Головна
Соціологія || Фінанси || Економіка || Юриспруденція
Аудит / Інституційна економіка / Інформаційні технології в економіці / Історія економіки / Логістика / Макроекономіка / Міжнародна економіка / Мікроекономіка / Світова економіка / Операційний аналіз / Оптимізація / Страхування / Управлінський облік / Економіка / Економіка та управління народним господарством (по галузях) / Економічна теорія / Економічний аналіз
ГоловнаЕкономікаЕкономіка → 
« Попередня Наступна »
В.І. Титов. Економіка підприємства, 2008 - перейти до змісту підручника

Організаційно-правові форми підприємств. Основні нормативні акти що регламентують діяльність підприємств

Організаційно-правову систему Російської Федерації (РФ) з 1 січня 1995 визначає новий Цивільний кодекс РФ. Згідно з Цивільним кодексом всі підприємства залежно від основної мети діяльності поділяються на некомерційні та комерційні. Некомерційні підприємства відрізняються від комерційних тим, що вилучення прибутку не є їх основною метою, і прибуток розподіляється між учасниками. Прикладом таких підприємств є різні споживчі кооперативи, громадські або релігійні організації. Надалі названі підпри-ємства не розглядатимуться. Комерційні підприємства відповідно до їх організаційно-но-правовими формами можна класифікувати за кількома ознаками (рис. 2.1). Господарськими товариствами і товариствами визнаються комерційні організації (підприємства) з розділеним на частки (вклади) засновників статутним (складеному) капіталом. Товариства, як правило, являють собою об'єднання осіб, а суспільства - об'єднання капіталів. Основна відмінність між об'єднаннями осіб і капіталів полягає в ступені відповідальності засновників перед кредиторами (рис. 2.2, табл. 2.1). Господарські товариства можуть створюватися як повні това-ріщества або товариства на вірі (командитне товариство). Рис. 2.1. Класифікація комерційних підприємств Повне товариство відрізняється двома основними ознаками: підприємницька діяльність його учасників вважається дея тельностью самого товариства, а за його зобов'язаннями будь-який з учасників відповідає всім своїм майном, у тому числі і не пере даними товариству в якості внеску. Цим обумовлені і осо бенности правового положення даної форми підприємства і його учасників. Насамперед товариство засноване на особисто-довірчих відносинах, бо тут не виключена ситуація, коли угоду від іме-ні товариства укладає один учасник, а майнову відпові-дальність за нею (за браку майна товариства) будуть [Член суспільства ^ [Член суспільства б | [Член суспільства Б | [Член суспільства в] Рис. 2.2. Відмінності в ступені відповідальності перед кредитором Таблиця 2.1 Ключові відмітні ознаки При об'єднанні осіб При об'єднанні капіталів Наявність пра-вового особи Відсутність власного правового особи Власне правове особа Учасники товариства Переважно физиче ські особи Юридична особа Майно товариства Сукупна приватне иму щество членів суспільства Громадське майно (капітал) юридичної особи майна ная ответст венность Відповідальність всім иму-суспільством суспільства, особистим майном повних чле нів і частиною особистого иму щества неповних членів Відповідальність тільки майном товариства Управління суспільством Право на керування про-суспільством і на представи-будівництві тільки у повних членів суспільства Право на керування та представництво через доручення членів суспільства Умови існування суспільства Існування підпри ємства залежить від майна членів суспільства Існування підпри ємства принципово не залежить від майна членів суспільства налогооблож ня доходів Податок на дохід членів суспільства Податок на прибуток юриди-чеського особи і податок на дохід членів суспільства нести інші . Тому не випадково, що повні товариства появи-лись і розвиваються як форма сімейного підприємництва. Принципові відмінності між об'єднаннями осіб та об'єднаннями капіталів товариств на вірі або командитне, відрізняється тим, що воно складається з двох груп учасників. Одні здійснюють підприємницької діяльності від імені всього товариства і при цьому несуть необмежену відповідальність своїм особистим імущі-ством за його зобов'язаннями. Інші не несуть такої відповідально-сті, оскільки їх вклади стають власністю товариства. Для них існує лише ризик втрати вкладів. Тому вкладникам ки-коммандітісти відсторонені від ведення справ у товаристві, зі зберігаючи лише