женские трусы недорого украина
250 000 рефератів
« Попередня Наступна »

СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

Соціальна політика є одним з найважливіших направле-ний державного регулювання економіки. Вона - органі чна частина внутрішньої політики держави, спрямована на забезпечення благополуччя та всебічного розвитку його громадян і суспільства в цілому. Значимість соціальної політики определя ється її впливом на процеси відтворення робочої сили, підвищення продуктивності праці, освітнього та ква ліфікаціонного рівня трудових ресурсів, на рівень науково-технічного розвитку продуктивних сил, на культурне і духовне життя суспільства. Соціальна політика, спрямована на поліпшення умов праці і побуту, розвиток фізкультури і спорту, дає зниження захворюваності і тим самим робить відчутний вплив на скорочення економічних втрат у виробниц стве. В результаті розвитку таких систем соціальної сфери, як громадське харчування, дошкільна освіта, звільняється частина населення зі сфери домашнього господарства, підвищується заня тость в суспільному виробництві. Наука і наукове забезпе чення, що визначають перспективи економічного розвитку краї ни в епоху НТП, також є частиною соціальної сфери та їх розвиток та ефективність регулюються в рамках соціальної політики. Соціальна сфера не тільки регулює процеси за нятости населення, але і є безпосередньо місцем прило вання праці та забезпечує роботою мільйони людей в країні. Такі галузі соціального комплексу, як охорона здоров'я, про разование, торгівля, житлово-комунальне господарство та інші, забезпечують робочими місцями до 20% економічно активного населення, а в економічно розвинених країнах у сфері послуг за нято до 70% всіх працюючих. Значимість соціальної сфери ве лику не тільки завдяки її величезному впливу на економіку. Головне її призначення - повне задоволення матеріальних, культурних і духовних потреб, формування всебічно і гармонійно розвинених членів суспільства. Це і є стратегічна і вища мета розвитку будь-якого цивілізованої держави. Основними завданнями соціальної політики держави є ються: | Гармонізація суспільних відносин, узгодження ін тересов і потреб окремих груп населення з долговре меннимі інтересами суспільства, стабілізація суспільно-полі тичної системи. | Створення умов для підвищення матеріального благосост яния громадян, формування економічних стимулів для участі в суспільному виробництві, забезпечення рівності соціальних можливостей для досягнення нормального рівня життя. | Забезпечення соціального захисту всіх громадян та їх основ них гарантованих державою соціально-економічних прав, у тому числі підтримка малозабезпечених та слабозащіщен-них груп населення. | Забезпечення раціональної зайнятості в суспільстві. | Зниження рівня криміналізації в суспільстві. | Розвиток галузей соціального комплексу, таких, як обра-тання, охорона здоров'я, наука, культура, житлово-комуналь ве господарство тощо | Забезпечення екологічної безпеки країни. Соціальна політика є найважливішою сферою діяч ності будь-якої держави і в цій області накопичено значитель ний досвід. Сучасні моделі соціальної політики відрізняються за сте пені втручання держави в соціально-економічну сферу суспільства, за ступенем соціальної захищеності громадян, по рів ню забезпеченості свободи соціального вибору у різних верств населення, по впливу соціальних процесів на економічний розвиток країни. Найбільш нам знайома по недавнього минулого патерналіст ська соціалістична модель. Основні її характеристики - це всебічна відповідальність держави за соціально-еконо тичне становище своїх громадян, державна монополія в галузі виробництва і розподілу всіх товарів і послуг, необ хідних населенню, почуття соціальної захищеності, соці альної стабільності, лояльність громадян по відношенню до держа ви. При всіх позитивних якостях ця система, володіючи низькою економічною ефективністю, не в змозі забез чить високий рівень добробуту всіх громадян, тому для неї також характерна система соціальних пільг і привілеїв для бюрократичної еліти і низький рівень забезпеченості і чи міти соціальних благ для основної маси населення. В умовах даної моделі також дуже висока залежність індивіда від го сударства, формується ідеологія утриманства, втрачається іні ціативи, і в кінцевому підсумку обмежується соціальна свобода. Слабкий розвиток ринкових відносин в галузях соціальної сфери зумовлює слабку зацікавленість у результатах праці її працівників, низьку орієнтацію на споживача, прак тичні відсутність захисту прав споживачів. Методи проведен ня соціальної політики різноманітні - від адміністративних, економічних до прямого насильства. Шведська модель соціальної політики характеризується дуже великою відповідальністю і високим рівнем регулювання го-державу соціальної сфери. Іноді її називають «шведський соціалізм». Вона забезпечує високий ступінь соціальної за захищеності громадян, але через властиву для всіх надмірно цін-тралізованних систем уніфікації в соціальній сфері, ограни-ченности свободи вибору для споживачів не користується широ ким розповсюдженням і популярністю, так як це розціни ється як дуже істотні недоліки в системі західної демократії. Для шведської моделі також характерно високе на лігво тиск на підприємництво і населення, що також не особливо привабливо для інших країн. Модель «держави добробуту» є типовою ри нічний моделлю з високим рівнем регулювання соціальної сфери. Держава, маючи пріоритетом ринкове господарство, бе рет на себе функцію забезпечення соціальної стабільності гро ма дян, забезпечує широкий спектр соціальних послуг, які ринок забезпечити не може. У «державі добробуту» ви сік рівень витрат на соціальні потреби, високі соціальні мінімальні стандарти, часто вони наближені до середніх поки затель по країні. Модель соціально-орієнтованого ринкового господарства, осно-воположніком якої є Людвіг Ерхард, базується на принципах вільної конкуренції, вільного вибору предме тов споживання, свободи розкриття і процвітання особистості. При безумовному пріоритеті економічної свободи ринку ця мо дель характеризується також високим ступенем захищеності грома дан, яка забезпечується за допомогою державного вме-/ шательство через перерозподіл благ, податкову політику »правове забезпечення і т.д. У цій моделі діє ціла систе ма соціальних амортизаторів, що забезпечує рівень життя не нижче межі бідності. При цьому держава завдання, які можуть вирішити самі громадяни, на себе не бере. Ринкова соціальна модель відрізняється найбільшою соціаль ної жорсткістю. Як основний принцип тут діє пріоритет ринкових методів регулювання соціальної сфери перед методами прямого державного втручання. Вона характеризується роздержавленням соціальної сфери, сведе ням до мінімуму державних субсидій і дотацій і роз ренієм ринкових інструментаріїв у функціонуванні. У нашій країні при стратегічної орієнтації на соціаль ве ринкове господарство нині домінує ринкова соціальна модель. Різкий перехід від патерналістської социали-стической моделі до ринкової соціальної, від масової соціаль ного захисту та підтримки і розгалуженої мережі безкоштовних уч реждений соціальної сфери до ринкових методів дає дуже рез кий контраст, болісно переноситься населенням. До того ж ці моделі й ідеологічно чужі один одному, тому що в основі од ної - колективізм, а інший - індивідуалізм. Більш м'які моделі «держави добробуту» і «соціального ринкового