Головна
Соціологія || Фінанси || Економіка || Юриспруденція
Аудит / Інституційна економіка / Інформаційні технології в економіці / Історія економіки / Логістика / Макроекономіка / Міжнародна економіка / Мікроекономіка / Світова економіка / Операційний аналіз / Оптимізація / Страхування / Управлінський облік / Економіка / Економіка та управління народним господарством (по галузях) / Економічна теорія / Економічний аналіз
ГоловнаЕкономікаСвітова економіка → 
« Попередня Наступна »
Ломакін В.К.. Світова економіка, 2002 - перейти до змісту підручника

Поняття і ступінь глобалізації, світовізації господарських процесів

Поняття міровізаціі. Інтернаціоналізація національних господарств передусім пов'язана з розвитком міжнародних ринків. Вона охоплює міжнародну сферу обміну та споживання, утворюючи основу розвитку всіх форм міжнародних економічних відносин. Інтернаціоналізація національних господарств стала розвиватися в зростаючих масштабах з промислової революції, коли товари стали вироблятися в обсягах, що перевищують внутрішні потреби країн. Це визначило процеси поглиблення міжнародного поділу праці, що в свою чергу створило стійку основу взаємодії національних господарств. Розвиток інтернаціоналізації сфер обміну та споживання супроводжувалося створенням міжнародної економічної інфраструктури, включаючи транспортну мережу, зв'язок, інформацію. Становлення міжнародних торговельних відносин викликало платіжні відносини, міжнародний рух позичкового капіталу. Удосконалення машинної техніки, засобів транспорту, зв'язку дозволило розділити виробничі процеси на окремі стадії, розміщуючи відокремлені виробництва в різних країнах відповідно до перевагами МРТ. Це виявилося можливим на основі міжнародного руху підприємницького капіталу. Виробництво стало безпосередньо міжнародним, створивши основу світового, глобального господарства. При цьому підході під глобалізацією, міровізаціі, національних господарств розуміється створення і розвиток міжнародних, світових продуктивних сил, факторів виробництва, коли засоби виробництва використовуються на міжнародному просторі. Міровізація проявляється у створенні окремими компаніями господарських об'єктів в інших державах і розвитку наднаціональних форм виробничих зв'язків між різними національними господарствами. Процеси інтернаціоналізації та глобалізації економічного життя протікають взаємопов'язано, тому нерідко не проводять чіткого розмежування даних термінів, розуміючи під глобалізацією просторове об'єднання ринків, розділених економічними чи державними кордонами, або вищу на даний період ступінь інтернаціоналізації. Аналіз процесів глобалізації, міровізаціі дозволяє визначити ступінь єдності світової господарської системи, роль в ній національних господарств, а також вплив цього процесу на становище національних господарств. Ступінь глобалізації, міровізаціі господарських процесів. При аналізі процесів глобалізації господарського життя використовуються абсолютні і відносні показники. Насамперед вони стосуються руху підприємницького та позичкового капіталів і виробництва на підприємствах, контрольованих іноземним капіталом. Слід зазначити, що оскільки світове господарство є розвивається, динамічної категорією в цілому та її складових частин, найбільш відповідними мети аналізу виступають відносні показники. Показники руху ІПК. Основу процесу формування планетарних факторів виробництва становить рух підприємницького капіталу, і в основному - прямих капіталовкладень. Як у гол. 3, експорт капіталу у формі прямих інвестицій різко зріс у другій половині XX в. (За 1960-1980 рр.. - В 7,6 рази, 1980-1998 рр.. - В 8 разів).
