Головна
Соціологія || Фінанси || Економіка || Юриспруденція
Банківська справа / Доходи та витрати / Лізинг / Фінансова статистика / Фінансовий аналіз / Фінансовий менеджмент / Фінанси / Фінанси та кредит / Фінанси підприємств / Шпаргалки
ГоловнаФінансиФінанси підприємств → 
« Попередня Наступна »
Бочаров В. В., Леонтьєв В. Є. .. Корпоративні фінанси, 2004 - перейти до змісту підручника

5.2. Політика формування власного капіталу

Формування власного капіталу являє собою частину загальної фінансової стратегії корпорації, яка полягає в забезпеченні її виробничо-комерційної діяльності грошовими ресурсами. Головні цілі формування власного капіталу.
Створення за рахунок власного капіталу необхідного обсягу необоротних активів (власного основного капіталу - СОК);
освіту за рахунок власного капіталу певної частки оборотних активів (власного оборотного капіталу - З , К).
Величину власного основного капіталу (СОК) встановлюють за формулою:
СОК-BOA-ДО, (5.1)
де BOA - необоротні активи ло балансу на кінець періоду (кварталу, року); ДО - довгострокові зобов'язання, що використовуються для фінансування внеоб-ротних активів. Обсяг власного оборотного капіталу (С ^ К) визначають за формулою:
З J <- OA-ДО '- КО, (5.2)
де OA - оборотні активи ;
ДО '- довгострокові зобов'язання, спрямовані на фінансування оборотних активів;
КО - короткострокові зобов'язання, спрямовані на покриття оборотних активів.
Перевищення величини власного капіталу над величиною необоротних активів (за вирахуванням довгострокових зобов'язань) являє собою чистий оборотний капітал (ЧОК) \
ЧОК - СК-(BOA-ДО) , (5.3)
де СК - власний капітал (розділ балансу «Капітал і резерви»).
Чистий оборотний каптал характеризує суму вільних коштів, якими корпорація може маневрувати в звітному періоді.
Коефіцієнт маневреності власного капіталу (КМ1к) обчислюють за формулою
(5-4)
Рекомендоване значення показника КМА 0,2 - 0,3. Він визначає, яка частина власного капіталу знаходиться в найбільш ліквідній (мобільного) формі.
Управління власним капіталом пов'язане не тільки з раціональним використанням накопиченої його частини, але і з утворенням власних джерел фінансових ресурсів, що забезпечують майбутній розвиток корпорації. У процесі управління власним капіталом джерела його формування підрозділяють на внутрішні і зовнішні. До складу внутрішніх джерел включають:
нерозподілений прибуток;
кошти, що приєднуються до власного капіталу в результаті переоцінки (дооцінки) основних засобів;
інші внутрішні джерела (резервні фонди).
Амортизаційні відрахування також є внутрішнім джерелом формування власних фінансових ресурсів, але величину власного капіталу вони не збільшують, а тільки служать способом його реінвестування.
Згідно з Положенням з бухгалтерського обліку «Облік основних засобів» (ПБУ 6/97 від 03.09.97) в редакції наказу Мінфіну РФ від 24.03.00 № 31 н, суми нарахованої амортизації відображають у бухгалтерському обліку шляхом накопичення відповідних сум на рахунку «Амортизація основних засобів». Рахунок призначений для узагальнення інформації про амортизацію, накопиченої за час експлуатації об'єктів основних засобів. Нараховану суму амортизації основних засобів показують у бухгалтерському обліку по кредиту рахунку «Амортизація основних 5.2. Політика формування власного капіталу 241
засобів »в кореспонденції з рахунками витрат на виробництво (витрат на продаж). Амортизаційні відрахування для цілісний бухгалтерського обліку можна нараховувати різними способами (як лінійним, так і нелінійними методами). Керівництво корпорації має право сама встановлювати строки корисного використання інвентарних об'єктів при прийнятті їх до обліку. До складу зовнішніх джерел засобів включають:
мобілізацію додаткового пайового капіталу (шляхом внесків коштів засновників до статутного або складеного капіталу);
залучення додаткового акціонерного капіталу (за допомогою повторної емісії н реалізації акцій);
безоплатну фінансову допомогу від юридичних осіб п держави (наприклад, державним унітарним підприємствам, фінансово-промисловим групам і т. д.);
конверсію позикових коштів у власні (наприклад, обмін корпоративних облігацій на привілейовані акції);
кошти цільового фінансування, що надійшли на інвестиційні цілі;
інші зовнішні джерела (емісійний дохід, утворений при продажу акцій вище їх номінальної вартості).