право на отримання доходу на свої вклади, а також на інформацію про діяльність товариства. Товариство з обмеженою відповідальністю та товариство з до-полнительной обмеженою відповідальністю - организацион но-правові форми підприємств, введені Цивільним кодек сом з 1 січня 1995 замість товариства з обмеженою відпові-венностью. Товариство з обмеженою відповідальністю - це різновид-ність об'єднання капіталів, що не вимагає особистої участі сво-їх членів у справах суспільства. Характерними ознаками цієї форми підприємств є розподіл їх статутного капіталу на частки учас-ників і відсутність відповідальності останніх за боргами товариства. Майно товариства, включаючи його статутний капітал, належачи-щий йому самому або юридичній особі, не утворює об'єкта доле-вої власності учасників. Учасники товариства з обмежено ної відповідальністю не відповідають за його зобов'язаннями і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості внесених ними вкладів. Для товариства з додатковою обмеженою відповідальністю характерні риси товариства з обмеженою відповідальністю, за винятком майнової відповідальності учасників загально ства. Досвід розвитку економіки в нашій країні і за кордоном свідчить про ефективність об'єднання індивідуальних капи-талів для створення великих виробничих акціонерних товариств. Основна відмінна риса акціонерного товариства в порівнянні з будь-яким іншим господарським товариством полягає в тому, що його статутний капітал ділиться на певну кількість однакових часток, кожна з яких виражена цінним папером - акцією. Тому акції одного випуску повинні мати однакову номінальну вартість. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства, а несуть лише ризик збитків - втрати вартості належних їм акцій. Акціонування не тільки досить швидко мобілізує ка-піталу і породжує різноманітність способів їх об'єднання. Воно також сприяє демократизації економіки та надає суще-ственное вплив на соціальні процеси, перетворюючи широкий прошарок людей в співвласників власності, які отримують право керувати діяльністю підприємства і брати участь у распределе-ванні прибутку. Основна маса діючих нині акціонерних товариств орга-нізованной в результаті процесу приватизації. Федеральний закон від 26 грудня 1995 р. № 208-ФЗ «Про акціонерних товариствах» висуває певні вимоги до уста вам акціонерних товариств і формує їх правову основу. Відповідно до цього закону акціонерні товариства подрузі-виділяється на відкриті та закриті. У першому випадку учасники про-вин можуть відчужувати належні їм акції без згоди ін-ших акціонерів, у другому акції розподіляються тільки між учасниками. Кількість акціонерів відкритого товариства не ограниче але, а закритого - не більше 50 осіб. Статутний капітал акціонерного товариства складається з но-мінальної вартості акцій товариства, придбаних акціонера-ми. Його розмір для відкритих акціонерних товариств повинен складу-лять не менше тисячократним суми мінімального розміру оплати праці, а для закритих товариств - не менше кратної суми міні-мального розміру оплати праці, встановленого чинним законодав-ством на момент реєстрації підприємства. Зміна статутного капіталу можливе, по-перше, при зміні номінальної вартості акцій товариства, по-друге, при розміщенні або скороченні додаткових акцій. Суспільство не має право зменшувати статутний капітал, якщо в результаті цього його розмір стане менше мінімального статутного капіталу товариства. Акціонерне товариство - одна з найбільш складних організа-ційно-правових форм підприємств. Тому в ньому має бути кілька органів управління, внутрішнього і зовнішнього контролю. У статуті товариства чітко обумовлюється розподіл компетенцій між цими органами, встановлюється порядок прийняття рішень Вік тора і дій керуючих органів від імені товариства, визна ляется відповідальність за заподіяні збитки. Всі ці питання регламентуються Федеральним законом «Про акціонерні загально-ствах». Згідно з ним керуючими органами акціонерного загально-ства є:> загальні збори акціонерів;> рада директорів (наглядова рада);> одноосібний виконавчий орган (генеральний дирек тор); колективний виконавчий орган (правління, виконай вальний рада, виконавчий директор); ревізійна комісія (орган внутрішнього контролю над фі нансово-господарської та правової діяльністю гро ва);> лічильна комісія (постійно діючий орган загальних зборів).