Об'єктом програми ІПК були промислові країни - 70% накопиченого обсягу. Міжнародне виробництво в основному зосереджено у двох районах - Західній Європі і Північній Америці, а в інших частинах планет воно має вогнищевий характер. Незважаючи на деяке підвищення зростання міжнародного виробництва, ІПК забезпечує відносно невелику частину внутрішнього виробництва. При цьому діяльність зарубіжних підприємств націлена перш за все на обслуговування внутрішнього ринку приймаючих країн або регіону. Так, 63% продажів товарів і 82% послуг закордонних підприємств американських ТНК мають локальний характер. Лише невелика кількість корпорацій розпорядженні загальносвітовий виробничої і збутової мережею. Це в основному автомобільні та електронні компанії. Для розуміння ступеня глобалізації руху підприємницького капіталу важливе значення мають історичні порівняння масштабності цього процесу. Майже всі відносні показники міжнародного виробництва кінця XIX - початку XX в. були вище показників останніх десятиліть XX в. Це стосується показників мобільності капіталу, потоку капіталу по відношенню до ВВП, до валових капіталовкладеннях приймаючих і експортують країн. Так, показник мобільності капіталу, що розраховується як середнє сальдо платіжного балансу по поточних операціях до ВВП країн - експортерів та імпортерів капіталу, в 1870-1914 рр.. в середньому становив 3,3%, а в 1960-1996 рр.. був нижче - 2,6%. Тільки сукупний обсяг ІПК по відношенню до ВМП в середині 90-х років перевищив показник 1913 Показники зовнішньоторговельного обміну. Швидкими темпами розвивався зовнішньоторговельний обмін. Його темпи у другій половині XX в. в 2,8 рази перевищували зростання ВМП. У той період була відновлена тенденція кінця - початку XX в., Порушена в 20-30-і роки. За окремими підрахунками, в 90-і роки XX сторіччя відношення обсягу експорту до ВВП у півтора рази перевищило показники 1913 Однак швидке зростання світової торгівлі в другій половині XX в. в значній мірі був забезпечений за рахунок внутрішньорегіональної торгівлі, яка виявляла безсумнівну тенденцію до зростання. Так, частка внутрішньорегіональної торгівлі Західної Європи у світовому експорті зросла з 23% в 1960 р. до 31% в 1995 р., частка Північної Америки при зниженні її на початку 80-х років залишилася практично незмінною, частка азіатсько-тихоокеанського регіону збільшилася з 5 до 12%. Отже, чи посилилося виробниче єдність світової господарської системи протягом XX в.? Оцінки експорту прямих інвестицій відносно ВВП, до валових капіталовкладеннях провідних західноєвропейських країн показують, що ці частки на початку століття були у них вище, ніж наприкінці сторіччя. Ненабагато змінилися відносні показники міжнародного руху товарів. Ставлення експорту, імпорту товарів до ВВП у провідних промислових країн лише незначно перевищило рівень 1913 р., а для Японії він виявився нижче цього рівня. Подібне становище було характерно для багатьох країн, що розвиваються. Показники руху позичкового капіталу. Наступний аспект взаємопов'язаності світової господарської системи належить до руху позичкового капіталу, до функціонування міжнародних кредитних ринків. Абсолютний обсяг операцій на міжнародних ринках капіталу за 80-90-ті роки швидко збільшувався, і показники росли по всьому їх секторам.
При цьому слід мати на увазі, що фізичне збільшення угод було менше статистичних даних, так як вони включають підвищення курсів цінних паперів, процентних ставок. Відносні показники міжнародних операцій на ринках капіталів також швидко росли. Співвідношення операцій, що перетинають кордони, підтверджує тенденцію до інтернаціоналізації ринків капіталів. Так, міжнародні угоди з облігаціями в США в 1999 р. досягли 126% ВВП, а в Німеччині - 250% ВВП (табл. 5.1). Водночас емпіричні дослідження показують, що інвестори в провідних розвинених країнах до цих пір прив'язані до своєї країни, дозволяючи щодо обмежену міжнародну диверсифікацію активів. Вони тримають велику частину їх пакетів у формі національних цінних паперів. Про це говорить і частка іноземного володіння державним боргом західних країн. По ряду оцінок, ринки позичкового капіталу в перше десятиліття XX в. були більш інтернаціоналізовано, ніж наприкінці сторіччя. Цьому сприяв існував тоді золотий стандарт. Таблиця 5.1 Міжнародні угоди з облігаціями та акціями,% ВВП Країни 1975-1979 1980-1989 1990-1994 1999 США облігації 4,0 36,5 94,0 125,8 акції 1,9 6,7 14,7 53,1 Японія облігації 2,2 63, 3 74,5 56,0 акції 0,6 9,7 9,8 29,1 Німеччина облігації 5,3 25,0 87,3 250 акції 1,6 7,3 15,2 83, 4 І с т о ч н і до: Bank for international settlement. 70 th annual report. Basel. 5 June 2000. P. 90. Рух робочої сили. Одним з найважливіших факторів виробництва будь-якої господарської системи виступає робоча сила. Ступінь її міжнародного руху поступається інтернаціоналізації підприємницького та позичкового капіталів, ринку товарів. Міжнародна мобільність робочої сили в кінці XX в. набагато менше, ніж у другій половині XIX в., в той же час зріс ступінь часового переміщення людей за межі національних кордонів - міжнародний туризм. Аналіз даних формування єдиного виробничого процесу в планетарному масштабі показує, що глобалізація, міровізація господарського життя проявляється як тенденція. Протягом минулого століття цей процес проходив нерівномірно, можливо, він розвивається циклічно. У 20 - 30-ті роки переважала тенденція до автаркії, а Друга світова війна взагалі порушила господарські зв'язки. У другій половині XX століття переважала тенденція розвитку міжнародного виробництва в рамках регіонів, подібні напрямки розвитку відзначаються і в сфері обігу. Таким чином, скоріше більш сильно виявлялася тенденція регіоналізації, ніж міровізаціі, глобалізації господарського розвитку. У сучасних умовах основними центрами організації виробництва, розподілу, обміну та споживання продовжують залишатися національні господарства. Вони являють собою історично склалися в національних державних кордонах системи відтворення продукту і суспільних відносин. Від рівня розвитку національних господарств, особливостей їх галузевої і територіальної структур, внутрішнього поділу праці залежать масштаби і ступінь розвитку МРТ.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Поняття і ступінь глобалізації, світовізації господарських процесів "