Політика формування власних фінансових ресурсів (СФР) спрямована на забезпечення самофінансування корпорації. Дана політика включає наступні основні етапи
Аналіз утворення та використання СФР у базисному періоді.
Визначення загальної потреби в СФР на майбутній (прогнозний) період (квартал, рік).
Оцінку вартості залучення власного капіталу з різних джерел.
Забезпечення максимального обсягу залучення СФР за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.
Оптимізацію співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел утворення СФР.
Розглянемо більш детально зміст кожного етапу. Перший етап. Метою аналізу формування СФР в базовому періоді є визначення фінансового потенціалу для майбутнього розвитку корпорації. На першій стадії аналізу вивчають: відповідність темпів приросту прибутку і власного капіталу темпам приросту активів (майна) і обсягу продажів; динаміку питомої ваги власних джерел у загальному обсязі фінансових ресурсів. Доцільно порівняти зги параметри за ряд періодів. Оптимальне співвідношення між ними
Т > Т > Т > Т > Ш%, (5.5)
«ї П 1 '^'
де Т - темп зростання прибутку,%;
Тт - темп зростання виручки (нетто) від продажу товарів,%; Та - темп росту власного капіталу,%; Ті - темп зростання активів,% .
З формули (5.5) випливає, що прибуток повинен рости більш високими темпами, ніж інші параметри. Це означає, що витрати виробництва повинні знижуватися, виручка від продажів - рости, асобствснний капітал і активи (майно) використовуватися більш ефективно за рахунок прискорення їх оборотності. Однак на практиці навіть у стабільно працюючих корпорацій можливі відхилення від зазначеного співвідношення.
Причини можуть бути самі різні, освоєння нових видів продукції і технологій, великі капіталовкладення на оновлення н модернізацію основного капіталу, реорганізацію структури управління і виробництва та ін Ці фактори обумовлені зовнішнім економічним оточенням (наприклад, посиленням конкуренції на даному сегменті ринку) н вимагають значних капітальних витрат, які окупляться в майбутньому.
На другій стадії аналізу досліджують співвідношення між внутрішніми і зовнішніми джерелами утворення СФР, а також вартість (ціну) залучення власного капіталу за рахунок різних джерел.
На третій стадії аналізу оцінюють достатність СФР, сформованих у базисному періоді. Критерієм такої опеньки виступає коефіцієнт самофінан-нансування (К > фу.
СФР ДЛ (Я) '
де СФР-власні фінансові ресурси, сформовані в базисному періоді;
ТАК (І) - приріст активів (майна) у прогнозному періоді в порівнянні з. базисним (звітним).
Другий етап. Загальну потребу в СФР на майбутній період встановлюють за формулою
(5.7)
де П1ф1, - загальна потреба у власних фінансових ресурсах в майбутньому періоді;
Пк - загальна потреба в капіталі на кінець прогнозного періоду; УГК - питома вага власного капіталу в загальній його сумі на кінець прогнозного періоду, частки одиниці;
СКТ - сума власного капіталу на початок періоду;
ПВП - сума чистого прибутку, що спрямовується на споживання в прогнозному періоді.
Розрахункова величина включає необхідну суму СФР; утворених за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.
Третій етап . Оцінку залучення власного капіталу з різних джерел здійснюють у розрізі окремих його елементів (акціонерного капіталу нерозподіленого прибутку та ін.) Результати такої оцінки є базою для прийняття управлінських рішень щодо вибору альтернативних джерел формування СФР, що забезпечують приріст власного капіталу.
(5.6)
Четвертий етап. Забезпечення максимального обсягу залучення СФР за рахунок в «ранкових і зовнішніх джерел вимагає визначення можливого переліку таких джерел та їх абсолютного обсягу.