Рис. 2.3. Схема органів управління акціонерного товариства Схема з включенням в неї названих органів управління перед-ставлена на рис. 2.3. Збори акціонерів є вищим органом управління про-суспільством. Саме через участь у ньому власники голосуючих акцій реалізують право на участь в управлінні справами суспільства. Проте збори акціонерів може розглядати і приймати рішення тільки з тих питань, які віднесені до його компетенції Федеральним законом, причому перелік питань не може бути розширений на розсуд самих акціонерів. Загальні збори акціонерів обирає раду директорів і його голови. Рада директорів призначає одноосібний, а при необ-хідно - і колегіальний виконавчий орган. Таким об-разом, Закон про акціонерні товариства, визначивши максимально припустимий набір органів управління, залишив акціонерам мож-ливість вибору варіантів їх компонування. Цивільним кодексом знову введена така форма підпри ємства, як виробничі кооперативи. Вони створюються на основі добровільного об'єднання громадян для спільної виробництв-кої, господарської чи іншої діяльності, що не суперечить законодавству, заснованої на особистій трудовій чи іншому навчаючи-стіі. У виробничому кооперативі всім учасникам предостав-ляють рівні права в управлінні справами кооперативу незалежно від розміру майнового внеску. У діяльності виробничого кооперативу можуть прини-мати участь юридичні та фізичні особи, вносять лише майнових внесок, але не приймають особистої участі в його ра-боті. Це доцільно в обмежених кількостях для зміцненню-ня матеріальної бази кооперативу. Майно кооперативу утворюється за рахунок грошових і матеріальних внесків його членів, доходів від виробничої діяльності, викупу орендованих основних фондів, а також за рахунок иму-вин неподільних (цільових) фондів. Рішення про утворення неподільних фондів приймається чле-нами кооперативу одноголосно чи кваліфікованою блешні-ством, якщо це передбачено статутом. Членам кооперативу перед-бачено значна пільга з оплати ними пайового внеску: до мо-менту реєстрації вони зобов'язані внести лише 10% внеску, а інші 90% його суми необхідно сплатити протягом першого року роботи кооператівва. Ця пільга може поширюватися і на фінансових учасників. Прибуток і ліквідаційна квота діляться в кооперативі не за розміром головних внесків, а по трудовому участі. Лише для фі-нансових учасників допустимі винятки, які передбачають-риваются статутом кооперативу. Особлива організаційно-правова форма встановлена Громадян-ським кодексом РФ для державної і муніципальної собст-ності. Це унітарне підприємство - комерційна організа-ція, не наділена правами власності на закріплене за нею майно. Майно передається власником у господарське відання. Воно є неподільним і не може бути розподілено за депозитними вкладами (паїв), в тому числі між працівниками підприємства. Унітарна підприємство засновується за рішенням органів, уповноважених управляти майном Російської Федерації, суб'єктів Федерації і адміністративно-територіальних образо-ваний. Керівник (директор) такого підприємства призначається власником і підзвітний йому, а не загальним зборам коллекти ва або якому-небудь аналогічного органу. Згідно з Кодексом підпри-ємство повинна мати найменування із зазначенням власника його майна, наприклад «Федеральне державне підприємство», «Обласне державне підприємство». Статутний фонд унітарного підприємства повністю оплачуючи-ється власником до державної реєстрації. Такі під-приємства можуть створювати інші унітарні підприємства з правом юридичної