Головна
Соціологія || Фінанси || Економіка || Юриспруденція
Адміністративне право / Арбітражний процес / Земельне право / Історія держави і права / Історія політичних і правових учень / Конституції країн / Міжнародне право / Податки та оподаткування / Право / Прокурорський нагляд / Слідство / Судочинство / Теорія держави і права / Кримінальне право / Кримінальний процес
ГоловнаЮриспруденціяІсторія політичних і правових учень → 
« Попередня Наступна »
В. С. Нерсесянц. Історія політичних і правових учень, 2004 - перейти до змісту підручника

7. Юридичний інституціоналізм

Інституціоналізм (від лат. institutio - образ дії, на ставление, пристрій) заснований на понятті «інституція», обо значущих будь-яке стійке об'єднання людей для досягнення ня певної мети, а також порядок або спосіб соціаль ного спілкування, який включає в себе обов'язкові норми і стандартизовані види поведінки. Термін використовується в сучасній соціології (соціальний інститут, процес ін-інституціоналізації та ін.), в економіці (інституційна економіка), психології. В правознавстві інституціоналізм як течія виник у зв'язку з визнанням і своєрідним тлумаченням того факту, що існуючі в кожному суспільстві колективи та ассоциа ції (соціальні спільності, установи, спілки), як се мья, члени однієї професії, добровільні асоціації, а так само колективи, організовані для задоволення визна лених інтересів і потреб, є установами інтегративними, тобто забезпечують згуртування суспільства в націю-державу. При цьому інтегративна роль подібних Колективними здійснюється ними поряд з виконанням більш приватних цілей і ролей, які вигідні їм самим. Та ж колективна спільність, іменована бюрократією, яка традиційно зайнята турботами про власний переважанні над масами керованих осіб або груп, може сприйматися як установи з посередницькими функціями, націлений вими на реалізацію загальних функцій держави. Держава, в свою чергу, не тільки не перешкоджає появі і розви тію бюрократичної спільності, але навіть сприяє її ін-інституціоналізації. Теорію юридичного інституціоналізму найбільш успеш але розвивав французький юрист Моріс Ориу (1859-1929). З вічну проблему протиставлення інтересів індивіда і го сударства він витлумачив у дусі християнського колективізму перших його століть, проте зробив це з деякими новаціями.
Його теорія інституції, тобто теоретичне тлумачення при пологи і функціонування установ, встановлень або ка ких-небудь колективів, побудована без використання договір ної теорії походження деяких політичних і право вих інститутів (тобто без концептуального ядра ліберальної теорії держави) і без використання командно- адмініст ративной концепції законності, властивою бюрократизуються ванному державі і суспільству соціалізму. У ній містяться положення, які отримають потім саме широке використання ня. Концептуальна основа теорії інституції сходить до ідеї рівноваги, яку Ш. Л. Монтеск'є свого часу поло жив у основу своєї теорії поділу влади. Суть її зі стоїть в тому, що правопорядок уподібнюється системі физиче ського рівноваги сил, і все життя сучасної держави постає в підсумку сукупністю «незліченних соціальних рівноваг, з'єднаних в складну і заплутану систему» (Н. Н. Алексєєв). Однією з таких систем рівноваги є правові відно сини. Правові відносини виконують ряд соціальних функцій і постають областю соціального світу, в якому врівноважуються ворожі й протилежні інтереси людей, соціальних груп і класів. Справжній світ, общена ціональний або інтернаціональний, завжди є світом, заснованим на праві. Право врівноважує вічну противо положность між особистістю та суспільством. Кожна правова система розподіляє всі права між особистістю та суспільством і створює право індивіда, з одного боку, і право гро ва-з іншого. Це розподіл створює соціальний антаго нізм верб той же час створює систему рівноваги . Виниклий таким чином правопорядок врівноважує в кожному загально стве не тільки протистояння індивіда і суспільства, але також багато інших системи громадського побуту - цивільного, публічного, комерційного, військового та ін
Для праворозуміння Ориу характерно розрізнення правового порядку і правового ладу. Правовий порядок має на меті вве сти за допомогою деяких процесів і спеціальних процедур міру справедливості в примітивний порядок речей. При цьому правовий порядок може здійснювати справедливість у полі тичні установах не інакше, як вводячи в них правові зі стояння. При цьому необхідно , щоб правові стану встановлюватися самі собою. Так, наприклад, публічного права при сущи відомий публічно-правовий порядок речей і відоме положення інститутів, які в сукупному взаємодії «впорядковують область громадських відносин з метою свободи і справедливості». Перший прийом, за допомогою якого правовий порядок вводить справедливість в існуючий стан ве-щей, - прийом перетворення фактичних станів у правові стану. Так як в публічному праві факт часто є ре зультатом сили, то це створює проблему перетворення результа тов сили в правові стану. Другий прийом юридичної тих ники введення справедливості полягає в персоніфікації соці альних інститутів. Людському свідомості властиво почуття справедливості. Але в соціальних угрупованнях виявлено ються зазвичай настільки примітивні колективні сили, що управління ними вислизає від індивідуальних свідомостей і впливів навіть правлячих осіб. Справа полегшується тим, що коллек тивні сили самі організовуються « зразок особистості », а також підпорядковують свої зовнішні прояви настільки розумним про процесу, що індивідуальна свідомість стає легко віз-діяти на них в« напрямку справедливості ». Ориу при знав недоліки антропоморфізму в зображенні соціаль них явищ, але говорив, що він« дає благі результати, які складаються у внесенні гуманності в соціальні институ-ти, існуючі заради людини ».
