Головна
Соціологія || Фінанси || Економіка || Юриспруденція
Банківська справа / Доходи та витрати / Лізинг / Фінансова статистика / Фінансовий аналіз / Фінансовий менеджмент / Фінанси / Фінанси та кредит / Фінанси підприємств / Шпаргалки
ГоловнаФінансиФінанси підприємств → 
« Попередня Наступна »
Бочаров В. В., Леонтьєв В. Є. .. Корпоративні фінанси, 2004 - перейти до змісту підручника

Взаємозв'язок структури капіталу та дивідендної політики корпорації

Формування раціональної структури капіталу - одна з найважливіших проблем корпоративних фінансів. На практиці існує взаємозв'язок структури капіталу та дивідендної політики корпорації Дана взаємозв'язок виявляється втом, що структура капіталу залежить від рентабельності власних коштів і норми розподілу чистого прибутку на виплату дііідендові розвиток виробництва. За високої рентабельності власного капіталу можна залишити більше чистого прибутку на цілі нагромадження і поповнення оборотних активів без шкоди для дивідендних виплат акціонерам.
Внутрішнє (за рахунок чистого прибутку) і зовнішнє (за рахунок кредитів і позик, а також емісії акцій) фінансування тісно взаємопов'язані. Однак це не означає взаємозамінності джерел коштів. Так, зовнішнє боргове фінансування не повинно підміняти собою залучення та використання власних коштів. Тільки достатній обсяг власного капталу (більше 50%) здатний забезпечити розвиток корпорації, зміцнити її фінансову незалежність і посилити довіру до неї акціонерів, кредиторів, постачальників, страховиків та інших партнерів. У практичній ситуації тільки власні засоби здатні забезпечити повернення кредитів і позик. Однак на окремих етапах життєвого циклу компанії виникає потреба в зовнішньому запозиченні (наприклад, у банків). Заборгованість пом'якшує можливий конфлікт між керівництвом акціонерної компанії і її власниками, знижує акціонерний ризик. З іншого боку, заборгованість загострює конфлікт між власниками і кредиторами. Це відбувається потремо причин.
Перша причина полягає в дивідендній політиці. Збільшення суми дивідендних виплат при зниженні чистого прибутку призводить до відносного зниження власного капіталу порівняно з позиковим в його загальному обсязі. Зниження абсолютного і відносного розмірів власного капіталу вимагає від корпорації нових запозичень у банків і ііих кредиторів і зростання витрат з обслуговування боргу. Відбувається своєрідне знецінення виданих кредитів з точки зору банків, так як раніше надані позики, як правило, пролонгують.
Друга причина пов'язана з тим, що при високому рівні коефіцієнта заборгованості (понад одиниці) зростає потенційний ризик банкрутства корпорації У такій ситуації власники вибирають самі високоприбуткові, але ризиковані інвестиційні проекти, що не влаштовує кредиторів. Якщо менеджери компанії відмовляються від ризикованих проектів, то це відповідає інтересам кредиторів, але не власників (акціонерів).
І нарешті, третя причина: якщо при випуску корпоративних облігацій нові позикові кошти залучають на більш вигідних умовах, ніж попередня емісія, то раніше випущені облігації можуть впасти в ціні.
У ринковій економіці існує механізм нівелювання даних протиріч. Широко відомий спосіб - випуск таких фінансових інструментів, які дозволяють власникам корпоративних облігацій стати акціонерами корпорації (облігації, конвертовані в акції, облігації з підписними купонами і т. д.).
Корпорація може також проводити політику постійного поновлення позикових коштів, що залучаються на короткостроковій основі, на цілі довгострокового фінансування високоефективних заходів. Худа при кожному черговому погашенні короткострокових кредитів (разом з відсотками) кредитори Переконаний-даються в надійності керівництва компанії-позичальника.
Нестабільна обстановка на фондовому ринку обмежує можливості корпорацій у використанні пайової і боргового фінансування (за допомогою емісії власних акцій і облігацій). Тому будь-яка компанія (поза екстремальних умов) ие повинна вичерпувати свою кредитну спроможність. Завжди слід залишати резерв для додаткового запозичення коштів, щоб у разі потреби покрити дефіцит грошових коштів кредитом банку без серйозної загрози для свого фінансового стану
Досвідчені фінансові менеджери США вважають, що краще не збільшувати частку позикових коштів у капіталі більш ніж на 40%, що відповідає коефіцієнту заборгованості 0,67 (40% / 60%). При такому значенні даного показника курсова вартість акцій корпорації максимально оцінюється фондовим ринком.
При оптимізації структури капіталу (джерел коштів) виходять зазвичай з головної мети фінансового менеджменту: встановити таке співвідношення між позиковим і власним капіталом, при якому вартість акцій компанії досягає свого максимального значення.
Рівень заборгованості служить для інвестора індикатором для оцінки фінансової стійкості емітента. Висока питома вага позикових коштів у пасиві балансу свідчить про підвищення рівня ризику банкрутства позичальника. Якщо корпорація має переважно власними джерелами коштів, то ризик втрати фінансової рівноваги значно знижується, але акціонери можуть не отримати високих дивідендів. У даному випадку вони вважають, що корпорація не переслідує мети максимізації прибутку, і можуть почати продаж належних їм акцій, знижуючи тим самим їх ринкову вартість.