особи шляхом передачі йому в установленому порядку частини свого майна у господарське відання (дочірнє підпри-ємство). Унітарні підприємства грунтуються на праві госпо-венного відання та оперативного управління. Розрізняють також казенні підприємства, які створюються за рішенням Уряду РФ. Воно ж затверджує статут і приймає рішення про ліквідацію підприємства. Субсидіарну відповідальність ність за зобов'язаннями казенного підприємства несе Російська Федерація. Нестійке положення підприємства-власника в услови ях ринкової економіки очевидно. Не випадково їх відсутність у країнах з розвиненими ринковими відносинами. Створювані там державні та муніципальні підприємства зазвичай суті ють у формі акціонерних товариств або товариств з обмеженою від-відповідальних з повним або іншим вирішальним участю государ-ства як засновника. Однак, враховуючи традиції суспільної свідомості та реалії вітчизняної економіки, дана форма збереженні-нена не тільки для державних і муніципальних підпри-ємств, а й для тих підприємств, які були створені приватними особами та громадськими організаціями до прийняття нового громадянського кодексу РФ. Малі підприємства в ринковій економіці займають особливе місце. У багатьох країнах з розвиненою ринковою економікою резуль-тати діяльності малих підприємств визначають темпи економі-чного зростання, структуру і якість валового національного про-продукту (ВНП), займаючи до 60-70% його загального обсягу. Добре відомі поняття «японське диво» і роль малого біз-неса в економіці Японії. Тільки в обробній промисло-вості країни функціонує близько 6,5 млн малих і середніх під-приємств, що становить 99% від загального числа підприємств. На них зайнято близько 40 млн осіб (81% всіх працюючих). У США малий бізнес виробляє більше 60% всіх послуг, половину всієї продукції і майже половину всіх ідей і нововведень. На малих підприємствах-ях, яких там більше 7 млн, зайнято близько 100 млн осіб. Перш ніж назвати кількісні характеристики малого бізнесу в нашій країні, визначимося з термінологією. Російським законодавством встановлено два критерії для віднесення підприємств до категорії «малих»: чисельність зайнятих і питома вага юридичних осіб у статутному капіталі. У Законі «Про державну підтримку малого підприємництва в Російській Федерації» до числа малих підприємств від-носяться підприємства з граничною чисельністю працюючих: у промисловості, будівництві та на транспорті - 100 че ловек; сільському господарстві - 60 осіб; інноваційної діяльності - 60 осіб ;> оптовій торгівлі - 50 осіб;> науково-технічній сфері - 60 осіб;> роздрібній торгівлі та побутовому обслуговуванні - 30 осіб;> інших галузях і при здійсненні інших видів діяль ності - 50 осіб. Цим же законом статус «малого» не надається підпри ятію, в установчому капіталі якого частка юридичної особи (або осіб) перевищує 25%. Іншими словами, малими підприємства ми вважаються підприємства, не пов'язані в своєму функционирова нии рішеннями інших юридичних (або фізичних) осіб у вибо ре стратегії і тактики дій. До основних переваг малого підприємства можна відне-сти:> доступність багатьом громадянам в силу невеликих первісної вкладень капіталу і відсутності необхідності у великих оборотних коштах;> підвищена мобільність, можливість швидкого реагування ня на зміни ринкового попиту;> вирішення проблеми створення нових робочих місць ;> низькі накладні витрати і невеликий апарат управ ління;> використання місцевих сировинних ресурсів, а в багатьох слу чаях і відходів виробництва.
