ГоловнаЮриспруденціяАрбітражний процес → 
« Попередня Наступна »
К.І. Карабанова. Курс лекцій з арбітражного процесу, 2002 - перейти до змісту підручника

Вимоги, що пред'являються до документів іноземного походження.


Документи, видані і мають юридичну силу на території однієї держави можуть бути використані на тер-ритор іншої держави тільки після їх відповідного посвідчення, якщо іншого не передбачено міжнародними договорами, учасниками яких є держави. В даний час найбільш широкого поширення набули 2 способи такого посвідчення - консульська легалізація та проставлення апостіля2.
Консульська легалізація полягає у підтвердженні відповідності документів законодавству держави їхнього походження і являє собою засвідчення дійсності підпису посадової особи, її статусу та, у належних випадках, печатки уповноваженого державного органу на документах і актах з метою використання їх в іншій державі.
Іноземні документи, призначені для використання на території Росії, можуть бути легалізовані на території тієї держави, де ці документи видані, або ж безпосередньо в Російській Федерації. У першому випадку документ спочатку завіряється в Міністерстві закордонних справ чи іншому уповноваженому органі держави, на території якої виданий документ, а потім легалізується в консульській установі Російської Федерації в даній державі. У другому випадку іноземний документ спочатку завіряється в дипломатичному представництві або консульській установі тієї держави, на території якого був виданий документ, а потім легалізується в Департаменті консульської служби МЗС Росії. І в цьому і в іншому випадку при необхідності може вимагатися нотаріально завірений переклад документа на російську мову.
Як видно, процедура легалізації досить складна і вимагає значних витрат. Однак вона недосконала: документ, який пройшов таку багатоступінчасту і трудомістку про-цедуру, виявляється дійсним тільки для тієї держави, консульська служба якої його легалізувала.
З метою спрощення процесу визнання іноземних документів в 1961 році в Гаазі (Нідерланди) була підписана Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаазька конвенція). Для Російської Федерації вона вступила чинності 31 травня 1992 року.
Відповідно до Гаазької конвенції на документах, скоєних компетентними органами однієї держави і перед-призначених для використання на території іншої держави, проставляється спеціальний штамп (апостиль). Апостиль «засвідчує справжність підпису, якість, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичність відбитку печатки або штампа, яким скріплено документ» (ст. 5). Підпис, печатка або штамп, що проставляються компетентним органом на апостилі не потребують ніякого подальшого засвідчення або легалізації, а документ, на якому проставлено апостиль, може бути використаний в будь-якій з країн - учасниць Гаазької конвенції.
Апостиль являє собою квадратне кліше (штамп) розміром від 9 х 9 до 10 х10 см. Тема апостиля обов'язково повинен містити текст французькою мовою. Крім російської - офіційної мови Російської Федерації, текст пунктів апостиля може бути продубльований і державною мовою суб'єкта Федерації 3. Не допускається вносити зміни в текст апостиля і міняти послідовність розміщення його рядків в штампі. Також забороняється виготовлення апостиля з листа методом ксерокопіювання штампа або іншим шляхом для подальшої підшивки до засвідчують документів. У всіх випадках повинен проставлятися саме відтиск апостиля.
Кожен апостиль являє собою унікальний штамп з індивідуальним номером. Облік видаваних апостилів ведеться в спеціальному реєстрі, куди заносяться номери знову видаваних штампів.
Апостиль проставляється компетентним органом держави, в якій документ був складений. Кожна країна - учасниця Гаазької конвенції наділяє певні державні органи правом проставлення апостиля з урахуванням їх офіційних функцій. У Російській Федерації таким правом володіють: міністерство юстиції республіки у складі Російської Федерації, органи юстиції адміністрацій країв, областей, автоном-них утворень, міст федерального значення - на документах, які виходять від підвідомчих їм органів та установ юстиції та відповідних судових органів республіки, краю, області, округу, міста, а також на нотаріальних копіях документів, скоєних в тій же республіці, краї, області, окрузі, місті; органи актів цивільного стану суб'єктів Російської Федерації, а також підвідомчі їм органи РАГСу - на свідоцтвах про реєстрацію актів цивільного стану, виходять від вищевказаних органів; відділ документально-довідкової роботи Росархіву - на документах, що видаються центральними державними архівними службами; архівні органи суб'єктів Російської Федерації - на документах, що видаються підвідомчими їм архівами; управління справами Генеральної прокуратури Російської Федерації - на документах, що оформляються органами прокуратури; Міністерство освіти Російської Федерації - на офіційних документах про освіту, які видаються в Російській Федерації.
