Головна
Соціологія || Фінанси || Економіка || Юриспруденція
Банківська справа / Доходи та витрати / Лізинг / Фінансова статистика / Фінансовий аналіз / Фінансовий менеджмент / Фінанси / Фінанси та кредит / Фінанси підприємств / Шпаргалки
ГоловнаФінансиФінанси підприємств → 
« Попередня Наступна »
Бочаров В. В., Леонтьєв В. Є. .. Корпоративні фінанси, 2004 - перейти до змісту підручника

4.2. Способи і джерела залучення капіталу

Важливу роль н реалізації фінансової політики підприємства (корпорації) "управлінні його грошовим обігом грає внутрифирменное фінансове пла-ннрованіе. Фінансовий план (бюджет) на сучасному етапі розвитку економіки Росії продовжує залишатися важливим інструментом регулювання виробничої і комерційної діяльності. Перш ніж приступити до розробки фінансових планів (бюджетів), необхідно визначити способи і джерела залучення капіталу для фінансування поточної (операційної) і інвест і-ційної діяльності.
Перше питання, який виникає перед керівництвом підприємства: які кошти необхідні для реалізації передбачуваного проекту (програми)?
1 БулатопЛ. С, капіталоутворенні в РОСІЇ / / Питання ВКОНОМІКІ. 2001. № 3.
Друге питання: з яких джерел буду г отримані грошові спорідненості і і якій формі? Третє питання: копі можна очікувати повного повернення вкладених коштів і отримання інвестором доходу?
На перше питання відповідають виходячи нз фінансового плану (бюджету) підприємства, де відображаються доходи і витрати. Бюджет являє собою фінансовий документ, який є нпструмсшом планування і контролю над майбутніми операціями підприємства. Базою для визначення прогнозних статей бюджету служать намічені з фактичні мети ралштія підприємства та способи їх досягнення Прогнози дохідної частини бюджету складають з урахуванням всіх можливих джерел доходів: соба ських, позикових н залучених. На практиці передки випадки затримки платежів sa відвантажену продукцію (надані послуги) або взаємозаліку зустрічних нлеіелсей. У такій ситуації фактична дохідна частина консолідованого (зведеного) бюджету корпоративної групи знижується. Пол- ому для ліквідації дефіциту бюджету слід оперативно переглядати (коректувати) його дохідні та видаткові статті. Коригування зведеного бюджету - прерогатива рукоподс гва корпорації.
Щоб відповісти па друге питання, необхідно вирішити, чи буде розвиток корпорації фінансуватися за рахунок власних джерел, за рахунок залучених джерел плі за рахунок комбінації цих джерел. Фінансування за рахунок позикових коштів (включаючи емісію цінних паперів) переважніше для проектів, пов'язаних з розширенням виробництва на діючих підприємствах, за умови, що вони рентабельні. З одного боку, від таких підприємств банки не вимагатимуть підвищену плату за кредит, так як ризик вкладень відносно невеликий. З іншого боку, матеріальним забезпеченням кредиту служать наявні активи, якщо вони ліквідні.
Часто розрахунок тільки на власні сили ле дає бажаних результатів, особливо при здійсненні масштабних інвестиційних проектів. Тому доцільно залучати грошові ресурси сторонніх інвесторів і кредиторів для реалізації своїх проектів.
Для того щоб відповісти па третє питання, в бізнес-план великого інвестиційного проекту необхідно включити спеціальні розрахунки, що дозволяють оцінити обсяг, прибутковість п терміни окупності довгострокових інвестицій. Наведемо основні формули для розрахунку їх окупності:
ДЯ ('Ш) M.
Р. - і 0М.-ЩЩ-
_БЩЧП) _СК + ДО_
~ СК + ДО "" "? / / (Щ7у '
де 1 \ - рентабельність інвестицій,%; БП (ПП) - бухгалтерська або чиста прнбьаь;
Я - загальний обсяг довгострокових інвестицій у формі капітальних вкладень; Та - період окупності довгострокових інвестицій, років;
Р ^ - рентабельність довгострокових інвестицій з бухгалтерського балансу на кінець кварталу (року),%; СК-власний капітал;
Глава 4. Ціна капіталу та управління його етрухту рій
ДО - довгострокові зобов'язання;
ТШЛ - період окупності довгострокових інвестицій з бухгалтерського балансу-
Отже, при виборі джерел фінансування підприємства (корпорації) необхідно:
визначити потреби в короткостроковому і довгостроковому капіталі;
проаналізувати можливі зміни в складі активів і капіталу з метою визначення їх оптимальної структури за обсягом І видами;
забезпечити постійну платоспроможність і, отже, фінансову стійкість;
використовувати максимально прибутково власні і позикові кошти;
знизити витрати з фінансування господарської діяльності
Наявність фінансового та інвестиційного планів дозволяє визначити обсяг
грошових ресурсів підприємства з урахуванням:
компетенції його керівництва;
податкового законодавства та його впливу иа доходи компанії;
грошово-кредитної політики держави;
співвідношення власних і позикових коштів у пасиві балансу (структури капіталу);
витрат иа фінансування поточної (операційної) інвестиційної діяль - телиюсті при різних варіантах їх окупності.