  Малий бізнес все сильніше впливає на економіку і процес її стабілізації. Виключне вплив мала предпринима-будівництві робить на соціальну сферу, залишаючись основним ис-точником створення нових робочих місць. У регіональній структурі малого бізнесу лідируюче положен-ня займає Центральний економічний район. Вельми швидко зростає кількість малих підприємств у регіоні Північного Кавказу, де складається одна з найбільш складних ситуацій в області зайнято-сті населення. Однак у цілому розподіл малих підприємств за регіонами країни поступово вирівнюється. Все більш вагомим фактором розвитку сфери малого бізнесу стає система заходів його державної підтримки. Вона вклю-сподівається в себе Державний комітет РФ із підтримки та розвитку малого підприємництва, Федеральний фонд підтримки мало го підприємництва, регіональні фонди, агентства та центри підтримки підприємництва. Використання системи податкових пільг, створення цивилизо-ванного простору, інформаційна підтримка малих під-приємств, навчання кадрів, налагодження координації між федеральним рівнем і суб'єктами Федерації в підтримку малого підприємництва стають найважливішими факторами, визна-ляющая поява позитивних зрушень у цій сфері. На сучасному етапі розвитку ринкових відносин в нашій країні відбувається структурна перебудова промислового про-виробництва. Її мета - створення конкурентоспроможних підприємств, інтегрованих у світову економіку. У цих умовах підпри-ємства різних організаційно-правових форм на тимчасовій або постійній основі об'єднують свої зусилля (кооперація або кон-центрація). Кооперація передбачає прийняття підприємствами спільних рішень для досягнення спільних цілей без створення при цьому єдино-го органу управління. Зазвичай цей процес відбувається на дого-ворной основі без втрати підприємствами своєї господарської та юридичної самостійності. Інтеграція підприємств на основі концентрації проводиться за допомогою централізації та концентрації їх господарських засобів або капіталів. Цей процес пов'язаний з частковим або підлогу-ним відмовою підприємств від своєї фінансово-господарської са-мостоятельности на користь іншого підприємства або знову создавае-мого спільного органу управління. Об'єднання підприємств на основі кооперації може бути вре менним або постійним у вигляді різних організаційних форм (картелів, синдикатів, пулів та ін.) Картель являє собою форму союзу підприємців на основі картельної угоди, в якому встановлюються орга-тільні для всіх учасників умови за обсягом виробництва, це-нам на товари та послуги, обміну патентами, частці квоти на ринках збуту та ін Як правило, в картель об'єднуються підприємства од ної галузі. Учасники картелю зберігають юридичну і госпо-ственную самостійність і здійснюють свою діяльність відповідно до картельних договором. Одним з різновидів картелю є синдикати, перед-ставлять собою сукупність підприємств з централізованою функцією збуту або постачання. Учасники синдикату втрачають при цьому комерційну незалежність, зберігаючи юридичну та про-виробничу. Концентруючи в єдиних органах збуту певний вид про-дукції, синдикати отримують можливість регулювати умови продажу на ринку. При концентрації постачальницьких функцій підприємства, що входять до складу синдикату, економлять на витратах виробництва за рахунок оптових закупівель сировини, матеріалів і ком-плекту. Ще одним різновидом об'єднання на основі картельної угоди є пул, що одержав поширення в області використання проектів. Учасники пулу приходять до взаємовигод-ним угодами про форму передачі патентів і ліцензій. Прибуток розподіляється відповідно до квоти, що визначається при вступле-ванні в пул. В умовах ринкової економіки широке розповсюдження по-мали холдингові компанії. Холдинг - акціонерна компанія, що володіє контрольним пакетом акцій юридично самостоятель-них підприємств для здійснення контролю над їх операціями. На основі принципу концентрації утворюються