Головна |
« Попередня | Наступна » | |
З. УДОСКОНАЛЮВАННЯ СИСТЕМИ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН І ФОРМУВАННЯ НОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПОРЯДКУ |
||
ми міжнародного економічного співробітництва на всеоб'ем лющей основі, забезпечуючи в рівній мірі інтереси всіх країн. Однією з найбільш важливих правових основ економічних від носіння між народами та країнами є Декларація ООН про встановлення нового міжнародного економічного поряд ка (1 травня 1974 р.). У Декларації наголошується, що найбільшим і найважливішим досягненням за останні десятиліття стало про бання незалежності від колоніального й іноземного панів-ства багатьма народами і націями, що дозволило їм стати членами спільноти вільних народів. За останні три десятиліття так само був досягнутий технічний прогрес у всіх сферах економіч ської діяльності, що створює надійні потенційні можливість ності підвищення добробуту всіх народів. Однак сохраняющееся спадщина іноземного й колоніально го панування, іноземна окупація, расова дискримінація, неоколоніалізм у всіх його формах продовжують залишатися в чис ле найбільших перешкод повного визволення і прогресу країн, що розвиваються і всіх порушених цим народів. Не всі чле ни міжнародного співтовариства в рівній мірі користуються бла гами технічного прогресу. На країни, що розвиваються, в кото яких проживає 70 відсотків населення земної кулі, припадає лише 30 відсотків світового доходу. В умовах існуючого міжнародного економічного порядку виявилося неможливим домогтися рівномірного і збалансованого розвитку міжнародно го співтовариства. Розрив між розвиненими і стра нами продовжує збільшуватися в умовах системи, яка була створена в той час, коли більшість країн ще навіть не існували як незалежні держави, і кото раю увічнює нерівність. Існуючий міжнародний економічний порядок знахо диться в прямому конфлікті з поточним розвитком міжнародних політичних та економічних відносин. З 1970 р. світова еко номика перенесла ряд криз, які мали тяжкі последст вия, особливо для країн, що розвиваються, зважаючи на їх в цілому більшою вразливості для зовнішніх економічних явищ. Світ, що розвивається став могутнім фактором, вплив якого відчувається у всіх сферах міжнародної діяльності. Ці незворотні зміни у взаємовідносини сил у світі викликають необхідність активно го, повного і рівноправної участі країн, що розвиваються в фор- 450 мулирования та здійсненні всіх рішень, які зачіпають між родного співтовариство. Всі ці зміни висунули на перший план реальність взаємо-мозавісімості всіх членів світової спільноти. Поточні соби ку поставили в центр уваги розуміння того, що інтереси розвинених країн і інтереси країн, що розвиваються не можуть більше бути ізольовані один від одного, що існує тісний взаємо зв'язок між процвітанням розвинених країн і ростом і розвитком країн, що розвиваються і що процвітання міжнародного сообще ства в цілому залежить від процвітання його складових частин. Між дународного співробітництво з метою розвитку є спільною метою та спільним обов'язком всіх країн. Таким чином, політичне, економічне і соціальне добробут нинішнього і гряду щих поколінь залежить, більш ніж будь-коли, від співпраці між усіма членами міжнародного співтовариства на основі суве-програвання рівності та ліквідації існуючого між ними не рівноваги. Новий міжнародний економічний порядок повинен бути заснований на повній повазі наступних принципів: суверенна рівність держав, самовизначення всіх наро дов, неприпустимість придбання територій силою, территори альна цілісність і невтручання у внутрішні справи інших держав; найширше співробітництво всіх держав - членів між дународного спільноти, засноване на справедливості, посредст вом чого можуть бути ліквідовані переважаючі в світі дис пропорції і забезпечене процвітання для всіх; повне і ефективне участь на основі рівності всіх країн у вирішенні світових економічних проблем у спільних інтересах всіх країн, з урахуванням необхідності забезпечити прискорений розви тя всіх країн, що розвиваються, приділяючи в той же час особливу увагу ня прийняттю особливих заходів в інтересах найменш розвинених, не маю щих виходу до моря і острівних країн, що розвиваються, а також країн, що розвиваються, найбільш серйозно торкається економі тичними кризами і стихійними лихами, не випускаючи з уваги інтереси інших країн, що розвиваються; повний невід'ємний суверенітет кожної держави над 451 своїми природними ресурсами і всієї економічної діяльно стю. Для охорони цих ресурсів кожна держава має право здійснювати ефективний контроль над ними і над їх експлу єю засобами, що відповідають його становищу, включаючи право на націоналізації або передачі володіння своїм громадянам, причому це право є вираженням повного невід'ємного суверенітету цієї держави. Жодна держава не може бути піддана економічному, політичному або будь-якого іншого виду примусового ждения з метою перешкодити вільному і повному здійсненню цього невід'ємного права; всі держави, території і народи, що знаходяться під іно дивною окупацією, іноземним і колоніальним пануванням, мають право на відшкодування й повну компенсацію за експлу цію і виснаження та за шкоду, заподіяну природним і всім дру гим ресурсів цих держав, територій і народів; регулювання і нагляд за діяльністю транснаціональних корпорацій шляхом вживання заходів в інтересах національних еконо мік країн, в яких діють такі міжнаціональні корпора ції, на основі повного суверенітету цих країн; право країн і народів територій, що знаходять ся під колоніальним і расовим пануванням та іноземній окку паціей, на досягнення свого звільнення і на відновлення ефективного контролю над своїми природними ресурсами та еко-номічного діяльністю; надання допомоги країнам, що розвиваються, народам і територіям, що знаходяться під колоніальним і иностран вим пануванням, іноземній окупацією, в умовах расової дискримінації або