Отже, нова емісія акцій компаній, які давно працюють на фондовому ринку, звичайно розцінюється інвесторами як сигнал можливої фінансової нестабільності цих компаній; залучення позикових коштів - як сприятливий сигнал або нейтральний. Тому рекомендується зберігати резерв фінансової гнучкості, щоб завжди мати можливість залучити кредити і позики на прийнятних для позичальника умовах.
На практиці використовують чотири основні способи зовнішнього фінансування:
Закрита підписка на акції. Якщо вона проводиться між колишніми акціонерами, то, як правило, за заниженою в порівнянні з ринковим курсом ціною. Тому у корпорації виникає поліпшена вигода, що є потенційним витратою.
Відкрита підписка на акції. Акціонери відкритого товариства мають право реалізувати належні їм акції без згоди інших власників.
Таблиця 4.6. Переваги та недоліки основних способів пайової та боргового
фінансування корпорації 'Спосіб фінансування Позитивно Негативно 1. Закрита під-писку на акції Зберігається контроль над акціонерних суспільством. Фінансовий ризик незначний. Акціонери товариства мають переваги-ве Прапа придбання акцій, що пропонуються іншими їх вла-ділками Обсяг фінансування ограни-чен Кількість акціонерів закрито-го товариства не більш п'ятдесяти-ти. Мінімальний розмір статут-ного капіталу - не менше сто-кратної суми МРОТ. Висока вартість прінлеченія коштів 2. Відкрита під-писку иа акції Фінансовий ризик істотно не збільшується. Можлива мобілі-зація значних грошових, ресурсів з ринку капіталу. Кількість акціонерів товариства не ограни-чено. Мінімальний розмір статутного капіталу - не менше тисячократним суми МРОТ Може бути уграчен контроль над суспільством при сильному розпиленні акціонерного капіталу. Висока вартість залучення коштів, особливо по звичайних акціях 3. Боргове фі-нансування (ви-пуск корпоратив-них облігацій) Контроль над АТ зберігається. Статутний капітал не змінюють. Відносно низька вартість залучення коштів (забезпечення позик майном товариства) Зростає фінансовий ризик. Тверда фіксація терміну пога-шення позики 4. Змішане
(комбіноване)
фінансування Переважання тих чи інших пре-майн і недоліків, характе-терну для зазначених вище спо-собов (виходячи зі структури дже-рел формування капіталу)
Таке суспільство може проводити відкриту підписку на випущені їм акції та проводити їх вільний продаж з урахуванням вимог федерального законодавства Росії. Відкрите суспільство вправі проводити закриту підписку на акції, якщо така підписка передбачена його статутом і не обмежена правовими актами РФ.
Залучення позикових коштів у формі кредитів і позик (емісія корпоративних облігацій).
Змішаний (комбінований) спосіб.
Перший спосіб має обмежене застосування через можливий дефіцит грошових коштів у акціонерів або їх ухилення від подальшого фінансування суспільства. Вибір між другим і третім варіантами обумовлюється зведенням до мінімуму ризику втрати контролю над акціонерним товариством. Позитивні й негативні моменти способів внутрішнього і зовнішнього фінансування показані в табл. 4.6.
'Стовпилися Е. С., Штерн М. Г. Фінансовий менеджмент для практиків. - М.: Перспектива, 1998. С. 31.
Висновки
Правила, недотримання яких може призвести акціонерне суспільство до поті-ре фінансової стійкості і навіть до банкрутства, можна сформулювати наступним чином:
Якщо рентабельність власного капіталу і рівень дивідендних виплат не мають для суспільства великого значення, що не влаштовує його власників (акціонерів), то вигідніше збільшувати власний капітал за рахунок емісії акцій, ніж брати кредит у банків. Залучення позикових коштів може обійтися суспільству дорожче, ніж випуск акцій. Однак при цьому можливі труднощі в процесі розміщення акцій на фондовому ринку.
Якщо величина чистого прибутку, що припадає на одну акцію, достатня (влаштовує акціонерів), а чиста рентабельність власного капіталу і рівень дивідендних виплат мають високе значення, то вигідніше взяти в банку кредит, ніж збільшувати власний капітал. Залучення позикових коштів у цьому випадку обійдеться суспільству дешевше, ніж збільшення власного капіталу за рахунок додаткової емісії акцій. Якщо в такій ситуації почати емісію акцій, то в інвесторів може виникнути хибне уявлення про незадовільний фінансовий стан акціонерної компанії. Тоді може виникнути проблема з розміщенням нового пакета акцій. Ринкова ціна акцій може знизитися, що викличе потребу в борговому фінансуванні.
Надійним і перспективним об'єктом інвестування вважають акціонерні компанії зі стійким балансом, незначною дебіторською заборгованістю, що росте в останні два-трн року нормою чистого прибутку на власний капітал і невисоким коефіцієнтом фінаісоного ризику.