господарства» безумовно полегшили б перехід до ринкових відно шеніям, але умови глибокої економічної кризи різко ог ранічівает такі можливості. З цієї причини не завжди вдається реалізувати і провозгла-шенние принципи соціальної політики, наприклад такі, як створення умов для підтримки прийнятного рівня благосост-стояння, соціальна захищеність в екстремальних ситуаціях, гарантованість прожиткового мінімуму у вигляді мінімальної зарплати і мінімальної пенсії. До основних принципів рос-сийской соціальної політики також відносяться підтримка за рахунок державних коштів лише слабо захищених груп населе ня, їх адресна підтримка; підвищення обгрунтованості перед ставляют пільг, переваг і привілеїв, перенесення центру тя жерсті з утримання соціальної сфери на місцевий рівень вла сти; гласний характер соціальної політики, надання про громадськості результатів проведених соціальних преобразова ний; державний і громадський контроль в соціальній сфері та ін Характеризуючи сучасну спрямованість соціальної за литики Росії, не можна не враховувати історичний аспект розвит ку соціального комплексу. Після розквіту соціальної сфери в 1960-х роках, коли СРСР увійшов до числа країн з розвиненим соці ально-культурним комплексом - лідируюче місце в світі по забезпеченості лікарями та лікарняними ліжками, зниження смер тності в 3 рази, дитячої - в 9 разів, збільшення середньої про должительности життя з 32 до 70 років (1913-1960 рр..), небачений ве зростання рівня освіти населення, насиченості спеціа листами вищої кваліфікації галузей господарства, зростання науково-інтелектуального потенціалу країни - почалися довгі роки застою. З 1960-х років на соціальній сфері стали позначатися загальні негативні тенденції в економіці Росії: відсутність ефективного господарського механізму, зниження віддачі ре сурсів, диспропорції в народному господарстві та диспропорції у фінансуванні окремих його галузей і т.д. Засилля в соці альному комплексі великих моносістем - державних сис тим освіти і охорони здоров'я та інших робили соціальний комплекс малодинамічними, слабовоспріімчівим до змінює ся умовам і потребам населення. У цей період для нього характерна сверхцентралізованность, жорстка вертикальна иерар хия. Управління характеризується суворої бюрократичної рег ламентації в розподілі матеріальних і кадрових ресурсів. Відсутність конкуренції зумовило відсутність дієвих стимулів у розвитку, яке йшло в основному екстенсивним пу тим, без структурних перетворень. Знижував ефективність соціального комплексу і неадекватний рівень оплати праці. Сучасний стан соціального комплексу характеризу ється як критичний. Зі вступом країни в найглибший еко номический криза 1990-х років для нього характерні спад вироб ництва, інфляція, падіння життєвого рівня більшості на селища. Спроба реформування сфери фінансування жи лищно-комунального господарства, розширення меж платності в освіті, охороні здоров'я, культурі йде без адекватного реформування структури оплати праці зайнятих в обществен ном виробництві і збільшення пенсій та допомог. Об'єктивно необхідне розширення участі населення в покритті витрат на соціальні блага не враховує відсутність необхідної для цього матеріальної бази і, що також важливо, моральної неподго товления населення. Рівень сучасного розвитку соціального комплексу краї ни характеризує «індекс людського розвитку», який був введений ЮНЕСКО для порівняння країн, різних за гро ному строю. Він розраховується на базі трьох основних показників лий: (1) рівня життя, вимірюваного доходом на душу населення, з урахуванням внутрішніх цін на товари та послуги; (2) середньої стоячи перед щей тривалості життя - це комплексний показник здоров'я населення; (3) рівня освіти населення. У 1970 р. СРСР за індексом людського розвитку перебував на 12-му міс ті в світі, в 1992 р. Росія перебувала вже на 52-му місці, поступаючись ряду країн Південно-Східної Азії, Латинської Америки, Польщі, Чехії, Словаччини, державам Балтії, а зараз країна займає місце у другій сотні держав разом з найбіднішими країнами третього світу. У сформованих економічних умовах в країні предприни маються заходи, спрямовані на пом'якшення негативних послід ствий різкого падіння рівня життя і на часткову компенсацію втрат найбільш нужденним групам населення. Створюються ме нізми захисту доходів працівників бюджетної сфери, соціаль ної підтримки сімей з дітьми, ветеранів, інвалідів, громадян, які втратили роботу. В основному вдається зберегти загальнодоступність освіти, охорони здоров'я та культурного обслуговування насе лення. У той же час ця робота проводиться недостатньо ефек тивно. Наприклад, індексація заробітної плати, в першу чергу в бюджетній сфері, не компенсує втрат; багато пільг, соці альні допомоги виплачуються без урахування матеріального положе ня сімей та об'єктивної оцінки можливостей конкретних людей забезпечити власне благополуччя своїми руками, в результаті відбувається розпорошення тих небагатьох засобів, які необхід ми найбільш слабообеспеченним. Дуже актуальна проблема фі нансування соціального комплексу. Спроба розширення гра ниць платності, прискорення впровадження обов'язкового медичного страхування не вирішили проблеми дефіциту фінансів. Потрібні розвиток законодавчої бази, раціональна організація управ ління, реформування на ефективній основі найбільших сис тим соціального комплексу: зайнятості, пенсійного забезпечення, соціального захисту найбільш малозабезпечених, які опинилися в ек-стремальних ситуаціях, таких життєво важливих галузей соці альної інфраструктури, як охорона здоров'я, освіта, жител-но-комунальне господарство. Реформи соціальної сфери повинні розроблятися на комплексній основі, не тільки враховувати Стесі-з'єднані можливості державного бюджету по финансирова нию, а й бути спрямованими на зміцнення матеріального бла гополучія населення як основи підвищення податкової бази та пе ренесенія плати за соціальні послуги з плечей держави на плечі самих громадян. Державне регулювання відіграє величезну роль у розви тії і підтримці стабільності соціальної сфери в будь стра ні, що підтверджується світовою практикою і відзначається в Доповіді Світового банку, де говориться, що держава повинна оказ вать визначальний вплив на розвиток сфери соціальних послуг та інфраструктури, на захист найбільш вразливих категорій населе ня, на охорону навколишнього природного середовища. В області державного регулювання соціальної сфери виділяються федеральний, регіональний та місцевий рівні уп равління. В останні роки все більше число питань у облас ти соціальної політики передається з федерального на регіональ ний і місцевий рівень, значимість цих рівнів у соціальній сфері постійно зростає. На федеральному рівні розробляється соціальна політика держави, здійснюється її правове забезпечення, розробляти вають основні методи і підходи до вирішення завдань соціальної політики, виробляється і вдосконалюється структура испол навчих органів, на які покладається рішення поставлений них соціальних завдань. На цьому рівні проводиться соціальний моніторинг, соціальне прогнозування, розробляються і ут верждаются федеральні соціальні програми. До функцій фе дерального рівня влади також відносяться встановлення таких зі ціальних нормативів, як мінімальний розмір оплати праці, мінімальні пенсії, прожитковий мінімум, розробка основ них методів соціальної підтримки найбільш нужденних у ній груп населення.
