Головна |
« Попередня | Наступна » | |
4.2. Способи і джерела залучення капіталу |
||
Перше питання, який виникає перед керівництвом підприємства: які кошти необхідні для реалізації передбачуваного проекту (програми)? 1 БулатопЛ. С, капіталоутворенні в РОСІЇ / / Питання ВКОНОМІКІ. 2001. № 3. Друге питання: з яких джерел буду г отримані грошові спорідненості і і якій формі? Третє питання: копі можна очікувати повного повернення вкладених коштів і отримання інвестором доходу? На перше питання відповідають виходячи нз фінансового плану (бюджету) підприємства, де відображаються доходи і витрати. Бюджет являє собою фінансовий документ, який є нпструмсшом планування і контролю над майбутніми операціями підприємства. Базою для визначення прогнозних статей бюджету служать намічені з фактичні мети ралштія підприємства та способи їх досягнення Прогнози дохідної частини бюджету складають з урахуванням всіх можливих джерел доходів: соба ських, позикових н залучених. На практиці передки випадки затримки платежів sa відвантажену продукцію (надані послуги) або взаємозаліку зустрічних нлеіелсей. У такій ситуації фактична дохідна частина консолідованого (зведеного) бюджету корпоративної групи знижується. Пол- ому для ліквідації дефіциту бюджету слід оперативно переглядати (коректувати) його дохідні та видаткові статті. Коригування зведеного бюджету - прерогатива рукоподс гва корпорації. Щоб відповісти па друге питання, необхідно вирішити, чи буде розвиток корпорації фінансуватися за рахунок власних джерел, за рахунок залучених джерел плі за рахунок комбінації цих джерел. Фінансування за рахунок позикових коштів (включаючи емісію цінних паперів) переважніше для проектів, пов'язаних з розширенням виробництва на діючих підприємствах, за умови, що вони рентабельні. З одного боку, від таких підприємств банки не вимагатимуть підвищену плату за кредит, так як ризик вкладень відносно невеликий. З іншого боку, матеріальним забезпеченням кредиту служать наявні активи, якщо вони ліквідні. Часто розрахунок тільки на власні сили ле дає бажаних результатів, особливо при здійсненні масштабних інвестиційних проектів. Тому доцільно залучати грошові ресурси сторонніх інвесторів і кредиторів для реалізації своїх проектів. Для того щоб відповісти па третє питання, в бізнес-план великого інвестиційного проекту необхідно включити спеціальні розрахунки, що дозволяють оцінити обсяг, прибутковість п терміни окупності довгострокових інвестицій. Наведемо основні формули для розрахунку їх окупності: ДЯ ('Ш) M. Р. - і 0М.-ЩЩ- ~ СК + ДО "" "? / / (Щ7у ' де 1 \ - рентабельність інвестицій,%; БП (ПП) - бухгалтерська або чиста прнбьаь; Я - загальний обсяг довгострокових інвестицій у формі капітальних вкладень; Та - період окупності довгострокових інвестицій, років; Р ^ - рентабельність довгострокових інвестицій з бухгалтерського балансу на кінець кварталу (року),%; СК-власний капітал; Глава 4. Ціна капіталу та управління його етрухту рій ДО - довгострокові зобов'язання; ТШЛ - період окупності довгострокових інвестицій з бухгалтерського балансу- Отже, при виборі джерел фінансування підприємства (корпорації) необхідно: визначити потреби в короткостроковому і довгостроковому капіталі; проаналізувати можливі зміни в складі активів і капіталу з метою визначення їх оптимальної структури за обсягом І видами; забезпечити постійну платоспроможність і, отже, фінансову стійкість; використовувати максимально прибутково власні і позикові кошти; знизити витрати з фінансування господарської діяльності Наявність фінансового та інвестиційного планів дозволяє визначити обсяг грошових ресурсів підприємства з урахуванням: компетенції його керівництва; податкового законодавства та його впливу иа доходи компанії; грошово-кредитної політики держави; співвідношення власних і позикових коштів у пасиві балансу (структури капіталу); витрат иа фінансування поточної (операційної) інвестиційної діяль - телиюсті при різних варіантах їх окупності. У Росії джерела фінансування підприємств (корпорацій) поділяють на внутрішні (власний капітал) і зовнішні (позиковий і залучений капітал з фінансового ринку) (рис, 4.1). Внутрішнє фінансування - це використання власних коштів, насамперед