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна " Взаємозв'язок структури капіталу та дивідендної політики корпорації "
  1. Словник
    Загальна теорія статистики: статистична методологія у вивченні комерційної діяльності: Підручник / А.І. Харламов, О.Е. Башина, В.Т. Бабурін та ін; Під. ред. А.А. Спіріна, О.Е. Башиной. - М.: Фінанси і статистика, 1996. Погостінський М.М., Погостінський Ю.А. Системний аналіз фінансової звітності. -С.-П.: Изд. Михайлова В.А., 1999. Практикум з фінансового менеджменту: навчально-ділові ситуації,
  2. Структура полікорпоратівних систем.
    Полікорпоратівние системи, що утворюються в процесі консолідації різних господарюючих суб'єктів у результаті взаємодії корпорацій, є сьогодні однією з домінант цільового вектора економічного розвитку Росії. Сутність поняття «полікорпоратівная система» визначається самим механізмом її виникнення як органічного взаємопроникнення функцій різних по цілям і завданням
  3. ПЕРЕДМОВА
    Економічні перетворення в Росії спрямовані на формування цивілізованих ринкових відносин, на створення ефективної системи функціонує-вання капіталу, насамперед у реальному секторі народного господарства. Однією з основних тенденцій реформування російських підприємств стає формування і розвиток корпоративної (акціонерної) форми власності. Концентрація капіталу у великих
  4. ФРАГМЕНТ РОБОЧОЇ ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ФІНАНСОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ» («КОРПОРАТИВНІ ФІНАНСИ»)
    I. Організаційно-методичний розділ Мета вивчення дисципліни: оволодіння базовими спеціальними знаннями, уявленнями, вміннями та навичками, необхідними для виконання функцій фінансового менеджера як фахівця з управління фінансами у великій компанії. Завдання курсу: вивчення основних розділів науки про управління фінансами фірми; розвиток навичок самостійного вирішення практичних
  5. 1.1. Еволюція децентралізованих фінансів і формування базових концепцій фінансового менеджменту
    Сучасний етап еволюції світової фінансової науки можна охарактеризувати як фазу теоретичного осмислення і активної розробки прикладних аспектів використання фінансових ресурсів суб'єктів децентралізованих фінансів. Зародження етапу відбувається після Другої світової війни, коли ситуація у фінансовій сфері суттєво трансформується: з одного боку, одержують розвиток місцеві фінанси,
  6. 16.4. ЦІНОВА ПОЛІТИКА НА ПІДПРИЄМСТВІ
    В умовах ринкової економіки ціна є одним з найбільш важливих синтетичних показників, які суттєво впливають на фінансове становище підприємства. Тому, розраховуючи ціну виробу, підприємці прагнуть до того, щоб вона була оптимальною з точки зору відповідності інтересам власника і ринку. Рівень установлюваної підприємством ціни на продукцію багато в чому визначається тим, які
  7. Регіональні підприємницькі мережі: Бізнес-центри бізнес-інкубатори
    Питанням розвитку підприємництва надається велике значення в рамках регіональної політики підтримки підприємництва та розвитку його відповідної інфраструктури. Зокрема, формуються мережі регіональних і міських бізнесцентров, інноваційних центрів, бізнес-інкубаторів, і т. п., які можуть надавати реальну консультативну, інформаційну, навчальну, кадрову та інші види
  8. Тестові питання
    Основний об'єкт господарського управління в інформаційному (постіндустріальному) суспільстві: а) підприємницькі мережі; б) торгові мережі; в) корпорації. 2. Елементи підприємницької мережі: а) ринок; б) ієрархічна координація дій; в) а і б. 3. Характер підприємницької мережі: а) формалізований, б) неформалізований; в) а і б. 4. Використання підприємницької мережею:
  9. 4.2. Планування розвитку суб'єктів підприємницької діяльності
      Планування розвитку суб'єкта підприємницької діяльності включає в себе стратегічне планування та бізнес-планування. Стратегічне планування покликане забезпечити розвиток компанії в довгостроковій перспективі і відповідає на три важливих питання: 1. У якому стані знаходиться комерційна організація в даний час? 2. Якого положення вона хотіла б досягти через 5 .. .10 Років?
  10. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВІДНОСИН ВЛАСНОСТІ І ПІДПРИЄМНИЦТВА
      Ринкові відносини передбачають функціонування підприємств і організацій різних форм власності. У конкурентній боротьбі на ринках беруть участь на рівних підставах акціонерні, орендні, приватні, державні підприємства. Власність представляє форму відносин між людьми з приводу привласнення матеріальних благ, і особливо при присвоєнні коштів, факторів виробництва. Форми
  11. Ранній класичний період
    На новому етапі розвитку, який тривав з першої половини VIII ст. до кінця VI ст. до н.е. різноманітність і багатство предметів побуту чітко показує розподіл грецького суспільства на аристократію, рядове і залежне населення, яке складалося з боржників, які змушені відпрацьовувати позику у взаімодавца
© 2014-2022  elbib.in.ua