5.2. Політика формування власного кагіталв
Основними внутрішніми джерелами є чистий прибуток і амортизаційні відрахування. У процесі їх прогнозування доцільно передбачити можливість збільшення прибутку та амортизаційних відрахувань за рахунок внутрішніх резервів. Слід мати на увазі, чю застосування прискорених методів амортизації основних засобів (наприклад, способів зменшуваного залишку, списання вартості основних засобів але сумі чисел років корисного використання тощо) призводить до зниження маси прибутку. У даному випадку для заміни зношених елементів основного кап і гала слід віддати перевагу просте відтворення. Після заміни зношених елементів основного капіталу на нормі необхідно прагнути до розширення виробничого потенціалу корпорації за рахунок чистого прибутку. Тому на окремих етапах життєвого циклу компанії виникає потреба в максимізації як амортизаційних отчіе і-ний, так н чистого прибутку:
ЛО + ЧЛ->% СФРгм, (5-8)
де АТ та ПП - прогнозовані обсяги амортизаційних відрахувань і чистого прибутку;
- максимальна сума СФР, утворених за рахунок власних джерел.
Обсяг залучення СФР із зовнішніх джерел (СФР11 | С1М) покликаний покрити дефіцит тієї їх частини, яку не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх джерел. Розрахунок здійснюють за формулою
СФРМ - ОПг4у - СФР ^, (5.9)
де СФР ^ ^ - потреба в залученні власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел;
ОН . - загальна потреба про джерела фінансування в прогнозному періоді; СФРшіхлр - обсяг внутрішніх фінансових ресурсів, що намічаються до залучення за рахунок внутрішніх джерел.
До зовнішніх фінансових джерел відносять: залучення додаткового пайового капіталу учасників (засновників) господарського товариства або товариства з обмеженою відповідальністю; повторну емісію акцій та ін
П'ятий етап. Пропесс оптимізації внутрішніх і зовнішніх джерел утворення СФР базується на:
мінімізації вартості (ціни) мобілізації СФР. Якщо вартість СФР за рахунок зовнішніх джерел значно перевищує прогнозну величину залучення позикових коштів (облігаційних позик і банківських кредитів), то від подібного їх формування слід відмовитися;
243
збереженні управління корпорацією первісним і засновниками (власниками), якщо воно досить продуктивно. Збільшення додаткового пайового або акціонерного капіталу за рахунок сторогашх інвесторів може призвести до втрати такого управління.
Ефективність розробленої політики формування СФР можна оцінити з допомогою коефіцієнта стійкого економічного зростання (К
ск <510>
де X Д - сума дивідендів, що виплачується акціонерам;
СК - середня вартість власного капіталу за розрахунковий період;
ЧП-^ Д - реінвестований чистий прибуток.
Показник характеризує стійкість і перспективи розвитку корпорації, тобто якими темпами в середньому збільшується її економічний потенціал (при порівнянні даного коефіцієнта в динаміці за ряд періодів).
