ГоловнаЮриспруденціяАрбітражний процес → 
« Попередня Наступна »
К.І. Карабанова. Курс лекцій з арбітражного процесу, 2002 - перейти до змісту підручника

2. Поняття підвідомчості, її види


У науці цивільного процесуального права підвідомчих-дальність визначається як належність потребують державно-владному вирішенні спорів про право та інших справ до ведення різних державних, громадських, змішаних (державно-суспільних) органів і третейських судів, як властивість юридичних справ, в силу якого вони підлягають вирішенню певними юрисдикційних-ними органами 1.
П.С. Дружков визначав підвідомчість як коло спорів про право та інших правових питаннях, вирішення яких віднесено законом до компетенції певного органу держави або общественності2.
Підвідомчість - розмежування компетенції між різними органамі3.

Компетенція - сукупність встановлених нормативними правовими актами прав і обов'язків (повноважень) організацій, органів, посадових ліц4.
Повноваження як складова частина компетенції являє собою право (і одночасно обов'язок) відповідного суб'єкта діяти в певній ситуації способом, передбаченим законом або іншим нормативно-правовим актом5.
Підвідомчість як правова категорія в радянському праві була детально досліджена Ю.К. Осиповим в роботі «Підвідомчість юридичних справ» (Свердловск. 1973).
«Об'єктивна необхідність існування інституту під-ведомственности полягає в тому, що в будь-якій державі складається система органів, наділених правом вирішувати юридичні справи, і, як наслідок, виникає потреба в розмежуванні компетенції у зазначеній сфері. Засобом вирішення цього завдання з'явився інститут підвідомчості юридичних справ »6.
Органи, що займаються дозволом цивільних справ, як і форми вирішення їх, різні. Залежно від природи юрисдикційних органів Ю. Осипов виділяв державну, громадську, змішану і третейську форми вирішення юридичних справ. Державну він у свою чергу поділяв на адміністративну, арбітражну та судову; громадську - на профспілкову, колгоспну і кооперативну; змішану - на паритетну (коли розгляд справ здійснюється єдиним органом, що складається з рівної кількості членів зацікавлених сторін, наприклад, комісією по трудових спорах, утвореної з рівної кількості представників адміністрації та профспілкового комітету) і спільну (коли розгляд справи здійснюється декількома самостійними органами одночасно); третейське - на вирішення справ судом, утвореним за угодою сторон7.
У науці цивільного процесуального права виділяють різні види підвідомчості. Як правило, це проводиться за трьома підставами:
залежно від виду органів, до відання яких віднесено дозвіл тих чи інших справ, виділяють підвідомчість справ судам, адміністративним органам, третейським судам і т. д.;
залежно від характеру справ - підвідомчість цивільних, сімейних, трудових, земельних та інших справ;
- залежно від характеру норм, що регулюють підвідомчість - загальну, т. е. регламентовану загальними правилами, і спеціальну, яка визначається на підставі особливих вказівок закону як виняток із встановлених правил.
Спеціальну підвідомчість в залежності від кількості юрисдикційних органів, уповноважених на вирішення справ, поділяють на: одиничну (виняткову), яка передбачає можливість розгляду певних категорій справ-якими одними зазначеними в законі органами (тільки судовими, адміністративними, громадськими або ін), виключаючи можливість звернення за дозволом справи в якийсь інший орган, і множинну, яка допускає можливість розгляду певних категорій справ кількома різними видами органів.
Множинну підвідомчість в залежності від встановленого законодавцем способу вибору органу, який має розглянути конкретну справу, поділяють на:
альтернативну, яка допускає дозвіл справи одним з декількох юрисдикційних органів по вибором відповідної особи за принципом «або-або» (коли закон упра-вомочіл кілька органів вирішити ті чи інші справи і вибір між ними проводиться за розсудом тільки однієї сторони, незалежно від думки іншого, але вибравши відповідний юрисдикційний орган, зацікавлена ??особа позбавляється права на звернення в іншій юрисдикційний орган);
договірну, відповідно до якої справи, крім зазначеного в законі органу, уповноваженої на їх вирішення, можуть бути за згодою зацікавлених осіб передані на вирішення іншого органу (третейського суду та т. п.);
імперативну (її називають і умовної), яка передбачає розгляд справи кількома юрисдикційними органами у визначеній законом послідовності, тобто рассмот-ширення справи одним органом є обов'язковою умовою розгляду його наступним органом (наприклад, в комісії з трудових спорів і тільки потім - у суді).