Кількість органів, уповноважених проставляти апостиль, в кожній країні по-різному і строго обмежена. Наприклад, у Швейцарії правом проставлення апостиля наділений нотаріус, а в США і Німеччині - адміністрації штатів і земель.
Держава - учасниця Гаазької конвенції повідомляє про органах, наділених правом проставлення апостиля, міністерство закордонних справ Нідерландів (оскільки відповідно до ст. 10 Конвенції МЗС Нідерландів є депозитарієм міжнародних документів Гаазької конвенції) у момент здачі ратифікаційної грамоти , грамоти про приєднання або заяви про поширення дії.
Кожен з органів, уповноважених па проставлення апостиля, повинен вести книгу реєстрації або картку, де він реєструє проставлені апостилі, вказуючи при цьому:
порядковий номер і дату проставлення аностіля ;
прізвище особи, яка підписала офіційний документ і якість, в якій вона виступала, а стосовно не підписаних документів - вказівки органу, що проставив печатку або штамп.
На вимогу будь-якого зацікавленого особи орган, що проставив апостиль, зобов'язаний перевірити, чи відповідають зроблені в ньому записи відомостям, внесеним в книгу реєстрації або картотеку.
Апостиль проставляється на прохання будь-якого пред'явника або за клопотанням особи, яка підписала документ на вільному від тексту місці документа, або на його зворотному боці, або ж на окремому аркуші паперу. У цьому випадку текст документа і лист з апостилем скріплюються разом шляхом прошивання ниткою будь-якого кольору (або спеціальним тонким шнуром, стрічкою) і пронумеровуються. Останній лист документа в місці скріплення заклеюється щільній паперовій «зірочкою», на якій проставляється печатка. Кількість скріплених аркушів завіряється підписом особи, проставляє апостиль. Лист з апостилем повинен бути підшитий до документа і в тому випадку, якщо документ має тверду обкладинку (наприклад диплом про вищу освіту).
Особи, проставляє апостиль, повинні мати зразки підписів посадових осіб підвідомчих установ, а також судових органів, від яких надходять офіційні документи, що вимагають посвідчення шляхом проставлення апо-стилю.
Якщо документ підписаний кількома особами, в апостиль зазначається підпис та посадове становище старшого за посадою (наприклад головуючого у складі суду). У тих випадках, коли в документі не передбачено підпис конкретної посадової особи та її прізвище, а документ виходить від установи чи організації, в реєстраційному журналі зазначаються відомості про заснування або органі, печатку або штамп.
Коли пред'явлений до проставлення апостиля офіційний документ підписаний посадовою особою, має всі необхідні реквізити і не викликає сумнівів, але прізвище який підписав його посадової особи не розшифровано, то після слова «підписаний» замість прізвища записується «посадова особа », в наступному рядку апостиля вказується орган, в якому працює посадова особа.
Органи, уповноважені проставляти апостиль па документах, що виходять від підвідомчих їм органів, зобов'язані мати зразок підпису посадової особи, яка підписала документ, печатки і штампу установи.
На практиці до проставлення апостиля в одному суб'єкті Федерації можуть пред'являтися документи, видані нотаріусами, судовими органами та установами РАГСу інших суб'єктів. У таких випадках можливе проставлення апостиля на копіях офіційних документів, виданих в інших регіонах Російської Федерації, але засвідчених нотаріально за місцем знаходження органу, проставляє апостиль.
Разом з тим особа, яка пред'явила документ, має право вимагати проставлення апостиля на оригіналі представленого документа. У таких випадках необхідно запросити зразок підпису і підтвердження повноважень на право підпису конкретної посадової особи, яка підписала поданий документ, а також витребувати зразок відбитка печатки або штампа установи, від якої виходить документ.
Така довідка на офіційному бланку може бути видана керівником установи або його заступником, але тільки в будь-якому випадку тим посадовою особою, хто сам не підписував представлений до апостилю документ, а також керівними працівниками управлінь справами, секретаріату, кадрових служб відомства, установи, підприємства, організації або вищестоящою організацією. Надалі довідка-підтвердження залишається в органі юстиції і зберігається разом із зразками підписів нотаріусів, суддів та інших посадових осіб.
Слід зазначити, що апостиль проставляється на оригіналах офіційних документів, що виходять від державних органів та установ.
До офіційних документів Конвенція відносить наступні:
а) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця;
б) адміністративні документи;
в) нотаріальні акти;
г) офіційні свідоцтва, такі, як відмітки про реєстрацію документа, що підтверджують певну дату; засвідчення підпису на документі, не засвідчені у нотаріуса.