 З часом відповідно до Конституції РФ органи місцевого самоврядування та підприємства муніципальної власності будуть відокремлені і виведені з державного підпорядкування. Для реалізації соціальної політики застосовуються різно образні методи державного регулювання, до яких від носяться: | Правове регулювання - які приймаються на всіх рівнях дер-жавної влади правові акти та нормативні документи, дія яких поширюється на підприємства всіх форм власності. | Фінансово-кредитне регулювання - використання риком гов з управління фінансовими потоками. Основною формою реалізації даного методу є виділення у державному бюджеті статей, за рахунок яких фінансуються бюджетні від раслі - галузі соціальної сфери. Іншою формою фінансового регулювання є створення позабюджетних соціальних фон дів: пенсійного, соціального страхування, обов'язкового міді цинського страхування, зайнятості населення, за рахунок яких фінансуються відповідні галузі соціальної сфери. | Приватизація - передача підприємств соціальної сфери у приватну власність, як правило, обмежена. Витрати з утримання таких підприємств, оплаті праці працівників несе держава. | Цільові програми - програми, що мають соціальну на спрямованість з найбільш гострих соціальних проблем. Ці програми також фінансуються з державного бюджету. В даний час реалізуються наступні програми: «Діти Росії», «Житло», «Цукровий діабет», «Федеральна міграція онная програма», «Розвиток освіти» та багато ін | Соціальні стандарти - розробка форм і обсягів соці альних послуг, безоплатне надання яких всім гражда нам РФ гарантується Конституцією РФ. Державне регулювання у галузі соціальної полі тики здійснюється як адміністративними, так і економіч кими методами. Одним з основних методів є законодав тельное регулювання. У законодавчих актах закладені осно ви функціонування всієї соціальної сфери, закріплені ос новні напрямки розвитку, визначені соціальні стандар ти, умови і права на отримання соціальної допомоги різні ми соціальними групами і т.п. Як регулятор виступу ють також державні замовлення в галузі охорони здоров'я, про разования, науки, культури, мистецтва, тарифна система оплати праці. Соціально-економічні програми відносяться до вищих форм державного регулювання. Розробляються і цільових перевірок ші державні програми працевлаштування населення, сти мулирования зростання зайнятості, створення робочих місць в держсекторі, допомоги інвалідам, посилення правової захищеності. Дер ство впливає на стан ринку робочої сили, профессио нальное перенавчання та перекваліфікацію, займається розвитком системи страхування від безробіття, встановлює межі в оп лате праці, регулює коливання цін на товари та послуги, що носять життєво важливий характер, наприклад, житлово-комунального господарства, паливно -енергетичного, транспортного комплексу. Го-сударство виділяє на розвиток соціальної сфери асигнування з бюджету: дотації, субвенції, субсидії. Інструментами проведення соціальної політики держави служать соціальні гарантії, стандарти, споживчі бюдже ти, мінімальний розмір оплати праці та інші порогові соці альні обмежувачі. Соціальні гарантії забезпечуються на законодавчій основі, що фіксує обов'язки та відповідальність ність як держави перед громадянами, так і громадян перед го Сударства. На соціальні потреби за рахунок усіх джерел фі нансування, в тому числі підприємств та населення, направля ється близько 18% валового внутрішнього продукту (ВВП). У пріорі тетную порядку виділяються кошти на реалізацію федеральних програм підтримки сім'ї та дитинства, інвалідів і літніх лю дей, охорону здоров'я, розвиток послуг освіти та культури. Значні грошові ресурси концентруються в слідую щих позабюджетних соціальних фондах: пенсійному, зайнятості, соціального страхування, медичного страхування. Бюджет цих фондів становить майже 40% по відношенню до витрат феде рального бюджету. Соціальні стандарти є засобом забезпечення прав громадян у галузі соціальних гарантій, передбачених Кон-проституцією. Вони необхідні також для визначення фінансових нормативів. Державні мінімальні соціальні стандарти ти розробляються на єдиній правовій базі і загальних методичес ких принципах. Наприклад, постановами Уряду РФ встановлюється величина прожиткового мінімуму в розрахунку на душу населення за поданням Міністерства праці та соці ального розвитку РФ та Державного комітету РФ по статис тику. Цей показник використовується для оцінки рівня життя на селища, при розробці та реалізації соціальної політики, фе деральному соціальних програм, обгрунтування мінімального раз міра оплати праці та мінімального розміру пенсії по старості, а також для визначення розмірів стипендій, допомог та інших соціальних виплат та формування бюджетів усіх рівнів. Мінімальний споживчий бюджет є основою для планування підтримки малозабезпечених верств населення в період кризи економіки, використовується також для розрахунку ми мінімальної оплати праці, пенсій. У варіанті підвищеного стан дарту він забезпечує нормальне відтворення робочої сили, а у варіанті зниженого стандарту є показником про житкового (фізіологічного) мінімуму. Прожитковий мінімум - мінімальний дохід, один з найважливіших інструментів соціальної політики. З його допомогою оце-ється рівень життя населення, регулюються доходи, він вчи-розробляються при соціальних виплатах. Прожитковий