходяться на підйомі і забезпечують інвесторам найбільш вигідне вкладення капіталу. При фундаментальному аналізі галузі поділяють на три типи: стійкі, циклічні і зростаючі.
До стійких відносять галузі, що випускають життєво важливу для населення продукцію, а також надають населенню необхідні послуги (харчова промисловість, радіомовлення і телебачення, зв'язок, комунальне господарство та ін.) Цінні папери цих галузей найбільш надійні, проте не відрізняються високою прибутковістю.
Циклічні галузі виробляють товари тривалого користування (енергомашинобудування, авіабудування, суднобудування, автомобілебудування, верстатобудування, сільгоспмашинобудування та ін.) Результативність вкладень в дані галузі залежить від стадії циклу, на якій вони знаходяться. Ті з них, які проходять стадію підйому, забезпечують високу прибутковість інвестицій у цінні папери.
Зростаючі галузі відрізняються високими темпами обсягу виробництва, переважаючими темпи зростання ВВП по країні в цілому. У Росії це галузі гірничодобувної промисловості, електроенергетики, нафтопереробки, нафтохімії, металургії та інші базові сфери економічної діяльності. Інвестиції в такі галузі пов'язані з великим ризиком, але вони пропонують вкладникам високий дохід в сьогоденні і майбутньому.
Аналіз фінансового стану окремих акціонерних компаній дозволяє відібрати ті з них, які найбільшою мірою відповідають інтересам вкладників. Оцінка інвестиційної привабливості акціонерних товариств-емітентів включає чотири етапи:
вивчення поточного фінансового стану і перспектив його зміни;
аналіз показників діяльності акціонерних компаній (ліквідності балансу, платоспроможності, оборотності активів і власного капіталу, рентабельності продажів, активів і собст-венного капіталу і пр.);
аналіз складу і структури капіталу (пасиву балансу);
оцінка потенціалу акцій .
Для визначення потенціалу акцій існує система показників, що відображають якість фінансових інструментів (табл. 9.4).
Таблиця 9.4. Результативні показники інвестиційної привабливості акцій АТ Показники Розрахункові формули 1. Чистий прибуток на одну звичайну ак-цію Чистий прибуток (за вирахуванням суми дивідендів за привілейованими акціями), поділена на кількість звичайних акцій у акціонерів 2. Співвідношення ринкової ціни та річного доходу по акції (ціна / дохід) Ринкова ціна акції, поділена на чистий прибуток по одній звичайній акції 3. Дивіденд на одну звичайну акцію Величина дивідендного покриття, поділена на кіль-кість звичайних акцій у акціонерів 4. Співвідношення ринкової ціни та номінальної вартості акції Ринкова ціна акції, поділена на її номінал 5. Норма виплати дивіденду до чистої при-чи, що припадає на одну звичайну акцію Дивіденд на одну звичайну акцію, поділений на чистий прибуток на одну звичайну акцію 6. Співвідношення між бухгалтерської та ринковою вартістю акції Бухгалтерська вартість однієї звичайної акції, поділена на її ринкову ціну
У ході аналізу проводять порівняння цих показників з даними інших акціонерних компаній, а також з величинами, що склалися в попередні періоди. За результатами фундаментального аналізу складають довідку, яка відображатиме основні фінансові показники і коефіцієнти за розглянутими акціонерним компаніям. Тільки після цього роблять висновки щодо покупки, продажу або збереження в портфелі цінних паперів, емітованих даними акціонерними компаніями. При технічному аналізі інвестиційної ситуації використовують графічні методи вивчення динаміки цін на фондовому ринку за попередні періоди. Фінансові аналітики досліджують не тільки рух цін на акції, а й обсяг їх продажу, кількість позицій, не закритих кінець торгового дня, іншу інформацію фондових бірж.
Якщо фундаментальні аналітики вивчають закономірності, які будуть діяти в майбутньому, то технічних аналітиків цікавлять минулі події.
У процесі технічного аналізу вирішують три головні завдання:
дослідження динаміки ринкових цін;
знаходження оптимального моменту часу для покупки або продажу цінних паперів;
перевірка повноти та достовірності фундаментального аналізу.
До основних методів технічного аналізу відносять:
графічне моделювання ринку (лінійні графіки, гістограми, «японські свічки» тощо);
математичну апроксимацію (фільтрація; ковзаючі середні лінії і осцилятори) з використанням комп'ютерної техніки;
використання теорії циклічного розвитку фондового ринку для визначення факторів, що викликають коливання цін на фінансові інструменти.