Висновки
Успішне формування СФР забезпечує:
максимізацію маси прибутку з урахуванням допустимого рівня фінансового ризику;
раціональну структуру використання чистого прибутку на виплату дивідендів і розвиток виробництва;
розробку в компанії ефективної амортизаційної політики;
формування раціональної емісійної політики (додаткової емісії корпоративних цінних паперів) або залучення додаткового пайового капіталу.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "5.2. Політика формування власного капіталу"
  1. Тема 7. Управління власним капіталом
    Політика формування власного капіталу. Оцінка вартості окремих елементів власного капіталу. Принципи формування статутного капіталу, резервного, додаткового, фонди спеціального призначення. Емісійна політика. Управління прибутком. Вибір системи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції, робіт і послуг. Класифікація витрат і її роль в управлінні
  2. Практикум з курсу
    Індивідуальні завдання Завдання 1. Позика в розмірі 50 т. руб. видана на півроку за простою ставкою відсотка 28% річних. Визначити нарощену суму. Відповідь: S = P (1 + ni) S = 50 * (1 + 0.5 * 0.28) = 57 т. руб. Завдання 2. Кредит у розмірі 20 млн. руб. видається на 3,5 року . Ставка відсотка за перший рік - 30%, за кожне наступне півріччя ставка зменшується на 1%. Визначити множник нарощення і
  3. Організаційно-правові форми господарювання юридичних осіб, і
    Наявність різних організаційно-правових форм господарювання, як показала світова практика, є найважливішою передумовою для ефективного функціонування ринкової економіки в будь-якій державі, в тому числі і в Росії. У ДК РФ зафіксовані різні форми господарювання, кожна з яких має свої особливості, переваги, недоліки і право на життя. Розглянемо сутність кожної з них
  4. 6.1. СУТНІСТЬ, РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ МАЛОГО БІЗНЕСУ
      З переходом економіки РФ на ринкові відносини, а в зв'язку з цим і початком розвитку малого бізнесу в нашій країні в наукову літературу та офіційні документи міцно стали входити такі поняття, як «малий бізнес», «малі підприємства», «підприємці малого бізнесу», «підприємництво і малий бізнес» та ін На жаль, багато ці поняття не уніфіковані, і тому в науковій літературі вони
  5. Науково-технічна політика на макро- і мікрорівнях, її ЗМІСТ, ОСОБЛИВОСТІ І ЗНАЧЕННЯ
      Знання факторів та механізму їх впливу на прискорення НТП є основою для його управління. Але цього недостатньо. Для управління НТП необхідний комплексний підхід, тобто облік впливу всіх факторів. При цьому всі фактори необхідно ранжувати за силою впливу на НТП і враховувати в першу чергу ті з них, які чинять найбільш істотний вплив. Перш за все держава на основі
  6. 9.3. ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНВЕСТИЦІЙ, інвестиційна привабливість та інвестиційної діяльності
      Процес інвестування - це складний багатогранний процес, на який впливає безліч факторів, що мають важливе наукове і практичне значення. З практичної точки зору знання таких факторів, механізму їх впливу на інвестиційну діяльність та ефективність інвестицій є основою для розробки науково обгрунтованої інвестиційної політики та більш ефективного управління інвестиційним
  7. 1.1. Розвиток вітчизняного підприємництва
      Давньоруська держава утворилася в 882 р. багато в чому завдяки зароджується підприємницькому духу східних слов'ян. Перша держава (Русь) об'єднало понад 200 дрібних слов'янських племен, а також деякі фінно-угорські та литовсько-латиські племена. Основними чинниками виникнення давньоруської держави були військовий і торговий. Слов'янське населення, освоюючи среднерусскими
  8. 1.4. Підприємницьке середовище
      Підприємницьке середовище - це наявність умов і факторів, що впливають на суб'єкти підприємницької діяльності та вимагають прийняття управлінських рішень для їх усунення або пристосування. Вона являє собою інтегровану сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів, що дозволяють суб'єктам підприємництва домагатися успіху в реалізації поставлених цілей, і
  9. Інноваційні підприємницькі мережі: Технологічні парки поліси
      Впровадження технологічних парків у світову підприємницьке середовище визначає якісно новий підхід до умов реалізації та забезпечення процесів підприємницької діяльності і створення сприятливого середовища, в якій наукові ідеї перетворюються на унікальну науково-технічну продукцію та здійснюють черговий ривок у галузі новітніх технологій. Будь-яке місто або регіон завжди
  10. 2.5. Регіональні підприємницькі мережі: бізнес-центри, бізнес-інкубатори
      Питанням розвитку підприємництва надається велике значення в рамках регіональної політики підтримки підприємництва та розвитку його відповідної інфраструктури. Зокрема, формуються мережі регіональних і міських бізнесцентров, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, і т. п., які можуть надавати реальну консультативну, інформаційну, навчальну, кадрову та інші види
  11. Класифікація документів
    Необхідним моментом методу вивчення документів є з'ясування, до якого виду джерел інформації вони відносяться. У соціології прийнято таку класифікацію документів. 1. За формі носіїв джерела інформації документи ділять на: ? письмові (рукописні, машинописні, друковані); ? іконографічні (малюнки,
© 2014-2022  elbib.in.ua