мінімум - вартісна оцінка мінімального наукового обгрунтованого набо ра продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, не-обхідних для збереження здоров'я і підтримки жізнедеятель ності людини при певному рівні розвитку економіки. У нього включаються витрати на продукти харчування з розрахунку міні мальних розмірів споживання, витрати на непродовольчі товари та послуги, а також податки і обов'язкові платежі. При визначенні прожиткового мінімуму в Росії викорис зуется так званий «кошикові підхід». Мінімально при прийнятні норми харчування та витрати на непродовольчі то вари (житло, ліки, санітарна гігієна та ін) обчислюються на основі споживчого кошика. Інститутом харчування РАМН визначений набір з близько 40 видів продуктів харчування; перелік непродовольчих товарів і послуг не конкретизується і прий мається стосовно загальної вартості продовольчого кошика виходячи зі структури витрат на них у 10% найменш забезпечених домогосподарств. Споживчий кошик - це зі вокупность мінімумів споживання конкретних продуктів пита ня, непродовольчих товарів і послуг. Споживча кор зина розроблена в середньому на душу населення і окремо для чоловіків (16-59 років) і жінок (16-54 років), пенсіонерів і дітей. Вартість споживчого кошика - прожитковий міні мум, нижня межа вартості життя, показник мінімального складу і структури споживання матеріальних благ і послуг. Для працюючих вона забезпечує збереження працездатності - це кордон бідності, а для непрацюючих вона забезпечує лише під тримання життєздатності - це вже межа бідності. Прожитковий мінімум постановою Уряду РФ у 2-му кварталі 2000 р. в розрахунку на душу населення дорівнював 1185 руб., Для працездатних - 1290, для пенсіонерів - 894, для дітей - 1182 руб. Мінімальний розмір оплати праці (МРОТ) - нижній її пре справ, встановлюваний (по теорії) за найменш кваліфікований ний, проста праця. Його величина є точкою відліку для всіх інших ставок заробітної плати. Є різні погляди на цей показник: згідно одним, він повинен становити 70-80% в мінімальному доході (на практиці - 22%), згідно з іншими - в 1,5 рази перевищувати прожитковий мінімум, так як на одного працюючого в середньому припадає половина утриманця (дитину ка). Мінімальну заробітну плату отримує приблизно 0,5% працюючих. Мінімальний розмір оплати праці визначено фе деральним законом від 19 червня 2000 р. в таких розмірах: з 1 липня 2000 р. - 132 руб., З 1 січня 2001 р. - 200 руб., З 1 липня 2001 р. - 300 руб. Мінімальний розмір пенсії (допомоги і стипендії) відпо відно являє собою її нижня межа, що встановлюється відповідними нормативними актами. Він розраховується виходячи зі сформованого рівня мінімальної заробітної плати і прожиткового мінімуму. Для пенсій і соціальних виплат з 1 липня до 31 грудня 2000 р. використано показник - 83 руб. 49 коп., А з 1 січня 2001 р. - 100 руб. Державою також визначений законодавчий обсяг гаранти-рова соціальних послуг, що надаються на безоплатній та пільг-ної основі. Розробляються порогові значення показників з науки, освіти, культури, охорони здоров'я; вони беруться за ос нову при обчисленні обсягів фінансування цих галузей. Відповідно до Декларації прав і свобод людини і громадянина, пенсії, допомоги та інші види соціальної допомоги повинні забезпечувати рівень життя не нижче встановленого законом про-житкового мінімуму. Поки це зобов'язання не виконується (табл. 4.1). Мінімальний розмір заробітної плати носить в ос новних фіскальний характер і не забезпечує прожиткового мінімуму. Таблиця 4.1. Розміри соціальних гарантій у співвідношенні з величиною прожиткового мінімуму в Росії,% Соціальні гарантії 1993 1995 1997 1999 MPOT 39 10 19 жовтня Тарифна ставка 1-го розряду ETC оплати праці в бюджетній сфері 41 19 18 жовтня Мінімальний розмір пенсії по старості 63 27 25 15 Щомісячну допомогу на дітей 19 серпня 15 липня Мінімальна стипендія у вузах 39 10 38 19 Високий рівень диференціації регіонів Російської Фе-ської Федерації за рівнем економічного і соціального розвитку ста вит гостро питання про необхідність проведення ефективної регі ональной соціальної політики. Регіональна політика повинна вчи ють різноманітність природно-географічних, національно-куль турних факторів, своєрідність господарського комплексу та науч-но-технічного потенціалу регіонів. Вона спрямована на формування, різносторонній і гармонійний розвиток регіонів Росії, на всемірне використання сприятливих і ограниче ня дії негативних регіональних факторів, на досягнення загальних стратегічних цілей і завдань соціального розвитку країни та її регіонів. Мета регіональної соціальної політики - за без печити гідний рівень добробуту населення в кожному регіоні, приблизно рівні життєві шанси для всіх громадян країни незалежно від місця народження та проживання. Регіональ ная політика покликана забезпечити компроміс економічної ефективності та соціальної справедливості, загальноросійських і регіональних інтересів. Таким чином вона сприяє сніже нию внутрішнього соціальної напруги в регіонах, збереженню цілісності та єдності країни. Регіональна соціальна по литика проводиться на різних рівнях: на рівні держави, на рівні суб'єктів Федерації, на рівні місцевого самоврядування. Стабілізація соціально-економічної ситуації в країні, пом'якшення відмінностей у рівні доходів і рівні життя різних дохідних