чистого прибутку і амортизаційних відрахувань. При активному самофі-нансування прибутку підприємства повинно бути достатньо для сплати податків в бюджетну систему, дивідендів по акціях емітента, розширення основних фондів і нематеріальних активів, поповнення оборотних коштів, виконання соціальних програм. При неактивному (прихованому) фінансуванні виникають додаткові джерела внаслідок заниженої оцінки майна (наприклад, нематеріальних активів), знижених відрахувань у резервні фонди, що не відбивається в балансі підприємства. Джерела прихованого фінансування наступні: чистий оборотний капітал (різниця між оборотними активами і короткостроковими зобов'язаннями); оціночні резерви; заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів; доходи майбутніх періодів; резерви майбутніх витрат; прострочена заборгованість постачальникам н ін Самофінансування має ряд переваг: 198 1. За рахунок додатково утвореного із чистого прибутку власного капіталу підвищується фінансова стійкість підприємства. Рис. 4.1. Джерела фінансування підприємств (корпорацій) Формування і використання власних коштів відбувається стабільно в тече всього року. Спрощується процес прийняття управлінських рішень з розвитку підприємства за рахунок додаткових інвестицій, так як джерела покриття інвестиційних витрат відомі заздалегідь. Рівень самофінансування підприємства залежить не тільки від його внутрішніх можливостей, а й від зовнішнього середовища (податкової, амортизаційної , бюджетної, митної та грошово-кредитної політики держави, кон'юнктури фінансового ринку). Слід зазначити, що самофінансування створює можливості для регулювання обсягу оподатковуваного прибутку законними способами і залежить від: варіювання кордону віднесення активів до основних або оборотних засобів; вибору способу нарахування амортизації по основних засобів (лінійний метод, метод зменшуваного залишку, спосіб списання вартості основних засобів за сумою чисел ліг строку корисного використання, спосіб списання вартості основних фондів пропорційно обсягу продукції, що випускається) Застосування одного зі способів проводиться по групі однорідних об'єктів протягом строку їх корисного використання та передбачається в обліковій політиці підприємства, порядку оцінки амортизації нематеріальних активів, вибору методу обліку матеріально-виробничих запасів (за фактичною собівартістю заготовляння - знижується собівартість реалізованої продукції та завищується прибуток при оподаткуванні, за вартістю останніх закупівель (метод ЛІФО) - максимізуються витрати виробництва п мінімізується прибуток; за вартістю перших закупівель (метод ФІФО) - максимізується прибуток і мінімізується собівартість реалізованої продукції), порядку оцінки вкладів учасників до статутного капіталу господарського товариства (товариства з обмеженою відповідальністю, товариства), порядку створення резервів по сумнівних боргах, який встановлюють за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості На суму створюваних резервів роблять записи за дебетом рахунка «Інші доходи і витрати» (М ° 91) і кредитом рахунка «Резерви по сумнівним боргами» (К ° 63) При списанні незатребуваних боргів, раніше визнаних підприємством сумнівними, записи роблять за дебетом рахунка «Резерви по сумнівних боргах» (№ 63) в кореспонденції з відповідними рахунками обліку розрахунків з дебіторами Приєднання невикористаних сум резервів по сумнівних боргах до прибутку звітного періоду , наступного за періодом їх створення, відображають за дебетом рахунка «Резерви по сумнівних боргах» (МЬ63) і кредитом рахунка «Інші доходи і витрати» (№ 91), складу накладних (загальногосподарських) витрат і способу їх розподілу але статтями витрат, замовленнях, обслуговуючим і допоміжним виробництвам і господарствам і т д. Загальногосподарські витрати, враховані в кредиті рахунку № 26, списують в дебет рахунків «Основне виробництво» (№ 20), «Допоміжні виробництва» (№ 23) , «Обслуговуючі вироб-ництва н господарства» (>. «29) Зазначені витрати як умовно постійних можна списувати в дебет рахунку« Продажі »(№ 90). |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
|
||
Інформація, релевантна" 4.2. Способи і джерела залучення капіталу " |
||
|