8 Жуйков В. Судовий захист прав громадян та юридичних осіб. М., 1997. С. 90-93.? «Звичайно, і раніше інститут підвідомчості грав певну роль у забезпеченні захисту прав, однак визнати, що вона була для нього провідною, не можна. Головне призначення цього інституту складалося саме в розмежуванні компетенції між органами, вирішуючими спори про право, а не в забезпеченні ефективного захисту прав і охоронюваних законом інтересів від будь-яких порушень, у тому числі з боку держави, її органів і посадових осіб.
На ступінь ефективності захисту порушених прав, здійснюваних шляхом вирішення спорів про право, впливають багато факторів. Найбільш важливі з них можна виділити у дві групи. Перша пов'язана з органами, вирішуючими суперечки, друга - з процедурою вирішення спорів.
Саме по собі наявність таких органів і процедур, в яких вони діють, досить лише для розмежування компетенції між ними, але не забезпечує виконання зазначеної вище, важливішого завдання - забезпечення ефективного захисту порушених прав.
Для цього органи, що вирішують спори про право, повинні відповідати принаймні, наступним вимогам:
а) вирішення спорів про право, з урахуванням важливості цієї діяльності, повинно бути для них головною функцією;
б) вони повинні викликати до себе довіру зацікавлених осіб, для чого повинні бути не залежні від учасників спору про право, не зацікавлені в результаті справи і, дозволяючи його, підкорятися тільки закону;
в) вони повинні бути доступні для зацікавлених осіб, що гарантувало б вільний обіг у ці органи та особисту участь в розгляді справ;
г) вони повинні володіти статусом і компетенцією, достатніми для виконання зазначеного завдання, незалежно від того, який спір, між якими суб'єктами ці органи дозволяють.
Ясно, що органи, що вирішують спори в адміністративному порядку, або органи громадськості, до чиєї подве відомчої було віднесено багато важливих категорій спо-
9 Цит. по: Фурсов Д. Галузь арбітражного процесуального права в системі права / / Законодавство і економіка. 1999. № 1. С. 51.? 1) рів про право, всім цим вимогам не відповідають. Наприклад, для органів, що вирішують спори про право в адміністративному порядку, ця функція другорядна, вони, як правило, перебувають у зв'язку з однією з сторін, можуть бути зацікавлені у справі. Всім цим вимогам більшою мірою відповідає суд.
Процедура вирішення спорів органами, що відповідають зазначеним вимогам, для виконання завдання ефективного захисту прав повинна, як мінімум, забезпечувати:
а) рівність процесуальних прав учасників справи по спору про праві;
б) можливість зацікавленим особам особисто або через представників брати участь у розгляді справи;
в) об'єктивне, неупереджене з'ясування всіх мають значення обставин, обговорення всіх доводів і заперечень сторін, подання доказів на їх підтвердження або спростування;
г) винесення законного і обгрунтованого рішення, яке по вступі в законну силу могло бути в необхідних випадках виконане примусово від імені держави;
д) оскарження рішення зацікавленими особами та його перегляд в разі незаконності.
Цілком очевидно, що цим вимогам найбільше відповідає судова процедура. Ясно також і те, що норми права, які повинні регламентувати все перераховане (визначити відповідні органи, їх компетенцію, процедуру вирішення справ і т. д.), включають в себе і норми, що регулюють інститут підвідомчості. Аналіз колишнього законодавства дозволяє дійти висновку про те, що воно, регулюючи інститут підвідомчості, що не висувало на перше місце завдання забезпечити ефективний захист прав від будь-яких порушень, оскільки не відповідало викладеним вище вимогам, а покладало на нього завдання розподілу справ у спорах про право між різними органами.
У сучасному праві РФ інститут підвідомчості: його зміст, завдання, механізм регулювання, - змінюється. Конституція РФ, прийнята всенародним голосуванням, зобов'язує державу визнати, дотримуватися і захищати права і свободи людини і громадянина (ст. 2). У ст. 18 Конституції РФ зазначено, що права і свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими; вони визначають зміст, зміст і застосування законів, діяльність законодавчої і виконавчої влади, місцевого самоврядування і забезпечуються правосуддям.
Основним правоприменителем у сфері вирішення спорів про право стає суд »8.
За загальним визнанням, вдосконалення структури правозастосовчого процесу визначається його спеціалізацією, а не уніфікацією 9.