груп, підтримка галузей, що надають соціальні послуги, - за цими основними напрямками регіональної соціаль ної політики проводиться розробка заходів з урахуванням об'єктів тивних особливостей кожного регіону. Щоб забезпечити соці альні гарантії, рівні якість і умови життя для населення незалежно від місця проживання, вживаються заходи щодо ви равніванію міжрегіональних відмінностей в доходах, рівні зайнятості, соціальній інфраструктурі, транспортної мережі, забезпечення на всій території країни державних диференційованих стандартів при централізованій бюджетної фінансової підтри жке. У першу чергу заходи в рамках регіональної соці альної політики спрямовані на життєзабезпечення зон і регіонів з особливо складними умовами господарювання, державне ре лювання соціально-економічного розвитку районів Півночі, підтримку районів екологічного лиха, стихійних і техно генних катастроф, зон зі складними демографічними та міграції ційними проблемами, на розвиток відсталих регіонів. Основним інструментом регіональної соціальної політики є бюджетне вирівнювання. Реальні потреби регіо нів в бюджетних ресурсах оцінюються на основі соціальних стандартів і фінансових нормативів. Форми надання федераль ної допомоги регіонам на соціальні цілі мають вигляд цільових трансфертів, дотацій, інвестиційних субвенцій (на освіту ня, охорону здоров'я, соціальний захист населення та ін.) При цьому регіони групуються з урахуванням їх економічного потен циала, географічного положення, природних умов. Іншою не менш важливою формою участі Центру у вирішенні регіональних соціально-економічних проблем є дер-дарчі цільові програми підтримки та розвитку регіонів Російської Федерації. На їх основі проводиться структурна перебудова, формуються умови для залучення інвестицій, створення додаткових робочих місць і система фінансової допомоги для забезпечення гарантованих державою соці альних стандартів життя населення. Удосконалюються методи формування та реалізації федеральних соціальних програм регіонального розвитку, підвищується обгрунтованість відбору ре нів для програмної опрацювання їх проблем. Програмний метод дозволяє здійснити комплексне вирішення проблем ре нів, що опинилися в найбільш складній соціально-еко кой ситуації. В даний час прийняті і реалізуються феде ральних програми соціально-економічного розвитку регіо нів: Республіки Мордовії, Чуваської Республіки, Республіки Північної Осетії - Аланії, Республіки Саха (Якутія), Брянс кой області, Ростовської області, Санкт-Петербурга, Курильських островів, Далекого Сходу і Забайкалля. Питання соціального розвитку є предметом совмест ного ведення Російської Федерації і суб'єктів РФ. У віданні РФ знаходяться: розробка федеральних програм соціального раз витія; мінімальні соціальні стандарти в галузі праці, пен онного забезпечення, посібників; охорона здоров'я, освіта, куль туру. У віданні суб'єктів РФ знаходяться: розробка та реалізація регіональних соціальних програм; надання адресної соціальної допомоги; забезпечення нормального функціонування установ соціальної інфраструктури; вирішення інших про блем праці та побуту людей. Основними напрямами соціальної по-Основні напрям-літики держави є: ня соціальної по-х Підвищення рівня життя населення. Під литики держави _ рівнем життя розуміються забезпеченість населення необхідними матеріальними благами і послугами, досягнутий рівень їх споживання і ступінь задоволення розумних (раціональних) потреб. Грошова оцінка благ і послуг, споживаних в середньому домогосподарстві, являє со бою вартість життя. Можна виділити чотири рівня життя: (1) достаток - рівень, що забезпечує всебічний розвиток; (2) нормальний - забезпечує відновлення фізичних та інтелектуальних сил; (3) бідність - на рівні збереження працездатності: (4) злидні - підтримку життєздатності за біологічними критеріями. Вже бідність вважається неприпусти мо низьким рівнем життя. Найважливішими складовими рівня життя є доходи населення і соцзабезпечення. ООН розроб ботана система показників рівня життя, яка включає (ледве-дмуть показники): народжуваність, смертність, санітарно-гигие нические умови життя, споживання продовольчих това рів, житлові умови, зайнятість, освіта, культура, відпочинок, транспортні засоби, свобода людини ( правовий захист). Урядом РФ в рамках проведення ефективної зі ціальної політики передбачається в 2000-2003 рр.. вище ня реальних грошових доходів населення на основі ликвида ції заборгованості по заробітній платі і соціальних допомог ям, підвищення фінансової стійкості державних поза бюджетних фондів, посилення соціальної та економічної ролі оплати праці, вдосконалення пенсійного забезпечення, надання соціальної допомоги на основі врахування прожиткового мінімуму при державні гарантії отримання минималь них грошових доходів. З метою зростання заробітної плати передбачається забезпечити зростання виробництва і реалізації продукції, підвищення еффектівнос ти праці, оптимізацію чисельності працівників на підприємствах ях. Підвищення мінімального розміру оплати праці (МРОТ) та мінімального розміру пенсії передбачається здійснити на основі щорічного встановлення у федеральному бюджеті соотно шення між цими показниками і величиною прожиткового мінімуму. 2. Важливим напрямком соціальної політики держави є формування ефективної системи соціального захисту.    