« Попередня Наступна »
= Перейти до змісту підручника =
Інформація, релевантна "7. Юридичний інституціоналізм"
  1. 1. Загальна характеристика
    У XX в. розвиток політико-правових досліджень пріоб-РЕТА широкий розмах. Наступність з колишніми вчення ми (неокантіанство, неогегельянство) помітно доповнюється новими напрямками і школами в юриспруденції (інте-гратівная юриспруденція, юридичний інституціоналізм, соціологія права, юридичний екзистенціалізм і т. д.), раз розробкою цілого ряду нових концепцій естественноправового і
  2. 8. Соціологічна юриспруденція
    Соціологічна школа в правознавстві склалася в XIX в. в ході вивчення та узагальнення ролі соціального середовища в істо рії права окремих народів (Стародавній Рим, країни Сходу, середньовічна і сучасна Європа) на стадії возникнове ня права в примітивних суспільствах і в подальшій еволюції джерел права. У XX в. соціологічна школа юріспру денції поділені на безліч течій і
  3. 1.6. Основні етапи розвитку економічної теорії
    Питання до розгляду допарадигмального період. Період класичної парадигми. Період постклассической парадигми. Основні поняття і категорії: «допарадигмальний» період теорії, «наукова революція», добробут, період первісного нагромадження капіталу, «класична» парадигма економічної теорії, «принцип невидимої руки», суспільно-економічна формація, спосіб виробництва,
  4. 8.1.1. Солідаризм і інституціоналізм
    У першій половині XX в. широкого поширення набуло політико-правове вчення солідаризм, головним представником якого був французький юрист Леон Дюгі (1859-1928 рр..). Критикуючи марксизм, Л. Дюгі мав намір направити класову боротьбу в реформістський русло і з цією метою, спираючись на ідеї французьких соціологів О. Конта, Е. Дюркгейма і Л. Буржуа, розвивав концепцію соціальної солідарності.
  5. § 3. Концепції плюралістичної демократії
    Загальною посилкою в концепціях плюралістичної демократії виступає положення про те, що держава є демократичною лише за наявності безлічі організацій або автономних груп, що беруть участь у здійсненні влади. Виникнення ідей політичного плюралізму було пов'язано з ускладненням соціальної структури капіталістичного суспільства, формуванням багатопартійних систем у промислово
  6. Інституціоналізм
    Наприкінці XIX - початку XX в. капіталізм вільної конкуренції переріс у монополістичну стадію. Посилилася концентрація виробництва і капіталу, централізація банківського капіталу. В результаті в американській капіталістичній системі виникли гострі соціальні протиріччя, інтересам " середнього класу "було завдано збитку. Ці обставини призвели до появи нового напрямку -
  7. Соціально-правовий інституціоналізм Дж. Коммонса
    Дж. Р. Коммонс (1862-1945) вважав основою економічного розвитку суспільства юридичні відносини, правові норми, тобто економічні інститути - це категорії юридичного порядку. Головними роботами Коммонса є "Правові підстави капіталізму" (1924), "Інституційна економічна наука" (1934). Всі його твори пронизані ідеєю мирного залагодження конфліктів і досягнення соціального
  8. ТЕМИ І ПЛАНИ семінарських занять
    Семінар № 1. Предмет історії політичних і правових уче ний. Питання для обговорення: Поняття політико-правової доктрини . Зв'язок історії політичних і правових вчень з іншими юридичними науками, її місце в системі наук. Соціальні функції політичних і правових вчень, їх роль у розвитку суспільства. Різні підходи до періодизації історії політичних і правових вчень. ЛІТЕРАТУРА: Алексєєв
  9. 4.Л.І.Петражіцкій
    На початку XX в. великим науковим подією не тільки в рус-ської, а й європейській літературі стало опублікування «Тео рії права і держави в зв'язку з теорією моральності »(1907) Льва Йосиповича Петражицького (1867-1931). В гносео-логичес-ком і методологічному відношенні він слідував нача лам позитивної філософії, але при цьому проявив велику са мостоятельное і оригінальність у висвітленні
  10. 10.3. Засоби державного регулювання економіки
    Засоби державного регулювання економіки можна поділити на пекло міністратівного та економічні. Адміністративні методи регулювання економіки включають такі заходи, як заборона, дозвіл, примус. Заборона - це заборона будь-якої діяльності , використання певних товарів і послуг та їх компонентів. Наприклад, держава може ввести заборону транзиту, тобто
  11. Релігія в соціологічній концепції М. Вебера
    Дослідження Вебера в області релігії почалися з роботи «Протестантська етика і дух капіталізму» (1904) і завершилися великими історико-соціологічними екскурсами, присвяченими аналізу світових релігій: індуїзму, буддизму, конфуціанства, даосизму, іудаїзму, християнства та ін. В його соціології
© 2014-2022  elbib.in.ua