піддаються економічним, політичним або будь-яким іншим заходам тиску, у яких метою домогтися від них підпорядкування і отримати від них будь-якого роду переваги; законність акцій держав з протидії та неоколо ніалізму у всіх його формах і по встановленню ефективного контролю над своїми природними ресурсами та економічної діяль ності; справедливе та рівноправне співвідношення між цінами на сировину, сировинні товари, готові вироби та напівфабрикати, екс портіруемость країнами, що розвиваються, і цінами на сировину, сировинні товари, промислові товари, засоби виробництва і обладнання, що імпортуються ними, з метою забезпечення неперервним- 452 ної поліпшення умов торгівлі та розширення світової еко-номіки; надання всім міжнародним співтовариством активної допомоги країнам, що розвиваються без будь-яких політичних чи військових умов; забезпечення того, щоб однією з головних цілей перетворений ної міжнародної валютної системи було сприяння розвитку країн, що розвиваються і достатній приплив у них реальних ресур сов; підвищення конкурентоспроможності природних матеріалів, які стикаються з конкуренцією синтетичних замінників; преференційний режим для країн, що розвиваються у всіх областях міжнародного економічного співробітництва; забезпечення сприятливих умов для передачі фінансових коштів країнам, що розвиваються; надання країнам, що розвиваються доступу до достижени ям сучасної науки і техніки та сприяння передачі технології і створення місцевої технології в інтересах країн, що розвиваються в тих формах і згідно тим процедурам, які відповідають їх економіці; раціональне використання природних ресурсів, включаючи пі щевие продукти; затребуваність перекладу ресурсів країн, що розвиваються на справу розвитку; зміцнення взаємного економічного, торговельного, фінансового та технічного співробітництва між країнами, що розвиваються; сприяння підвищенню ролі асоціації виробників в рам ках міжнародного співробітництва; концентрація зусиль міжнародного співтовариства в напрямком нии стимулювання безперервного зростання світової економіки і вус корінних розвитку країн, що розвиваються. 12 грудня 1974 Генеральною Асамблеєю ООН була прийнята Хартія економічних прав і обов'язків держав, головною метою якої було сприяння встановленню нового міжна рідного економічного порядку, заснованого на справедливості, суверенній рівності, взаємозалежності, спільності інтересів і співробітництво між усіма державами, незалежно від їх еко номических і соціальних систем. У Хартії було підкреслено, що економічні, а також політичні та інші відносини між державами регулюватимуться, серед іншого, наступними принципами: суверенітет, територіальна цілісність і полити-453 чна незалежність держав; суверенна рівність всіх дер дарств; ненапад; невтручання; взаємна і справедлива SPM вигода; мирне співіснування; рівноправність і самовизначення ^ народів; мирне врегулювання спорів; усунення несправедли востей, що виникли в результаті застосування сили, які позбавляють будь-яку націю природних засобів, необхідних для її нор мального розвитку; сумлінне виконання міжнародних зобов'язань; повага прав людини та основних свобод; отсутст віє прагнення до гегемонії і сферам впливу; сприяння між народною соціальної справедливості; міжнародне сотрудниче ство в цілях розвитку; вільний доступ до моря і з нього для країн, що не мають виходу до моря, в рамках вищезгаданих прин ципов. У Хартії були закріплені економічні права та обов'язки держав. У параметрах документа встановлено суверенна і не от'емлемой право: вибирати свою економічну систему, а також свою политиче ську, соціальну та культурну систему у відповідності з волею свого народу, без втручання або застосування сили або загрози ззовні в якої б то не було формі; здійснювати повний постійний суверенітет над усіма свої ми багатствами, природними ресурсами і економічної діяч ністю, включаючи право на володіння, використання і експлу цію; регулювати і контролювати іноземні інвестиції в пре справах дії своєї національної юрисдикції згідно з власними за конам та постановами і відповідно до своїх національних ми цілями і першочерговими завданнями. Жодна держава не повинно примушувати надавати пільгового режиму іно дивним інвестиціям; регулювати і контролювати діяльність транснаціональних них корпорацій в межах дії своєї національної юрис дикції і вживати заходів щодо забезпечення того, щоб така діяль ність не перечила його законам, нормам та постановам і відповідала її економічній та соціальній політиці. Транс національні корпорації не повинні втручатися у внутрішні справи приймаючої держави. Кожна держава повинна з урахуванням своїх суверенних прав, співпрацювати з іншими го сударство у справі здійснення позначеного права; 454 націоналізувати, експропріювати або передавати иностран ную власність. У цьому випадку держава, яка застосовує такі заходи, має сплачувати відповідну компенсацію з урахуванням том його відповідних законів і постанов і всіх обстоя нізацією, які це держава вважає доречними. У будь-якому слу чаї, коли питання про компенсації викликає суперечка, він повинен Урегіт лированной згідно з внутрішнім правом націоналізує держави і її судами, якщо тільки всі зацікавлені держа ви добровільно і за взаємною згодою не досягнуть догово ренности щодо пошуків інших мирних засобів врегулює вання на основі суверенної рівності держав і відповідно до принципу вільного вибору засобів. До економічних обов'язкам держав, закріпленим у Хартії, відносяться, зокрема, обов'язок сприяти розви тію міжнародної торгівлі товарами, обов'язок співпрацювати в економічній, соціальній, культурній, науковій і технічній галузях з метою сприяння економічному та соціальному про Гресс всіх країн світу, особливо країн, що розвиваються. |
||
« Попередня | Наступна » | |
|
||
|
||
Інформація, релевантна " З. Удосконалювання системи міжнародних економічних відносин і ФОРМУВАННЯ НОВОГО ЕКОНОМІЧНОГО ПОРЯДКУ " |
||
|