 Механізми адресності можуть варьі роваться по регіонах залежно від конкретних умов і можливостей. Потреби регіонів у адресної допомоги будуть враховуватися у формулі міжбюджетного вирівнювання при визна діленні величини федеральних трансфертів на основі показників лий частки бідних домогосподарств і глибини бідності. Федеральний закон «Про прожитковий мінімум» предполага ет виплати за заявницьким принципом тільки тим, хто забез чен нижче регіонального прожиткового мінімуму, тільки з місць них бюджетів (грошові виплати, талони на харчування). Ведом дарські пільги з оплати комунальних, транспортних послуг населення повинно оплачувати повністю, а потім отримувати ком пенсаціі по відомствах, що надали пільги. Фінансування соціального захисту населення здійснює ся федеральним бюджетом і спеціалізованими позабюджетними фондами (фондом соціального страхування, пенсійним та ін), а практична допомога організовується місцевими органами влади, громадськими та благодійними організаціями, церквою. З метою вивільнення необхідних для адресної допомоги коштів передбачається скорочення бюджетних субсидій вироб водіям товарів і послуг, пільг і виплат, що надаються за категоріальним принципом. Буде обмежено загальне число видів і пільг, що надаються одній родині. Категоріальні пільги на федеральному рівні збережуться тільки ветеранам ВВВ, инвали дам війни, ліквідаторам аварії на Чорнобильській АЕС, героям Радянського Союзу та Росії. Вони будуть виплачуватися з фе дерального бюджету. Пільги для державних службовців, пра воохранітельних органів і військових передбачається також пере вести в форму грошових виплат і включити в заробітну плату. 3. Соціальна політика держави обов'язково включає та кое напрямок, як трудові відносини та зайнятість населення. Держава повинна гарантувати рівноправність суб'єктів на ринку праці, вільний вибір професії, сфери і місця докладання праці. Для цього існує загальнодоступна система отримання середньої, спеціальної та вищої освіти, законодавчо регламентуються соціально допустимі умови праці, рівень мінімальної оплати праці, тривалість робочого тижня, відпустки, визначаються права працівників при наймі або звіль нії. Регулювання зайнятості населення - частина соціальної по літики, спрямована на поліпшення рівня і структури занятос ти, створення сприятливих умов праці, вдосконалення характеристик робочої сили. Сюди входять: розробка і реалі ція програм з формування нових робочих місць як у дер жавний, так і в недержавному секторах економіки; про грами зайнятості інвалідів, які зобов'язують підприємства предос тавлять інвалідам певний відсоток від загальної кількості робочих місць. Розробляються програми боротьби з безработ цею і допомоги безробітним. Реалізацією таких програм звичайно займаються біржі праці, у функції яких входить вивчення ринку праці, визначення, які фахівці користуються спро сом в даний час і які зміни в кон'юнктурі ринку праці можливі в майбутньому. Відповідно до цього повинні плани роваться і вироблятися підготовка, перепідготовка, переква ліфікації і переміщення робочої сили. Крім того, біржі праці виплачують допомоги безробітним. «Стратегією розвитку Російської Федерації до 2010 року» в якості пріоритетних завдань оголошуються збільшення зайнятості на основі розвитку системи соціального партнерства, підвищення гинув-кістки ринку праці та мобільності робочої сили, підвищення еф-бництва програм забезпечення зайнятості населення. Припускає-лагается повніше враховувати регіональну специфіку ринку праці та сконцентрувати ресурси Фонду зайнятості населення в регіонах з підвищеним рівнем безробіття. Розширяться повноваження суб'єктів незалежно ектов Федерації та органів місцевого самоврядування у визначенні нии умов та порядку виплати допомоги з безробіття та заходів у галузі активної зайнятості населення. Очікується підвищення за нятости у зв'язку зі зниженням податкового навантаження на фонд оплати праці. Раніше ці податки обмежували ділову активність і сни жали стимули щодо створення нових робочих місць. З метою вище ня мобільності робочої сили буде вдосконалюватися трудове законодавство. Розвиток трудових відносин передбачається на базі стійкого балансу інтересів працівників, роботодавців і держави. Мають активізувати свою роботу профспілки, осо ливо на рівні підприємств і організацій. 4. Регулювання міграційних процесів. В останні роки мить-рації є важливим фактором соціального розвитку. Феде ральная міграційна служба функціонує з 1992 р. Особливо гостро стоїть проблема вимушених переселенців і біженців. Ко личество переселенців і біженців, що мають офіційний статус, досягло 1,2 млн чол. Основним вогнищем мігрантів є Північ ний Кавказ (усього ж в Росії налічується 68 зон межнац нальних конфліктів). Велику проблему також становить мігра ція робочої сили. Офіційно вона невелика - 300 тис. чол., Але нелегальна - близько 1,5 млн чол., Тільки в Москві - 200 тис. чол. Йде виїзд населення з районів Півночі. Основний механізм реа лізації даного напрямку соціальної політики - цільові мить раціонні програми, наприклад довготривала програма «Мить рація». Основними цілями програми є: забезпечення сво боди пересування, регулювання потоків мігрантів, створення сприятливих умов для репатріантів та мігрантів з країн СНД і Балтії, надання допомоги біженцям і вимушеним переселений цам, дотримання державних інтересів, подолання послід ствий стихійної міграції, створення умов прийому мігрантів, умов для реалізації прав мігрантів, забезпечення гуманного ставлення до мігрантів. Здійснюються також і регіональні програми. Вже розпочато виплату компенсацій за втрачене жи льє, частина мігрантів проходять курси оздоровлення та реабілітації ції. Діють закони «Про біженців», «Про змушених переселений цах». Розроблено проект закону «Про імміграцію в Росію». 5. Удосконалення пенсійної системи. В даний час робляться спроби її реформування для запобігання кризи са, підвищення надійності. Основне у змісті реформи - перехід від загальної розподільчої системи до змішаної, зі значною часткою накопичувальних елементів. Всього предполага ються три види пенсійного забезпечення: (1) державне пен Сіон страхування (за трудовим стажем) - фінансування здійсню ється за рахунок внесків до бюджету Державного пенсіон ного фонду; (2) пенсійне забезпечення для не мають необ димого трудового стажу та для військовослужбовців - фінансування здійснюватиметься за рахунок федерального бюджету; (3) доповни валий пенсійне страхування, як добровільне, так і орга тельное для тих, хто йде на дострокову пенсію. Розроблено «Про грама пенсійної реформи». Вона включає статистичне про проходження контингенту, уточнення застосування індивідуальних коефіцієнтів, експерименти по накопичувальному пенсійному страхуванню, з впровадження професійних пенсійних сис тем. Розроблено проекти федеральних законів «Про основи пен Сіон системи в РФ», «Про державні