Апостиль не проставляється на документах дипломатичних або консульських установ, на адміністративних документах, які прямо стосуються митним і комерційним операціям, тобто на дорученнях на вчинення правочинів, на договорах і угодах про поставки товарів і надання ус- луг, про виконання різних робіт і розрахунків за них і т. д. Однак апостиль має бути проставлений на установчих документах, на патентній та іншій документації, що походить від органу державної влади або управління (свідоцтво про реєстрацію, ліцензії і т. д.). Не можуть бути апостильовані документи, які виходять від юридичної особи, яка клопоче про проставлення на них апостиля, наприклад сертифікат якості, технічні умови, свідоцтво відділу контролю і т. д., так як сфера дії Конвенції їх не охоплює.
На сьогоднішній день учасниками Гаазької Конвенції є: Австралія, Австрія, Андорра, Антигуа і Барбуда, Аргентина, Вірменія, Багамські острови, Барбадос, Білорусь, Беліз, Бельгія, Боснія і Герцеговина, Ботсвана, Бруней, Великобританія, Венесуела, Угорщина, Німеччина, Греція, Ізраїль, Іспанія, Італія, Ірландія, Кіпр, Латвія, Лесото, Ліберія, Литва, Ліхтенштейн, Люксембург, Маврикій, Македонія, Малавільта, Мальта, Маршаллові острови, Мексика, Нідерланди, Норвегія, Панама , Португалія, Росія, Сальвадор, Сан-Марино, Свазіленд, Сейшели, Сент-Кітс і Невіс, Словенія, США, Суринам, Тонга, Туреччина, Фіджі, Фінляндія, Франція, Хорватія, Швейцарія, Швеція, ПАР, Югославія, Японія.
Зважаючи розпаду Радянського Союзу на практиці виникла серйозна проблема: документи, видані установами суверенних держав (колишніх республік у складі СРСР), не можуть бути прийняті на території Росії до проставлення апостиля на оригіналах, оскільки це стало б порушенням суверенітету держав, установи яких видали дані документи.
Якщо ж між двома Договірними державами містить договір, конвенція або угода, в яких містяться положення, що вимагають певних формальностей для посвідчення підпису, печатки або штампа, то Гаазька конвенція передбачає відхід від таких положенні в тому випадку, якщо зазначена в них формальна процедура є більш суворою, ніж проставлення апостиля. 7. Між сторонами - учасницями Гаазької конвенції можуть бути укладені міжнародні договори про надання пра-разі виникнення правової допомоги та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, які взагалі скасовують легалізацію іноземних документів, у тому числі і проставлення апостиля. З числа країн - учасниць Гаазької конвенції Росія підписала вищевказані міжнародні договори з дев'ятьма країнами: Боснією і Герцеговиною, Угорщиною, Грецією, Італією, Латвією, Литвою, Македонією, Фіндлі-стадією та Хорватією.
Арбітражний суд виконує передані йому в порядку, встановленому міжнародним договором Російської Федерації або федеральним законом, доручення іноземних судів і компетентних органів іноземних держав про виконання окремих процесуальних дій (вручення повісток та інших документів, отримання письмових доказів, виробництво експертизи, огляд на місці та інші).
Доручення іноземного суду або компетентного органу іноземної держави не підлягає виконанню, якщо:
виконання доручення порушує основоположні принципи російського права чи іншим чином суперечить публічному порядку Російської Федерації;
 виконання доручення не належить до компетенції арбітражного суду в Російській Федерації;
 не встановлена ??автентичність документа, що містить доручення про виконання окремих процесуальних дій.
 Виконання арбітражним судом доручень про виконання окремих процесуальних дій провадиться в порядку, встановленому АПК, якщо інше не передбачено міжнародним договором Російської Федерації.
 Арбітражні суди можуть в порядку, встановленому міжнародним договором Російської Федерації або федеральним законом, звертатися до іноземних судів або компетентним органам іноземних держав з дорученнями про виконання окремих процесуальних дій. 
 « Попередня  Наступна »
 = Перейти до змісту підручника =
 Інформація, релевантна "Вимоги, що пред'являються до документів іноземного походження."