За допомогою графічного методу (гістограм) для кожного біржового дня визначають максимальний і мінімальний рівні цін, а також ціну при закритті біржі, тобто показують рівень і розмах коливань цін. Їх сукупність за досить тривалий період часу дозволяє вивчити основні тенденції (тренди) цін на акції.
Сукупність застосовуваних до портфеля методів і технічних прийомів - це спосіб управління, який може бути активним або пасив-ним. Моніторинг може бути способом як активного, так і пасивного управління. Організація моніторингу портфеля цінних паперів акціонерної компанії (корпорації) представлена в табл. 9.5.
Таблиця 9.5 Активний спосіб управління Пасивний спосіб управління 1. Відбір цінних паперів, придатних для по-купки і низькодохідних для продажу 1. Відбір цінних паперів в досить диверсифікований фондовий портфель 2. Розрахунок параметрів нового портфеля і ризику з урахуванням ротації цінних паперів 2. Оптимізація портфеля за складом і структурою входять до нього фінансових інструментів 3. Оцінка ефективності старого і нового портфеля з урахуванням витрат з купівлі-продажу цінних паперів 3. Розрахунок мінімально необхідної прибутковості 4. Формування нового портфеля 4. Падіння прибутковості нижче мінімального рівня 5. Формування нового портфеля
Кінцевою метою моніторингу служить вибір цінних паперів, володію-щих інвестиційними якостями, відповідними даному типу портфеля. Активна модель управління передбачає систематичне спостереження і швидке придбання цінних паперів, що відповідають інвестиційним цілям власника портфеля, а також оперативне вивчення його складу і структури. Для фондового ринку Росії характерні швидка зміна котирувань емісійних цінних паперів і високий рівень ризику. Тому йому відповідає активна модель моніторингу, яка сприяє більш раціонального управління портфелем. За допомогою моніторингу можна прогнозувати розмір можливих доходів від операцій з цінними паперами. Фінансовий директор, який здійснює активне управління портфелем, зобов'язаний купити ефективні цінні папери і швидко продати низькодохідні. Важливо не допускати зниження вартості портфеля і втрати ним інвестиційних якостей. Тому доцільно порівнювати вартість, прибутковість, ліквідність і безпеку нового портфеля з аналогічними показниками колишнього, щоб приймати обгрунтовані управлінські рішення. Активний спосіб управління передбачає значні фінансові витрати, пов'язані з інвестиційною, аналітичної, експертної та торговельною діяльністю на фондовому ринку. Ці витрати можуть нести тільки великі корпора-ції і банки, що мають великий портфель емісійних цінних паперів і прагнучі до одержання максимального доходу від професійної діяльності на фондовому ринку.
У процесі моніторингу портфеля фінансові менеджери часто використовують методи, засновані на аналізі кривих прибутковості, і операції СВОП (обмін одних цінних паперів на інші: корпоративних облігацій на акції; привілейованих акцій на звичайні).
У першому випадку в процесі інвестування орієнтуються на передбачувані зміни прибутковості емісійних цінних паперів, щоб використову-в інтересах інвестора передбачувані коливання відсоток-них ставок. Фінансові менеджери не тільки прогнозують стан фінансового ринку, але й у відповідності з цим прогнозом коригують інвестиційний портфель. Наприклад, якщо крива прибутковості в даний момент на порівняно низькому рівні і буде згідно з прогнозом підвищуватися, то це може призвести до падіння курсу найбільш надійних фінансових інструментів (облігацій федеральних і субфедеральних позик). Тому доцільно купувати короткострокові облігації, що у міру росту процентних ставок пред'являють до продажу, а отримані кошти реінвестують в більш прибуткові фінансові активи. Тут короткострокові облігації виступають в ролі додаткового резерву готівки (ліквідності) корпорації. Якщо крива до-прибутковості висока і буде мати тенденцію до зниження, то інвестор перемикається на покупку довгострокових облігацій, які забезпечують більш вагому норму прибутковості.
 У другому випадку використовують стратегію свопинга, яка передбачає постійну ротацію цінних паперів через фондовий ринок. При цьому інвестор повинен систематично відслідковувати всі зміни на даному ринку. При появі па фондовому ринку більше дохідних паперів їх купують, а папери, раніше включені в портфель, при падінні прибутковості реалізують. Як активну тактику можна розглядати арбітраж. При арбітражі деякі тимчасові розбіжності курсів між окремими ринками, або їх сегментами використовують для отримання додаткового прибутку.
 Арбітраж - це операції, що виконуються з метою отримання прибутку за допомогою або купівлі-продажу цінних паперів однієї корпорації-емітента на різних сегментах фондового ринку, або взаємно конвертованих фінансових інструментів.