пенсії», «Про професії сиональной пенсійних системах». У «Стратегії розвитку Російської Федерації до 2010 року» передбачається вирішити в даній області дві основні проблеми: (1) забезпечити поточну фінансову стійкість пенсійної си-> стеми та підвищення реального розміру пенсій; (2) в довгостроковому плані запобігти кризі пенсійної системи у зв'язку з процес сом старіння населення. Середня пенсія відповідно до стратегії по вин на перевищувати прожитковий мінімум пенсіонера, мінімальна пенсія має становити не менше 80% прожиткового мінімуму. З метою підвищення фінансової стійкості пенсійного фонду буде здійснено перехід до змішаної (щодо інфляції та робітної плати) індексації пенсій. Для вирішення другої проблеми передбачається впровадження механізмів накопичувального финанси вання пенсій для працюючого населення і реформування діючої розподільної пенсійної системи. У далекій шем накопичувальні пенсії стануть основним фактором дифферен циации пенсій. Всі громадяни незалежно від віку будуть мати єдину ставку внесків на іменні накопичувальні рахунки в Пенси онном фонді РФ. Ставка буде поетапно підвищуватися з 2 до 9,5%, а ставка внесків в розподільну систему при цьому буде зни тулитися на величину накопичувального внеску при незмінній загальній ставці страхових внесків до Пенсійного фонду Росії. Накопич вальний внесок утворюють пенсійні резерви, які будуть інве стіровать через систему уповноважених інвестиційних ком паній на основі відкритих конкурсів. Але навіть ці заходи не позво лят в перспективі уникнути зниження розміру пенсій за отноше нию до заробітної плати, тому стратегією передбачається поетапне підвищення пенсійного віку і реформування системи дострокового відходу на пенсію. 6. У галузі охорони здоров'я та соціального страхування дер-дарства забезпечуються загальна доступність базової програми державних гарантій безкоштовної медичної допомоги, хо рошее якість лікувальних послуг на основі вибору пацієнтами вра чий і лікувальних установ. «Стратегією розвитку Російської Федерації до 2010 року» передбачається повне фінансування програми державних гарантій з 2002 р., збільшення расхо дів на охорону здоров'я на 25%, раціоналізація структури ме медичних послуг без зниження загального обсягу лікувальної допомоги. Основним власником коштів будуть фонди обов'язкового міді цинського страхування (ФОМС) суб'єктів Федерації. Сформу лированной чіткі вимоги до регіонів та органам місцевого са моврядування щодо платежів за непрацююче населення та цільові трансферти з федерального бюджету в ФОМС. Підви шення ефективності системи державного соціального стра хування об'єднання ФОМС та Фонду соціального страхування в майбутньому дозволить посилити контроль за виплатою допомоги з непрацездатності на підставі відомостей про характер захворювання ня, наданої медичної допомоги. «Стратегією розвитку Російської Федерації до 2010 року» перед-покладається введення єдиного соціального податку, тобто об'єднання всіх страхових внесків. Це означає початок переходу від системи соціального страхування до системи соціального забезпечення. Середовищ ства єдиного соціального податку не надходитимуть до бюджету, а будуть зараховуватися на рахунки позабюджетних фондів у федеральному казначействі. Діятиме залікова система, яка передбачае вирахування працедавцем сум на оплату лікарняних лисиць тов. Є пропозиції і по консолідації до бюджету коштів на оплату з безробіття. Через бюджет вони будуть перерозподіляти ся більш ефективно і справедливо. Метою введення соціального податку є поліпшення адміністрування, підвищення соби раемості, зниження кількості перевіряючих діяльність перед приємств (зараз мають це право всі державні внебюджет ві фонди). Зборами соціального податку займатиметься подат говая служба, але тільки зборами. Поряд з позитивними ефектами від введення єдиного соціального податку є побоювання руйнування таким чином системи соціального страхування, до торая діє в Росії з 1903 р., порушення зв'язків між внеску мі і виплатами на відміну від страхових. Одним їх найдієвіших засобів проведення соціальної політики держави є федеральні цільові соціальні програми (ФЦП). Вони розробляються відповідними мі-ністерства і відомствами і представляються Урядом РФ у Державну Думу для затвердження. Формування пе річкову програм здійснюється відповідно до прогнозу со-ціально-економічного розвитку Російської Федерації. Вони фінансуються з бюджету або з коштів державних поза-бюджетних фондів по строго цільовим направленням. Програми обов'язково містять техніко-економічне обгрунтування, про гноз очікуваних результатів реалізації програми, відомості про розподіл обсягів та джерел фінансування. | Федеральна цільова програма сприяння зайнятості населення м. ня. Вона включає такі заходи, як: вдосконалення законодавства в даній сфері, створення і збереження робочих місць, організацію моніторингу професійного складу ра бочей сили і розробку прогнозів потреби в робочій силі за професіями та спеціальностями, розробку і реалізацію тер ріторіального програм розвитку людських ресурсів, підтри жку підприємництва, соціального партнерства на ринку праці, державну підтримку на регіональних ринках праці, сприяння зайнятості біженців і вимушених переселенців, ре лювання трудової міграції, поліпшення функціонування ринку праці, стабілізацію фінансового стану Фонду заня тости і т.д. | Федеральна програма розвитку освіти розрахована на термін реалізації 2000-2005 рр.. У ній дана характеристика всіх рівнів освіти, виявлено основні проблеми, цілі і завдання розвит ку системи освіти. У програмі також обгрунтовано основні напрями розвитку системи, державні та соціальні га рантьє учням і працівникам, науковий супровід про грами, передбачено забезпечення кадрами, матеріально-техні тичне та фінансове забезпечення. У системі заходів щодо реа лізації програми визначені терміни і відповідальні виконай тели. Програма прийнята на рівні федерального закону від 10 ап реля 2000 р. У даний час в області освіти також здійсню ється Федеральна цільова програма «Російська мова». | Федеральна цільова програма «Державні житлові сертифікати» націлена на прискорення термінів забезпечення жиль ем громадян, які звільняються і звільнених з військової служби, та чле нів їх сімей, мобілізацію бюджетних та позабюджетних ресур сов для надання цим громадянам коштів на придбання житла, залучення позабюджетних коштів для завершення нача того будівництва. Програма було прийнято 20 січня 1998 року та розрахована на 5 років. | Реалізується федеральна програма розвитку соціального обслуговування сім'ї та дітей, що включає створення в регіонах мережі установ соціального обслуговування сім'ї та дітей, надання державної підтримки в оснащенні їх медичним обору-дованием, автотранспортом, засобами зв'язку, комп'ютерною тех-никой; організацію підготовки фахівців у області соціаль ної роботи з дітьми та сім'ями. Реалізація програми