  1.  16.3. Особливості розгляду справ за участю іноземних осіб. Судові доручення. Вимоги, що пред'являються до документів іноземного походження
      Відповідно до ст. 253 АПК РФ справи за участю іноземних осіб розглядаються арбітражним судом за загальними правилами АПК РФ з особливостями, передбаченими гл. 33 АПК РФ, якщо міжнародним договором Російської Федерації не передбачено інше. При цьому справи за участю іноземних осіб, якщо ці особи або їх органи управління, філії, представництва або їх представники, уповноважені на
  2.  2. Порядок розгляду справ за участю іноземних осіб, їх процесуальні права і обов'язки. Вимоги, що пред'являються до документів іноземного походження. Легалізація документа. Апостиль. Доручення про виконання окремих процесуальних дій
      Порядок розгляду справ за участю іноземних осіб, їх процесуальні права і обов'язки Арбітражний суд вживає заходів до встановлення юридичного статусу осіб, що беруть участь у спорі. Юридичний статус іноземних учасників арбітражного процесу оп-чається за їх особистим законом. Особистим законом фізичної особи вважається право країни, громадянство якої ця особа має. Якщо особа поряд з
  3.  Вимоги, що пред'являються до документів іноземного походження. Легалізація документа. Апостиль
      Документи, видані і мають юридичну силу на території однієї держави, можуть бути використані на території іншої держави тільки після їх відповідного посвідчення, якщо іншого не передбачено міжнародними договорами, учасниками яких є го-державу. В даний час найбільш широкого поширення набули 2 способи такого посвідчення - консульська
  4.  Питання
      Компетенція арбітражних судів РФ у справах за участю іноземних осіб. Виключна компетенція. Угода про визначення компетенції арбітражних судів РФ. Судовий імунітет. Порядок розгляду справ за участю іноземних осіб, їх процесуальні права і обов'язки. Вимоги, що пред'являються до документів іноземного походження. Легалізація документа. Апостиль. Доручення про виконання
  5.  2. Порядок розгляду справ за участю іноземних осіб, їх процесуальні права і обов'язки. Вимоги, що пред'являються до документів іноземного походження. Легалізація документа. Апостиль. Доручення про виконання окремих процесуальних дій
      У випадках, якщо іноземні особи, що у справі, яка розглядається арбітражним судом в Російській Федерації, знаходяться або проживають поза межами Російської Федерації, такі особи сповіщаються про судовий розгляд визначенням арбітражного суду шляхом направлення доручення до установи юстиції або іншого компетентного органу іноземної держави. У цих випадках термін розгляду справи
  6.  КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ З ДИСЦИПЛІНИ «АРБІТРАЖНИЙ ПРОЦЕС»
      Поняття арбітражного процесу, арбітражна процесуальна форма, завдання судочинства в арбітражних судах, джерела арбітражного процесуального права. Система і склад арбітражних судів РФ. Стадії арбітражних процесу. Поняття і класифікація принципів арбітражного процесуальному права. Судоустройственние принципи, їх характеристика. Судочинного принципи, їх характеристика.
  7.  7.1. ВПЛИВ СУЧАСНИХ ТЕНДЕНЦІЙ В електронній комерції НА ДІЯЛЬНІСТЬ ЗАРУБІЖНИХ ПІДПРИЄМСТВ
      Діяльність закордонних компаній спирається не тільки на інформацію в глибокому розумінні слова як на форму наукового знання, методологію, пізнавально-комунікативну сферу діяльності. Велике місце займає інформація в вузькому сенсі цього слова, тобто як область вивчення інформаційних процесів з боку кількості інформації, що проходить по каналах зв'язку, запоминаемой, необхідної для вирішення
  8.  3.1. Зовнішнє середовище функціонування підприємства
      Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - це підприємницької діяльність юридичних і фізичних осіб у галузі міжнародного обміну товарами, послугами, переміщення матеріальних, фінансових та інтелектуальних ресурсів. ЗЕД являє собою сукупність методів і засобів торго во-економічного, науково-технічного співробітництва, валют-но-фінансових і кредитних відносин із зарубіжними
  9.  § 4. ПРОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ
      Проходження державної служби - безперервний процес. І все ж її основні етапи повинні бути ретельно регламентовані. Без дотримання нормативних вимог, що пред'являються до різних її етапах, важко забезпечувати високий рівень організації служби та ефективність управлінської праці. Право вступу на державну службу мають громадяни РФ не молодший 18 років, володіють державною
  10.  § 1. СТАТУС ГРОМАДЯНИНА В АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ СФЕРІ
      Серед суб'єктів адміністративного права особливе місце займає громадянин. Мається на увазі громадянин, який не наділений владно-розпорядчими функціями і або працює в організаціях, або не працюючий (учень, пенсіонер). Такі громадяни завжди знаходилися в орбіті державної діяльності, включалися в сферу адміністративно-правового регулювання, але далеко не однаковим чином. Як вже
енциклопедія  асорті  печінка  майонез  запіканка