У Росії джерела фінансування підприємств (корпорацій) поділяють на внутрішні (власний капітал) і зовнішні (позиковий і залучений капітал з фінансового ринку) (рис, 4.1).
Внутрішнє фінансування - це використання власних коштів, насамперед чистого прибутку і амортизаційних відрахувань. При активному самофі-нансування прибутку підприємства повинно бути достатньо для сплати податків в бюджетну систему, дивідендів по акціях емітента, розширення основних фондів і нематеріальних активів, поповнення оборотних коштів, виконання соціальних програм.
При неактивному (прихованому) фінансуванні виникають додаткові джерела внаслідок заниженої оцінки майна (наприклад, нематеріальних активів), знижених відрахувань у резервні фонди, що не відбивається в балансі підприємства.
Джерела прихованого фінансування наступні:
чистий оборотний капітал (різниця між оборотними активами і короткостроковими зобов'язаннями);
оціночні резерви;
заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів;
доходи майбутніх періодів;
резерви майбутніх витрат;
прострочена заборгованість постачальникам н ін
Самофінансування має ряд переваг:
198
1. За рахунок додатково утвореного із чистого прибутку власного капіталу підвищується фінансова стійкість підприємства.

Рис. 4.1. Джерела фінансування підприємств (корпорацій)
Формування і використання власних коштів відбувається стабільно в тече всього року.
Мінімізуються витрати по зовнішньому фінансуванню (по обслуговуючи-ня боргу кредиторам).
Спрощується процес прийняття управлінських рішень з розвитку підприємства за рахунок додаткових інвестицій, так як джерела покриття інвестиційних витрат відомі заздалегідь.
Рівень самофінансування підприємства залежить не тільки від його внутрішніх можливостей, а й від зовнішнього середовища (податкової, амортизаційної , бюджетної, митної та грошово-кредитної політики держави, кон'юнктури фінансового ринку).
Слід зазначити, що самофінансування створює можливості для регулювання обсягу оподатковуваного прибутку законними способами і залежить від:
варіювання кордону віднесення активів до основних або оборотних засобів;
вибору способу нарахування амортизації по основних засобів (лінійний метод, метод зменшуваного залишку, спосіб списання вартості
основних засобів за сумою чисел ліг строку корисного використання, спосіб списання вартості основних фондів пропорційно обсягу продукції, що випускається) Застосування одного зі способів проводиться по групі однорідних об'єктів протягом строку їх корисного використання та передбачається в обліковій політиці підприємства,
порядку оцінки амортизації нематеріальних активів,
вибору методу обліку матеріально-виробничих запасів (за фактичною собівартістю заготовляння - знижується собівартість реалізованої продукції та завищується прибуток при оподаткуванні, за вартістю останніх закупівель (метод ЛІФО) - максимізуються витрати виробництва п мінімізується прибуток; за вартістю перших закупівель (метод ФІФО) - максимізується прибуток і мінімізується собівартість реалізованої продукції),
порядку оцінки вкладів учасників до статутного капіталу господарського товариства (товариства з обмеженою відповідальністю, товариства),
порядку створення резервів по сумнівних боргах, який встановлюють за результатами інвентаризації дебіторської заборгованості На суму створюваних резервів роблять записи за дебетом рахунка «Інші доходи і витрати» (М ° 91) і кредитом рахунка «Резерви по сумнівним боргами» (К ° 63) При списанні незатребуваних боргів, раніше визнаних підприємством сумнівними, записи роблять за дебетом рахунка «Резерви по сумнівних боргах» (№ 63) в кореспонденції з відповідними рахунками обліку розрахунків з дебіторами Приєднання невикористаних сум резервів по сумнівних боргах до прибутку звітного періоду , наступного за періодом їх створення, відображають за дебетом рахунка «Резерви по сумнівних боргах» (МЬ63) і кредитом рахунка «Інші доходи і витрати» (№ 91),
складу накладних (загальногосподарських) витрат і способу їх розподілу але статтями витрат, замовленнях, обслуговуючим і допоміжним виробництвам і господарствам і т д. Загальногосподарські витрати, враховані в кредиті рахунку № 26, списують в дебет рахунків «Основне виробництво» (№ 20), «Допоміжні виробництва» (№ 23) , «Обслуговуючі вироб-ництва н господарства» (>. «29) Зазначені витрати як умовно постійних можна списувати в дебет рахунку« Продажі »(№ 90).