здійснюва ляется на основі державних контрактів, що укладаються Мі Міністерством праці та соціального розвитку РФ з усіма испол нитель програмних заходів. | Розроблена і реалізується федеральна цільова програма «Со-зберігання і розвиток культури і мистецтва Російської Федерації». Тут передбачається реформування організаційних та еко-номічного механізмів для створення сприятливих умов для залучення позабюджетних джерел фінансування, созда ня ефективного фінансово-господарського механізму та внедре ня програмно-цільових, контрактних та інвестиційних мето дов фінансування. Передбачається подальше досконалість вання законодавства та внесення змін до Федерального за кон «Основи законодавства про культуру». Передбачається також організація всеросійської системи моніторингу в області куль тури. Управління культурою здійснюється на основі взаємодій ствия органів державної влади РФ, суб'єктів РФ, органів місцевого самоврядування, розвитку як державних, так і не-державних організацій культури, фондів, творчих спілок. Основними завданнями програми є: розвиток і збереження культурної спадщини, підготовка творчих кадрів, розвиток між-народного та міжрегіонального культурного співробітництва. На регіональному та місцевому рівнях реалізуються програми розвит ку культури з урахуванням місцевих, національних та інших особливо стей, підтримуються культури нечисленних народів. Відповідно до федеральними цільовими програмами Здра-воохраненія «Цукровий діабет», «Вакцинопрофілактика», «Неот-помилкові заходи боротьби з туберкульозом», «Анти-ВИЧ/СПИД» і дру шими держава регулює процес реформування галузі в напрямку більш повного задоволення потреб населе ня в якісній, доступної медичної та лікарської по мощі, створення умов для здорового життя людей, конкурен ції лікувально-профілактичних закладів незалежно від форм власності, зміцнення їх господарської самостійності, збільшення різноманітності організаційно-правових форм міді-цинских організацій, координації управління, уточнення над Зірне повноважень на федеральному і регіональному рівнях. Але найбільш важливими зараз є завдання забезпечення повного фінансування програми державних гарантій бесплат ної медичної допомоги, оптимізації структури медичних послуг, вдосконалення нормативної бази, в тому числі розроб ботка мінімальних соціальних нормативів забезпечення лекар чими засобами.    
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ"
  1.  2.3. МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО ВПЛИВУ НА підприємницької діяльності та ЕКОНОМІКУ КРАЇНИ
      Держава для виконання своїх функцій і регулювання економіки використовує як економічні (непрямі), так і адміністративні (прямі) методи впливу на підприємницьку діяльність й економіку країни шляхом видання та коригування відповідних законодавчих актів і постанов, а також шляхом проведення певної економічної політики. Світовий досвід країн з розвиненою
  2.  9.4. СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
      Важливим важелем впливу на підприємницьку діяльність суб'єктів господарювання й економіку країни є інвес-тіціонная політика держави. З її допомогою держава непо-безпосередніх може впливати на темпи та обсяги виробництва, рівень інфляції, прискорення НТП, зміна структури суспільного виробництва та вирішення багатьох соціальних проблем. Аналіз показав, що в науковій
  3.  1.5. Структура сучасної економічної теорії
      Питання до розгляду Класифікація як найважливіший інструмент структурування наукової теорії. Принципи та їх роль у класифікації наукових знань. Систематизація наукового знання. Абстрактний об'єкт як основний елемент структури теоретичного знання. Критерії структурування економічної теорії. Основні поняття і категорії: структура, логіко-математичні теорії, змістовні
  4.  1. Сутність і роль державного бюджету
      Держава має фінансові взаємовідносини з підприємствами, організаціями, і ці взаємовідносини називаються бюджетними. Вони мають об'єктивний характер, так як держава має щорічно мати певну частину НД для забезпечення загальнодержавних заходів, розширеного відтворення, соціальних потреб, оборони країни і управління державою. Бюджетні відносини отримують
  5.  1.3. НАСЛІДКИ ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІКИ
      Постановка питання про наслідки процесів економічної глобалізації для окремих країн і груп країн світового пові вин є виправданою. З одного боку, теорія між народної економіки однозначно свідчить про те, що відкриття ринків для іноземної конкуренції, інтенсіфіка ція міжнародної торгівлі, міждержавногопереміщення фі нансових ресурсів та інвестицій створюють можливості
  6.  9.2. 1.Страни Європи - від відродження до інтеграціі.Велікобрітанія
      Втрати Англії у війні не були настільки відчутними, як в інших європейських країнах, на території яких велися воєнні дії. Вже в 1948 р. її промисловість досягла довоєнного рівня, а в 1950 р. загальний індекс промислового виробництва перевершив його на чверть. Головним наслідком війни стало істотне ослаблення фінансово-економічних позицій Великобританії по відношенню до США, куди
  7.  81. Соціальна політика
      Соціальна політика держави покликана забезпечувати підтримку певного рівня добробуту громадян, забезпечення їх матеріальних та інтелектуальних потреб, формувати повагу до гідності людини і забезпечувати соціальний мир у суспільстві. Організація як соціальна система, як стійка форма об'єднання людей, що мають спільні інтереси і цілі, характеризується різнобічністю
  8.  90. Сутність і структура соціально-трудових відносин
      Соціально-трудові відносини - це об'єктивно існуюче взаємозалежність і взаємодія суб'єктів цих відносин у процесі праці, націлені на регулювання якості трудового життя. Соціально-трудові відносини характеризують економічні правові та психологічні аспекти взаємозв'язків людей і їх соціальних груп у трудових процесах. Тому соціально-трудові відносини завжди
  9.  1.8.5. Інші види та форми державної економічної політики
      Єдність фіскальної та монетарної політики являє собою несучу конструкцію державної економічної політики в країнах з ринковою економікою. Однак цим не вичерпуються всі види і форми економічної політики. Перерахуємо та інші види державної економічної політики. Структурно-інвестиційна політика характеризує лінію дій держави щодо формування та
  10.  3.2. Державне управління соціальними процесами і соціальною сферою економіки 3.2.1. Участь держави в соціальних процесах
      У попередніх розділах книги неодноразово підкреслювалася соціальна орієнтація державного управління економікою, вказувалося на наявність явно виражених соціальних аспектів управління. Глибока зв'язок державного управління із соціальними процесами і явищами випливає з цілей, завдань, функцій державного впливу на економіку. Оскільки генеральна мета державного

енциклопедія  асорті  печінка  майонез  запіканка