Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Первинний і вторинний фондові ринки |
||
Суб'єктами первинного ринку є емітенти, фінансові посередники та інвестори. Емітенти прагнуть підлозі чіп, додаткові грошові кошти від випуску і розміщення цінних паперів і вкласти отримані кошти в виробництво, високоприбуткові цінні папери інших емітентів, нерухомість, валюту ІТ. д. Розміщення цінних паперів може здійснюватися: шляхом прямого звернення емітента до інвесторів; через фінансового посередника. У США розміщенням цінних паперів (за винятком федеральних облігацій) займаються інвестиційні банки, які для цих цілей створюють тимчасову організацію - емісійний синдикат. Кожен нз учасників синдикату в межах виділеної йому частки випуску проводить підписку серед своїх клієнтів. Інвестори хочуть вигідно помістити свій капітал і отримати по ньому максимальний дохід у формі дивідендів і відсотків з мінімальним рівнем ризику. Фінансовими посередниками між емітентами та інвесторами виступають брокерські і дилерські компанії. Вони є, як правило, професійними учасниками фондового ринку. Обіг цінних паперів - це передача норов на них однією особою іншій. Права власників емісійних цінних паперів (ЕЦБ) документарної форми засвідчуються сертифікатами (якщо вони знаходяться у власників) або сертифікатами і записами за рахунком «Депо» в депози Гарін (якщо вони передані йому па зберігання). Права власників на ЕЦБ в бездокументарній формі засвідчують в системі ведення реєстру записами на особових рахунках у власника реєстру або записами за рахунком «Депо» в депозитарії Слід зазначити, що за новою методологією бухгалтерського обліку в Росії фінансові інвестиції враховують у складі оборотних активів на рахунку «Фінансові вкладення». Цей рахунок призначено для узагальнення інформації про наявність та рух інвестицій акціонерного товариства (корпорації) в дер-дарчі цінні папір, акції, облігації та інші цінні папери інших емітентів, статутні (складеному) капітали, а також надані іншим організаціям позики. «Паї й акції» -; «Боргові цінні папери» ; «Надані позики»; «Внески за договором простого товариства». Аналітичний облік за рахунком «Фінансові вкладення» здійснюють за видами фінансових вкладень та об'єктам, у які направляють ці вкладення (організаціям - продавцям цінних паперів; організаціям-позичальникам іт.л.). Побудова аналітичного обліку повинна забезпечити можливість отримання інформації про короткострокових і довгострокових фінансових інструментах. При цьому облік фінансових вкладень в рамках групи взаємозалежних організацій, про діяльність якої складається зведена бухгалтерська звітність, веду г на рахунку «Фінан-сові вкладення» відокремлено. Новим у розділі «Грошові кошти» Плану рахунків бухгалтерського обліку є рахунок «Резерви під знецінення вкладень у цінні папери». Поява цього рахунку викликано правом підприємства (корпорації) наприкінці звітного року відображати в бухгалтерській звітності його вкладення в акції інших емітентів, які котируються на фондовій біржі (котирування їх регулярно публікується) за поточною ринковою вартістю, якщо вона нижче вартості зазначених вкладень, прийнятої до бухгалтерського обліку. На отриману різницю формують резерви йод знецінення вкладень у цінні папери за рахунок позареалізаційних доходів, тобто прибутку до оподаткування. Раніше зазначений резерв враховували на рахунку «Оціночні резерви». Слід зазначити, що за економічною природою і призначенням в комерційній діяльності підприємств довгострокові фінансові вкладення відносяться до позаоборотних активів, а короткострокові фінансові вкладення - до оборотних активів. У податковому обліку доходом за операціями з цінними паперами визнають виручку при продажу цих паперів відповідно до умов договору реалізації. Витрати платника податку, пов'язані з придбанням і реалізацією пінних паперів, включаючи їх вартість, відносять до прямих витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією. Датою визнання доходу і витрати за операціями з цінними паперами вважають дату їх реалізації (продажу). При продажу цінних паперів на витрати від виробництва і реалізації списують ціну придбання реалізованих фінансових інструментів в порядку, встановленому платником податків виходячи з прийнятого методу обліку цінних паперів (ФІФО, ЛІФО). Дохід (збиток) від реалізації цінних паперів при їх продажу на організованому ринку та цінних паперів, що обертаються на неорганізованому фондовому ринку, в податковому обліку враховують окремо. Висновки На фінансовому ринку здійснюється перерозподіл капіталу між підприємствами і галузями господарства, забезпечується фінансування пріоритетних інвестиційних, інноваційних та соціальних програм. Фондовий ринок дає можливість інвесторам брати участь у прибутку та майно емітента. Ринок цінних паперів дозволяє цивілізованим способом покривати зростаючі витрати бюджетної системи, так як на такому ринку мобілізуються вільні грошові кошти юридичних осіб і громадян. Держава тут виступаєте ролі емітента боргових зобов'язань (облігацій), а юридичні та фізичні особи - в ролі інвесторів. При вкладенні коштів у цінні папери інших емітентів (включаючи облігації державних позик) підприємство-нівестор вирішує про-блему управління фондовим портфелем, яка полягає в підвищення його прибутковості, ліквідності та безпеки вкладених в нього коштів. Вирішити цю проблему можна за допомогою диверсифікації входять у портфель цінних паперів, хеджування (проведешея операцій на терміновому біржовому ринку), страхування і самострахування (створення резервів під знецінення вкладень у цінні папери). В умовах перехідної економіки сучасної Росії фондовий ринок повинен регулюватися державою. Одним з головних умов раціональної організації даного ринку є правовий захист інтересів інвесторів, що підвищує ступінь їх довіри до емітентів цінних паперів. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
|
||
Інформація, релевантна " Первинний і вторинний фондові ринки " |
||
|