 Інший варіант - пошук недооцінених цінних паперів (акцій). При цьому інвестор виграє не стільки за рахунок диверсифікації портфеля, скільки за рахунок придбання паперів на нижніх точках коливань курсової вартості та продажу їх за вищою ціною.
 Отже, активний моніторинг - це безперервний процес управління портфелем з періодичним переглядом останнього. Частота перегляду залежить від загальної ситуації на фінансовому ринку (включаючи динаміку відсоткових ставок за банківськими кредитами і депозитами).
 Пасивна модель управління передбачає формування сильно диверсифікованих портфелів із заздалегідь зафіксованим рівнем ризику, розрахованим на тривалий період часу. Подібний підхід можливий для розвиненого фондового ринку з відносно стабільною кон'юнктурою. В умовах загальної економічної нестабільності і високих темпів інфляції в Росії (8-10% на рік) пасивний моніторинг мало ефективний. Слід зазначити, що основною ідеєю стратегії пасивного портфельного інвестування є припущення про ефективність фондового ринку, на якому практично немає можливості отримати додатковий дохід (прибуток) без адекватного збільшення ризику. Тому ключова мета пасивної моделі управління - максимально можливе зниження несистематичного ризику шляхом диверсифікації портфеля. Головна мета активного управління портфелем - отримання прибутку вище середньоринкового рівня, що пов'язано з додатковими витратами інвестора на вивчення ринкової ситуації та придбання нової корисної інформації.
 Найбільш загальні правила пасивного управління фондовим портфелем наступні:
 таке управління раціонально тільки відносно портфеля, що складається з малоризиковий цінних паперів;
 цінні папери повинні бути довгостроковими, щоб портфель існував в незмінному вигляді тривалий час. Це дає можливість реалізувати на практиці основна перевага пасивного управління - незначний обсяг накладних витрат у порівнянні з активним моніторингом. Структура фондового портфеля не змінюється протягом тривалого періоду або періодично коливається залежно від кон'юнктури ринку.
 В рамках пасивної моделі управління можна виділити стратегію «купити-продати», яка передбачає, що після формування портфеля включені в нього фінансові інструменти зберігаються як можна довше, незважаючи на поточні коливання ринку. Прикладом пасивної стратегії може служити утворення індексних портфелів. До складу таких портфелів входять цінні папери, на базі яких визначають той чи інший індекс. При цьому ринкова вартість портфеля змінюється в тому ж напрямку, що і фондовий індекс. В результаті корпорація мінімізує витрати на збір і аналіз інформації, виплату комісійної винагороди брокерам та інші витрати.
 У Росії портфель не може бути стабільним, оскільки велика вірогідність втрати не тільки його вартості, а й прибутковості. Тому падіння прибутковості нижче мінімального рівня служить сигналом, який змушує інвестора переглядати свій портфель.
 Портфель цінних паперів великого інвестора, як правило, складається з кількох структурних частин. До однієї частини застосовують активне управління, а до іншої - пасивне. Можна також використовувати різні комбінації вказаних моделей.
 Вибір тактики управління залежить від типу портфеля. Наприклад, важко очікувати високого доходу, якщо до портфеля агресивного зростання застосовують тактику пасивного управління. Навряд чи будуть виправдані високі витрати на активне управління портфелем, орієнтованим на стабільний дохід.
 Існують два варіанти управління портфелем:
 виконання управлінських функцій власником портфеля, якщо він має ліцензію на здійснення операцій з цінними паперами;
 передача всіх функцій з управління портфелем іншій юридичній особі - довірчого керуючого (банку або фінансової компанії).
 Другий спосіб управління кращий для великих інвесторів. При цьому власник портфеля зобов'язаний створити спеціальний структурний підрозділ (фондовий відділ у складі служби фінансового директора), який управлятиме цим портфелем. Для акціонерних компаній з невеликим портфелем функції фондового відділу може виконувати один кваліфікований фахівець.