  1. Поняття господарського партнерства держави і міжнародного бізнесу
    Останні роки в багатьох країнах світу з ринковою, а в міру відмови від командно-адміністративних методів управління - і з перехідною економікою складається нова інституційна структура господарства, здійснюються значні зміни в системі економічних відно шений держави і приватного сектора в рамках ліберально-консерватів-них доктрин. Суть змін, що відбуваються зводиться до двох
  2. 13.1. Концепція маркетингу: поняття, цілі
    Статус, теорія і практика маркетингу за минулі роки серйозно вимірюв нілісь. З одиничної функції компанії маркетинг трансформується у філософію сучасного бізнесу, стає основою його структурної організації та розвитку. З головних передумов виникнення маркетингу слід виокрем лити п'ять: наявність ринку покупця, для якого характерно доминиро вання пропозиції над попитом, тобто
  3. 1.1.3 Функції грошей
    Сутність грошей проявляється в їх функціях. Незалежно від того, що виступає в ролі грошей - морські раковини, булижники, золото або папір, в будь-якій економіці вони виконують такі основні функції: засобу обміну, міри вартості, засобу заощадження (накопичення), засобу платежу, засобу світових (міжнародних) розрахунків («світові гроші»). З цих функцій першого - засіб обміну - відрізняє
  4. 6.4. УЗГОДЖЕНІ МІЖНАРОДНІ ДІЇ ТА ІНСТРУМЕНТИ
    Найбільш характерним видом узгодженого застосування інструментів зовнішньоторговельного регулювання є регі-ональних об'єднання, які передбачають загальну зовнішньоторго ву політику, картелі і ембарго (багатосторонні санкції). Регіональні об'єднання з'являються внаслідок регіональ-них інтеграційних процесів. Вони відображають на регіональному рівні тенденцію інтернаціоналізації господарського життя,
  5. 1.1. ПОНЯТТЯ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ
    Глобалізація світового господарства - відносно нове по нятие, введене в широкий науковий обіг в кінці 1980-х - початку 1990-х рр.. XX в. До цього періоду термін «глобалізація» використовувався переважно для позначення конкретного, специфічного явища в сучасній економіці - об'єднати ня окремих ринків збуту продукції великих міжнародних компаній і відповідно корпоративної
  6. 1.4. РЕГУЛЮВАННЯ СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ І РОЛЬ ДЕРЖАВИ
    В умовах глобалізації зазнає істотні вимірюв нання склалася до теперішнього часу система регулювання (управління) світового господарства і соціуму. Аж до після днего часу дана система існувала у вигляді ієрархічної структури керуючих інститутів, наділених повноваженнями відповідно до межами своєї компетенції. Питання еконо мічного і соціального розвитку місцевого та
  7. 2.7. ФОРМУВАННЯ ГЛОБАЛЬНОГО РИНКУ ПОСЛУГ
    Передумови формування та риси сервііндустріального про щества. Індустріальний тип економічного розвитку, домини Рова більше одного століття, поступово сходить з історичної сцени. Принаймні це характерно для розвиненої частини світу. Очевидною стала невідворотність переходу на нову, більш прогресивну модель розвитку, яка базується на еконо-мічної витрачанні ресурсів і на
  8. 5.1. СУТНІСТЬ, ПЕРЕДУМОВИ І СПЕЦИФІКА СУЧАСНОГО ЕТАПУ регіоналізації
    Регіоналізація, або регіоналізм, - вельми цікаве і водночас вкрай складне явище, що має безліч різних аспектів, не дивно тому, що універсального його визна-лення не існує. Але для того щоб зрозуміти суть цього явища, необхідно насамперед скласти уявлення про те, що таке регіон. Існує reo-або зовнішньополітичне розуміння регіону, коли цей термін
  9. Моделі міждержавного інтегрування: Регіональний аспект
    Міжнародне інтегрування є закономірним феноменом, підготовленим всім ходом розвитку світової економіки. Будучи породженням інтернаціоналізації господарського, політичного, культурного та інших аспектів життя суспільства, воно еволюціонувало від простого міжнародного поділу праці до складної і багаторівневої системи міжнародних свя-зей і взаємозалежностей і реалізується в самих
  10. Глобальний маркетинг як відображення сучасних глобальних проблем
      Проблеми глобального маркетингу стали популярними після виходу книги Т. Левітта «Глобалізація ринків». Розвивається світове міжнародне співробітництво помітно підсилює тенденцію до глобалізації економічних процесів, сприяє міжнародної спеціалізації і кооперування виробництва, торгівлі, обміну науково-дослідними ідеями, інформацією. Глобалізація економічних процесів
  11. Міська громада в XVIII-початку XX ст
    В кінці XVII ст. відмінності в суспільному бутті посадского і селянського населення були несуттєвими: посадская громада виконувала ті ж функції, що і селянська громада; та і інша були відзначені функціональної і структурної роздвоєністю і виступали суб'єктами корпоративного кріпацтва. Магістратська
© 2014-2022  elbib.in.ua