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна" 4.2. Способи і джерела залучення капіталу "
  1. 9.5.2. Методи фінансування інвестицій
    Слід розрізняти поняття «джерела фінансування інвестицій» і «методи фінансування інвестицій». Джерела фінансування інвестицій - це кошти, які можуть використовуватися в якості інвестиційних ресурсів. Метод фінансування інвестицій - це механізм залучення інвестиційних ресурсів з метою фінансування інвестицій-онного процесу. У науковій та навчальній літературі
  2. 19.3. П РО цедурой БАН крутство НА ОСНОВІ антикризового законодавства
    Якщо арбітражним судом визнано, що підприємство є банкрутом, то згідно з Федеральним законом «Про неспроможність (банкрутство)» застосовуються такі процедури банкрутства: спостереження, фінансове оздоровлення; зовнішнє управління; конкурсне виробництво; мирову угоду. Розглянемо сутність цих процедур більш докладно. Спостереження - процедура банкрутства , застосовуваний до боржника з
  3. Регіональні підприємницькі мережі: Бізнес-центри бізнес-інкубатори
    Питанням розвитку підприємництва надається велике значення в рамках регіональної політики підтримки підприємництва та розвитку його відповідної інфраструктури. Зокрема, формуються мережі регіональних і міських бізнесцентров, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, і т. п., які можуть надавати реальну консультативну, інформаційну, навчальну, кадрову та інші види
  4. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОГО РИНКУ ТА ГРОШОВОГО ОБІГУ
    Нормальне функціонування фінансового ринку в стра ні - одна з обов'язкових умов ефективного функціонує вання економіки, стабільності соціального розвитку. Фінан совий ринок - комплексний об'єкт. За предметною ознакою, т. е. по виду фінансових ресурсів, він складається з трьох сегментів: ринків грошових ресурсів, цінних паперів і валютного ринку. Між ними існують тісні взаємозв'язки,
  5. антимонопольної політики
    Основні Підприємницька діяльність на товар-напрямку ном ринку має дві тенденції, характери-антимонопольної зуется двома способами досягнення успіху, політики отримання найбільшого прибутку. Перша тен денція виявляється в тому, що підприємці вступають в кон-куренції за ринок збуту, замовлення споживачів і тому стре мятся поліпшувати якість продукції, розширювати асортимент,
  6. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙ ТА СТРУКТУРНА ПОЛІТИКА
    Інвестиційна діяльність відіграє важливу роль у розвитку економіки. Вихід російської економіки з кризи у великій мірі пов'язаний з відновленням інвестиційного процесу. Державне регулювання інвестиційного процесу поса але бути спрямована як на активізацію джерел накопичення всередині країни (наприклад, реалізація ефективної амортизаци ційної та податкової політики, підтримка
  7. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ МАТЕРІАЛЬНОГО ВИРОБНИЦТВА
    Сфера матеріального виробництва - найважливіший об'єкт державно-го регулювання. До сфери матеріального вироб ництва відноситься сукупність галузей, що виробляють середовищ ства виробництва і предмети споживання. У галузях матері ального виробництва створюється нова вартість продукції (про мисловість, сільське господарство, будівництво та ін.) або уве личивается вартість раніше виробленого
  8. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ
    Державне На соціально-економічний розвиток лю-регулювання бій країни сильний вплив роблять зовн-зовнішньої неекономічні зв'язку , їх масштаби, струк-торгівлі туру, ефективність. Цей вплив відбувається із дит з багатьох напрямків, з яких найбільш значимі сле-дмуть: (1) збільшується ресурсний потенціал країни - мате-ріальний, науково-технічний, фінансово-валютний, трудовий,
  9. 27.2 Позикові (зовнішні) кошти підприємства
    В умовах ринкової економіки зовнішні джерела фінан вих ресурсів мають величезне значення: підприємство на практиці не може обійтися без залучення позикових коштів. Позикові кошти в нормальних економічних умовах сприяють по підвищенню ефективності виробництва, вони необхідні для осу ществления розширеного виробництва. Різноманіття каналів залучення позикових ресурсів створює
  10. ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ ДО РОЗДІЛУ
      Активи балансу - частина бухгалтерського балансу, що відображає засоби організації. Вартість необоротних і оборотних акти вов на певну дату: їх соста -> і розміщення. Активи необоротні - засоби організації, вкладені в чи не матеріальні активи, основні засоби, незавершене будів ництво, довгострокові фінансові вкладення та ін, які вчиняють господарський оборот тривалістю
  11. Соціальна мобільність
    Соціальна структура характеризується рухливістю, мінливістю, мобільністю. Сьогодні вже ні в кого не викликають сумніву постійні зміни, які супроводжують людину і суспільство. Кожен з нас включений в систему складних соціальних взаємодій, правила яких змушують спочатку освоювати грамоту і рахунок,
© 2014-2022  elbib.in.ua