 У другому варіанті власник портфеля довіряє здійснювати управ-ня ним іншій юридичній особі на основі договору довірчого управління майном (включаючи цінні папери). За допомогою такого договору можна управляти фондовим портфелем промислових, будівельних, торгових та інших акціонерних товариств.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "9.7. Моніторинг фондового портфеля"
  1. Технічний аналіз
      При технічному аналізі інвестиційної ситуації використовують графічні методи вивчення динаміки цін на фондовому ринку за попередні періоди. Фінансові аналітики досліджують не тільки рух цін на акції, а й обсяг їх продажу і відкритий інтерес (кількість позицій, не закритих кінець торгового дня). Якщо фундаментальні аналітики вивчають закономірності, які будуть діяти в майбутньому, то
  2. Класифікація показників порівняльного тактичного аналізу економічного розвитку організацій
      Основним призначенням економічних показників є вимірювання та оцінка існуючого економічного явища. Відображаючи динаміку і протиріччя процесів, що відбуваються, вони піддані змінам і коливанням, тому необхідно знати природу кожного економічного показника, якщо мова йде про порівняльний тактичному аналізі економічного розвитку організацій. Від того, наскільки вибрані
  3. Proprietorship - індивідуальне приватне підприємство (ИЧП)
      Індивідуальне підприємництво без утворення юридичної особи дозволяє людині індивідуальним чином найнятися до такого підприємця, уклавши з ним контракт, що дає, зокрема, можливість уникнути соціальних відрахувань. У Росії індивідуальне підприємництво без утворення юридичної особи зустрічається в різних формах дуже часто, скажімо, в будівельних роботах, в
  4. 2.2. Активи комерційних банків.
      Кредитні операції комерційних банків. Операції міжбанківського кредитування Банк, будучи комерційним підприємством, розміщує залучені ресурси від свого імені і на свій страх і ризик з метою отримання доходу. === 194 Схема 2.5. Розміщення ресурсів комерційного банку У міжнародній практиці якість активів нарівні з достатністю капіталу є фундаментальною умовою, визначальним
  5. Принципи і загальні засади управління ризиками
      В умовах загальної тенденції зниження прибутковості практично всіх фінансових інструментів, отже, і зниження рентабельності роботи банку, контроль за ризиками, т е. за ймовірністю виникнення втрат, стає для банку одним з основних джерел підтримки його рентабельності на прийнятному рівні. У банку завжди є вибір: взяти на себе ризик, або уникнути його, Наприклад, потрібно
  6. 8.1. Мета і завдання управління інвестиційним портфелем
      Інвестиційний портфель-це набір інвестиційних проектів, що підлягають реалізації, та різних фінансових інструментів (цінних паперів). Цінні папери утворюють фондовий портфель підприємства (корпорації). Управління інвестиційним портфелем полягає у виборі найбільш ефективних способів реалізації інвестиційної стратегії підприємства на окремих етапах його розвитку. Завдання, які вирішуються в
  7. 9.2. Типи портфелів цінних паперів та інвестиційних стратегій
      Портфельна стратегія корпорації передбачає включення у фондовий портфель великої кількості цінних паперів різних емітентів. Ця стратегія в цілому визначається загальними напрямами розвитку фондового ринку. В умовах активізації фінансових операцій на вторинному біржовому ринку формування портфелів цінних паперів особливо актуально, гак як відповідає конкретним запитам інвесторів. Фондовий
  8. 9.6. Моніторинг портфеля цінних паперів
      Система моніторингу (оперативного управління) фондового портфеля висловлює розроблений корпорацією механізм безперервного спостереження за прибутковістю, ліквідністю і безопасносгио входять до нього цінних паперів в умовах постійно мінливої ринкової кон'юнктури. Основними завданнями моніторингу є: Постійне спостереження за динамікою ринкової вартості цінних паперів і відхиленням цієї вартості
  9. Основні принципи і послідовність формування фондового портфеля
      Портфельні інвестиції безпосередньо пов'язані з формуванням фондового портфеля, який повинен задовольняти вимоги інвесторів в частині прибутковості, ліквідності та безпеки входять до нього цінних паперів. Щоб домогтися реалізації даної умови на практиці доцільно дотримуватися ряд базових принципів: Принцип забезпечення реалізації інвестиційної стратегії. Він визначає відповідність
  10. 10.1. Поняття і принципи формированияинвестиционного портфеля організації
      Вище ми розглянули методи оцінки основних фінансових Інструментів - акцій і облігацій як одиничних, відокремлених об'єктів, при цьому виходили з припущення, що майбутні дохо-ди у вигляді дивідендних або процентних виплат, а також приростів курсової вартості достовірні. Однак на практиці результати інвестицій в багато види реальних і фінансових активів (наприклад, в акції) точно не відомі
  11. Ставлення до смертної кари
    Застосування в США страти було і вже довгі роки залишається однією з найбільш поширених тим громадського обговорення. У 1936 році Геллап сконструював питання, який в незмінною формулюванні використовується і в наш час: «Ви підтримуєте смертну кару для людини, засудженого за вбивство?» [30].
© 2014-2022  elbib.in.ua