Сьогодні в Росії існують спеціалізовані суди, яким підвідомчі справи з економічним суперечкам і інші справи, пов'язані із здійсненням підприємницької та іншої економічної діяльності (ст. 27 АПК РФ 2002 року). Причому характер спору - економічний - є основним критерієм у визначенні підвідомчості, а суб'єктний склад учасників - додатковим. У ст. 33 АПК РФ 2002 перераховані категорії справ, які розглядаються арбітражним судом незалежно від складу учасників (наприклад, суперечки між акціонером і акціонерним товариством). Крім того, «за-явище, прийняте арбітражним судом до свого провадження з дотриманням правил підвідомчості, повинно бути розглянуто ним суті, хоча б надалі до участі у справі буде притягнутий громадянин, який не має статусу індивідуального підприємця, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору »(ч. 4 ст. 27 АПК РФ 2002 р.).
Таким чином, визначальний критерій для суперечок, що розглядаються арбітражним судом, - економічний характер спору.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " 2. Поняття підвідомчості, її види "
  1. Тема 3. Підвідомчість і підсудність справ арбітражному суду
    Поняття підвідомчості. Види підвідомчості справ ар арбітражного судам. Підвідомчість економічних суперечок та інших справ, що виникають з цивільних правовідносин. Підвідомчий-ність економічних суперечок та інших справ, що виникають з адмініст ративних та інших публічних правовідносин. Підвідомчість справ окремого провадження. Підвідомчість справ про оскарження рішень третейських судів
  2. 2. Поняття підвідомчості, її види
    У процесуальному законодавстві та практиці його застосування велике значення має питання про подведомствен-ності суперечок тим чи іншим державним чи громадським органам. У науці цивільного процесуального права підвідомчість визначається як належність потребують державно-владному вирішенні спорів про право та інших справ до ведення різних державних, громадських,
  3. Запитання
    Значення і порядок доарбітражного врегулювання спорів. Поняття підвідомчості, її види. Підвідомчість спорів арбітражному суду у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності. Спеціальна підвідомчість справ арбітражним судам. Поняття підсудності, її
  4. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ З ДИСЦИПЛІНИ «АРБІТРАЖНИЙ ПРОЦЕС»
    Поняття арбітражного процесу, арбітражна процесуальна форма, завдання судочинства в арбітражних судах, джерела арбітражного процесуального права . Система і склад арбітражних судів РФ. Стадії арбітражних процесу. Поняття і класифікація принципів арбітражного процесуальному права. Судоустройственние принципи, їх характеристика. Судочинного принципи, їх характеристика.
  5. 25.4 Технічне регулювання
    У грудні 2002 р. був прийнятий Федеральний закон «Про техниче ському регулювання», який введено в дію з I липня 2003 Поняття «технічне регулювання »визначено законом як правове регулювання відносин у сфері встановлення, при менения та виконання обов'язкових вимог до продукції, процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, pea-лізації та утилізації, а також у
  6. § 1 . Поняття, критерії та види підвідомчості справ арбітражним судам
    § 1. Поняття, критерії та види підвідомчості справ арбітражним
  7. 3. Види позовів
    Позови класифікуються за різними підставами: 1) за метою, предмету позову (процесуально-правова класифікація позовів), 2) по об'єкту захисту (матеріально-правова класифікація позовів), 3) за характером захищається інтересу в арбітражному процесі. Процесуально-правова класифікація позовів. За процесуально-правовим критерієм позови класифікуються на: позови про визнання, позови про присудження,
  8.  Алфавітно-предметний покажчик
      Перша цифра нумерації відповідає номеру глави, друга цифра - номеру параграфа, третя цифра - номеру пункту параграфа. А Адвокат 5-6-2; см. Представництво; Представник Адміністративна відповідальність 8-5-2; см. Забезпечення порядку в судовому засіданні Адміністративна юстиція 15-2 адміністративна юстиція в країнах системи континентального права 15-2-2; адміністративна юстиція в
  9.  * (№)
      * (1) В країнах системи континентального (цивільного) права розподіл права на приватне і публічне є фундаментальним і визначає в тому числі організацію судової системи (див., наприклад: Aubert J.-L. Introduction au droit et themes fondamentaux du droit civil. 9-е ed. P., 2002. P. 33, 45). Проте в Росії всі цивільні суди є одночасно судами та приватного, і публічного права.
  10.  § 3. Види судочинства в арбітражних судах і стадії арбітражного процесу
      Види судочинства в арбітражних судах. Законодавство про су допроізводстве в арбітражних судах встановлює порядок рассмот ренію справ з економічних спорів, що виникають з цивільних, адміністративних та інших правовідносин. Незважаючи на разнообра зие характеру справ, АПК РФ 1995 р. передбачав єдиний позовної порядок розгляду справ в арбітражному суді. У ньому відсутнє розподіл
енциклопедія  асорті  печінка  майонез  запіканка