Головна
Соціологія || Фінанси || Економіка || Юриспруденція
Банківська справа / Доходи та витрати / Лізинг / Фінансова статистика / Фінансовий аналіз / Фінансовий менеджмент / Фінанси / Фінанси та кредит / Фінанси підприємств / Шпаргалки
ГоловнаФінансиФінанси підприємств → 
« Попередня Наступна »
Бочаров В. В., Леонтьєв В. Є. .. Корпоративні фінанси, 2004 - перейти до змісту підручника

Стратегія управління компанією

- це визначення довгострокових цілей її розвитку і чинників підвищення прибутковості і ліквідності з урахуванням можливих змін ринкової кон'юнктури. Стратегічні рішення (вибір варіантів) створюють основу для прийняття правильних оперативних рішень з управління фінансовими ресурсами корпорації. Процес прийняття управлінських рішень показаний на рис. 13.3.
Вибір цілей
| Оцінка зовнішнього і внутрішнього економічного середовища
Оцінка альтернативних варіантів
| Прийняття рішення |
I
Реалізація рішення
Коригування цілей
Рис, 13.3. Процес прийняття управлінських рішень в корпорації
Одна з основних цілей будь-якої компанії - зміцнення позицій на ринку товарів і послуг. Ця мета досягається шляхом підвищення обсягу продажів і прибутку, ч то залежить від трьох основних чинників:
від типу компанії;
від справжнього н перспективного становища на ринку товарів і послуг ;
від поведінки і цілей власників (власників) компанії,
Цілі корпорації визначаються безпосередніми власниками ресурсів (власниками). Однак цілі власників (акціонерів) можуть суперечити цілям менеджерів корпорації. Менеджери, будучи найманими службовцями компанії, прагнуть збільшити загальний обсяг продажів і прибутку (для підтримки високого іміджу компанії), звичайно, з урахуванням ємності даного сегмента ринку. Власники переслідують мету максимізації прибутку для отримання більшого дивіденду на належні їм акції, що не завжди можливо. Власники та менеджери по-різному ставляться і до ризику. Наприклад, менеджери має право зменшити інвестиційний ризик, відмовившись від ризикованих проектів, але тоді не буде забезпечений максимум прибутку власникам компанії на вкладений ними капітал. Фінансовий менеджер може продати цінні папери даної компанії і придбати більш дохідні, але ризиковані папери інших компаній. Однак акціонери стануть заперечувати проти розпилення акціонерного капіталу.
Формальний контроль над діяльністю фінансового менецжера осуще ствляется загальні збори акціонерів. Більш дієвим може бути контроль з боку банків (при оцінці кредитоспроможності позичальника на предмет видачі йому позики), податкових органів і т. д. Найбільш ефективно контролює роботу фінансового менеджера ринок, де визначається динаміка попиту та пропозиції на товари та послуги, у тому числі на цінні папери даного акціонерного товариства.
