Головна |
« Попередня | Наступна » | |
Продовження падіння - 80-е, 90-і роки. |
||
Тим часом ситуація погіршувалася. У відсутність контролю над капіталами багаті мексиканці витрачали свої гроші за кордоном на споживчі товари тривалого користування і інвестиції, що дозволяли їм уникати наслідків девальвації. Уряд продовжував виділяти впевнений оптимізм до останньої хвилини, а 17 лютого 1982 була оголошена нова девальвація, більш ніж на 40%, та встановлено новий курс - 38,50 песо за 1 дол Одночасно уряд оголосив, що воно сподівається зберегти обмінний курс на рівні 38 ^ 43 песо до кінця року. Примітно, що наступним ходом було оголошення 26 лютого 1982 нової девальвації - до 47,25 песо за 1 дол, і запевнення всього лише тижневої давності виявилися неспроможними. Дві описані девальвації не увінчалися успіхом. У серпні 1982 р., після чергової девальвації, уряд вирішив встановити два обмінні курси: пільговий і вільний ринковий. Офіційний курс був встановлений лише на рівні песо за 1 дол, а ринковий курс підскочив до 105 песо. У вересні 1982 р. держава націоналізував все приватний банки і ввело валютний контроль, обмежившись цим, уряд оголосив перелік фіксованих пріоритетів, що встановлював список одержувачів іноземної валюти. Пільговий курс в 50 песо за 1 дол був встановлений для імпорту основного продовольства, засобів виробництва для сільського господарства та харчової промисловості, засобів виробництва і проміжних продуктів для галузей промисловості, а також для подальшого промислового розвитку. Насправді імпортери зазнавали труднощі в отриманні валюти, навіть якщо вони займали в переліку пріоритетів досить високі позиції. Однак контролюючі органи усвідомлювали важливість вкладу експорту у валютні накопичення. Для імпортних матеріалів, використовуваних для вироблення експортної продукції, пільговий курс застосовувався навіть тоді, коли ці матеріали не фігурували в переліку пріоритетів, якщо експортна продукція приносила більше іноземної валюти, ніж коштував імпорт. Позиція песо продовжувала в 80-ті роки послаблюватися. Під ударами інфляції, яка була на найнижчому рівні - 59,2% в 1984 р. і досягла піку в 159,2% в 1987 р., курс песо впав до 143,9 за 1 дол до кінця 1983 р. і до 2281 песо за 1 дол - в 1988 році. У 1988 р. в Мексиці існували два валютні ринку: контрольований і вільний. Операції на контрольованому ринку включали: отримання валюти за експортні товари (з деякими винятками); виплати промисловими підприємствами з іноземним капіталом заробітної та орендної плати, придбання ними мексиканських товарів і послуг, крім основних фондів; виплати основних сум і відсотків, а також пов'язані з цим витрати з фінансових кредитах і кредитах постачальників, державним і приватним підприємствам; оплату імпорту (з деякими винятками); витрати, пов'язані із закордонним представництвом Мексики і се вкладами, витікаючими з членства країни в міжнародних організаціях; інші операції, конкретно схвалені Секретаріатом фінансів і державного кредиту. Ті, хто хотів конвертувати песо на контрольованому ринку, могли претендувати на використання роздрібного обмінного курсу, який визначався за погодженням між учасником і банками, або рівноважного обмінного курсу, встановлюваного для контрольованого ринку щодня на спеціальному засіданні в Банку Мексики, де основні банки обмінювалися заявками на купівлю та продаж іноземної валюти. Так, наприклад, 30 грудня 1988 рівноважний обмінний курс контрольованого ринку відносно долара США становив 2281 песо за 1 дол, і курси покупки та продажу дорівнювали відповідно 2241 і 2273 песо за 1 дол У той же день на вільному ринку відповідні ціни покупки і продажу доларів були 2270 і 2330 песо за 1 дол На вільному ринку обмежень на отримання іноземної валюти, володіння нею або її обмін не існувало. Банк Мексики встановив інструмент термінового (форвардного) покриття іноземної валюти для виплати зобов'язань за певними видами зовнішньої заборгованості. У 1987 р. Банк Мексики також створив ринок для покриття ризику за короткостроковими операціями з іноземною валютою як засіб страхування комерційних і фінансових операцій від коливань валютних курсів. Однак ця система застосовна тільки до доларів США, і розмір страхування заснований на рівноважному обмінному курсі, превалирующем на день контракту. У 1988 р. діяли також різноманітні прийоми контролю імпорту і доступу до іноземної валюти. Імпортери могли отримувати на контрольованому ринку валюту на повну суму вже імпортованих товарів, оплата яких ще не відбулася. Були також дозволені повні авансові виплати на всі види імпорту, якщо вартість товару не перевищувала 10 тис. дол США або якщо оплата здійснювалася акредитивом. На закупівлі на суму понад 10 тис. дол США допускався аванс лише в межах 20% суми. У липні 1988 р. президентом Мексики був обраний Карлос Салінас де Кортарі, який вступив на пост 1 грудня. Він надав прискорення процесу лібералізації економіки шляхом лібералізації торгівлі та іноземних інвестицій, а також почав сміливу програму приватизації. Досить скоро стало очевидно, що в основу його економічної програми було покладено контроль темпів інфляції. Підвищення цін на споживчі товари до кінця Пакт заснований на продовженні контролю цін і зниженні темпів щоденного падіння вартості песо. З метою зниження інфляції внаслідок підвищення цін імпортованих товарів уряд прийняв рішення офіційно щодня девальвувати песо на величину 0,8%. Однак до кінця р. це падіння було скорочено до 0,4 песо в день. У Мексиці в той час існувала думка, що курс песо був завищений, тому експорт товарів з країни ставав все більш скрутним. Проте, стійкі надходження від продажу нафти і тенденція до репатріації капіталу назад у країну допомагали утримувати песо на потрібному рівні. До кінця 1990 р. цей приплив капіталу майже усунув різницю між офіційним курсом і курсом вільного ринку. Передбачалося, що регульований обмінний курс досягне до кінця 1990 2951 песо за 1 дол США, і багато експертів пророкували великі зміни курсу в 1991 році. Оскільки 64,2% експорту Мексики і 68,2% її імпорту припадають на США, для мексиканського уряду доцільно було прив'язати валюту країни до долара для приборкання інфляції. Очікувалося, що в третьому кварталі 1991 буде повністю заморожений курс песо відносно долара США паралельно з введенням нової грошової одиниці песо, що дорівнює 1000 старих песо, а також з «максі» девальвацією приблизно на 24, що повинно було привести до фіксованого паритетом у розмірі 4 песо за 1 дол Якби вдалося стримати інфляцію, то новий обмінний курс - 4 песо за 1 дол - зберігся б на невизначений час і ліквідував би різницю між контрольованим і ринковим курсами. У 1994 році песо знецінилося в кілька разів. Економіка і валюта Мексики були врятовані від колапсу завдяки зусиллям США і МВФ: США виділили 20 млрд.доларів з фонду фінансової стабілізації, а МВФ - 18 млрд. доларів. Але й донині економіка країни перебуває в досить хиткому стані, не в останню чергу через величезну зовнішньої заборгованості. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
|
||
Інформація, релевантна " Продовження падіння - 80-е, 90-і роки. " |
||
|