такі об'єднань ня, як синдикати, трести, концерни та інші різновиди. Трест є прикладом найбільш тісного об'єднання під-приємств. Підприємства, що входять до його складу, втрачають свою юриди-чний і господарську самостійність і перетворюються на під-поділу тресту. Трести можуть об'єднувати підприємства однієї або декількох галузей. Злиття підприємств в трест може про-виходити або через включення одного підприємства до складу друго-го, або утворенням нового підприємства. Широко поширеною формою інтеграції підприємств є концерн. Концерн являє собою горизонтальне, вертикальне або диверсифікаційних об'єднання підприємств, які зберігають свою юридичну самостійність, але фі-нансових контроль і певні функції з постачання, про-ізводству та маркетингу взяті в єдине управління. Для створення концерну потрібно провести серйозну подгото-вительностью роботу. В її основі - вміння показати ті переваги, які можуть мати підприємства, що увійшли до складу концерну. Можна виділити п'ять напрямків в системі мотиваційного ме-ханизма концерну: науково-технічне, виробниче, організаційні, фінансове, соціальне (рис. 2.4). Варіанти створення концерну і відносини між підприємства-ми всередині нього можуть бути різними. Так, в концерні, заснований-ном на підпорядкуванні, одне з підприємств володіє контрольним па-Кетом акцій і панує на основі володіння капіталом над дру-шими підприємствами. Мають місце концерни, засновані на рівноправності підприємств, що інтегруються під загальним керуючи-ством. В даний час на перший план російських економічних перетворень виходить формування підприємств в финансо во-промислові групи (ФПГ). У цих господарських структурах акумулюються інтегровані можливості фінансового, про-промислово і торгового капіталу. ФПГ можуть багато в чому содейст вовать стабілізації економіки в нашій країні. Найважливіші передумови, що зумовлюють необхідність створення ФПГ, наступні: > Необхідність з'єднання процесів приватизації, демо-нополізаціі і структурної перебудови промисловості;> гостра потреба у створенні нової системи інвестірова ня промисловості; зростання кількості комерційних банків і торговельних фірм, яв-ляющая потенційними інвесторами в промисло ність; наявність серйозної фінансово-інвестиційної кризи в промисловості, особливо у сфері науково-дослідник ських і дослідно-конструкторських робіт;> необхідність зміцнення та оновлення сформованих тих технологічних ланцюжків і кооперованих зв'язків, у тому чис ле з державами СНД;> - складність і брак досвіду виходу вітчизняних підпри ємств на зовнішній ринок; > Втрата значної частки внутрішнього товарного ринку Росії через появу на ньому великих закордонних компа ний. ФПГ створюються не тільки на базі технологічно і кооперацію онно пов'язаних підприємств, але і на основі диверсифікації діяль-ності промислових підприємств. Учасниками ФПГ визнаються юридичні особи, підписавши рілі договір про створення фінансово-промислової групи, і уч-нов ними центральна компанія чи основні і дочірні товариства, що утворять фінансово-промислову групу. Серед учасників ФПГ обов'язкова наявність організацій, дей-ціалу у сфері виробництва товарів і послуг, а також банків чи інших кредитних організацій. Державні і муніципальні унітарні підприємства можуть бути учасниками ФПГ на умовах, що визначаються власником їх майна. До складу учасників ФПГ можуть входити інвестиційні інститути, недержавні пенсійні та інші фонди, страхові організації, участь яких обумовлено їх роллю в забезпеченні інвестиційного процесу у фінансово-промисловій групі. ФПГ, серед учасників яких є юридичні особи, які перебувають під юрисдикцією держав - членів СНД, які мають відокремлені підрозділи на території зазначених держав або здійснюють на їхній території капітальні вкладення, ре-струються як транснаціональні фінансово-промислові групи. Для таких ФПГ національний режим встановлюється між-урядовими угодами на основі взаємності. 