Іншою проблемою є збалансованість короткострокових і довгострокових цілей корпорації. Якщо у корпорації не буде стійкого прибутку, якщо вона не дбає про перспективні вкладеннях в інновації та основний капітал, то корпорація перестане існувати.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Стратегія управління компанією "
  1. 7.3. НАУКОВО-ТЕХНІЧНА ПОЛІТИКА НА МАКРО-і мікрорівнях, ЇЇ ЗМІСТ, ОСОБЛИВОСТІ І ЗНАЧЕННЯ
    Знання факторів та механізму їх впливу на прискорення НТП є основою для його управління. Але цього недостатньо. Для управління НТП необхідний комплексний підхід, тобто облік впливу всіх факторів. При цьому всі фактори необхідно ранжувати за силою впливу на НТП і враховувати в першу чергу ті з них, які чинять найбільш істотний вплив. Перш за все держава на основі
  2. 2.1. Основи формування підприємницьких мереж
    За останнє десятиліття в поведінці та свідомості громадян держав СНД відбулися і продовжують відбуватися значні зміни. Вони викликані, насамперед, переходом до іншої системи розвитку суспільства, побудованої на впровадженні ринкових відносин та активізації підприємницької діяльності. При цьому важливими стають відносини і поведінку людей на різних рівнях їх участі у
  3. 2.2. Мережеві об'єднання в інвестиційно-будівельній сфері
    Під регіональним будівельним комплексом звичайно розуміють певним чином організовану територіальну сукупність тільки будівельних (підрядних) організацій і компаній-виробників будівельних матеріалів і конструкцій, об'єднуємося жорсткої взаємозалежністю технологій виробництва, що випливає з цього спільністю економічних інтересів і межами регіональних ринків нерухомості,
  4. 2.3. Кластери - мережеві територіальні об'єднання
    Серед мережевих утворень виділяються кластерні моделі. Кластери - це об'єднання бізнес-суб'єктів, що функціонують в межах чітко окреслених територіальних утворень. Кластери можна розглядати як одну з різновидів великих мереж підприємницького типу. Вони являють собою мережу, що охоплює широкий спектр соціально-економічних аспектів. Будучи наслідком
  5. 2.4. Інноваційні підприємницькі мережі: технологічні парки, поліси
    Впровадження технологічних парків у світову підприємницьке середовище визначає якісно новий підхід до умов реалізації та забезпечення процесів підприємницької діяльності і створення сприятливого середовища, в якій наукові ідеї перетворюються на унікальну науково- технічну продукцію та здійснюють черговий ривок у галузі новітніх технологій. Будь-яке місто або регіон завжди
  6. 2.5. Регіональні підприємницькі мережі: бізнес-центри, бізнес-інкубатори
    Питанням розвитку підприємництва надається велике значення в рамках регіональної політики підтримки підприємництва та розвитку його відповідної інфраструктури. Зокрема, формуються мережі регіональних і міських бізнесцентров, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, і т. п., які можуть надавати реальну консультативну, інформаційну, навчальну, кадрову та інші види
  7. Тестові питання
    Основний об'єкт господарського управління в інформаційному (постіндустріальному) суспільстві: а) підприємницькі мережі; б) торгові мережі; в) корпорації. 2. Елементи підприємницької мережі: а) ринок; б) ієрархічна координація дій; в) а і б. 3. Характер підприємницької мережі: а) формалізований, б) неформалізований; в) а і б. 4. Використання підприємницької мережею:
  8. 4.1. Принципи та методи оцінки ефективності підприємницької діяльності
    У загальному уявленні ефективність (в перекладі з латинської - дієвий, продуктивний, що дає результат) характеризує розвинені системи, процеси, явища, тобто виступає індикатором розвитку. Вона ж - його найважливіший стимул. Прагнучи підвищити ефективність конкретного виду підприємницької діяльності та їх сукупності, ми визначаємо заходи, що сприяють процесу розвитку, і відсікаємо
  9. 4.2. Планування розвитку суб'єктів підприємницької діяльності
    Планування розвитку суб'єкта підприємницької діяльності включає в себе стратегічне планування та бізнес-планування. Стратегічне планування покликане забезпечити розвиток компанії в довгостроковій перспективі і відповідає на три важливих питання: 1. У якому стані знаходиться комерційна організація в даний час? 2. Якого положення вона хотіла б досягти через 5 .. .10 Років?
  10. 4.4. Інноваційна корпоративна культура
    Корпоративна культура - це система цінностей і переконань, поділюваних усіма працівниками компанії, предопределяющая їх поведінку і характер життєдіяльності організації. Будь-яка комерційна організація - це складна система, основою життєвого потенціалу якої є організаційна (корпоративна) культура. Корпоративна культура не тільки відрізняє одну організацію від іншої, але й
  11. Бажання безпеки
    Бажання безпеки протилежно бажанням нового досвіду. Бажання нового досвіду емоційно співвідноситься ... з почуттям гніву, в якому розчиняється страх смерті і яке виражається в відвазі, спрямованості вперед, атаці, переслідуванні. Бажання нового досвіду має на увазі, таким чином, рух, зміна,
© 2014-2022  elbib.in.ua