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Організаційно-правові форми підприємств. Основні нормативні акти що регламентують діяльність підприємств"
  1.  Глава 2 Організаційно-правові форми підприємств. Основні нормативні акти що регламентують діяльність підприємств
      Глава 2 Організаційно-правові форми підприємств. Основні нормативні акти що регламентують діяльність
  2. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ
      Соціальна політика є одним з найважливіших направле-ний державного регулювання економіки. Вона - органі чна частина внутрішньої політики держави, спрямована на забезпечення благополуччя та всебічного розвитку його громадян і суспільства в цілому. Значимість соціальної політики определя ється її впливом на процеси відтворення робочої сили, підвищення продуктивності праці,
  3. 32.3 Нормативна база бухгалтерського обліку в Росії
      Бухгалтерський облік регламентується документами, виданими владними органами різного рівня. Залежно від призначення ня і статусу нормативні документи доцільно представити у вигляді системи, що складається з чотирьох рівнів (табл. 32.2). Таблиця 32.2.Системанормативногорегулирования бухгалтерськогообліку в Росії Рівень Види нормативних документів Перший рівень Другий рівень Третій
  4. 4.4.3. Місцеве самоврядування як шлях демократизації економічних зв'язків в країні
      Місцеве самоврядування є однією з основ будь-якого де-мократического ладу. Місцеве самоврядування в Росії закреп лено Конституцією Російської Федерації, де вказується, що єдиним джерелом влади в РФ є народ, який здійснює свою владу безпосередньо, а також через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Прийнятий в 1995 р. Федеральний закон
  5. 11.3. Види державного контролю
      Існують різні підстави для класифікації видів державного контролю. Залежно від обсягу контрольної діяльності розрізняють загальний і спеціальний контроль. Загальний державний контроль полягає в систематичній перевірці відповідності рішень і дій підконтрольного об'єкта законодавству, зміцненню державної дисципліни і законності, вивчення обгрунтованості і
  6. § 2. ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ
      Детальні характеристики природи і видів управління, наведені вище, дозволяють виявити їх «юридичний зріз». Тут цікаві два аспекти. Перший стосується поля застосування юридичних засобів. Будучи комплексним явищем, управління використовує для своїх цілей різні засоби - економічні, матеріальні, кадрові, ідеологічні, юридичні, технічні. Юридичні засоби мають як
  7. § 4. ВІДОМЧІ АКТИ
      Серед адміністративних актів завжди виділяються відомчі акти. Їх виникнення і дія обумовлені наявністю в системі виконавчої влади специфічних органів. Йдеться про міністерства, державні комітети, комітети, службах, департаментах, інспекціях та інших різновидах центральних органів управління. Це можуть бути як федеральні органи виконавчої влади, так і
  8. § 1. СТАТУС ГРОМАДЯНИНА В АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СФЕРІ
      Серед суб'єктів адміністративного права особливе місце займає громадянин. Мається на увазі громадянин, який не наділений владно-розпорядчими функціями і або працює в організаціях, або не працюючий (учень, пенсіонер). Такі громадяни завжди знаходилися в орбіті державної діяльності, включалися в сферу адміністративно-правового регулювання, але далеко не однаковим чином. Як вже
  9. Громадські об'єднання і державне управління
      Права громадян в адміністративній сфері реалізуються ними не тільки в індивідуальному порядку, а й колективно. В останньому випадку маються на увазі як масові звернення, що відображають погляди, думки і позиції необмеженої кількості осіб, так і діяльність громадських об'єднань. Громадське об'єднання є добровільне, самоврядні, некомерційне формування, створене за ініціативи
  10. § 2. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ РЕЖИМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ ДЕРЖАВИ
      Адміністративно-правові режими покликані регулювати різні «державні стану» і способи функціонування держави. Ми вже відзначали конституційні аспекти надзвичайного стану як одного з державних станів. Згідно ст. 88 Конституції РФ Президент вводить на території країни або в окремих її місцевостях надзвичайний стан. Про це негайно повідомляється палатам
  11. Резюме
    Статистика політичному і громадському житті дає можливість всебічно описати закономірності соціально-економічного розвитку суспільства і держави, зафіксувати знову виникли явища і дати їм характеристику. Предмет дослідження - его кількісна сторона
© 2014-2022  elbib.in.ua